Прямі податки України

     Не  належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення  і зберігання яких передбачена правилами  ведення податкового обліку.

     У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку  має право письмово заявити про  це податковому органу та здійснити  заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява  має бути надіслана до/або разом  з поданням розрахунку податкових зобов'язань  звітного періоду. Якщо платник податку  не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати  не визнаються валовими витратами і  на суму недосплаченого податку нараховується  пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних  періодах, підтверджені витрати (з урахуванням  сплаченої пені) включаються до валових  витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення. [1, 33]

     До  валових витрат включаються:

1. Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в основній діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
3. Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.
4. Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.
6. Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

     У разі здійснення гарантійних замін  товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також  облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним  податковим органом.

     Здійснення  заміни товару без зворотного отримання  бракованого товару або без належного  ведення зазначеного обліку не дає  права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін. Витрати платника податку на проведення рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що такими платниками податку.

     Витрати на організацію прийомів, презентацій  розповсюдження подарунків, включаючи  безоплатну роздачу зразків товарів  або безоплатне надання послуг (виконання  робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал.

7. Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
8. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

      9. Будь-які витрати на придбання  ліцензій та інших спеціальних  дозволів, виданих державними органами  для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію  підприємства в органах державної  реєстрації, зокрема, в органах  місцевого самоврядування, їх виконавчих  органах, крім витрат на придбання  торгових патентів, установлених  Законом України "Про патентування  деяких видів підприємницької  діяльності". Витрати на придбання  ліцензій та інших спеціальних  дозволів на право здійснення  за межами України вилову риби  та морепродуктів, а також надання  транспортних послуг.

9. Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найменших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

     Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку  лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків  або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають  послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів  тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена  на цілі, визначені п. 2.1.7.1; 2.1.8.4 Закону про оподаткування, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи. Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. 

     1.4 Механізм справляння прямих податків на прикладі окремих податків (прибуток, земля, транспорт) 

     Основні прямі податки з підприємництва в Україні справляються згідно з  наступним механізмом: [37]

1. Платник податку самостійно нараховує обсяг оподатковуємої бази за звітний період і суму зобов’язання по сплачуємій сумі податку згідно ставки оподаткування та в обумовлений законом строк подає декларацію в районну податкову інспекцію.
2. Платник податку в обумовлений законом строк [5] після закінчення строку подання декларацій (звичайно на протязі 10 днів) перераховує зазначену в декларації сум податку на рахунки державного та місцевих бюджетів в державному казначействі України.
3. Районна податкова інспекція на основі даних державного казначейства в облікову картку платника податків інформацію про сплачені суми податків та розраховує суму податкового боргу (несплати обумовленої зобов’язанням суми податку) чи переплати (внесення більшої суми податку, ніж визначено зобов’язаннями).
4. Районна податкова адміністрація у випадку появи податкового боргу по закінченню законодавчо встановленого строку сплати податкового зобов’язання розпочинає процедуру примусового стягнення податкового боргу з нарахуванням додаткового штрафу та сум пені за прострочку сплати податків.
5. Районна податкова інспекція має право на кабінетну та виїзну перевірку правильності самостійного нарахування платником податків зобов’язання, після чого проводить донарахування та стягнення несплачених сум податків.

     а) порядок складання декларації з  податку на прибуток підприємства [19]

     Порядок розроблено на підставі норм Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України від 21 грудня 2000 року №2181III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

     Цей Порядок застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств (далі – платники податку), крім страховиків  та банків, для яких установлюються окремі порядки складання декларацій.

     Декларація  з податку на прибуток підприємства (далі – декларація) та додатки до неї (Додаток Л) подаються платником  незалежно від того, чи виникло  у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.

     Податок на прибуток за квартал, півріччя, три  квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону №334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

     У декларації зазначаються усі передбачені  в ній показники. Якщо будь-який рядок  декларації не заповнюється через відсутність  операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у  декларації.

     Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати  податковому обліку (звітності).

     Достовірність даних підтверджується підписами  керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

     Оригінал  декларації з відповідними додатками  подається платником до податкового  органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А4 з відповідними додатками на односторонніх  аркушах форматом А4. Подання копій  декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

     Порядок заповнення декларації:

     1. Декларація складається із заголовної  та двох основних частин і  десяти додатків, з яких сім  (К1 – К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а  три (Р1 – Р3) подаються виключно  за рік. Додаток К1 складається  з двох частин – К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками  податку, які нараховують амортизаційні  відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних  копалин. У разі, якщо окремі  рядки декларації не заповнюються  через відсутність відповідних  операцій, платники податку не  подають податковому органу передбачені  відповідним рядком декларації  додатки.

     У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого  в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса –  за бажанням). В основній частині  та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом №334 та Законом України від 22 травня 2003 року №889IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

     2. Порядок заповнення додатків  К2, К4, К5, К6, К7, Р1, Р2, Р3 визначається  формами цих додатків. Показники,  відображені в декларації та  у відповідних додатках з однаковим  кодом рядків, повинні збігатися.  Особливості використання показників  додатка К1 визначено в рядках  таблиці цього розділу з кодами 01.2, 04.2, 04.10, 04.12, 07, а додатка К3 –  у рядку з кодом 01.4.

     Строки  подання декларації та сплати податку

     1. Декларація подається платником  податку до державного податкового  органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за  останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

     2. Підприємства, основною діяльністю  яких є виробництво сільськогосподарської  продукції, подають декларацію  за підсумками податкового (звітного) року в терміни, встановлені  законом для річного базового  податкового (звітного) періоду.

     3. Сплата податку здійснюється:

     – до дати подання уточнюючого розрахунку згідно з п. 17.2 статті 17 Закону №2181;

     – в інших випадках – у строки, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону №2181.

     4. Якщо останній день строку  подання декларації (сплати податку)  припадає на вихідний (святковий)  день, останнім днем такого строку  вважається наступний за вихідним (святковим) операційний (банківський)  день.

     б) порядок подання податкового розрахунку земельного податку:

     1. Юридичні особи самостійно обчислюють  суму податкового зобов'язання  щодо земельного податку в  порядку та за ставками, визначеними  Законом України «Про плату за землю».

     2. Розрахунок податку складається  на підставі даних державного  земельного кадастру за станом  на 1 січня поточного року і  щороку подається власниками  землі та/або землекористувачами  до органу державної податкової  служби за місцезнаходженням  земельної ділянки до 1 лютого  поточного року з розбивкою  річної суми земельного податку  рівними частками за місяцями, а землекористувачами – виробниками  товарної сільськогосподарської  і рибної продукції – з розбивкою  річної суми на дві рівні  частки.