Сфера послуг

    У випадку, коли конкуренти володіють  приблизно рівними частками ринку  інтенсивність конкуренції на ринку  сфери послуг, визначається за допомогою  міри схожості ринкових часток конкурентів, що дозволяє визначити коефіцієнт варіації (відношення середньоквадратичного  відхилення часток до їх середньоарифметичного значення) [8,с.65-67].

    Розглянемо  деякі показники конкурентоспроможності підприємства.

    Чотирьох  частковий показник концентрації являє  собою загальну частку 4 - х підприємств ринку, що реалізують максимальний обсяг продукції в загальному обсязі реалізації продукції на даному ринку. Дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку та величиною, оберненою до інтенсивності конкуренції.

    

,

    де  - загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грн.;

      - обсяг реалізації  - того підприємства, тис. грн.;

      для всіх і=1.... п;

      для всіх і=1…(п-1);

      для всіх і=1….(п-2);

      для всіх і=1…(п-3);

    n — загальна кількість підприємств,  які реалізують максимальні обсяги  продукції у загальній кількості  реалізації продукції на даному  ринку.

    Індекс  Херфіндаля – дає можливість оцінити  розподіл ринкових часток за допомогою  суми квадратів ринкових часток конкурентів. Значення індексу Херфіндаля збільшується по мірі зростання концентрації в  галузі і досягає 1 при чистій монополії. В галузі, де діють 100 рівноправних підприємств з рівними частками, Ін=0,01[6,с.43]. 

    

або за ,

    де  - це частка і-го підприємства в загальному обсязі реалізації продукції даного асортименту [6, с. 44].

    Індекс  Херфіндаля-Хіршмана найпопулярніший розрахунковий показник в аналізі структури ринку, який визначається як сума квадратів часток усіх підприємств, що діють на даному ринку. Для модифікованого індексу суми квадратів часток розраховується лише для перших 50 найбільших підприємств, які працюють на ринку, що аналізується. 

    

    де  si — ринкова доля компаній, а N — кількість усіх компаній.

    Ступінь концентрованості ринку визначається таким чином:

• індекс має значення нижче 0,1 (або 1.000) — незначна концентрація ринку;
• індекс має значення від 0,1 до 0,18 (або від 1.000 до 1.800) — середня концентрація ринку;
• індекс має значення вище 0,18 (або 1.800) — висока концентрація ринку [10, с 67].

    Індекс  Розенблюту, усуває недоліки індексу  Херфіндаля  - Хіршмана, оскільки розраховується з урахуванням порядкового номера підприємств, отриманого на основі ранжування часток від максимуму до мінімуму. 

    

    Показник  ентропії застосовується при оцінці розподілу часток. середньозваження часток проводиться не на основі рангів підприємств, а за допомогою натуральних  логарифмів часток. 

    

    Індекс  Холла – Тайдмана - розраховується на основі зіставлення рангів підприємств. Якщо НТ=1 – ринок висококонцентрований, монопольний; НТ=1/m  - ринок неконцентрований.

    

,

    де  НТ- індекс Холла—Тайдмана;

       - позиція (ранг) підприємства на ринку (найбільше має ранг 1);

       — частка продажу цих самих підприємств у загальному обсягу.

    Коефіцієнт  відносної концентрації, якщо К>1 –  ринок неконцентрований; К <1 ринок  висококонцентрований. 

    

або

    де  - інтенсивність конкуренції на товарному ринку, виміряна на основі оцінки ступеню подібності часток конкурентів;

      - коефіцієнт варіації ринкових часток конкурентів;

     - середньоквадратичне відхилення ;

     - середньоарифметичне значення ;

     - кількість підприємств на товарному ринку.

    Середньоарифметичне значення часток всієї сукупності підприємств залежить тільки від кількості підприємств на даному товарному ринку : 

Тоді  формула коефіцієнта варіації приймає  більш простий вигляд:  

 

    Отже, як показав проведений аналіз методів  оцінки конкурентоспроможності підприємства, жоден з них не є універсальним  і має свої недоліки. Тому існує  об’єктивна потреба в розробці комплексного методу оцінки конкурентоспроможності, який буде ґрунтуватися на принципах  системності, об’єктивності, динамічності, безперервності, оптимальності та конструктивності.

    Найбільш  об’єктивний результат дослідження  можна одержати шляхом одночасної оцінки конкурентоспроможності різними методами та вибору на їх основі реальної характеристики конкурентної позиції підприємства, причому доцільно провести і якісний, і кількісний аналіз [8, с. 65].

 

2.3. Регіональні відмінності розвитку підприємництва

     Одним із принципів формування нової моделі підприємництва у сфері послуг  в Україні є принцип регіоналізації, який передбачає поширення повноважень  і відповідальності регіональних і  місцевих органів влади за функціонуванням  підприємництва у сфері послуг, підвищення доступності послуг, постійне поліпшення їх якості. Це потребує посилення державної  регіональної політики стосовно вирівнювання рівнів розвитку регіонів країни. об'єктивними  причинами регіоналізації є територіальний поділ праці, нерівномірність у  розвитку продуктивних сил, загальна тенденція  до децентралізації управління державою. Через різноманітні фактории, а також  неоднакові темпи проведення реформ, зміни в системі господарювання та структурі власності в регіонах України значно збільшилася територіальна  диференціація рівня як економічного, так і соціального розвитку та можливостей забезпечення громадян, що спричинило суттєві негативні наслідки, зокрема у підприємництві сфери послуг.

     У країнах з розвиненою ринковою економікою велика увага приділяється теоретичним  і практичним питанням територіальних відмінностей розвитку підприємництва у сфері послуг, особливо на регіональному  рівні. Але й Україні цій проблемі приділяється достатньо уваги науковців  [11, с. 86].

     З1991 р. і до початку 2000 р. реформи у  цьому секторі економіки проводилися  занадто мляво. Нині на зміну стратегії  пом’якшення соціально-економічних  відмінностей шляхом надання регіонам країни різноманітної допомоги приходить  стратегія активного самозабезпечення, підвищення конкурентоспроможності за рахунок ефективного використання внутрішніх резервів і потенційних  можливостей території. Протягом 2000 – 2010 рр. було започатковано цілу низку  нормативно-правових актів, в яких передбачено  кардинальні зміни в системі  державного регулулювання регіонального  розвитку, зокрема у підприємництві сфери послуг. Формування регіональної політики стало можливим з прийняттям Концепції державної регіональної політики, схваленої Указом Президента України від 25.05.2001р. № 341/2001.

     Для того, щоб отримати чітку картину  розподілу обсягу реалізованих послуг підприємствами різним споживачам за регіонами України було здійснено їх порівняння у вартісному вигляді за даними 2009 року. За його результатами виявлено, що обсяг реалізованих послуг в цілому по Україні за вказаний період склав 144009, 067 млн грн. Відповідно в середньому на душу населення припадає 3105,47 тис гривень на рік.

     Найбільший  обсяг реалізованих послуг на душу населення зафіксовано у м. Києві (18661,15тис. грн, що складає 27% загальноукраїнського рівня). Тут грає роль факт високого соціально-економічного рівня розвитку міста в цілому. Однак, враховуючи особливості Києва, як перенасиченого мегаполісу працівниками з інших  регіонів, слід зазначити, що обсяг  на душу населення суттєво нижчий (за деякими неофіційними джерелами  реальна кількість населення  в місті у більш ніж 2 рази вища офіційної).

     Крім  Києва, значний обсяг послуг на душу населення припадає на Одеську область, де він становить 5525,6 тис. грн. (8,13% до загального показника по Україні). Цьому  сприяє те, що Одеса є курортним, з високим туристичним потенціалом  містом. Вдале транспортне сполучення (морський та залізничний транспорт) також зумовлюють високий обсяг  надання послуг. Аналогічна ситуація має місце у Автономній Республіці Крим. Обсяг реалізованих послуг на душу населення становить тут 3443,33 тис. грн (5,06% до загального показника  по Україні). У Львівському регіоні  обсяг реалізованих послуг на душу населення складає 2865,42 тис. грн (4,21% до загального показника по Україні). Такий порівняно високий результат  серед областей України спричинений  в значній мірі через те, що Львів, як обласний центр, являється "культурною столицею" України. Значний туристичний  потенціал міста пояснює високий  обсяг наданих послуг [16, с. 280].

     Безумовно, високий рівень обсягу послуг на душу населення у промислово-розвинутих регіонах: Донецькому (2583,41 тис. грн, що скаладає 3,8% загальноукраїнського рівня), Дніпропетровському (2382,56 тис. грн, що складає 3,5% загальноукраїнського рівня). Це пов'язано  з розвитком виробничої і соціальної інфраструктури.

     Регіоном, в якому у 2009р. було надано найменшу кількість послуг підприємствами різним споживачам на душу населення є Хмельницька область (864,14 тис. грн на душу населення, що складає 1,17% загальноукраїнського рівня). Складна ситуація і у Тернопільському регіоні (875,24 тис. грн на душу населення, що складає 1,28% загальноукраїнського рівня), Житомирському регіоні (900,17 тис. грн на душу населення, що складає 1,32% загальноукраїнського рівня), Івано-Франківському регіоні (1074,48 тис. грн на душу населення, що складає 1,58% загальноукраїнського рівня), Чернівецькому регіоні (1082,28 тис. грн на душу населення, що складає 1,59% загальноукраїнського рівня), Вінницькому регіоні (1157,73 тис. грн на душу населення, що складає 1,704% загальноукраїнського рівня) тощо.

     Розробка  дієвої регіональної політики в цілому, у тому числі й для підприємництва у сфері послуг, потребує науково  обґрунтованої комплексної оцінки стану та рівня соціально-економічного розвитку регіонів, що неможливо, якщо не враховувати цілу низку факторів впливу на підприємництво у сфері  послуг [11, с. 90].

     Як  відомо, його розвиток визначається дією факторів мікро- (внутрішнього) та макро- (зовнішнього) середовища. До першої групи, яка впливає на рівні окремої  організації, належать різні органи: державного управління, ділові фірми  та окремі особи, які забезпечують організації  сфери послуг необхідними трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами, а також посередницькі структури, що сприяють ефективному просуванню послуг на ринку і виконують інформаційну, консультативну, регулюючу та інші функції. Важливими факторами також є споживачі та конкуренти.

     Фактори макросередовища створюють загальні умови функціонування підприємництва у сфері послуг. Серед найважливіших  факторів – природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, соціально-економічні та геополітичні. Закономірності і  принципи розміщення та організації  суб’єктів підприємницької діяльності у сфері послуг реалізуються при  врахуванні цих конкретних факторів розміщення, що впливають на вибір  місць розташування підприємств  і формування територіально-виробничих комплексів. Детальне врахування, аналіз і оцінка їх є найважливішим етапом економічного обґрунтування розміщення підприємств сфери послуг.