Сфера послуг

—реалізації комплексу заходів для розвитку масового внутрішнього туризму, зокрема  молодіжного та дитячого, і створення  відповідної інфраструктури як чинника  підвищення якості життя громадян України;

—сприяння розширенню діяльності міжнародних  готельних мереж;

—використання памяток культурної спадщини для  розвитку інфраструктури туризму;

—розбудови  туристичної інфраструктури за напрямами  національної мережі міжнародних транспортних коридорів та системи безпеки туризму;

—подальшого спрощення процедури отримання  в’їздних віз в Україну аж до повної відміни візового режиму щодо туристів з країн ЄС, США та інших економічно-розвинутих держав світу;

—створення  прозорого та цивілізованого туристичного і курортного ринку.

Виконання зазначених завдань дозволить перетворити  туристичну й курортну галузь на вагоме джерело наповнення державного бюджету [15, с.296].

 

     3.2. Особливості інноваційної  діяльності у сфері  послуг

     На сьогоднi сфера послуг потребує посилення взаємозв'язку зi стратегiєю розвитку народногосподарського комплексу в цiлому. Сфера послуг залежить не лише вiд споживчо-вартiсних властивостей виробленого продукту, але й вiд таких соцiальних показникiв, як рiвень i якiсть житгя, здоров'я й економiчна активнiсть населення, соцiальна напруженiсть, розвиток соцiальної сфери.

     Можна стверджувати, що iнновацiйна дiяльнiсть у сферi послуг повинна не лише охоплювати сферу виробництва послуг i еферу їx споживання в цiлому, але й вiдстежувати особливостi конкретних споживачiв, що, зрештою, зумовлює необхiднiсть програмного пiдходу, який передбачає прогнозування, вибiрковiсть, адреснiсть i рацiонaльнiсть використання всix типiв ресурсiв.

     Враховуючи  специфiку управлiння народногосподарським комплексом, склад господарюючих суб'єктiв-товаровиробникiв i структуру сфери послуг, можливо визначити i доцiльну структуру iнновацiйноi дiяльностi в данiй сфеpi. Особливо це актуaльно, якщо врахувати, що послуги мають низку специфiчних особливостей, якi впливають на те, що ефективного способу оцiнки якостi послуг до цих пiр немає:

     - невiдчутнiсть послуги. Полягає в складностi для виробника послуги пояснити i специфiкувати послугу, а також оцiнити її з боку покупця;

     - покупець часто бере безпосередньо  участь у виробництвi послуг;

     - надання послуг - це дiяльнiсть (процес), i тому послуга не може бути протестованою перш, нiж покупець її купить;

     - послуга часто складаеться з  системи дрiбнiших послуг, причому  покупець оцiнює цi субпослуги;

     - якiсть i привабливiсть надання  послуг залежать вiд здатностi покупця оцiнити їxнi результати [5, с. 28].

     Iнновацiйна  дiяльнiсть у сферi послуг має бути пов'язана з прогнозованим результатом, який призводить до змiн як усерединi пiдприємства-товаровиробника, так i в зовнiшньому середовищi. Наприклад, зростання платоспроможного попиту супроводжується пiдвищенням вимог до споживчих властивостей продукцїi, яка випускається, що змушує пiдприємства розширювати й оновлювати її номенклатуру, вносити вiдповiднi змiни до конструкцiї та дизайну товарiв, перебудовувати маркетинговi мережi, урiзноманiтнювати асортимент послуг на споживчому ринку. Розширення потреб у сферi послуг обумовлює необхiднiсть трансформацiй у виробничому процесi товаровиробникiв, в iнформацiйних системах. Розвиток сфери послуг формує нове конкурентне середовище та новi потреби в товарах i послугах.

     Можна видiлити три основнi групи змiн, якi вiдбуваються на пiдприємствах сфери послуг пiд впливом iнновацiйноi дiяльностi:

     - ендогеннi - викликанi трансформацiями  у зовнiшньому середовищi;

     - екзогеннi - пов'язанi з потребами  самого пiдприємства в процесi його функцiонування, зi збереженням або модифiкацiєю його функцiй (модифiкуючi змiни) у сферi послуг;

     - рефлекторнi - породженi результатами  функцiонування пiдприємства в зовнiшньому середовищi, якi стимулюють внутрiшнi перетворення за рахунок «зворотного зв'язку».

     Bci три типи змiн спрямованi на  забезпечення стiйкої та стабiльної дiяльностi. Якщо результат iнновацiйної дiяльностi розглядати як послiдовний ланцюжок цiнностей, якi знов формуються, i потреб, то можуть бути здiйсненi всi типи змiн. Змiни можуть торкнутися всix типiв, наприклад, продуктових i процесорних змiн у сферi послуг [15, с. 118].

     Метою продуктових змiн є випуск нового продукту або модифiкацiя продукту, який випускався ранiше. Як правило, вони спрямованi на зростання числа споживачiв або на збiльшення частки ринку. При цьому зберiгається гaлузева приналежнiсть ланцюжка цiнностей.

     У той же час диверсифiкацiя виробництва  у формi освоєння випуску продукцiї iнших галузей повинна розглядатися як сукупнiсть процесних змiн, оскiльки при цьому вiдбувається формування нового ланцюжка цiнностей, тобто розвиток нових виробничих i забезпечуючих процесiв.

     Метою локальних процесних змiн є переважно зростання продуктивностi працi, якостi й ефективностi виробничо-господарської дiяльностi. Данi змiни спрямованi на посилення конкурентної позицiї пiдприємства та створення нових конкурентних переваг.

     Часто процеснi та продуктовi змiни здiйснюються  на пiдприємствi паралельно, проте їxнiй характер i рiзна цiльова спрямованiсть спричиняють необхiднiсть роздiлення форм i методiв управлiння ними.

     У сучаснiй практицi змiни у еферi послуг мають екстенсивний або iнтенсивний характер. Екстенсивний розвиток передбачає змiну обсягу товарiв i послуг у межах iснуючого потенцiалу пiдприємств. Вiн характерний для динамiчно розвинутих ринкiв послуг, у яких попит iстотно перевищyє пропозицiю, а споживачi послуг пред'являють новi вимоги до змiсту та якостi послуг. Iнтенсивний розвиток спрямований на нарощування потенцiалу у сферi послуг за рахунок рацiонального використання внутрiшнix ресурсiв пiдприємств i можливий лише у разi очевидної конкурентоспроможностi пiдприємства.

     Вказанi напрями змiн не супроводжуються  формуванням нового потенцiалу пiдприємств сфери послуг, орiєнтованого на майбутнi трансформацiї цiннiсних орiєнтацiй i переваг споживачiв, можливi лише завдяки iнновацiйнiй дiяльностi. Остання забезпечує пiдприємствам цiєї сфери стабiльне становище на ринку впродовж всього життевого циклу товарів i послуг, гнучке маневрування в наданнi послуг споживачам у ситуації невизначеностi. По сутi, мова йде про постiйно оновлюванi процеси перетворення сфери послуг.

     Цей процес е багатовимiрним, охоплює питання стратегiчного планування й управлiння, призводить до активiзацiї наукових дослiджень, маркетингу, потребує органiзацiйного проектування сфери послуг, формування команди виконавцiв, дiяльнiсть якої має iнновацiйний характер [5, с. 37].

     За  Й. Шумпетером, новацiя - це предмет, cnociб, метод, який змiнює сферу та середовище функцiонування пiдприємств. Iнновацiї сьогоднi це не стiльки механiчний, скiльки органiчний процес, швидше еволюцiйний i пiзнавальний, нiж промисловий, передбачає розумне використання інформації. Новi парадигми iнновацiй - системнi i циклiчнi, а не механiстичнi та лiнiйнi.

     Варто зауважити, що iнновацiйний процес формування сфери послуг адекватний споживчому ринку тодi, коли є розумiння причин виникнення, значущостi та необхiдної спрямованостi iнновацiй, сфери їх застосування, рiвня новизни, специфiки структури життевого циклу, глибини та масштабностi змiн, а також особливостей задоволення потреб на певних сегментах споживчого ринку.

     Процеси органiзацiї iнновацiйної дiяльностi у сферi послуг орiєнтованi на декiлька технологiчних устроїв, безпосередньо або опосередковано впливають на структуру та змiст послуг. Поява нового продукту на споживчому ринку впливає на взаємозв'язки економiчних господарюючих суб'єктiв у наданнi послуг споживачам. У результатi iнновацiйну дiяльнiсть можна охарактеризувати як дiяльнiсть з освоєння (впровадження) в галузях, органiзацiяx та економiцi широкого спектра нововведень, якi стосуються:

     - виробництва нових продуктiв i послуг,

     - застосування нових технологiй  i/або освоєння нової технiки;

     - використання нових джерел ресурсiв;

     - введення нових форм i методiв  органiзацiї виробництва, працi й управлiння;

     - освоєння або розвитку нових ринкiв.

     Отже, iнновацiйна дiяльнiсть є органiзацiйно-управлiнською пiдтримкою реалiзацiї всix етапiв життєвого циклу продукту. Коло завдань управлiння інновацiйною дiяльнiстю розширюється i передбачає забезпечення маркетингової пiдтримки iнновацiй та управлiння, яка створюється iнтелектуальною власнiстю, органiзацiю iнвестування iнновацiй i подолання опору змiнам з боку персоналу. Все це вимагає формування науково-методологiчного та теоретичного обгрунтування i розвитку адекватного iнструментарiю. Недооцiнка особливостей iнновацiйної дiяльностi та недостатнiй розвиток тeopiї i методолoгiї сфери послуг призводять до iстотного зниження ефективностi та результативностi iнновацiй, що часто позначається на конкурентоспроможностi організації [15, с. 129].

     Iнновацiйна  дiяльнiсть як самостiйний вид  дiяльностi має такi особливостi:

     1. В ходi реалiзацiї iнновацiй вiдбувається змiна об'єкта управлiння: специфiки продукту, предмету i знарядь працi, технологiй.

     2. Управлiння iнновацiйною дiяльнiстю,  на вiдмiну вiд традицiйного  управлiння органiзацiєю, характеризується високою нестабiльнiстю та мiнливiстю всix елементiв системи управлiння i високим ризиком.

     3. Управлiння iнновацiями часто мотивується зовнiшнiми економiчними чинниками. При цьому часто iнновацiйнi проекти мають iмiджеву або соцiальну спрямованiсть. Традицiйнi фiнансовi пiдходи обгрунтування економiчної ефективностi iнновацiйних рiшень не завжди адекватно враховують вплив iнновацiй на внутрiшнє та зовнiшнє середовище opгaнiзaцiї, недооцiнюється позитивний ефект iнновацiй.

     4. Управлiння iнновацiями передбачає не лише органiзацiйно-технiчнi аспекти, але й координацiю дiяльностi.

     Iнновацiйна  дiяльнiсть пiдприємств сфери послуг нерозривно пов'язана з iнновацiйною стратегiєю, пiд якою розумiється сукупнiсть генеральних цiлей на довготривалу перспективу i способiв їx досягнення з урахуванням внутрiшнix особливостей пiдприємств та зовнiшнього середовища.

     В основi розробки iнновацiйної стратегiї лежить низка базових положень:

      - реалiзацiя iнновацiйноi стратегii є безперервним процесом;

     - у даному процесi складно передбачати  всi необхiднi заходи для отримання бажаних результатiв;

     - здiйснення розробленої стратегiї може призвести до альтернативних результатiв, якi спростовують або ставлять пiд сумнiв первиннi стратегiчнi piшення.

     Iнновацiйна  стратегiя дiяльностi пiдприемств  ефери послуг мае передбачати певну цiльову спрямованiсть, комплекснiсть, альтернативнiсть, безперервнiсть i повинна забезпечувати:

     - вибiр цiлей на основi попереднього аналiзу їxньої взаємозалежностi;

     - вiддзеркалення всix стадiй циклу отримання продуктiв, нових технологій та iнших об'ектiв;

     - вiдображення рiзних варiантiв досягнення локальних i глобaльних цiлей;

     - аналiз iнновацiйностi цiлей вiд  моменту ухвалення рiшення про  формування iнновацiйної стратегiї впродовж дiяльностi органiзацiї, оскiльки при формуваннi iнновацiйної стратегiї вiдсутня повнiстю або частково iнформацiя про можливi результати розвитку сфери послуг.

     Залежно вiд iнновацiйної стратегiї пiдприємств сфери послуг необхiдно розробляти програми її перетворення:

     - детермiновану;

     - альтернативну в умовах визначеностi;

     - альтернативну зi стохастичними  програмними заходами;