Сфера послуг

     Аналіз  територіальної структури підприємництва у сфері послуг указує на існування  помітних територіальних відмінностей. Близько половини загальної кількості  підприємств, що займаються послугами, розташовані в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Львівській, Харківській областях і  м. Києві [16, с. 291].

     Найнижчим показником обсягу реалізованих послуг на душу населення характеризуються Чернігівська, Житомирська, Хмельницька,Тернопільська, Вінницька, Івано-Франківська, Луганська  області. На такі розбіжності впливають  природно-географічні фактори, що включають  якісну і кількісну характеристики ресурсів, кліматичних і природно-транспортних умов.

     У розрізі регіонів України найменшою  часткою матеріальних затрат у загальному обсязі вироблених і реалізованих послуг характеризуються міста Київ і Севастополь (15,3 - 20%), найбільшою – Луганська, Хмельницька, Рівненська, Вінницька, Закарпатська, Тернопільська, Кіровоградська області (30 – 39%). Такі розбіжності пояснюються  особливостями спеціалізації ринку  послуг того чи іншого регіону, а також  різним рівнем розвитку технологій надання одних і тих самих послуг в окремих регіонах та для міського і сільського населення.

     Особливу  роль відіграють демографічні фактори. Вони впливають на розвиток і територіальну  організацію підприємництва у сфері  послуг. Чисельність населення, густота, особливості природного руху, вікова, професійна та національна структура, соціокультурні особливості, територіальна  локалізація тощо визначають, з одного боку, кадровий потенціал підприємництва у сфері послуг, з іншого –  специфіку попиту на ті чи інші види обслуговування та особливості територіальної організації відповідної інфраструктури [11, с. 94].

     В Україні склалася несприятлива демографічна ситуація. Демографічні тенденції спричинили зростання частки осіб старших вікових  груп, що істотно звузило демографічну базу для розвитку деяких видів послуг, наприклад виробництво дитячих, підліткових видів товарів і  послуг. У той самий час розширюються можливості підприємців, орієнтованих на задоволення потреб осіб середнього віку (30-50 років), які є висококваліфікованими  спеціалістами, мають постійний  прибуток, високу купівельну спроможність. Виникає потреба також у розширенні підприємницької діяльності виробничих і комерційних структур, які обслуговують групи осіб перед пенсійного та пенсійного віку. Із збільшенням їх частки у  складі населення зростає попит  на традиційні товари широкого вжитку, а також потреба в медичних товарах і послугах, у спеціалізованих  інтернатах і будинках для людей  похилого віку.

     За  демографічних процесів, що характеризуються депопуляцією і старінням населення, помітно скорочується трудовий потенціал. Це об’єктивно спонукає до врахування в підприємницькій стратегії  потреби всебічної економії живої  праці шляхом зменшення або технологічного переобладнання трудомістких галузей  і виробництв, підвищення рівня їх механізації та автоматизації, створення наукомістких виробничих систем на базі трудозберігачих та безлюдних технологій.

     На  демографічний і трудоресурсний потенціал у підприємництві сфери  послуг негативно впливає фактор зовнішньої міграції. Наприклад, у 2009р., за межами України працювало 6-7 млн. осіб працездатного населення. Підрахунки показують, що Україна втратила щонайменше 1,5 млрд дол. США, які було витрачено  на їхню освітню і професійну підготовку. Показово, що найменших втрат кадрового  потенціалу зазнали регіони, де були створені прийнятні умови для  накопичення людського капіталу [16, с.297].

     Для виправлення впливу цих несприятливих  тенденцій на регіональний розвиток підприємництва у сфері послуг потрібна невідкладна розробка та реалізація нової демографічної політики, в  якій буде передбачений багатофакторний  підхід до формування демографічного механізму, а інструментом практичної її реалізації має стати сукупність локальних спеціальних програм  соціального розвитку з чіткою цільовою спрямованістю.

     До  техніко-економічних факторів відносяться  науково-технічний прогрес, транспортні  умови, форми суспільної організації  виробництва.

     Розміщення  підприємств істотно залежить від  форм його суспільної організації (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування). Удосконалення цих форм забезпечує зростання потужності підприємств, розмірів сировинних баз в економічному районі. Для раціонального розміщення підприємств важливим є транспортний чинник, тобто наявність розвиненої транспортної мережі в районі, відстань перевезень, раціональність зустрічних транспортних потоків.

     Вирішальне  значення для розвитку підприємництва має науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив  природно-географічних і демографічних факторів. Впровадження результатів науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих технологій сприяє зниженню праце-, матеріало-, фондо- й капіталомісткості, а це в свою чергу, - створенню відносно однакових умов для прискореного розвитку підприємництва у сфері послуг, рівномірного розміщення суб’єктів підприємницької діяльності [11, с. 96].

     З розвитком науки і техніки  дія окремих факторів на розміщення суб’єктів підприємницької діяльності послаблюється і водночас посилюється  дія інших. Так, впровадження працезберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей сфери послуг від наявності деяких видів сировини. Нині зростає роль фактора часу, оскільки суспільству не байдуже, на який термін буде споруджений певний об’єкт.

       Як свідчать результати досліджень, майже в усіх регіонах України  кількість наукових організацій  дещо збільшилася порівняно з  2005 р., тоді як чисельність працюючих  скоротилася вдвічі. Це пов’язано  з появою невеликих і порівняно  малопотужних наукових установ  з нечисленними колективами, що  є доволі перспективним з огляду  на необхідність налагодження  більш тісної співпраці між  наукою і виробництвом шляхом  створення різноманітних бізнес-центрів,  бізнес-інкубаторів тощо зі спеціалізацією  на наданні консультативних послуг  бізнес-структурами регіону.

     Соціально-економічні фактори при розміщенні підприємств  сфери послуг мають забезпечувати  подолання соціально-економічних  відмінностей між містом і селом, промисловістю і сільським господарством, а також раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці й життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, підприємництва у сфері  послуг.

     Основними чинниками, що стримують збільшення кількості замовлень на послуги  і гальмують роботу підприємства сфери послуг з розширення асортименту  послуг, є підвищення цін на послуги, недостатня платоспроможність споживачів; фінансові проблеми підприємств. Середня вартість одного замовлення в різних регіонах неоднакова і значно коливається. Якщо в цілому по країні вона становила 18,3 грн, то в Київській та Одеській областях – 64,5 та 42,8 грн відповідно, а в Хмельницькій та Тернопільській – 5,1 грн та 6,5 грн.

     На  розміщення підприємств сфери послуг досить помітно впливає національний фактор (компактне розселення більшості  росіян на території східних областей, існування АР Крим) [16, с. 298].

     У сучасних умовах на розвиток і розміщення підприємництва у сфері послуг великий  вплив матиме геополітичний фактор. Україна має дуже зручне географічне положення: приморське розташування; близькість до країн Центральної і Західної Європи та Близького Сходу; наявність розвиненої транспортної мережі міжнародного значення; сусідство з Росією, Польшею, Туреччиною, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словеччиною та Угорщиною.

     Від характеру впливу факторів залежить рівень стійкості розвитку підприємництва у сфері послуг.

     Групування  регіонів України за основними показниками  розвитку підприємництва у сфері  послуг з використанням детального аналізу та дослідження величини впливу на ринок послуг тих чи інших  факторів, дало можливість виділити групи  регіонів, що мають подібні сильні та слабкі сторони, можливості й обмеження  для подальшого розвитку. Так, низький  рівень розвитку підприємництва у сфері  послуг (кількість підприємств на 10 тис. населення) характерний для  Черкаської, Житомирської, Хмельницької, Вінницької, Закарпатської, Кіровоградської, Київської, Чернівецької, Волинської областей, де не лише кількість об'єктів, а й обсяг реалізованих послуг у розрахунку на одну особу становить менше 40% середньоукраїнського показника, в тому числі населенню – менше 60%.

     Негативними чинниками, що суттєво впливають  на параметри ринку, є депресивний  стан економіки та низькі доходи громадян. У структурі послуг відносно меншою є питома вага транспорту та високою  – послуг пошти і зв’язку, послуг, пов’язаних з нерухомістю і здавання в оренду. Така структура ринку  та низькі обсяги реалізації послуг є  типовими для слаборозвинутих регіонів із високою часткою сільського населення. За структурою ринку подібні характеристики має Запорізька область, однак їй властиві вищі показники обсягу реалізації послуг і роздрібного товарообороту  [11, с. 99].

     Подібний  обсяг реалізації послуг населенню  характерний для Вінницької, Івано-Франківсько, Рівненської, Херсонської, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської областей. Однак  більший попит з боку підприємств  зумовив вищі значення загального обсягу наданих послуг у розрахунку на одну особу (50-60 % від показника України). Відповідно, структура ринку характеризується низькою часткою послуг, наданих  населенню (31 - 32 % проти 48 – 53 % у попередній групі регіонів), і високою часткою  послуг транспорту – понад 50 % при  середньоукраїнській величині 44 %.

     Слабкими  сторонами ринку послуг обох груп регіонів є :  низький попит на послуги з боку населення та підприємств; недостатність фінансування бюджетних підприємств; недостатня якість наданих послуг; відсутність основного сегмента високотехнологічних інформаційних, телекомунікаційних та інших послуг.

     Перспективи підприємництва у сфері послуг пов’язані  з:

• відновлення економічного потенціалу регіонів;
• використання переваг їх транспорного становища;
• залученням інвестицій у розвиток високоприбуткових сегментів ринку послуг;
• оптимізацією інфраструктурного потенціалу соціальної складової сфери послуг;
• розвитком широкого спектру послуг туризму і рекреації та ін.

  Більш розвинутим є ринок послуг АР Криму  і м. Севастополь. Специфіка географічного  положення та кліматичних умов зумовили особливості спеціалізації регіонів: у структурі надання послуг більшою, ніж у середньому по Україні, є  частка послуг готелів і ресторанів, охорони здоров'я, послуг з відпочинку та розваг з тенденцією до їх подальшого випереджального розвитку. Головними  слабкими сторонами підприємництва у сфері послуг є :

• невідповідність потужності та якісних характеристик інфраструктури, міжнародним нормам і стандартам;
• слабкість інформаційно-рекламного забезпечення;
• невпорядкованість відносин власності на ринку та відсутність зваженої цінової політики [16, с. 307- 308].

  Найвищий  рівень розвитку ринку послуг характерний  для м. Києва. Сильнимий сторонами  ринку послуг в м. Київ є:

• наявність розгалуженої інфраструктури;
• диверсифікована видова структура послуг, зростання фізичного обсягу пропозиції послуг, у тому числі супутніх;
• порівняно кращий рівень технологічної оснащеності та кадрового забезпечення підприємств сфери послуг, вища доступність новітнього обладнання;
• наявність регульованих граничних цін на певні види послуг першої необхідності;
• реалізація цінової політики з урахуванням обсягу доходів різних категорій споживачів.

  Слабкими  сторонами ринку послуг в м. Київ є:

• невідповідність потужності та якісних характеристик інфраструктури міжнародним нормам і стандартам, особливо в туризмі, рекреації, готельному господарстві;
• недостатність фінансування бюджетних підприємств, у тому числі незадовільний рівень оплати праці зайнятих, що ускладнює досягнення нормативів їх матеріально-технічного забезпечення;
• слабкість інформаційно-рекламного забезпечення на внутрішньому та, особливо, зовнішньому ринках послуг [11, с. 100].