Стратегічне планування

 
 

Тема 1. Загальні  основи управління стратегічними  змінами  

Підготувала: Маджула А.

Зміст 

• 1.  Сутність та необхідність стратегічного  управління.

 

• 2. Цільовий  підхід в управлінні.

 

• 3. Об'єкти  впливу стратегічного управління.

 

• 4. Вітчизняний  досвід стратегічного управління. 

 
 

… 1 … 

            Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи "середовище — організація".

            Більшість сучасних концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища (іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів влади тощо) і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються. 

 
 

           Стратегічне управління — це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій ("стратегічного набору").

 

         Концепція стратегічного управління

лежить в основі стратегічного мислення 

і набуває втілення в характерних рисах

 її застосування.

 
 

           Характерні риси системи стратегічного управління певної організації залежать від взаємодії таких чинників: 

• — галузевої належності;

 

• — наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;

 

• — розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);

 

• — типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;

 

• — характерних рис виробничого потенціалу;

 

• — рівня управління;

 

• — рівня кваліфікації персоналу тощо.

 
 

           Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств.

           Американський фахівець І. Ансофф, наприклад, розглядає такі варіанти побудови стратегічного управління: "управління за допомогою вибору стратегічних позицій", "управління ранжуванням стратегічних завдань", "управління на основі врахування "слабких сигналів", "управління в умовах стратегічних несподіванок". 

          Реалізація концепції стратегічного управління організацією можлива лише тоді, коли сама організація є стратегічно орієнтованою, тобто такою, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей.

 
 

До  переваг стратегічно  орієнтованих організацій  належать такі: 

— мінімізація  негативних наслідків змін, що  відбуваються, а також факторів "невизначеності  майбутнього"; 

— можливість враховувати  об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що зумовлюють зміни, зосередитись  на вивченні цих факторів; 

— формування відповідних  інформаційних банків; 

— отримання необхідної  бази для прийняття стратегічних  і тактичних рішень; 

— полегшення роботи  із забезпечення довго- та короткострокових  ефективності та прибутковості; 

 
 

— можливість зробити  організацію більш керованою, оскільки  за наявності системи стратегічних  планів є змога порівнювати  досягнуті результати з поставленими  цілями, конкретизованими у вигляді  планових завдань; 

— установлення  системи стимулювання для розвитку  гнучкості та пристосованості  організації та окремих її  підсистем до змін; 

— забезпечення  динамічності змін через прискорення  практичних дій щодо реалізації  стратегічних планів на основі  відповідної системи регулювання, контролю та аналізу; 

— створення виробничого  потенціалу та системи зовнішніх  зв'язків, що є сприйнятливими  до змін і дають можливість  досягти майбутніх цілей.

 
 

             Реалізація названих принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління. 

             Вітчизняним організаціям останні кілька років критичну ситуацію створюють динаміка ринку, що важко прогнозується, безліч нових директивних рішень і законодавчих актів, внутрішні ресурси, що знижуються, і зростання агресивності зовнішнього середовища, особливо у фінансовій сфері.

          

                              В цих умовах велике значення надається вдалому           

                             застосовуванню в практиці підприємств

                             ідей і технологій стратегічного управління

                             розвитком.

 
 

… 2 … 

                            Цільовий підхід — це система методів та методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень, процес виконання цих рішень на кінцеві результати з урахуванням соціально-економічних характеристик, що постійно змінюються, унаслідок розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі системи, стосовно якої застосовується цільовий підхід. 

           Цільовий підхід, що жорстоко зорієнтований на перспективу, потребує чіткого визначення довгострокових цілей розвитку, шляхів їх