Стратегічне планування

   досягнення, змін усіх компонентів виробничо-управлінських систем, які необхідні для

    забезпечення ефективних результатів.

 
 

           Цільовий підхід вимагає та дозволяє ретельно розібратися у складній ієрархії цілей, визначити головну мету та такі, що «працюють» на неї, підцілі (як способи їх досягнення), сформувати систему пріоритетів черговості виконання цілей, тобто забезпечити керованість процесом розробки та досягнення цілей в організації. 

          Цільовий підхід застосовується в різних сферах діяльності: у наукових дослідженнях, у процесі виробництва під час побудови систем різного призначення, а також під час виконання планової функції, для вивчення характеристик реально

                  існуючих систем тощо.

 
 

Цільовий  підхід – це  такий підхід до  управління, що змушує  менеджерів визначати: 

• · що саме  має бути зроблено (за умов  аналізу, чому саме це треба  робити);

 

• · яким чином  це має бути зроблено (формування  пріоритетів, заходів з досягнення  цілей, визначення форми закріплення  послідовності дій, тобто розробка  планів, проектів, програм);

 

• · коли це  буде зроблено (досягнення конкретних  результатів та оцінка окремих  кроків у виконанні цілей);

 

• · скільки  це може коштувати (визначення  потреб в обсягах фінансування  та оцінювання можливостей залучення  коштів із різних джерел);

 

• · які параметри  отриманого результату слід вважати  задовільними (розробка системи  критеріїв досягнення проміжних  та кінцевих результатів);

 
 

… 3 … 

Стратегічне управління  як система стане ефективним  тільки тоді, коли застосовуватиметься  на всіх рівнях управління  організацією. 

Система  стратегічного управління  охоплює три рівні: 

• корпоративний (рівень  організації); 

• діловий (сфери  бізнесу); 

• функціональний. 

Виходячи  з цього, можна  виокремити три  групи основних  об'єктів стратегічного  управління:  

1. організація,

2. стратегічні господарські підрозділи (СГП),

3. функціональні сфери організації.

 
 

            Організація як об'єкт стратегічного аналізу — відкрита соціально-економічна система, що діє в одній або декількох сферах бізнесу. Може об'єднувати сукупність стратегічних господарських підрозділів. 

           Стратегічний господарський підрозділ (СГП) — самостійна структурна одиниця організації, що орієнтується на певні стратегічні зони господарювання (сфери бізнесу), має коло конкурентів, ресурси, самостійно визначену стратегію розвитку, яка адекватна загальній стратегії організації, її очолює керівник, що цілком відповідає за розвиток підрозділу. 

                               Функціональна сфера організації — царина

                               діяльності, яка ґрунтується на виконанні певних

                               функцій структурними підрозділами організації —

                               маркетингу, виробництва, управління персоналом

                               та ін.

 
 

          Основою стратегічного управління на всіх рівнях є стратегічні рішення.

           Стратегічні рішення — управлінські рішення, що визначають ринки, товари та канали, які матимуть найбільшу цінність для організації в майбутньому. 

         Стратегічні рішення спрямовані в майбутнє та пов'язані із великою невизначеністю, масштабним залученням ресурсів, закладають основу для прийняття оперативних рішень.

         Характерною рисою стратегічних рішень на всіх рівнях стратегічного управління є високий ризик

    і неможливість абсолютно точно с прогнозу вати майбутні результати.

 
 

… 4 … 

             В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного місця. У практиці сучасного господарювання лише:

• 10% підприємств повністю реалізують власну стратегію,
• 5% виконавців розуміють стратегію та пов’язують її з власною діяльністю,
• 15% підприємств витрачають на обговорення стратегії більше години на місяць,
• 25% менеджерів мають стимули, пов’язані зі стратегією,
• і в 40% підприємств існує зв'язок між бюджетом і стратегією.

          

            Українським підприємствам значно важче застосовувати стратегічне управління, зважаючи на складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, ще не досить цивілізовані форми конкурентної боротьби.

 
 

              Разом з тим дуже важливо, що вже є перші взірці з успішного впровадження стратегічного управління на таких українських підприємствах, як:

 1. «Мотор-Січ»,

 2. «Дарниця»,

 3. «Світоч»,

 4. «Квазар-Мікро» тощо.

              Такі підприємства мають чітко визначену місію, концепції, цілі, культуру, неординарний підхід до вирішення проблем, «агресивність» у конкурентній боротьбі .На жаль, таких компаній в Україні у кожній галузі лише одиниці.

              Однією з причин такого становища є недостатні знання персоналу з теорії і практики стратегічного управління. Разом з тим, механізму розробки та реалізації результативної стратегії і висвітленню цих питань в економічній літературі приділялось недостатньо уваги, що ускладнює вибір практиками реальних інструментів дієвого стратегічного управління.

ДЯКУЮ  ЗА УВАГУ!!!