Основні терміни, поняття та рушійні сили

Основні терміни, поняття та рушійні сили

Молодіжна політика (молодіжна політика, МП) – складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної  влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні  основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

Молодіжна політика України є складовою державної  політики в сфері соціально-економічного, культурного й національного розвитку України і являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого вибору молодими громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у процесі розвитку України.

Молодь (молоді громадяни) – особи у віці від 14 до 35 років.

Молода родина – родина, у якій подружжя або  один з них не досягли віку 35 років, у тому числі ті, що мають неповнолітніх дітей.

Молодіжні громадські об'єднання – об'єднання громадян у віці переважно до 35 років, що об'єдналися на основі спільності інтересів для  здійснення спільної діяльності, спрямованої  на задоволення духовних та інших  нематеріальних потреб, соціального становлення й розвиток членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

Дитячі громадські об'єднання – об'єднання, до яких входять громадяни у віці до 18 років і повнолітні громадяни, що об'єдналися для спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів, розвиток творчих здатностей і соціальне становлення членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

Деструктивні  культи – авторитарні ієрархічні організації (релігійні, політичні, психотерапевтичні, освітні, комерційні й ін.), що практикують облудне вербування й використовують контроль свідомості з метою зробити своїх послідовників залежними й покірними доктрині й лідерам, а також з метою збагачення.

Суб'єктами молодіжної політики є:

• громадяни України у віці від 14 до 35 років, що проживають на її території, а також молоді іноземні громадяни й особи без громадянства, що тимчасово або постійно проживають на території країни;
• молодіжні й дитячі об'єднання, зареєстровані на території України;
• органи державної влади й органи місцевого самоврядування, що реалізують державну молодіжну політику;
• інші юридичні й фізичні особи, що приймають участь у здійсненні державної молодіжної політики.

1.3. Мета

Стратегічна мета молодіжної політики України полягає  у створенні умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини – громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

1. Мета Доктрини  – визначення стратегії й пріоритетних  напрямків реалізації молодіжної політики, спрямованої на створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для самореалізації, соціального становлення молодих громадян, реалізації ними конституційних прав, свобод і обов'язків.

2. Для досягнення  мети необхідне вирішення наступних завдань:

1. створення консолідованої системи управління державною молодіжною політикою, інтегрованою в загальну структуру органів державного управління;
2. формування сучасної нормативної правової бази та удосконалювання нормативних правових актів у сфері молодіжної політики;
3. створення системи і умов для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів органів управління молодіжною політикою, а також науково-методологічного забезпечення молодіжної політики;
4. розвиток інфраструктури соціальних установ для молоді;
5. зміцнення і розвиток інститутів соціалізації, підвищення їх ефективності;
6. формування єдиного інформаційного простору для молоді – створення спеціалізованих загальнодержавних електронних друкованих молодіжних засобів масової інформації, укладення громадського договору із засобами масової інформації, спрямованого на забезпечення молоді якісними інформаційними ресурсами;
7. розвиток системи інформаційного супроводу й методичного забезпечення реалізації молодіжної політики;
8. здійснення системного державного впливу на процеси соціалізації молодого покоління;
9. створення умов і гарантій самореалізації молодих громадян;
10. використання інноваційного потенціалу молоді для забезпечення стабільного розвитку держави і громадянського суспільства, гідного життя громадян, зміцнення національної безпеки і конкурентоспроможності країни;
11. посилення ролі недержавної складової в реалізації державної молодіжної політики, активізація інститутів громадянського суспільства;
12. розвиток і підтримка молодіжних і дитячих громадських об'єднань, рухів, сприяння реалізації суспільно-корисних ініціатив молоді.

1.4. Пріоритетні  завдання:

• забезпечення рівних умов та можливостей для отримання якісної освіти;
• зміцнення патріотичних настроїв серед молоді;
• створення умов та рівних можливостей для отримання якісних медичних послуг та пропагування здорового способу життя;
• надання гарантій участі та впливу молоді на процеси управління громадами, в яких проживають молоді люди, розширення можливостей самоврядування;
• створення умов для розвитку молодіжного самоврядування в ЗНЗ, ВНЗ, трудових колективах та громадах;
• залучення молоді до членства у громадських організаціях, забезпечення участі молодіжних громадських організацій у процесах прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування;
• виховання загальнолюдських цінностей демократичного суспільства, підвищення рівня громадської активності, морально-етичних засад, правової культури;
• протидія розвитку екстремізму, насильства та асоціальних форм поведінки в молодіжному середовищі;
• стимулювання громадської активності молоді шляхом створення системи сприяння молодіжним організаціям, органам учнівського та студентського самоврядування тощо;
• створення дієвого інституту соціальних послуг для молоді;
• збереження та збагачення національних традицій, культурної спадщини націй, народностей та культур;
• забезпечення рівних можливостей використання інформаційного простору;
• підтримка розвитку фізичної культури та спорту;
• удосконалення механізму ефективного партнерства та взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з дитячими та молодіжними громадськими організаціями у формуванні та реалізації державної молодіжної політики;
• підтримка розвитку інституту родини, сім’ї та дитини;
• створення безпечного довкілля;
• зменшення чисельності української молоді серед зовнішніх трудових та інших мігрантів;
• забезпечення гарантій для професійної самореалізації молоді, надання послуг у сфері працевлаштування, підтримки розвитку молодіжного бізнесу та підприємництва;
• підвищення рівня свідомого ставлення молоді до здорового способу життя, боротьби з шкідливими звичками;
• розширення та ефективне використання мережі оздоровчо-спортивних закладів та закладів культури;
• удосконалення нормативно-правової бази у сфері реалізації державної молодіжної політики, в тому числі врегулювання питань міжнародного молодіжного співробітництва;
• сприяння інтеграції молоді до європейського та світового демократичних просторів.

Суспільство, держава і сучасний стан молоді в  Україні 

Сучасне становище  молоді в Україні визначається наступними чинниками:

• мінімальна участь молоді в об’єднаннях громадян, повільне зростання громадянської та національної свідомості, активності молоді;
• відсутність системи формування ціннісних орієнтацій;
• низький рівень поінформованості молоді з питань участі в усіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної молодіжної політики;
• нелегальна зовнішня трудова міграція частки молоді;
• низьким рівнем правової освіти молоді та знанням шляхів захисту своїх прав;
• відсутність рівності можливостей та стартових умов для усієї молоді.

Водночас, українська молодь не відірвана від світу, від  розвитку своєї країни і адекватна  своєму часу. Вона адаптована до сучасних соціально-економічних і політичних умов. Разом з тим, існує велика частка соціально невлаштованих і неблагополучних молодих людей. Відбувається зростання традиційних і зародження нових «груп ризиків».

Негативні тенденції, що зараз домінують в молодіжному  середовищі:

• зменшується абсолютна чисельність і частка молоді в структурі населення у зв'язку з негативними демографічними процесами;
• погіршується стан фізичного і психічного здоров'я молодого покоління, що може привести до якісного зниження репродуктивного, інтелектуального, економічного потенціалу суспільства. Найвразливішим і незахищеним сьогодні є здоров'я молодих людей в підлітковій віковій групі;
• триває маргіналізація і криміналізація молодіжного середовища, збільшується число молодих людей, схильних до правопорушень;
• знижується якість освіти;
• відбувається деградація структури зайнятості, руйнування трудової мотивації молодих працівників. Молоді люди інтегруються переважно в сферу обміну і перерозподілу товарів і послуг, віддають перевагу робочим місцям, що не вимагають високої професійної кваліфікації;
• частка підприємців не перевищує 2-3% від чисельності всієї молоді, молоді люди практично не представлені в малому і середньому бізнесі;
• відбувається деформація духовно-етичних цінностей, розмиваються моральні обмежувачі на шляху до досягнення особистого успіху;
• слабо розвивається культура відповідальної громадянської поведінки.

Характерними  рисами масової молодіжної свідомості стають правовий нігілізм, відсутність  соціальної волі, «стадний» інстинкт.

Водночас, спостерігається  зростання позитивних тенденцій в розвитку української молоді:

• у молодіжному середовищі дозріває потужний інноваційний потенціал. Збільшується число молодих людей, що вибирають особисту ініціативу як головний спосіб вирішення своїх проблем;
• зростає самостійність і практичність, відповідальність за свою долю, мобільність, сприйнятливість до нового;
• збільшується престижність якісної освіти і професійної підготовки. Змінюється ставлення до освіти – формально-статусне ставлення поступається місцем практичному використанню отриманих знань як основи особистого і професійного успіху і майбутнього добробуту;
• зростає економічна зацікавленість у збереженні свого здоров'я;
• сучасна молодь стала повноправною частиною міжнародного молодіжного співтовариства, активно інтегрується в глобальні економічні, політичні і гуманітарні процеси.

Поряд з процесом розвитку цих тенденцій за останнє  десятиліття зазнав істотних змін характер ставлення держави і суспільства  до молоді:

• споживче ставлення до молоді у сфері економіки і праці змінилося незатребуваністю;
• насторожене, недовірливе ставлення у сфері політики змінилося відвертими маніпуляціями. Молодь розглядається виключно як електоральний ресурс;
• тотальний контроль у сфері культури змінився байдужістю і передачею даної сфери під вплив засобів масової інформації та індустрії розваг, бізнес яких побудований на культивуванні споживача, примітивних людських інстинктів;
• повчально-опікунське ставлення в духовно-ідеологічній і виховній сферах трансформувалося в нерозуміння і байдужість з боку старших поколінь. Домінує погляд на молодь як на пасивну соціальну групу, що перебуває в перехідному, маргінальному стані.

В сукупності це призвело до того, що ціннісно-смисловий  простір молоді формується або на основі кримінальної субкультури, або  на основі ціннісно-поведінкових моделей, руйнівних національно-культурну самоідентифікацію молодих українців.

Ускладнює ситуацію відсутність суспільно-визнаних морально-етичних  орієнтирів розвитку, образу майбутнього, слабо розвинені умови для  самореалізації і втілення соціально значимих ініціатив молоді. Відсутній механізм узгодження інтересів молоді з інтересами інших груп суспільства.