Сфера послуг

     Розділ 3. Проблеми розвитку та шляхи поліпшення розвитку підприємництва у сфері послуг

1. Проблематика розвитку сфери послуг та шляхи її вирішення

     На  сьогоднішній день, ринок сфери послуг достатньо багатоманітний і розвинений, але при цьому він має ряд  проблем функціонування, які можуть бути вирішені за допомогою дії економічних  механізмів, грамотній економічній  політиці держави, створенні нормативно-правової господарської бази.

     На  даному етапі розвитку, основними  проблемами функціонування ринку сфери послуг є:

1. відсутність фінансової підтримки і малі асигнування з боку державних органів на більш динамічний і ефективний розвиток сфери послуг;
2. незначна роль держави в розвитку даного сектора економіки, тоді як державне втручання просто необхідне;
3. низький рівень досліджень в області вивчення ринку послуг, тоді як маркетингові дослідження допомагають удосконалити дану сферу як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках;
4. якість послуг (особливо нових видів) - одна з найважливіших проблем розвитку сфери послуг. Оскільки послуга носить невідчутний характер, ту якість її ми можемо оцінити тільки після її надання, але заздалегідь замовивши і сплативши її отримання. Отже корисним було б встановити систему сертифікації послуг - систему надійності і гарантії для задоволення суспільних потреб;
5. мала конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг ;
6. відсутність необхідного вкладення іноземних інвестицій. Поліпшення ситуації у сфері послуг багато в чому залежить від іноземних вкладень;
7. відсутність балансу між інтересами по захисту свого внутрішнього ринку і потребою в інноваціях для створення інфраструктури.
8. маломасштабна сфера послуг із слаборозвиненим транспортом, зв'язком, торгівлею, фінансово-кредитним і страховкою секторами, комплексом ділових послуг, сферами освіти і охорони здоров'я, відповідаючим сучасним вимогам, не дає вітчизняним країнам створити ефективне ринкове господарство і гідне увійти до світової економіки. Тому нашою головною задачею на сучасному етапі переходу на ринкові основи і інтеграції в світове господарство повинно стати прискорення розвитку сфери послуг.
9. порівняльно низька частка послуг в міжнародній торгівлі в порівнянні з їх величезним значенням на внутрішніх ринках. Багато послуг, особливо послуги державних організацій, надаються на національному рівні. Реалізація послуг на міжнародному рівні вимагає високого технічного рівня в області телекомунікацій зв'язку, туризму, політичної стабільності на світовій арені [15, с. 205].

       Торгівля послугами поки відстає від торгівлі товарами області лібералізації і відвертості ринків. Досягнутий в рамках ГАТТ/ВТО прогрес в лібералізації торгівлі обмежується в основному товарними ринками. Послуги, за винятком транспортних і туристичних, залишалися в національній компетенції.

     Таким чином, проблеми в розвитку ринку  сфери послуг залишаються на порядку  денному, їх рішення обіцяє великий  прибуток і підйом в розвитку економіки. Але, на сьогоднішній день, число проблем  не скільки зменшилося, а скільки  зросло, це вимагає вживання певних заходів. До чинників розвитку сфери  послуг в сучасних умовах відносяться:

     - зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі у сфері матеріального виробництва;

     - поява нових видів послуг в області охорони навколишнього середовища і переробці відходів;

     - зростання розмірів домашнього майна відповідає зростанню потреб в його ремонті і обслуговуванні;

     - розвиток конкуренції наукоємних товарів;

- урбанізація і постаріння населення (94%- міського, 6%- сільського). Структура потреб жителя міста в послугах набагато більш ніж жителів села.

     Віддзеркаленням проблеми вибору, що полягає в альтернативності використовування обмежених чинників і пошуку найраціональнішого варіанту їх поєднання, виступають три основні  задачі, які повинні бути вирішені в будь-якому суспільстві [11, с. 153].

     Проблема  «що проводити?» — припускає ухвалення рішень про те, які конкретно блага і послуги, в якому асортименті, якості і кількості повинні бути проведені.

     Цю  проблему вирішують споживачі, висловлюючи  свою думку під час голосування  грошима в процесі ухвалення  рішення про покупки. Зрештою  гроші споживачів використовуються на оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі ж і одержують  у вигляді доходу. Підприємства у  свою чергу прагнуть одержати максимальний прибуток.

     Проблема  «як проводити?» — припускає рішення про те, за допомогою яких обмежених ресурсів і технологій, а також в якій комбінації будуть створені блага і послуги. Ця проблема розв'язується за допомогою конкуренції між різними виробниками.

     Мінімалізація витрат виробництва за рахунок вживання найефективніших технологій є найкращим для виробників способом досягнення перемоги в ціновій конкуренції і отримання максимального прибутку. Це можна організувати шляхом незначної модернізації устаткування, зміни поєднання ресурсів і ін. В деяких випадках використовуються кардинальні зміни в технологіях. В даний час здійснюються радикальні перетворення, пов'язані з переходом до комп'ютерної технології.

     В цілому дана проблема дозволяється шляхом рішення наступних питань:

     — як розподілити ресурси між галузями;

     — які фірми повинні здійснювати  виробництво в кожній галузі;

     — яку технологію застосовувати.

     Проблема  «для кого проводити?» — визначає споживача, на якого орієнтовано дане виробництво і кількість благ і послуг, яким споживач може розташовувати.

     Внаслідок того, що основними суб'єктами в економіці  виступають споживачі, виробники і  суспільство, то проблема вибору полягає  в забезпеченні оптимального економічного результату для кожного з них: для споживача — зростання  кількості і якості задоволених  потреб, для продавців — приріст  прибутку, для уряду — ступінь  задоволення суспільних потреб.

     Іншими  словами, дозвіл даної проблеми дозволяє визначити, хто і скільки споживає. Воно залежить від співвідношення пропозиції і попиту на ринках [15, с. 217 - 218].

     Розвиток  сфери послуг в Україні потребує активізації залучення в цю сферу  інвестицій, у тому числі іноземних. Залучення іноземного капіталу в українську економіку буде сприяти не тільки надходженню необхідних фінансових ресурсів, а й передових технологій, технічно ефективних методів реалізації послуг, що сприятиме підвищенню їх якості й доступності, культури обслуговування та в кінцевому рахунку – підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг і значно зміцнить позиції України в міжнародному обміні послугами. На динаміку розвитку ринків послуг суттєво впливає активність приватного сектора. Тому державна політика має бути спрямована на створення сприятливого середовища для розвитку малого та середнього бізнесу. Для подальшого розвитку сектора послуг в Україні першочергового значення набувають інформаційно-комунікаційні технології та насамперед Інтернет, електронна і мобільна торгівля, які все більше впливають не лише на організацію діяльності окремо взятих підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення мобільності та конкурентоспроможності, а й значною мірою визначають напрямки та подальші темпи розвитку інших видів послуг й інших галузей економіки країни. Перспективи розвитку українського ринку послуг та включення його у міжнародний ринок послуг пов’язані з інтеграцією країни у СОТ. Із метою узгодження міжнародного та національного механізму регулювання ринку послуг слід забезпечити виконання таких послідовних завдань:

     – визначити ключові технологічні й науково місткі галузі, а також  “чутливі” сектори у сфері послуг, які потребують тимчасових заходів прямої та опосередкованої підтримки;

     – визначити перелік тих видів  виробництв, які Україні недоцільно включати у перелік міжнародно погоджених зобов’язань і стосовно яких доцільно застосовувати вилучення з режиму найбільшого сприяння, дво- й багатосторонніх угод та забезпечити відповідні обмеження в торгівлі;

     – необхідне вдосконалення статистичної бази національного експорту та імпорту послуг. Доцільною у цьому зв’язку є співпраця між Держкомстатом України та статистичними відомствами зарубіжних країн, що сприятиме подальшому підвищенню якості статистичної бази даних про розвиток українського ринку послуг.

     Ці  висновки можуть стати підґрунтям для  подальших досліджень механізмів функціонування і регулювання ринку послуг, матеріалів для майбутніх прогнозів динаміки та тенденцій цього ринку [11, с. 168].

     Визначено заходи щодо розвитку побутового обслуговування:

• активізація діяльності органів влади щодо усунення недоброякісної конкуренції та легалізації тіньового сектору в процесі створення ринку послуг конкурентоспроможних підприємств;
• розширення мережі комплексних сервісних центрів з ремонту та утилізації побутової та комп’ютерної техніки, телерадіоапаратури, ремонту, обслуговуванню та прокату транспортних засобів;
• подальше збільшення кількості установ, які надають послуги з догляду за людиною (перукарські, косметологічні, оздоровчі, лікувального масажу) та санітарно-гігієнічні (хімчистка, прання), а також підприємств з ремонту та догляду за житлом, виготовленню столярних виробів, ремонту взуття, надання фото- та ритуальних послуг;
• розвиток економічно доступних та малих об’єктів побутового обслуговування в поєднанні з підприємствами, орієнтованими на надання комплексу послуг високої якості найбільш платоспроможним споживачам (салони краси, авторські салони з шиття одягу, сауни, фірмові сервісні центри з ремонту та техобслуговуванню побутової та комп’ютерної техніки, телерадіоапаратури тощо);
• реалізація програми залучення ведучих вітчизняних та закордонних консультантів до проведення семінарів (в межах діяльності з перепідготовки та підвищенню кваліфікації економічно активного зайнятого та незайнятого населення), присвячених застосуванню найновітніших технічних засобів та технологій надання послуг [15, с.327].

     Розглянемо  проблеми розвитку і шляхи його поліпшенняу  сфері туризму. В сфері туризму є ціла низка проблем, які гальмують розвиток туризму як в цілому в Україні, так і в окремих регіонах.

     По-перше, невизначеність з курортною сферою на державному рівні. Незважаючи на стабільне  збільшення числа відвідувачів переважно  за рахунок приватного сектора, санаторно-курортна система продовжує перебувати у  стані стагнації. Матеріальна база більшості курортних закладів (санаторіїв, оздоровниць, будинків відпочинку та дитячих  оздоровчих таборів тощо) знаходиться  у незадовільному стані. Близько  третини закладів, переважно відомчого  підпорядкування, практично не працюють.

     Маючи в Україні високий курортно-рекреаційний потенціал, реальна питома вага територій  рекреаційного призначення залишається  дуже малою. Через невирішеність  цієї проблеми гальмується як подальше планування створення нових курортних  зон, так і можливість залучення  комплексних масштабних інвестицій. Відсутність генеральних планів забудови більшості курортних та рекреаційних територій значно ускладнює  роботу з потенційними інвесторами. Втрата унікальних курортних і рекреаційних територій та мережі санаторно-оздоровчих закладів є загрозою економічній  безпеці держави як з огляду на потенційні об'єкти інвестування, так  і відтворення трудових ресурсів, збереження генофонду нації і  боротьби із соціально небезпечними захворюваннями.

     Наступна  проблема — це недостатність фінансування розвитку галузі на державному і регіональному  рівнях та відсутність сприятливих  умов для залучення інвестицій, особливо в будівництво нових та реконструкцію  діючих об'єктів туристичної та курортно-рекреаційної сфер.

     Ці  та інші проблеми вимагають стратегічних підходів до розвитку туризму та українських  курортів, координації дій всіх зацікавлених організацій [11 с. 168].

     Центральним та місцевим органам влади з питань рекреації і туризму в найближчий термін необхідно вирішити масштабні  завдання щодо:

     —створення  сприятливих умов для залучення  інвестицій;

     —забезпечення стимулювання розвитку туризму в  депресивних регіонах;

     —створення  декілька сот тисяч постійних  та тимчасових робочих місць;

—запровадження  реальних механізмів стимулювання будівництва  і реконструкції готелів та інших  об'єктів туристичної та курортно-рекреаційної сфери;