Аналіз прибутку та рентабельності

Вступ

     Прибуток-це узагальнюючий фінансовий результат діяльності підприємства. Він є основним джерелом поповнення власних фінансових ресурсів підприємства. Прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці. Основною складовою прибутку комерційних підприємств є прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, або послуг(валовий прибуток). Стабільна і прибуткова діяльність підприємства забезпечується застосуванням наукових методів планування і аналізу прибутку та визначенням ефективних напрямків його використання. Згідно з чинним законодавством виділяють обліковий прибуток підприємства, дані про який подають у звіті про фінансові результати і податковий прибуток(об’єкт оподаткування), який визначається при складанні декларацій про прибуток підприємств. Рівень прибутковості діяльності підприємств оцінюють на основі показників рентабельності.

   Розвиток  ринкових відносин в економіці України  потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

   На  думку вченого І.А. Бланка, прибуток — це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

   Якщо  в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст  капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження грунтується на аналізі балансу підприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.

   Прибуток  як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання. 
 
 
 

Розділ  I. Теоретичні основи планування прибутку та рентабельності.

1.1 Прибуток підприємства, його формування та використання у ринкових умовах.

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі (рис. 1.1):  

• слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
• є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів  засновників  (власників)  підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
• в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;
• прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів  (матеріальних, трудових,  фінансових),  вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
• прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств,    держава    стимулює    ділову    активність суб'єктів господарювання.

Рис 1.1. Функції прибутку.

З метою  аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

   1. Маргінальний прибуток (П_м) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

 (1.1)

де ЧД- чистий дохід підприємства, грн.;

С_зм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

   2. Валовий прибуток (П_в), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю  реалізованої ним продукції, яка,  крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

 (1.2)

де Сп.в. - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

   3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (П_о.д) являє собою різницю між валовим   прибутком   та   постійними   витратами   підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

 (1.3)

де Д _ін.о. - інший операційний дохід, грн.; В_адм. – адміністративні витрати, грн.; В_зб - витрати на збут, грн.; В_ін.о. - інші операційні витрати, грн.

   4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування(Пзв.оп) - визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

                 (1.4)

де  Д _у.к. - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.; Д _ін..ф. - інші фінансові доходи, грн.; Д _ін. - інші доходи підприємства, грн.; В_у.к. - втрати від участі в капіталі, грн.; В ін.ф.- інші фінансові втрати, грн.; В _ін.- інші витрати підприємства, грн.

   5. Прибуток   від   звичайної  діяльності  підприємства (П_зв.д.) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

  (1.5) 

   де  % _{податку}- ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).

   6. Чистий прибуток підприємства (П_ч) визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

 (1.6)

Д_н.д. - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

В_н.д   -   витрати,   пов'язані   з   надзвичайною   діяльністю підприємства, грн.

   На  рис.2 подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

  Як  видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної  діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

   Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;
• визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

   Порядок розподілу та використання чистого  прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

   В умовах ринкових відносин велике значення має обгрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

   На  рис. 3 подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

   Фонд  розвитку виробництва є власним  джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

   

   Рис 1.3. Схема розподілу чистого прибутку підприємства.

   Формування  власного резервного (страхового) фонду  здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

  Чистий  прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних підприємств - виплат дивідендів акціонерам.

  Для стимулювання зацікавленості працівників  у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

  На  прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні (рис.4).

   До  зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

  Ці  фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

  

  Рис 1.4. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку підприємства.

  Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.