Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Октября 2011 в 01:13, лекция

Краткое описание

Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
Різновиди та специфіка міжгалузевих комплексів України.
Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів.
Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.

Файлы: 1 файл

Лекція Міжгалузеві господарські комплекси.doc

— 143.00 Кб (Скачать)

      Міжгалузеві господарські комплекси  та регіональні особливості

      їх  розвитку і розміщення

      План  викладу матеріалу

    1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
    2. Різновиди та специфіка міжгалузевих комплексів України.
    3. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів.
    4. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.
 

Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення

      У процесі становлення  постіндустріального  суспільства поряд  з галузевою класифікацією  народного господарства виділяють і досліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикалі галузевої (надгалузевої) системи продуктивних сил регіону. Вивчення міжгалузевих комплексів стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях перейшли до застосування системного підходу, а в практичній діяльності почали застосовувати метод міжгалузевих балансів. Вивченіяя конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адміністративних областей набуває все більшої актуальності. Значний доробок у цей напрямок внесли вчені України.

      У наукових працях вчених економіко-географів (А. Ващенко, О. Шаблій) міжгалузевий комплекс розглядається як система економічних взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфери. Формування кожного міжгалузевого комплексу здійснюється в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей.

      Процес  формування міжгалузевих комплексів - це об'єктивна закономірність розвитку продуктивних сил.

      Міжгалузевий комплекс - це сукупність видів діяльності, здійснюваних на певній території і об'єднаних у певну групу (підсистему) тісними виробничими (виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств), комерційними та іншими зв 'яз-ками.

      На  основі виробничих зв'язків у межах макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, агропромисловий, хімічний, лісопромисловий, транспортний, будівельний, непродовольчих товарів, рекреаційний, морегосподарський, зовнішньоекономічний комплекси природокористування, інформаційний, управлінський та інші

      Всі міжгалузеві комплекси функціонують у межах територіально-виробничих комплексів (ТВК) району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення.  
 

      2. Різновиди та специфіка  міжгалузевих комплексів України.

      Сучасна економічна наука в Україні виділяє такі міжгалузеві комплекси:

      - у соціальній сфері — соціальний;

      - у промисловості — паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний  і нафтохімічний, лісопромисловий;

      - у сільському господарстві —  рослинницький, тваринницький; 

      - у будівництві капітальне будівництво  (інвестиції), виробництво будівельних матеріалів;

      - на транспорті — транспортний.

      Соціальний  комплекс. Соціальний комплекс об'єднує галузі національної економіки, які стосуються відтворення людини і її рівня життя.

      До  соціального комплексу належать:

      -сфера послуг;

      - виробництво товарів народного  споживання;

      - доходи і рівень життя населення; 

      - споживчий ринок.

      Сфера послуг охоплює житловий сектор, комунальні послуги, соціально-культурні послуги, культурні послуги, охорону здоров'я.

      Комплекс  виробництв товарів народного споживання охоплює харчову промисловість (м'ясну, молочну, цукрову, борошномельну, круп'яну, консервну, олійну, крохмальну), легку промисловість (текстильну, швейну, взуттєву, хутрову, трикотажне виробництво) та підприємства машинобудування, деревообробки, хімії, будівельних матеріалів, що виробляють товари для населення.

      Рівень  доходів і життя  населення є одним  з найголовніших  чинників соціальної стабільності суспільства, розвитку особистості. Основними показниками оцінки доходів і рівня життя населення є: > грошові доходи, У грошові витрати, У номінальна заробітна платня, > реальна заробітна платня, У сукупний дохід сім'ї, У нагромадження (заощадження).

      Споживчий ринок характеризує купівлю-иродаж товарів  і послуг, динаміку цін на товари і послуги, виявляє рівень життя населення, який оцінюється рівнем (індексом) реальної заробітної платні. Рівень життя населення залежить від рівня споживчих цін. .

      Паливно-енергетичний комплекс. В Україні базою формування паливно-енергетичного комплексу с такі види палива: вугілля, нафта, газ, торф, горючі сланці.

      Вугільні  басейни:

  • Донецький кам'яновугільний басейн, який простягається смугою від низовини р. Ворскли на південний схід до м. Донецька і завертає до м. Луганська;
  • Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, що лежить на обох берегах р. Західний Буг;
  • Дніпропетровський буро-вугільний басейн на межі з Донецьким.

      Нафтогазоносні  провінції та області: простягаються смугою від Чернігівської області до Донбасу; ті, що в карпатському регіоні (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області) і на Волині; розкинуті на півдні України (Одеська, Херсонська області й АР Крим).

      Основними регіонами розміщення підприємств для виробництва електроенергії є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська та Луганська області — на сході, Львівська та Івано-Франківська — на заході, Вінницька та Київська області — у центральній частині України.

      Підприємства, які виробляють і передають споживачам теплову енергію, розміщені в усіх великих населених пунктах України

      Металургійний комплекс. За складом металургійний комплекс поділяють на чорну та кольорову металургію.

      Чорна металургія. Чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділі праці країн Східної та Центральної Європи. За обсягом виробництва чорних металів серед країн Західної Європи Україна поступається лише Німеччині. У структурі українського експорту чорні метали посідають провідне місце.

      Комплекс  виробництв чорної металургії охоплює:

  • видобуток залізної, марганцевої руд, вапняків, глин, коксівного вугілля, флюсів;
  • збагачення руд, виробництво агломерату, коксу;
  • виплавку чавуну, сталі, виробництво прокату, катанки, труб;
  • виробництво феросплавів, виплавку електросталі та сплавів, виробництво профільного прокату, порошкової металургії;
  • використання відходів металургії: виробництво будівельних матеріалів, азотних добрив, пластмас та ін.

      До  металургійного комплексу належать виробництво гірничого та металургійного устаткування, вогнетривів, цементу тощо.

      В Україні сформувалися і функціонує кілька промислових районів чорної металургії: Придніпровський, Донецький та Приазов-ський.

      Кольорова металургія. Сучасний розвиток наукомісткого машинобудування, особливо електроніки, радіотехніки, космічної техніки базується на використанні кольорових металів.

      Комплекс  підприємств кольорової металургії видобуває, збагачує і переробляє руди кольорових і рідкісних металів. Його структуру формують виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини) Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлене двома основними чинниками — сировинним й енергетичним.

      Машинобудівний  комплекс. Виробництво машин різноманітного призначення поглиблює поділ праці, спеціалізацію підпрємств на виготовленні окремих комплектувальних для конкретних машин.

      Поділ та спеціалізація праці зумовили формування тристадійного процесу виробництва машин:

      Створення заготовок, з яких виробляють деталі та частини машин. Одна заготовка може містити металу на 30-50% більше, ніж потрібно на одну деталь чи частину.

      Механічна обробка металевих заготовок  і виготовлення деталей та частин внаслідок якої 30-50% металу потрапляє у відходи і знову переплавляешься на металургійних підприємствах.

      Складання деталей, частин, тобто створення  комплектувальних деталей, вузлів, агрегатів для випуску готових машин.

      На розвиток і розміщення машинобудівних підприємств впливають такі чинники:

  • сировинний — наявність бат металів, особливо для виготовлення важких і середніх машин;
  • споживчий — наявність потенційного споживання, наприклад, сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, нафтового, газового і вугільного комплексу;
  • трудовий — наявність кваліфікованих працівників;
  • науковий — наявність науково-дослідних інститутів, кострукторських бюро.

      Підприємства  хімічного і нафтохімічного комплексу розміщені на Прикарпатті, Донбасі, Придніпров'ї, Криму, будівельного - у великих містах України, лісопромислового - у Карпатах, на Волині, в обласних центрах, транспортний - у Західній Україні, Придніпров'ї, Донбасі та Півдні України.

      Сільськогосподарський комплекс. Сільське господарство є другою після промисловості сферою матеріального виробництва. У ньому зосереджено майже 25 % основного виробничого капіталу, 20 % усіх зайнятих в економіці, створюється 20 % національного продукту. Загалом ці дані засвідчують низьку ефективність не лише сільського господарства, а й усієї національної економіки. У країнах з розвинутою ринковою економікою у сільськогосподарському секторі зайнято 3 - 5 % від усіх працівників, які створюють 4 - 6 % валового національного продукту, повністю забезпечують власні продовольчі потреби і значну частину продовольства експортують. Це свідчить, що в цих країнах розвинута сфера послуг — понад 50 % ВНП та промисловість — 30 % ВНП. Сільському господарству властиві такі особливості:

  • основним засобом виробництва с земля, наділена родючістю;
  • рослини і тварини водночас с і засобами, і предметами праці;
  • для сільського господарства характерні природні цикли виробництва.

3. Випуск регіонального продукту

      Результативною  ознакою виробничого функціонування праці і капіталу регіону є "випуск регіонального продукту", тобто  обсягу товарів, робіт і послуг для виробничого і соціального споживання. Його величина залежить від кількості і якості залучених у виробництво регіону праці і капіталу.

      Випуск  регіонального продукту — вартість регіонального продукту, створеного протягом певного періоду всіма залученими чинниками регіонального капіталу.

      Іншими  словами, регіональний продукт — це сумарна вартість товарів, робіт і послуг, створених виробниками регіону за певний період.

      Вартість  випуску регіонального  продукту містить вартість регіональних витрат, тобто вартість залучених основних чинників регіональної економіки.

      Випуск регіонального дукту В розглядають як функцію регіональних витрат

      

      або функцію задіяного регіонального  капіталу. Аргументами функції, тобто  витратами, є вартість праці зайнятих -Т, вартість основного капіталу - К, вартість оборотного капіталу - О, рівень технологій на даний момент, або постійна величина продуктивної функції - а, а їх взаємодія описується продуктивною функцією.

Информация о работе Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення