Основні терміни, поняття та рушійні сили

Розвиток  позитивних тенденцій і використання потенціалу інноваційної активності молоді на користь творення і громадянського служіння може бути досягнуте лише при створенні адекватної системи участі держави і суспільства в процесах соціалізації молоді, розвитку цивілізованих механізмів взаємин між суспільством і новими поколіннями, що входять до нього.  
 
2.3. Сучасний стан інститутів соціалізації молоді

Основним  вмістом процесу соціалізації молоді є:

• передача досвіду та інтеграція в суспільство;
• освоєння соціальних ролей в єдності процесів виховання та освіти;
• оволодіння навичками соціальної інноваційної діяльності;
• створення умов для самореалізації і включення молоді в процеси соціально-економічного розвитку, державного і громадського будівництва.

Сучасні явища  – криза взаємин поколінь, формування асоціальних субкультур і контркультур демонструють недостатність розвитку інститутів соціалізації і свідчать про їх системну кризу.

Ситуація  ускладнена нерозвиненістю сучасного  законодавства в частині регламентації  прав і обов'язків основних інститутів соціалізації по відношенню до молодої  людини.

Руйнування  традиційних соціальних зв'язків і державної системи виховання значно нівелювало роль раніше домінуючих інститутів соціалізації – сім'ї, школи, вулиці.

Сім’я несе підвищене соціально-економічне навантаження і змушена зосередитися на вирішення  проблем життєзабезпечення за рахунок  виховання.

Школа, визначивши як своє основне завдання процес передачі знань, фактично втратила вплив на інші сторони розвитку особистості.

Вулиця як інститут соціалізації має спроможність.позитивно  виступати в цій ролі лише за умови  спеціальної організації роботи за місцем проживання, яка зараз фактично відсутня.

Значною мірою  втрачено вплив і таких традиційних  інститутів соціалізації як позашкільні  виховні установи, армія, профспілки, трудові колективи. Явно недостатню роль відіграють громадські молодіжні  об'єднання. Традиція релігійного виховання багато в чому загублена і сьогодні тільки розпочинає відроджуватися, а прогалини, що утворилися, у вихованні і соціалізації молоді заповнюються легкодоступними носіями інформаційного продукту.

Провідну  роль в цьому процесі відіграють засоби масової інформації. У сучасному молодіжному середовищі їм належить лідерство у формуванні свідомості і світогляду, життєвих цінностей, взірців для наслідування. При цьому продукт масової споживчої культури багато в чому сприяє зростанню агресії і етичної розбещеності в молодіжному середовищі, підсилюючи негативні тенденції в її розвитку.

Завдання  полягає в тому, аби удосконалюючи  і розвиваючи як традиційні, так  і інноваційні інститути соціалізації, спромогтися їх розумного балансу і взаємодоповнення, використовуючи для цього можливості держави і суспільства. Реалізація молодіжної політики має бути спрямована на забезпечення через процеси соціалізації впливу на становлення нового покоління як основного інноваційного ресурсу розвитку країни.

АВДАННЯ, ПРИНЦИПИ ТА ПРІОРИТЕТИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ  
 
Система управління молодіжною політикою України є складовою системи державного управління, що заснована на розмежуванні повноважень і предметів ведення органів влади.

4.1. Завдання  молодіжної політики України

Головними завданнями національної молодіжної політики є:

• вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
• допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
• залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
• надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
• координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

4.2. Принципи  молодіжної політики України 

Пріоритетними принципами молодіжної політики в сучасних умовах є:

• сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства;
• надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
• повага до поглядів молоді та її переконань;
• правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку.

Враховуючи  потребу відповідно реагування на новітні виклики, принципами молодіжної політики є:

1) Дотримання  прав людини і розвиток демократії, з особливим акцентом на наступному:

• забезпечення повного використання молодими людьми прав людини, відчуття власної гідності, і заохочення їхнього відданості цій справі;
• сприяння активній участі молодих людей в демократичних процесах і структурах;
• сприяння рівним можливостям для участі всіх молодих людей у різних аспектах їхнього життя;
• забезпечення гендерної рівності та недопущення всіх форм насильства на гендерному ґрунті;
• сприяння усвідомленій освіті та діям молодих людей в питаннях довкілля і сталого розвитку;
• полегшення доступу всіх молодих людей до інформації та консультаційних послуг;
• усвідомленій освіті в питаннях збереження природного, екологічного, культурного та історичного середовища.

2) Співіснування  в різноманітних суспільствах, з  особливим акцентом на наступному:

• заохочення молодих людей сприяти, в своєму повсякденному житті, культурній різноманітності, міжкультурному діалогу і співпраці та релігійним аспектам;
• недопущення всіх форм дискримінації, расизму, ксенофобії та екстремізму і протидія їм;
• підтримка ініціатив молодих людей та їхніх організацій в недопущенні та стримуванні конфліктів, а також в їхньому вирішенні шляхом діалогу;
• підтримка роботи української молоді з молодими людьми третіх країн – біженцями, особами, що шукають притулку, та переміщеними особами;
• подальше заохочення субрегіональної та міжнародної співпраці молоді в Європі та Світі;
• заохочення молодих людей сприяти глобальній солідарності та співпраці.

3) Відповідність  потребі соціальної інтеграції  молодих людей та підвищення  її конкурентноздатності, з особливим  акцентом на наступному:

• підтримка самостійності і добробуту молодих людей, їхнього доступу до гідних умов життя;
• сприяння доступу молодих людей до освіти, навчання і трудового життя, зокрема, шляхом заохочення і визнання неформальної освіти;
• підтримка переходу молодих людей від освіти до ринку праці, наприклад, шляхом посилення можливостей для узгодження потреб приватного і трудового життя;
• забезпечення рівного права молодих людей на доступ до творчих і артистичних діяльностей, спортивної діяльності;
• підтримка інтеграції молодих людей, які проживають в умовах бідності, залишилися без освіти;
• заохочення діалогу і солідарності між людьми різних поколінь.

4.3. Пріоритети  молодіжної політики України 

Життєво важливими  пріоритетами молодіжної політики України  повинні стати:

• розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
• формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
• забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
• створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища;
• охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

5. ФОРМУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ЗДІЙСНЕННЯ  
 
5.1. Формування молодіжної політики України

Державна  молодіжна політика в Україні  повинна стати пріоритетним і  специфічним напрямком діяльності держави й здійснюватися:

• в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
• з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді;
• Державна молодіжна політика повинна формуватися й реалізовуватися шляхом:
• прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
• проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
• діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
• створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
• розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
• виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, зацікавлених у роботі з молоддю;
• утворення спеціальних фондів.

5.2. Основні  проблеми молодіжної політики  України: 

• недостатньо розвинена нормативно-правова база на державному рівні;
• відсутність мінімальних державних соціальних стандартів норм і нормативів фінансових витрат у сфері соціальної підтримки молоді;
• недостатня міжвідомча координація реалізації молодіжної політики;
• невеликий обсяг повноважень муніципальних органів у справах молоді;
• відсутність системи дієвих установ по роботі з молоддю в муніципальних утвореннях;
• недостатня повнота інформації про молодь і процеси, що відбуваються в молодіжному середовищі;
• недолік кваліфікованих кадрів, відсутність системи підготовки й перепідготовки кадрів;
• недофінансування молодіжних програм на муніципальному рівні;
• організаційна й фінансова нестабільність молодіжних громадських об'єднань, відсутність наступності в молодіжному русі.

5.3. Напрями  здійснення молодіжної політики 

Соціально-економічна підтримка молоді є системою заходів, спрямованих на сприяння вирішенню житлових і побутових проблем молодих громадян, розвиток молодіжного підприємництва, сприяння зайнятості й підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці.

Реалізація  даного напрямку передбачає:

1. розробку й реалізацію заходів державної підтримки молоді з надання матеріальної та іншої допомоги у вирішенні соціально-економічних, соціально-побутових проблем, із забезпечення зайнятості молоді;
2. постійне удосконалювання нормативних правових актів та практичних заходів з питань підтримки молодих громадян, молодих родин і молодих науковців (віком до 40 років) у наданні державою, будівництві й придбанні житла (надання цільових адресних субсидій, іпотечного кредитування та інших способів поліпшення житлових умов для молодих громадян, молодих родин й молодих науковців);
3. підтримку спеціалізованих організацій (центрів тимчасової й сезонної зайнятості молоді, молодіжних бірж праці, громадських об'єднань) і програм сприяння зайнятості, професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки молодіжних кадрів;
4. створення молодіжних центрів, що забезпечують молодих підприємців консультаційними й методичними послугами;
5. проведення конкурсів молодіжних бізнес-ідей і проектів, конкурсів на кращу організацію в сфері бізнесу за участю представників «молодіжного» менеджменту;
6. реалізацію системи державних заходів щодо створення й підтримки молодіжних бізнес-інкубаторів, виставок для починаючих підприємців;
7. сприяння формуванню трудових молодіжних і студентських загонів.