Плануваня, утворення і розподіл прибутку

             (2.31)

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства. Цей показник означає, скільки отримано прибутку на одну гривню реалізованої продукції в оцінці за цінами продажу. Було визначено що у 2010р. показник складав 8,3% і зменшився до 0,3% у 2011р.  
РОЗДІЛ 3: НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Вдосконалення механізму прибутковості підприємства.

 

Сучасні умови ринкової економіки характеризуються високим ступенем нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища господарювання, збільшенням впливу його чинників на економіку й управління підприємством. Розвиток новітніх технологій, поява принципово нових сучасних товарів і ринків, різкі коливання ринкового попиту й кон’юнктури, зміни в державному регулюванні економіки визначають складність задачі організації та розвитку сучасного виробництва. В ринковому оточенні, яке постійно ускладнюється, діяльність підприємства повинна спрямовуватися на формування ефективних механізмів господарювання, які забезпечать "виживання" та розвиток підприємства в ринкових умовах [23, с. 35].

Розв’язання наявних проблем розвитку підприємництва в Україні, створення належного середовища потребують докорінної переорієнтації державної політики розвитку підприємництва. Завдання полягає в тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному житті суспільства. Саме з цього і слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва. Виконання цього завдання неможливе без усунення основних недоліків, притаманних законодавчій практиці [9, с. 34].

Першочерговим завданням уряду будь-якої країни з перехідною економікою слід вважати створення сприятливого середовища для утворення та зростання нових підприємств. Тому одним із основних показників, що характеризують процес становлення економіки, є динаміка зміни кількості діючих суб’єктів підприємництва.

Вирішення існуючих проблем розвитку підприємництва в Україні потребує нових підходів до сприяння його розвитку:

• по-перше, забезпечити права власників та правовий захист приватної власності. Тут багато невирішених питань, зокрема: законодавче врегулювання правового захисту приватної власності, а також надійні гарантії прав дрібних акціонерів на участь в управлінні акціонерними товариствами, оскільки поки цього не буде, фондовий ринок як джерело інвестиційного капіталу залишатиметься слабким та неефективним.
• по-друге, обмеження надмірного втручання держави в підприємницьку діяльність, власне, про максимальне спрощення регуляторних процедур, зокрема спрощення порядку реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємництва, ліцензування видів діяльності, лімітування перевірок, упорядкування контрольних функцій державних органів, підвищення відповідальності державних службовців за прийняті рішення та їхні наслідки тощо, за одночасного посилення контролю за дотриманням цих процедур як з боку суб’єктів підприємництва, так і з боку державних органів влади.
• по-третє, створення рівних умов конкуренції. Це повинна бути не лише принципом, але й нормою господарювання. Це торкається й проблем банкрутства, й доцільності пільг та дотацій тощо. Зокрема розвиток інституту банкрутства в середньостроковій перспективі повинен забезпечити вирішення таких завдань, як реструктуризація збиткового сектора економіки, зміцнення платіжної дисципліни тощо.

Важливим аспектом для перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожне підприємство повинно мати інтерес для досягнення цілком визначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечує ефективне його функціонування в умовах ринкового середовища і на довгострокову перспективу при стабільній економічній ситуації [12, с. 121].

Фінансові проблеми багато хто як і раніше намагаються вирішити за допомогою уряду, банківської системи. Обмеженість власних джерел для істотної перебудови виробництва змушує керівників думати про зовнішніх інвесторів. Серед них, звичайно, найбільш привабливим є держава як джерело дешевих грошей, яка не претендує на частину власності і контролю. Підтримка з боку держави має здійснюватися шляхом допомоги у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства і забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку та функціонування малих підприємств.  Однак на його допомогу більшості розраховувати не можна за винятком досить великих підприємств [22, с. 32].

Сьогодні вкрай необхідно зосередитися на проблемі формування та вдосконалення правової бази розвитку підприємництва. Формування правової бази підприємництва є найголовнішою передумовою його становлення та розвитку. Законодавство в сфері підприємництва повинно становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за повнотою нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Світовий досвід свідчить про те, що для успішного розвитку підприємництва необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування підприємництва, сприяє його розвитку [11, с. 115].

Інвестиційний процес є одним з найбільш діючих механізмів ринкових соціально-економічних перетворень. У сучасних умовах він виступає найважливішим засобом забезпечення  структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами  зростання ВВП  та  інвестиціями,  бо  конкурентоспроможність  і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство [21, с. 456].

Стратегічні пріоритети у сфері активізації інноваційної діяльності підприємств:

• формування належного правового середовища для розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності
• збільшення обсягів капітальних вкладень суб’єктів господарювання за рахунок прибутку і нової амортизаційної політики;
• посилення впливу держави на активізацію інвестиційного процесу через збільшення обсягів бюджетного фінансування капітального будівництва великих інфраструктурних об’єктів і введення кредитних основ бюджетного фінансування інвестицій;
• створення умов для залучення довгострокових кредитів комерційних банків, упорядкування діяльності інвестиційних і інноваційних фондів;
• збільшення інвестиційних ресурсів, що формуються на фондовому ринку і за рахунок заощаджень населення; введення економічного механізму страхування ризиків внутрішніх і зовнішніх інвестицій; утворення відповідних інститутів з питань інтеграції промислового і банківського капіталу,
• мобілізації засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки [19, с. 260].

Стратегічні пріоритети у  сфері забезпечення конкуренції:

• забезпечення рівних умов діяльності на ринку для всіх представників вітчизняного бізнесу та іноземних компаній
• системне здійснення активної конкурентної політики, спрямованої на формування конкурентного середовища, сприятливого для розвитку, протидію зловживанням монопольним становищем,
• забезпечення захисту внутрішнього ринку від припливу недоброякісної, небезпечної імпортної продукції [8, с. 168-169].

В Україні йде остаточне формування адекватної інфраструктури для ефективного функціонування ринкового середовища. Стратегічними пріоритетами у сфері розвитку інфраструктури підтримки підприємництва мають бути:

• вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює створення та функціонування об’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва, у відповідності до норм і стандартів Європейського Союзу;
• забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури;
• запровадження системи державної акредитації сервісних установ інфраструктури, що надаватимуть сертифіковані навчально-консультативні послуги малому та середньому бізнесу;
• посилення кооперації малих, середніх і великих підприємств;
• поглиблення міжрегіонального та міжнародного співробітництва;
• підвищення досконалості малих підприємств шляхом досягнення світових стандартів, навчання персоналу з питань запровадження систем управління якістю, охорони праці і навколишнього середовища [8, с. 172].

Потрібно створити визначені умови з боку держави для допомоги – пільгові кредити, ефективного оподаткування й ін. Потрібно стабілізувати економічне становище і стійко зміцнити національну валюту, стабілізувати банківську справу як основне джерело кредитів у ринковій економіці. Варто виробити ефективну зовнішньоторговельну політику, що не сковувала б діяльність вітчизняних підприємців і не стримувала би приплив капіталу з-за кордону. А щоб ресурси розподілялися ефективно, необхідно стимулювати розвиток бірж – як фондових, так і сировинних, а також біржі праці [27, с. 70].

Стає очевидним, що головна роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва і малого бізнесу належить державі. Малі підприємства об’єктивно по своїй природі, особливо на першому етапі свого розвитку, знаходилися в гірших конкурентних умовах на ринку в порівнянні з більш великими й об’єктивно вимагали відповідної підтримки. Тому створення розгорнутої і всебічної системи державної підтримки малого підприємництва стало найважливішою умовою його успішного розвитку [26, с. 54].

Найбільша ефективність ринкового середовища може бути досягнута тільки на основі комплексної державної програми, що враховує всі аспекти і сторони успішного функціонування підприємств та організацій у різних сферах діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ ЗАХОДІВ НА ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

 

Проаналізувавши показники діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» можна запропонувати пропозиції щодо покращення його фінансового стану.

Варто звернути увагу на негативні тенденції, що намітилися щодо зниження показників рентабельності у звітному періоді. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді та підвищенням собівартості продукції.

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. Для зростання прибутку ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» повинне:

• нарощувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг;
• розширювати асортимент продукції і підвищувати її якість;
• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, включаючи і фінансові ресурси;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками та покупцями;
• кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
• вміти найдоцільніше розміщувати одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

Важливо при визначенні показників прибутковості підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для інвестиційної діяльності. Ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень в цей період різко зростає.

Так, як основним видом діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» є виробництво та продаж продовольчих товарів, то слід приділити значну увагу діяльності відділу маркетингу. Якщо неефективно працює відділ маркетингу, то підприємство втратить багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції. Удосконалення роботи відділу маркетингу для нашого підприємства включає:

• вироблення тільки тієї продукції, що безумовно буде купуватися;
• постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;
• приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, та про продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів;
• підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.

Варто звернути увагу на вдосконалення умов праці шляхом:

• покращення санітарно-гігієнічних (освітлення, загазованість, шум, вібрація, запиленість, температура) і фізіологічних (раціоналізація режиму праці і відпочинку) умов праці;
• покращення психологічного клімату в колективі.

Необхідно приділити увагу питанням ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організація діючого обліку й контролю за використанням ресурсів, вивчення й впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального й морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

В умовах ринкових відносин забезпечення фінансової стійкості підприємства є однією з найбільш важливих проблем, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності і відсутності у підприємства коштів для розвитку. Тому система заходів для підтримки фінансової стійкості підприємства повинна передбачати:

• постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємства;
• розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;
• розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;
• координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У ході дослідження курсової роботи була досягнута мета, виконані поставлені завдання. Зокрема було з’ясовано сутність поняття прибутковості, проаналізовано проблеми функціонування підприємств в умовах ринкового середовища, а також розроблені рекомендації щодо вдосконалення процесу господарювання підприємств в Україні.

Отже, в умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки – підприємства. В цих умовах виживе лише те підприємство, що найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користається попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.