Конкуренція і конкурентоспроможність як рушійні сили розвитку суспільства

 

 

 

 

 

 

Конкуренція і конкурентоспроможність як рушійні сили розвитку суспільства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи 8.35312

Андрєєва Катерина

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ

1. Основні методи конкурентної  боротьби.

2. Сутність конкуренції та конкурентоспроможності, їх значення.

Висновки

Використана література

 

Вступ

 

Одним  із  найважливіших елементів  ринкового механізму  є конкуренція. Без  конкуренції  ринкові  відносини  теоретично  уявити неможливо, а  практично вони  просто не можуть  існувати. Конкуренція  в  сучасній  економічній  теорії  і практичній  діяльності  господарюючих  суб’єктів завжди знаходиться  поруч  з  монополією, породжує  монополію.

Отже, що  ж  таке конкуренція?  Конкуренція  (від лат. – “зіштовхуюсь”) -  це боротьба  між  товаровиробниками  за найвигідніші  умови виробництва і  збуту  товарів  та  послуг, за  привласнення  найбільших  прибутків; це  механізм регулювання  пропорцій  суспільного  виробництва.

Сутність  конкуренції  глибше  розкривається  у  дії  відповідного  закону. Закон  конкуренції   є об’єктивним  економічним  законом розвинутого товарного виробництва, дія  якого  є для  товаровиробників  зовнішньою примусовою  силою  до  підвищення  продуктивності  праці  на  своїх  підприємствах, збільшення масштабів  виробництва, форм  і  систем заробітної  плати  тощо. 

Для  інших  економічних  законів  також  відбувається  у  формі  примусових сил конкурентної  боротьби, в  результаті  чого  конкуренція  виступає  рушійною силою  розвитку  економічної системи, складовою  частиною  її  господарського механізму. На нижчій  стадії розвитку  капіталістичного способу виробництва ( поч. XVI ст. – до  60-х  років  XX ст.) панувала  вільна  конкуренція  між власниками невеликих підприємств, які  виробляли  товари  на невідомий ринок. Така  конкуренція  здійснювалась у  формі    внутрігалузевої  та міжгалузевої  конкуренції. Вільна  конкуренція  зумовлює  розвиток  концентрації та  централізації  виробництва  і  капіталу, на  певному  етапі (остання  третина  XIX ст.)  призвела  до  виникнення  монополій.

В  сучасних  умовах  конкуренція  існує між  гігантськими  монополістичними об’єднаннями,  в  середині  них, також між  підприємствами  немонополізованого  сектору економіки  та різних  форм  власності. Її особливістю  є те, що центр  боротьби все  більше  переміщується із сфери обігу у  сферу  виробництва, з галузевого на  міжгалузевий, з  національного на інтернаціональний  рівень.

1. Основні  методи конкурентної боротьби

 

Методами  конкурентної  боротьби є поліпшення якості, дизайну  товарів  і  послуг, швидке  оновлення  асортименту  продукції, надання   гарантії    і  післяпродажних послуг, тимчасове  зниження цін, умов  оплати  тощо. Поряд  з цим  використовуються  “мирні”  методи  обмеження  конкуренції:  таємні угоди  про єдину  політику цін  і  поділ  ринків  збуту, реалізацію  крупних науково – технічних  проектів, обмін  інформацією  з різних питань  наукової, технічної, ринкової  стратегії.

Серед  неекономічних  методів  конкурентної боротьби – фінансові  махінації  та  спекуляції  цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп  чиновників  державного  апарату  з метою  отримання  урядових  контрактів, субсидій  тощо.

У ході  еволюції  економічної системи  змінюється  і  конкуренція. Так, на нижній  стадії капіталізму,  панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція.

Вільна (досконала) конкуренція -  це конкуренція, для якої  характерні  велика  кількість  конкурентів–виробників  і  конкурентів–покупців, вільний  доступ  товаровиробників  до будь-якого  виду  діяльності.  Тобто це  економічне  суперництво  між  великою  кількістю дрібних  та  середніх  підприємств, які  виробляють  однорідну  продукцію, мають  рівний  доступ  до інформації, абсолютну  мобільність матеріальних, трудових  та  фінансових  ресурсів. Ні  одна  із  фірм  не  може впливати  на  ринкову ціну. Більш повною  мірою ознакам досконалої  конкуренції відповідають деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи), а також деякі фінансові ринки.  З точки зору  суспільства досконала конкуренція є стандартом, за  яким  оцінюється  ефективність  реальної  економіки.  Вона  включає всі форми дискримінації споживачів, розподіляє  ресурси відповідно  до  їх смаків, найефективніше.  Дана  структура дозволяє  побудувати  точну модель  поведінки фірм  на шляху до  максимілізації  прибутку.  В умовах чистої  конкуренції  в  довгостроковому  періоді  ціна  встановлюється  на  рівні  мінімуму  середніх  витрат  виробництва. Тобто  фірми  використовують  найефективніші технології  і  визначають найнижчу з можливих  цін.

За  капіталізму  вільна  конкуренція  виявляється  у  конкурентній боротьбі як  між  різними  формами  приватного  капіталу ( промислового, торговельного, банківського  та  ін.),  так  і  всередині  кожного з них.  Така  конкуренція  набуває  форми  внутрігалузевої  та  міжгалузевої.

Конкуренція  внутрігалузева -  це боротьба між  виробниками  однієї  галузі (сфери)  виробництва. Вона сприяє зниженню витрат виробництва, впровадження  НТП,  підвищенню  ефективності  виробництва, стимулює  концентрацію  капіталу та  централізацію  виробництва.  В сучасних  умовах  переросла  в  конкуренцію  на окремих  вузькоспеціалізованих  ринках  конкретних  видів  продукції ( наприклад, на ринку мінікомп’ютерів, телевізорів, легкових  автомобілів  тощо ).

Конкуренція  міжгалузева – це боротьба між  виробниками  різних галузей  економіки.  В епоху  вільної  конкуренції  міжгалузева  конкуренція  відігравала  значну роль  в переливі капіталу   між  галузями  під  впливом  галузевої  норми  прибутку.  В  сучасних  умовах  переважна  частина  міжгалузевого  руху  капіталу  здійснюється  в  межах багатогалузевих  компаній (концернів  і  конгломератів). Різниця  в  галузевих  формах прибутку  має  значення лише  для дрібних  новоутворених  капіталів.  Їх  вступ  у  високоприбуткову галузь при  цьому  стримується  вимогами  до  мінімального  розміру капіталу, який  може  забезпечити необхідний  прибуток.

З  виникненням  монополій  вільна  конкуренція  перетворюється  на  монополістичну, або  недосконалу.

Цінова  конкуренція -  це боротьба  між товаровиробниками споживача  через зменшення витрат виробництва, зниження  цін  на товари і  послуги  без істотної зміни  їх якості  й  асортименту. Підприємці при  цьому  нерідко маніпулюють цінами  (встановлюють  занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак  значно підвищить їх), вдаються  до цінових поступок, сезонного розпродажу  тощо.  Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова  дискримінація (наприклад, диктат  транспортних  компаній  при перевезенні  сільськогосподарської  продукції, що  швидко псується), за  якої  один  і  той  же  товар або  послугу  продають різним  групам  покупців за  неоднаковими  цінами.

Нецінова  конкуренція -  це боротьба між товаровиробниками  споживача  через впровадження  досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що  зумовлює  поліпшення  якості  продукції, її  асортименту. Це  свого роду завоювання конкретної переваги  за рахунок покращення  якості  продукції, реклами, подовження  строків  гарантійного обслуговування, надання  більшого обсягу  послуг  тощо. В  умовах  диференціації  продукту, властивої  для  монополістичної  конкуренції, економічне суперництво зосереджується  не  лише  на  цінових, але  й  на  нецінових факторах: якості, реклами, умовах  продажу. Фірми  доводять переваги  своєї продукції  за допомогою  торгових  знаків  та  фабричних  клейм. У  цілому  нецінова конкуренція  зумовлює  поліпшення  товару  і  повніше  задоволення потреб споживачів. Хоча нерідко зміни в  продукті  є  уявними, що  не  збільшують  його  корисності, ефективності, довговічності. Здебільшого  нецінова конкуренція  має місце в  умовах панування  олігополістичної  структури  монополій.

Різновидом  недосконалої  конкуренції  виступає  нечесна  конкуренція,  що ведеться  переважно  неекономічними  методами.

Нечесна конкуренція -  це нецивілізована  форма  боротьби  з конкурентами, яка  перешкоджає їхньому  вступові  в  галузь. Особливо характерна  для  етапу  становлення  ринкових  відносин.  В сучасних умовах значною  мірою  ( але не  повністю ) долається державним регулюванням, вдосконаленням  господарського законодавства.  Прояви  нечесної конкуренції:

• жорстокі, агресивні  дії  проти  конкурентів;
• тиск на  постачальників ресурсів  і банки з метою  перешкодити  в  отриманні  матеріалів  та  кредиту;
• переманювання  працівників;
• різке зниження  цін  з метою розорення суперників;
• шантаж;
• шпигунство  та інше.

 

 

2. Сутність  конкуренції та конкурентоспроможності, їх значення

 

Конкуренція – категорія  явно  суперечлива. З одного боку  існує  твердження, що без  конкуренції ринку  не  буває, а з  іншого, - цілком  конкурентним є  той  ринок, на  якому учасники ( фірми ) не ведуть між собою  конкурентної  боротьби.  Якщо конкурентна боротьба існує, такий  ринок  не  вважається  цілком  конкурентним. Більш того, чим  сильніша конкуренція, тим  повніше  формуються  умови  для її обмеження. Але ринок рухається  вже не  до  цілком  конкурентного, а  до монопольного. Ця  суперечливість конкуренції  виступає  передумовою найпротилежніших  оцінок  її  ролі в  економіці.  Одні  економісти  стверджують, що конкуренція -  це  велика  благо (між  іншим,  ця точка зору  є  характерною  для сучасних  українських  реформаторів),  інші  наполягають на  тому, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів  ринку  і  породжуючи  монополію, -  велике зло для економіки.

Суть  конкуренції  проявляється  і  в тому, що вона, з одного  боку, створює  такі  умови, за яких покупець  на  ринку  має безліч  можливостей  для  придбання  товарів, а  продавець  – для  їх   реалізації.  З  іншого боку, в  обміні  беруть  участь  дві  сторони, кожна  з яких   ставить свій  інтерес  вище  інтересу  партнера. В результаті  і  продавець, і покупець  при  укладенні  угоди  повинні йти на  взаємний   компроміс  при визначенні  ціни, інакше  угода  не відбудеться, а кожен з них понесе  збитки. Конкуренція також є важливим інструментом  регулювання пропорцій суспільного виробництва в умовах  ринку.

В  силу  своєї  суперечливої природи  конкуренція  несе в собі одночасно  як   позитивні  так  і  негативні   наслідки  і  дії.  З  одного боку,  вона виступає  як зовнішня примусова сила, що  спонукає  її  учасників у процесі  дбання  про свої  власні  мікрогосподарчі  інтереси  сприяти суспільному  прогресу. Див. схему 1.

Як  будь-який  суспільний процес, конкуренція  має й негативні  наслідки.  Тому  переоцінювати її  можливості  в реальній  підприємницькій діяльності  не слід.  Більш того, враховуючи, що  негативні наслідки конкуренції органічно властиві  ринковому механізму, заснованому на  приватній власності (стихія, анархія), необхідно  в  конкурентній  стратегії  постійно передбачати  локалізацію  цих  наслідків.  Негативні  моменти конкуренції див. на схемі 2.

Схема 1.

 

Позитивні  наслідки  конкуренції

 

 

 

 

                                    

 

 

 

 

 

Схема 2.

Негативні наслідки конкуренції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття конкурентоспроможності (КС) інтерпритується і аналізується в залежності від економічіного  об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори  динаміки конкурентоспроможності на рівні  товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівней, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про  поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торговлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при  справедливих умовах вільного ринку  виробляє товари і послуги, які задовольняють  світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними  факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських  ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

 Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у  часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за анологічний останній період суттєво  відрізняються);