Сутність контрабанди як суспільно небезпечного явища

ПЛАН

Вступ.………………………………………………………………………………3

1.Сутність контрабанди  як суспільно небезпечного явища……………………5

2. Робота митних органів у напрямку боротьби та протидії контрабанді, на прикладі Івано-Франківської митниці………………………………………….13

3. Шляхи вдосконалення діяльності митних органів з протидії контрабанді……………………………………………………………………....21

Висновки та пропозиції…….……………………………………………………27

Список використаної лутератури……………………………………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність проблеми. Система митних органів в незалежній Україні була утворена майже два десятки років тому насамперед для здійснення функцій, пов’язаних із примусовим забезпеченням дотримання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності правил переміщення предметів через митний кордон нашої держави. Загальновідомо, що в умовах проведення економічної реформи діяльність органів управління, орієнтованих на застосування тільки примусових заходів, визнається недоцільною, такою, що не відповідає вимогам часу й не задовольняє у повній мірі потреби громадян.

Нині посилюється вплив міжнародних  організацій на діяльність митних органів  нашої держави (зокрема, у сферах міжнародної торгівлі і митної справи). Це обумовлене тим, що Україна офіційно стала членом Світової організації  торгівлі (СОТ), а до того набула членства у Всесвітній митній організації (ВМО). Такий намір, є виправданим, оскільки його реалізація дозволить, по-перше, вирішити суттєві проблеми, які постають перед Україною як державою, що орієнтована на здійснення експортних операції, та, по-друге, у найкоротші строки удосконалити національне законодавство з питань митної справи шляхом приведення його у відповідність із міжнародними стандартами.

Вивчення проблеми контрабанди  є дуже актуальним на даний момент, коли наша країна здійснює активну  інтеграцію у світове економічне і митне співтовариство.

У даній роботі я широко висвітлила проблеми боротьби з контрабандою та запропонувала шляхи її попередження і припинення.

Мета даної курсової роботи – удосконалення функції митних органів щодо попередження, припинення та боротьби з контрабандою та порушенням митних правил.

Об’єкт дослідження – процес здійснення митного контролю щодо виявлення контрабанди і порушень митних правил, на прикладі Івано-Франківської митниці.

Предметом дослідження є технологія здійснення митного контролю та боротьби з контрабандою і порушенням митних правил.

Для досягнення поставленої  мети, мною поставлено ряд задач, що вирішуються у даній курсовій роботі:

1. Аналіз сутності контрабанди як суспільно небезпечного явища;
2. Оцінка ефективності діяльності Івано-Франківської митниці з питань протидії контрабанді і порушенням митних правил;
3. Визначення перспективних напрямків по вдосконаленню боротьби з контрабандою;
4. Виявлення шляхів і способів розв'язання проблеми поширення контрабанди та порушення митних правил.

Структура роботи. Дане курсове дослідження складається зі  вступу, трьох частин основного тексту, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, що містить 21 найменування. Загальний обсяг роботи – 31 сторінка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність контрабанди як суспільно небезпечного явища

Під контрабандою (італ. contro — проти, bando — урядова постанова) визнається переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем  з прихованням від митного  контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення за межі України [3, 42].

Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Одночасно слід звернути увагу, що незаконне  переміщення товарів через митний кордон України вчинене у невеликих  розмірах підпадає не під кримінальний кодекс, а під адміністративну  відповідальність встановлену митним кодексом України – штраф, конфіскація.

Об'єктом контрабанди майже завжди є економічні інтереси держави, до якої незаконно ввозяться ті чи інші товари/предмети [6, 15].

Вважаю за необхідне нагадати, що контрабанда виникла разом з митною системою і державою як такою.

Протягом історії, контрабанда мала особливий розвиток в країнах, де або запроваджувались високі митні тарифи на імпорт деяких груп товарів, як наприклад, у Британії наприкінці XVIII ст. були встановлені високі мита на алкоголь та предмети розкоші, що сприяло їх незаконному завезенню з материка, або в тих країнах, де за умов дефіциту якихось груп товарів, встановлені штучні, санкціоновані державою обмеження на їх імпорт, як протягом майже всієї історії існування після Другої світової війни СРСР.

Найчастішими передумовами для  виникнення контрабанди є різниця (іноді дуже значна) цін на окремі товари всередині держави, та поза її межами. Так, з причини єдиної тарифної і цінової політики у країнах ЄС, ціни на більшість товарів споживання в Україні у порівнянні з цінами у сусідніх державах-членах ЄС (Польща, Словаччина, Угорщина тощо) є набагато нижчими, що породжує значні передумови для контрабанди; те саме стосується ситуації з бензином у Тунісі, внутрішня ціна на який є в декілька разів вищою, ніж в сусідніх Алжирі та Лівії, що зумовлює значне ввезення до Тунісу більш дешевого палива контрабандою.

У державах, проти яких запроваджено торгівельне ембарго або діють інші санкції (зазвичай політичні санкції тісно пов'язані з економічними — обмеження або заборона на здійснення комерційних і банківських операцій) також набирає обертів контрабанда та інші негативні економічні явища, як скажімо «чорний ринок». Наприклад, після запровадження міжнародного ембарго проти Куби імпорт багатьох товарів до цією держави став контрабандним, те саме сталося у 1990-і роки після введення санкцій щодо Сербії — тільки завдяки контрабанді палива і товарів ширвжитку економіка Сербії не зазнала повного краху. У таких умовах нерідко сама держава у особі своїх вищих чиновників «покриває» здійснення контрабанди. Ну і вже справжніми «розсадниками» контрабанди є невизнані (сепаратистські) державні формування, як наприклад, Придністровська Молдавська Республіка або Південна Осетія, а також нестабільні слабкі держави, у яких правова система, митний контроль є несталими, або ті, що переживають значні внутрішні потрясіння (наприклад, Сомалі) [1, 87].

Переміщення деяких предметів  завдає не лише економічної шкоди  окремим державам, а й нерідко  несе загрозу життю і здоров'ю  громадян — це стосується контрабанди зброї, наркотичних речовин, вибухівки тощо. Більшість з таких злочинів є міжнародними і нерідко кваліфікується не як контрабанда, а як міжнародний тероризм. Ці злочини набули особливого поширення у 2-й пол. ХХ ст. з процесами глобалізації і утворення міжнародної злочинності та мережі міжнародних терористичних організацій.

 

У більшості національних законодавств світу контрабанда  є злочином, за здійснення якого передбачене відповідне покарання.

У Росії та Білорусі, на відміну від України, контрабанда може бути кваліфікованим злочином. Сучасне українське кримінальне право здебільшого кваліфікує контрабанду як окремий вид злочину, тоді як у більшості законодавств світу «окремі» контрабанди виступають різними злочинами.

В англо-американському праві термін контрабанда має відповідник англ. Smuggling (синонім англ. Trafficking «переміщення»), який є набагато ширшим за поняття «контрабанда» в українському кримінальному праві і охоплює взагалі незаконне переміщення як предметів, так і осіб. Тобто «покриває» велике число інших злочинів за українським кримінальним законодавством — незаконна торгівля людьми, незаконна імміграція, «незаконні фінансові переміщення», тобто відмивання грошей, напр. з метою уникнення оподаткування та деякі інші.

Коротко зупинюся на характеристиці типів контрабанди. Наголошу на тому, розподіл на типи контрабанди здійснюють (малюнок 1):

• в залежності від виду контрабандного товару;
• в залежності від способу контрабанди;
• в залежності від вартості контрабандних товарів;
• в залежності від розмірів контрабандних товарів — товари, що можуть бути переміщені одним індивідом, наприклад, дорогоцінне каміння, великогабаритні товари, — наприклад, готова продукція промислового призначення;
• в залежності від рівня соціальної організації — розподіляється на велику контрабанду і дрібну контрабанду товарів ;

Контрабанда велика і  дрібна:

• велика контрабанда товарів – переміщення великих кількостей товарів, що надалі будуть продані за кордоном з метою одержання прибутку;
• дрібна контрабанда товарів – термін застосовується до окремих індивідів, що перетинають кордон з метою продати товар по більш високій ціні.

 

Малюнок 1. Види контрабанди

 

До основних чинників, що призводять до поширення контрабанди, належать [21, 25]:

• недостатнє співробітництво правоохоронних та контролюючих органів України з відповідними органами суміжних з Україною держав щодо обміну інформацією про боротьбу з переміщенням товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;
• сприяння посадових осіб органів державної влади, зокрема правоохоронних та контролюючих, юридичним чи фізичним особам у переміщенні через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів, транспортних засобів, історичних та культурних цінностей тощо;
• недосконалість нормативно-правового регулювання імпорту товарів та відсутність дієвого контролю за реалізацією імпортних товарів на внутрішньому ринку;
• недосконале, суперечливе регулювання діяльності щодо боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;
• наявність значної різниці між цінами на окремі групи товарів на світовому та внутрішньому ринках;
• безробіття серед мешканців прикордонних районів.

Організація боротьби з  контрабандою та порушення митних правил об'єднує врегульовані законодавством України різні правові відносини і тому є комплексною.

Виходячи з цього, її можна поділити на такі складові частини:

• правове регулювання зазначених питань, яке визначає поняття контрабанди та порушення митних правил;
• визначення кола правоохоронних органів, уповноважених боротись із контрабандою та порушення митних правил;
• розроблення структури спеціальних підрозділів митних органів, на які покладається боротьба з контрабандою та порушення митних правил;
• розроблення та застосування методик та застосування технічних засобів виявлення контрабанди та порушення митних правил.

Перелік основних завдань організації боротьби з контрабандою випливає із законодавчих актів, що регулюють боротьбу зі злочинністю, у тому числі в організованих її формах [20].

До них відносяться:

1. Створення загальних засад у сфері боротьби з контрабандою.

2. Сприяння попередженню  та ліквідації контрабанди. 

3. Визначення системи  органів, що ведуть боротьбу  з контрабандою, та їх взаємовідносин.

4. Установлення повноважень  спеціальних державних органів по боротьбі з контрабандою.

5. Установлення спеціальних  заходів, які здійснюються уповноваженими  органами у боротьбі з контрабандою.

6. Правове забезпечення  фінансових умов, необхідних для  боротьби з контрабандою.

7. Правове забезпечення  матеріально-технічних умов, необхідних для боротьби з контрабандою.

8. Правове забезпечення  інших умов, необхідних для боротьби  з контрабандою (науково-дослідних,  кадрових тощо).

9. Забезпечення гарантій  прав юридичних осіб під час  здійснення заходів боротьби  з контрабандою.

Взагалі, успішним вирішенням завдань організації боротьби з  контрабандою забезпечується стратегічна  мета даного виду діяльності — боротьба зі злочинністю у митній сфері.

Основні способи, які використовуються під час здійснення контрабандних дій, тобто нелегального провезення товарів через кордон, розподіляються на 2 великі групи:

Фізичні методи:

• приховання контрабандного товару в іншому товарі (чи спроба разом із задекларованим товаром провезти незадекларований, що є доволі частою практикою) або ж спроба взагалі сховати товар від митного огляду;
• погроза співробітникам митниці з метою отримання дозволу на ввезення/вивезення контрабандного товару;
• велика кількість товару сама по собі може бути одним із фізичних методів здійснення контрабанди — якщо контрабандним чином провозиться дуже велика кількість товару, то логічним є припустити, що деяку його частину таки вдасться провезти.