Прямі податки України

 

     Тобто, розглянувши таблицю про доходи Державного бюджету України на 2011 рік у відносних показниках, можна зробити висновки, що найбільшу дохідну частину Держваного бюджету становлять податкові надходження = 84,08%. Вони відіграють найважливішу роль, адже служать важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продукту і забезпечують мобілізацію майже три чверті доходів бюджетів України.

     Взагалі у доходах бюджетів виділяється група так званих неподаткових надходжень.Відмінність між ними і податками дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки і початкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не пов’язана з бюджетом. Спрямування таких неподаткових платежів до бюджету визначаються одним фактором – бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення. І тому дуже важливу роль відіграють і неподаткові надходження. Вони становлять 15,317%.

     Всі інші надходження становлять досить мало. Доходи від операцій з капіталом = 0,23%, офіційні трансферти = 0,32%, цільові  фонди = 0,06%

     Отже, за допомогою цих данних ми змогли проаналізувати доходи Державного бюджету  України за 2011 рік і подати їх у вигляді діаграми, що дає змогу проаналізувати структуру податкового наповнення бюджету за рахунок прямих податків. 

       

     Рис. 2.1. Доходи Державного бюджету України  на 2011 рік у відносних показниках.

     Отже, за допомогою вище наведених данних ми можемо проаналізувати структуру податкового наповнення Державного та місцевих бюджетів в Україні за рахунок прямих податків у 2011 році.

     Розглянемо  структуру податків України на 2007 – 2011 роки та порівняємо кількість податкових надходжень у ці роки. 
 
 
 
 
 
 

     Таблиця 2.8.

     Структура податків України на 2007 – 2011[11,12,13,14,15]

Роки	Прямі податки(%)				Непрямі податки і збори(%)
	Всього	На прибуток підпри-ємств	Прибутко-вий  податок	Податок на землю	Всього	ПДВ	Акцизний збір	Мито
2007	36,2	19,8	12,5	3,9	48,7	25,4	4,4	15,5
2008	36,8	19,7	13,7	3,4	46,2	25,1	5,4	11,9
2009	36,2	15,4	13,0	1,9	45,1	25,3	5,6	12,3
2010	37,1	18,3	16,5	2,3	45,9	26,8	5,7	13,4
2011	36,9	17,1	17,7	2,1	47,3	28,7	5,5	13,1

 

 

     Рис. 2.2. Динаміка надходження прямих та непрямих податків до бюджету у 2007-2011 роках.

     Отже, аналіз графіків рис. 2.2, показує, що динаміка надходжень прямих податків до Державного бюджету є досить сталою у 2007-2011 роках, хоча і коливається в залежності від інших джерел доходів, в той час, як динаміка надходження непрямих податків досить сильон коливається, а у 2009 році набуває найменшого значення.

     Більш детально розглянемо динаміку росту абсолютних рівней прямих податків в Державному бюджеті України у 2007-2011 роках. Використовуючи данні про дохідну частину бюджету, ми зможемо прослідкувати за змінами у прямому оподаткуванні. І розглянемо ці тенденції за допомогою основних показників податку на прибуток підприємства, рентних платежів та держмита. На рисунку 2.3. за данними доходної частини бюджету ми змогли дослідити динаміку росту абсолютних прямих податків впродовж 2007-2011 років

 

     Рис. 2.3. Динаміка росту абсолютних рівней прямих податків в Державному бюджеті  України у 2007–2011 роках. 

     Отже, завдяки графіку видно, що у 2007 році динаміка прямих податків була найменшою, а згодом почала зростати і у 2011 році набула найбільших значень, хоча тільки Державне мито впорівнянні з 2010 роком має менше значення.

     Тобто цей аналіз допомагає зрозуміти  важливість прямих податкових надходжень, адже саме на прямих податках фотрується основна частина доходів у  Державний бюджет. Прямі податкові  надходження з кожним роком змінюються і впливають на соціально-економічний  розвиток країни.

     В нашому аналізі, ми побачили, що розміри  прямих податків постійно змінюються, що я вважаю не є досить корисним для економіки країни. На мою думку  в податковому становищі повинна  панувати стабільність і порядок.

     Ще  слід відмітити, що основні прямі податки в Державному бюджеті (податок на прибуток підприємств) та місцевих бюджетах (податок з доходів фізичних осіб) знаходяться в діалектичному протиріччі:

     – підвищення рівня заробітної плати на підприємстві супроводжується при ринковому регулюванні цін реалізації продукції підвищенням собівартості, тобто зниженням прибутку підприємства;

     – таким чином природним процесом при підвищенні частки заробітної плати в собівартості продукції з сучасного рівня 10 –12% для України до європейського рівня 25 –30% будуть 2 ефекти: а) зростання рівня прямого податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах; б) зниження рівня прибутковості підприємств та падіння рівня прямого податку на прибуток підприємств в Державному бюджеті України.

     Ми провели аналіз структури податкових надходжень в розрізі податків. Але не менш важливо аналізувати податкові надходження та надходження прямих податків зокрема в розрізі регіонів. Отже, в цьому розділі ми проаналізуємо розподіл податкових надходжень та надходжень прямих податків між регіонами України. [43]

     На  рис. 2.4. та рис. 2.5. можна добре побачити співвідношення податкових надходжень за основними регіонами України  згідно їх вагомості в загальному обсязі податкових надходжень в 2008 році та в 2011 році відповідно. 

     

     Рис. 2.4. Питома вага податкових надходжень в розрізі регіонів України в 2008 році [Розроблено автором за джерелом 12] 

     Помітно, що протягом чотирьох років з 2008 по 2011 найбільша частка податкових надходжень до бюджету України припадала на податкові надходження м. Києва. Так, в 2008 році вона становила 17,4%, в 2009 році – 20,5%, в 2010 році – 21,7%, в 2011 році – 22,0%. Отже, в середньому за цей період частка податкових надходжень м. Києва становила 20,4%.

     Також щороку зростала частка податкових надходжень в Луганській області. Так, з 2008 року по 2011 рік вона зросла з 3,7% до 4,6% і в середньому становила 4,0%.

     В 2011 році в порівнянні з 2008 роком збільшились частки податкових надходжень по таких областях: Вінницькій, Волинській, Запорізькій, Сумській, Херсонській, Чернігівській та м. Севастополя. 

       

     Рис. 2.5. Питома вага податкових надходжень в розрізі регіонів України в 2011 році [Розроблено автором за джерелом 15] 

     Найбільша частка податкових надходжень за всіма видами податків припадає на надходження м. Києва. Так, частка надходжень м. Києва з податку на прибуток підприємств становить 23,9%, з податку з доходів фізичних осіб – 18,8%, з плати за землю15,3%. Однак, крім м. Києва наявні ще два "лідери". Так, частка надходжень Донецької області з податку на прибуток підприємств становить 11,6%, податку з доходів фізичних осіб – 11,9%, з плати за землю – 13,3%. Частка надходжень Дніпропетровської області за цими видами податків становить 9,5%, 9,2% та 15,3% відповідно.

     Можемо  зазначити, що за всіма трьома видами прямих податків достатньо однаковий  регіональний розподіл.

     Розподіл надходжень з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб за регіонами схожі на 89,5%.

     Розподіл надходжень з податку на прибуток та з плати за землю за регіонами схожі на 83,8%. 

     2.2 Вплив прямого  оподаткування на  розвиток підприємництва 

     Рівень  прямого оподаткування підприємництва, тобто оподаткування чистого  результату (створеної додатково  вартості – прибутку), є одним  з багатьох економічних чинників, які визначають умови розвитку підприємництва в державі. Зрозуміло, що «нульовий» рівень прямого оподаткування є  неприйнятним для функціонування держави  та найвигіднішим для підприємництва, як для власників підприємств, так  і для найманих робітників, оскільки сьогодні податкова система України  стягує податки у подвійному розмірі:

• спочатку з прибутку підприємства, як юридичної особи;
• потім з витрат підприємства у вигляді податків (цільових зборів у позабюджетні пенсійно-соціальні фонди) на заробітну плату найманих працівників;
• потім з отриманої найманими працівниками заробітної плати – ще податок з доходів фізичних осіб та збори з них у пенсійно-соціальні фонди;
• потім знову з прибутку підприємств у вигляді податку на дивіденди власників (акціонерів) підприємства з прибутку;

     Створення умов розвитку підприємництва в державі  відноситься до явищ суспільного життя, які є найбільш складними із всіх видів явищ, відомих людині, оскільки вони формуються під впливом багатьох взаємопов’язаних факторів. Суспільні явища органічно пов’язані між собою, залежать одне від іншого і обумовлюють одне одного. [31]

     Тільки  макроекономічні показники економічного росту валового внутрішнього продукту та зведеного бюджету держави  можуть свідчити, чи впливають активні  регулюючі дії держави по регулюванню  рівня прямого оподаткування  підприємництва як фактори зростання  ВВП та бюджету, чи напроти – їх дія згубна та приводить до знищення умов розвитку підприємництва.

     Зв’язки між явищами та їх ознаками можуть бути різні. Вони відрізняються за характером, напрямком, аналітичним вираженням, числом взаємодіючих факторів та іншим.

     За  характером залежності явищ є два види зв’язку:

1. функціональний (повний) зв’язок;
2. кореляційний (неповний) зв’язок.

     При функціональному зв’язку є повна  відповідність між причиною (факторною  ознакою) і наслідком (результативною ознакою), тобто величина результативної ознаки цілком визначається однією або  кількома факторними ознаками.

     Під чинником розуміють певну причину, рушійну силу, що визначає характеристики процесу, явища або їх окремих  рис. Чинники можна поділити на такі групи:

1. За економічним змістом чинники поділяються на:

     а) основоположні, тобто ті чинники, які  визначають основні макроекономічні  пропорції розвитку економіки в  цілому: обсяги валового внутрішнього продукту, обсяг національного доходу, розмір бюджетного дефіциту, рівень зайнятості, рівень оподаткування;

     б) похідні – чинники, які є наслідком  впливу основоположних чинників: стан рівня доходів, споживання та заощаджень населення, рівня соціальної забезпеченості населення, соціальні гарантії.

     2. За походженням чинники поділяються  на:

     а) чинники, що випливають у результаті дії об’єктивних економічних  законів: закон народонаселення, закон  попиту і пропозиції, закон обмеження  природних ресурсів;

     б) чинники, що виникають у зв’язку  з державним регулюванням економіки: бюджетна політика, податкова політика, зовнішньоекономічна політика, політика регулювання рівня оплати праці  та соціального захисту населення.

     При кореляційному зв’язку між причиною і наслідком немає повної відповідності, а спостерігається лише певне  співвідношення. Під впливом зміни  багатьох факторних ознак (деякі  з котрих можуть бути невідомі) змінюється середня величина результативної ознаки.

     Наявність багатьох факторних ознак, ступінь  впливу яких на результативну ознаку невідомий, виступає як одна з характеристик  особливостей кореляційних зв’язків. Кореляційний зв’язок між результативною ознакою і одиницею з певної кількості  факторних ознак може проявитися лише в загальному, в середньому, при інших однакових умовах. Вплив  факторів, які не є об’єктом дослідження, усувається шляхом заміни їх середніми  показниками. Відповідно до закону великих  чисел це досягається на підставі взаємопогашення відхилень ознак  певних одиниць в тій чи інший  бік від середньої при достатньо  великій кількості одиниць, що вивчаються. Чим більше статистична сукупність, тим точніше встановлюване співвідношення виражає закономірність кореляційних зв’язків.

     За  напрямком зв’язку між явищами розрізняють зв’язки прямі та обернені. Якщо із збільшенням факторної ознаки є тенденція до зростання індивідуальних і середніх значень результативної ознаки, то це буде прямий зв’язок. Як із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки, із зменшенням факторної ознаки результативна ознака зростає, то це є обернений зв’язок.