Сфера послуг

     В основі фази «синтез» лежить підхід щодо потреби комбінування аналізу як в технологічних, так і нетехнологічних  формах змін. Крім того, більш широкий  підхід щодо інновацій має таке ж  відношення як до промисловості, так  і до інших секторів, як, скажімо, послуги. Природньо, що дослідники адаптували тематику інновацій в технологічних  і нетехнологічних сферах і виявили  взаємозв'язок між розвитком інновацій  в описуваних системах. Фактично, було зроблено спробу виявлення закономірностей  впливу інновацій на економіку в  цілому, а не тільки сферу послуг [5, с. 73].

     Зміна розуміння поняття інновацій  в сфері послуг відбувалася параллельно  до зміни підходів щодо виміру інновацій  як таких. Фази «ігнорування» і «асиміляції» характеризуються розвитком інформаційної  бази щодо прикладів науково-конструкторських робіт і патентування. Оскільки інновації  в сфері послуг визначити важче, ніж в реальному виробництві, вони стали «аутсайдерами» інофрмаційного середовища щодо інноваційного розвитку. Однак, при цьому в Інноваційних Оглядах Європейської Спільноти (European Community Innovation Surveys - CIS) ще з початку 1990-их рр. було приділено більше уваги сааме іноваціям в сфері послуг. Фази «визнання» та «синезу» характеризувалися підходами, направленими на більш широке розуміння інновацій, що дало змогу надати організаційним змінам рівний статус до технологічних інновацій. Однак, даний аспект був незначно виокреслений науковим інструментарієм виміру інновацій [15, с. 177].

     Думка, що інновації в сфері послуг завжди включає комплементарні зміни для  технологічних і нетехнологічних  факторів (таких, як людський капітал  і організаційна структура) зосереджує увагу на тому, що інновацій в  сфері послуг слід розглядати більш  детально і структуровано, ніж при  підході «технологічної адаптації». Дифузія технологій і зростання  прибутку можуть бути реалізовані лише за умови приділення уваги таким  вимірам, як людський капітал і організаційна  структура, а також їхній взаємодії  з технологіями.

     Співвідношення  в інвестуванні у технології і  людський капітал значно різниться  в залежності від сфери спеціалізації  підприємства, що надає послуги. Фактично, рівень інвестування є одним із факторів інноваційного розвитку самого об’єкта  інвестування, особливо, якщо мається  на увазі ключовий елемент для  реалізації надання послуги.

     За  допомогою аналізу співвідношення обсягу інвестування, напрямків інвестування і отриманих результатів можна  оцінювати і додатково досліджувати особливості інновацій в кожній із підсистем сфери послуг [5, с.78]. 

Висновки

       Отже, послуга – це зміна умов належності особи або товару будь-якому економічному суб'єктові, яка випливає з діяльності іншого економічного суб'єкта зі згоди першого. До основних властивостей послуг належать Нематеріальність (Невідчутність), Невіддільність від джерела, Неоднорідність (Непостійність) якості та Не збереженість.

     Невідчутність послуги означає, що її не можна побачити, почути, спробувати на смак, торкнутися перед тим, як придбати.

     Неподільність послуг означає, що послуги не можна  відокремити від їхнього джерела  незалежно від того, надає цю послугу  людина чи машина.

     Непостійність (мінливість) якості послуги означає, що якість послуги може суттєво змінюватися  залежно від того, хто, коли, де і  як її надає.

     Недовговічність послуги означає, що послугу не можна  зберігати для наступного продажу  або використання.

     Сфера послуг національного господарства України має у своєму складі дві  важливі групи галузей. Перша  з них включає освіту, культуру і мистецтво, науку і наукове  обслуговування, охорону здоров'я, соціальне  забезпечення та фізкультуру і задовольняє  в основному духовні та фізичні  потреби населення.

     Друга група галузей сфери послуг –  це в основному види діяльності, що задовольняють інші матеріальні  потреби в послугах. Сюди входять: житлово-комунальне господарство, невиробничі  види побутового обслуговування населення, пасажирський транспорт, зв'язок, управління, кредитування та державне страхування.

     Є багато методів ціноутворення у  сфері послуг. І кожна фірма  має право обрати той з них, який відповідає її інтересам. Найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою: середні витрати плюс прибуток.

     Для багатьох підприємців дуже зручний  метод ціноутворення на основі рівноваги  попиту і пропозиції. Популярний також  метод розрахунку ціни на основі аналізу  безбитковості та забезпечення цільового  прибутку. Цей метод заснований на вивченні графіка беззбитковості.

     У процесі дослідження сфери послуг можна виділити декілька послідовних етапів.

     Перший  етап передбачає збір інформації і  опрацювання рядів динаміки розвитку конкретних економічних показників, побудову таблиць, графіків, діаграм, тобто  відбір показників на основі якісного, теоретичного аналізу.

     На  другому етапі визначають форму  змін показників у часі, їх межі, рівень коливання ознаки, аналізують кожний показник окремо для подальшої оцінки інтенсивності розвитку та величини структурних зрушень, взаємозв’язків між соціально-економічними явищами.

     Третій  етап передбачає визначення взаємозв’язку  між досліджуваними величинами.

     На  четвертому етапі відбувається остаточний відбір факторів у процесі побудови різних варіантів багатофакторних  моделей – рівнянь множинної  регресії, а на п’ятому етапі  – оцінювання суттєвості їх параметрів.

     Конкурентоспроможність  є одним з вагомих показників стану господарчої системи, який визначає перспективи його подальшого розвитку, можливості досягнення стратегічних цілей та завдань. Застосовуються такі показники для визначення конкурентоспроможності підприємства: чотирьох частковий показник концентрації, індекс Херфіндаля, індекс Херфіндаля-Хіршмана, індекс Розенблюту, показник ентропії, індекс Холла – Тайдмана, коефіцієнт відносної концентрації.

     Регіональний  розвиток підприємництва сфери послуг залежить від багатьох факторів, серед  яких найважливішу роль відіграють територіальні  умови. До них слід віднести економічний  потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, наявність кадрів, інформаційне забезпечення тощо.

     Перспективи підприємництва у сфері послуг пов’язані  з:

• відновленням економічного потенціалу регіонів;
• використанням переваг їх транспорного становища;
• залученням інвестицій у розвиток високоприбуткових сегментів ринку послуг;
• оптимізацією інфраструктурного потенціалу соціальної складової сфери послуг;
• розвитком широкого спектру послуг туризму і рекреації та ін.

Використана література

1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. №325/95 ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – №31. – 241 c.
2. Закон України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 р. № 433-ІV//ВВРУ-2003.-№ 13.- ст.93.
3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми розвитку iнвестицiйної дiяльностi на 2002-2010 роки” вiд 28 грудня 2001 p. № 1801
4. Указ Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики» від 25.05.2001р. № 341/2001
5. Ареф'єва О. В., Забуранний С.В. Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6.
6. Дробітко Н.А. Методи діагностики стану ринкової конкуренції / Н. А. Дробітко // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України .- 2005.- №1(15).
7. Діяльність підприємств сфери послуг //Статистичний бюлетень за 2009 р. – К.,2010.
8. Кириченко Л. Д. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємств / Л. Д. Кириченко // Вісник КНТЕУ.- 2009. №1.
9. Носенко Н. А. Методи оцінки і аналізу конкурентоспроможності продукції / Н. А. Носенко, О. А. Понежда // Акціонер. – 2007.- №6/7.
10. Реутов В. Є. Конкурентоздатність підприємства: критерії, показники і методика оцінювання / В. Є. Реутов// Економіка та держава. – 2008.- №5.
11. Романків І.Я. Розвиток ринку послуг в Україні // Фінанси України. -2005. – №11.
12. Статистичний щорічник України за 2009 р. – К., 2009

13. Білокобила  Є. Ю., Яцківський Л. Ю. Основи маркетингу. - К.: ІНФОРМАВТОДОР, 2006. -- 348 с.
14. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. -К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298с.
15. Борщ Л. М. Інновації в Україні: Стан, проблеми і перспективи . — К.: Знання, 2002. — 318с.
16. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 320 с.
17. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник. – К.: Знання України, 2004. -280 с
18. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – Київ: Знання – Прес, 2004. – 408 с.
19. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. – Ч. 1. Международная микроэкономика: движения товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Междунородные отношения, 2006. – 416 с.
20. Лещинський О.Л., Рязанцева В.В., Юнькова О.О. Економетрія : навч. посіб. ,– К. : МАУП, 2003. – 208 с.
21. Малхотра Н.К. Маркетинговые исследования. Практическое руководство : пер.с англ. / Н.К. Малхотра. – 3-е изд. – М. :Вильямс, 2002. – 960 с.
22. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международные отношения, 2004. – 176 с
23. Пілецький В. Т., Мананнікова О. Ю. Маркетинг: теорія, практика, самостійна робота, контроль. -- Алчевськ: ДДТУ, 2007. -- 388 с.
24. Румянцев А. П., Коваленко Ю. О. Міжнародна торгівля послугами навч. посіб.,– К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 109 с.
25. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.
26. Сідун В. А. Економіка підприємства / В. А. Сідун, Ю. В.Пономарьова. – К.: ЦНЛ, 2003. – 436 с.
27. Тарасенко І.О. Статистика : навч. посіб. /І.О. Тарасенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.
28. Янукович, В. Ф. Инфраструктура промышленного региона: теория, практика, перспективы : моногр. / В. Ф. Янукович. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток,1999. – 168 с.
29. http://ukrstat.gov.ua
30. http://news.finance.ua
31. http://www.vechirka.com.ua

www.ukrstat.gov.ua