Конкуренція і конкурентоспроможність як рушійні сили розвитку суспільства

б) один з одним (суперництво  за досягнення будь-чого);

в) колектива з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного  товару (продукції), послуг різного  виду.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття слідуючим чином.

Конкурентоспроможність  продукції - це комплекс споживчих та вартісних характиристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність  підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проєктувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність  підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоспроможність  персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і єфективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять наші підриємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на випуску окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, - не завжди кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту - радість на грунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, - стабільне місце їх на світовому ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінити  акценти, перенести центр ваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку  вони (персонал і підприємство) зможуть  гнучко і єфективно реагувати  на запити різних споживачів, задовольняючи  їх високі вимоги до тієї або іншої  продукції.

З цього можна зробити  висновок: у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені слідуючим чином:

1) КС персоналу;

2) КС підприємства;

3) КС продукції (одержана  як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню КС важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати  та давати змогу оцінювати КС того чи іншого об`єкту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, конкуренція -  це боротьба  між  товаровиробниками  за найвигідніші  умови виробництва і  збуту  товарів  та  послуг, за  привласнення  найбільших  прибутків; це  механізм регулювання  пропорцій  суспільного  виробництва.

Методами  конкурентної  боротьби є поліпшення якості, дизайну  товарів  і  послуг, швидке  оновлення  асортименту  продукції, надання   гарантії    і  післяпродажних послуг, тимчасове  зниження цін, умов  оплати  тощо.

Поряд  з цим  використовуються  “мирні”  методи  обмеження  конкуренції:  таємні угоди  про єдину  політику цін  і  поділ  ринків  збуту, реалізацію  крупних науково – технічних  проектів, обмін  інформацією  з різних питань  наукової, технічної, ринкової  стратегії.

Серед  неекономічних  методів  конкурентної боротьби – фінансові  махінації  та  спекуляції  цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп  чиновників  державного  апарату  з метою  отримання  урядових  контрактів, субсидій  тощо.

На сучасному етапі  конкурентні можливості фірми не обмежені межами країни базування. Основною одиницею конкуренції є галузь (переробна або сфера послуг), тобто група конкурентів, якы роблять товари чи послуги і безпосередньо суперничають між собою.

Стратегічно важлива  галузь містить у собі продукти з  подібними джерелами конкурентної переваги. Крім того, можуть бути родинні галузі, у продукції яких –ті ж покупці, технологія виробництва і канали збуту, але вони висувають свої вимоги до конкурентної переваги.

Розробляючи конкурентну  стратегію, фірми прагнуть знайти і  втілити спосіб вигідно і довгочасно конкурувати у своїй галузі. Універсальної конкурентної стратегії не існує; тільки стратегія, погоджена з умовами конкретної галузі промисловості, навичками і капіталом, якими володіє конкретна фірма, може принести успіх.

 

 

Використана література

 

1. Башнянин Г.І, Лазур П.Ю., Медедів В.С. Політична  економія. – Підручник для студентів вузів. – Київ: Ніка – Центр  Ельга 2000.
2. Бобров В.Я.  Основи  ринкової  економіки. – Київ: Либідь,1995.
3. Внешнеторговельные сделки / Составитель И. С. Гринько. - Сумы, 1994.
4. Международные экономические отношения: Учебник / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова. - М., 1999.
5. Международные экономические отношения: Учебник: 3-е изд./ В.Е.Рыбалкин, Ю. А. Щербанин, Л. В. Балдин и др.; под ред. проф. В. Е. Рыбалкина. - М., 1999.
6. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. - М., 1999.
7. Мочерний С.В.  - Економічна  теорія. – Посібник  для студентів  вищих закладів освіти, Київ “Видавничий  центр  “Академія””,1999.
8. Портер М. Международная  конкуренция. - Москва,1994.