Економічна теорія і економічне мислення

Вступ

Економічна теорія знаходиться у взаємодії з усією системою знань і суспільною практикою і виконує ряд функцій. Як наука вона відбиває економічну дійсність і виконує теоретика-пізнавальну функцію, яка реалізується в системі економічних категорій і законів. Але надалі система використовується як засіб, метод пізнання для пояснення нових явищ і процесів, здобуття нових знань і для вироблення практичних рішень з перетворення й вдосконалення економічної дійсності. У процесі пізнання система економічних категорій і законів виконує методологічну функцію, виступає методологічною основою для власного подальшого розвитку і для інших економічних наук. Методологічне значення економічної теорії для перетворення економічної дійсності виражається в її практичній функції. А оскільки практична діяльність має дві великі сфери — матеріально-практичну і духовно-практичну, то і практична функція економічної теорії отри¬мує відповідні визначення. У духовно-практичній діяльності люди оперують економічними ідеями, уявленнями, поняттями, які входять до їхнього світогляду. У світогляді, як правило, сполучаються наукові і повсякденні уявлення, моменти помилок, стереотипів тощо. Економічна наука не може бути індиферентною до масової економічної свідомості. Наукові досягнення завжди проникають у масову свідомість. Однак масова свідомість не може їх засвоїти в об'єктивній, тобто науковій формі, тому що усі мали б перетворитися на вчених, що вільно орієн¬туються в усіх складностях економічного життя. Масова свідомість сприймає економічні ідеї відірвано від їхнього реального ґрунту, конкретних обставин, з аналізу яких вони здобуті. Наукові, теоретичні положення перетворюються на абстрактні гасла, ідеологічні настанови, які вживаються доречно і недоречно , тому що для суб'єктів масової свідомості є невідомими всі конкретні обставини і власні наукові межі ідеї. Отже, те, що було наукою, стає ідеологією, тобто знан¬ням, здобутим ззовні у вигляді абстрактних положень, без їх наукової основи, перевірки, коригування, взятих на віру. Наука неминуче при виході в масову свідомість набуває ідеологічної форми. Але в самій ідеологічній формі наука виступає як протилежність ідеології, відстоює науковий підхід, конкретність істини.Це означає, що економічна теорія виконує ідеологічну функцію в негативній визначеності.

Економічна теорія, виходячи в масову економічну свідомість, перетворюється на ідеологію, але й в ідеології економічна теорія бореться за те, щоб залишитися наукою, не перетворювати теорію на абстрактний набір гасел. У матеріально-практичній сфері методологічне значення економічної теорії втілюється в господарській функції. Економічна теорія виробляє практичні рекомен¬дації розвитку економічних відносин, господарського механізму, удосконалення форм і методів господарювання. їй належить визначальна роль у виробленні економічної політики. Виходячи в практику, економічна теорія залишає свої власні межі, перетворюючи у свого роду господарську ідеологію. У господарській сфері економічна теорія відстоює науковий підхід на противагу вузько прагматичному.

Практичне ж значення економічної теорії в її власних межах полягає у ступені істинності її теоретичних положень. Чим адекватніше економічна теорія відбиває економічну дійсність, тим більшим є її практичне значення.. Взаємозв'язок функцій економічної теорії можна виразити схематично. Функції економічної теорії як системної науки Економічна теорія взаємодіє з усією системою суспільних економічних наук. Економіка — визначальна сфера суспільства, від якої залежить розвиток всіх інших сфер. Економіко-теоретичні знання неминуче використовуються в вирішенні питань розвитку інших наук. Комп'ютеризація виробництва здається суто технічною проблемою, що перебуває у сфері компетенції технічних наук. Але в дійсності процес комп'ютеризації виступає також розвитком матеріальної форми здійснення всезагальної праці, вивченням якої займається економічна теорія, а також філософія, психологія тощо. Наоснові економічних знань формується тип економічного мислення, від якого залежить поведінка людей у сфері економіки. Перехід від командної до ринкової економіки істотно змінює тип мислення й економічну поведінку людей. Але зрозуміло, що ні тип мислення, ні економічна поведінка людей не можуть бути змінені відразу.

Економічна теорія не є набір вже готових рекомендацій, Які застосовуються безпосередньо в господарській політиці. Вона є скоріше засобом, ніж вченням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків.

Джон Мейнард Кейнс

Першим приводом до вивчення економічної теорії є те, що ця теорія має справу з такими проблемами, що стосуються нас всіх без винятку: Які види робіт потрібно виконувати? Як вони оплачуються? Скільки товарів можна купити на долар заробітної плати зараз і в період стрибків інфляції? Яка імовірність настання такого часу, коли людина не зможе знаходити підходящу для себе роботу лише в межах прийнятного терміну?

В минулому люди, що починають вивчати економічну теорію, звичайно вимагали, щоб їм було дане стисле, в одній пропозиції, визначення цього предмету. І треба сказати, що цей сильний попит не зазнавав недоліку в пропозиції. От деякі з таких визначення:

1. Економічна теорія є наука про види діяльності, зв'язаних з обміном і грошовими угодами між людьми.

2. Економічна теорія є наука про використання людьми рідких або обмежених продуктивних ресурсів, для виробництва різноманітних товарів і розподілу їхн між членами суспільства.

3. Економічна теорія є наука про повсякденну ділову життєдіяльність людей, витяги ними засобів до існування і використанні цих засобів.

4. Економічна теорія є наука про те, як людство справляется зі своїми задачами в області споживання і виробництва.

5. Економічна теорія є наука про багатство. Цей перелік достатньо великий сам по собі; однак провівши годину в відповідному відділі гарної бібліотеки, грамотна людина зможить в багато раз подовжити його. Втиснуть в декілька рядків точний опис будь-якого предмету, що чітко відділив би його від суміжних дисциплин і дав б подання що починає про всіх питання що охоплюються цим предметом, - діло надто нелегкое. Економічна теорія, певно, включає в себе всі елементи, означені як в цих визначеннях, так і в тих, що могли б війти в більш довгий перелік.

Якщо змусити фахівця вибрати з всіх наведених вище дефініцій лише одну, той в наш час він, по всій імовірності, зупинився б на другий.

Економічна теорія є наука про те, що з рідких продуктивних ресурсів люди і суспільство з течією часу, з допомогою грошей або без їхньої участі, обирають для виробництва різноманітних товарів і розподілу їхн в меті споживання в нинішньому і майбутньому між різноманітними людьми і групами суспільства.

Курс Загальної Економічної Теорії включає в себе вивчення економічних категорій і явищ притаманних суспільному виробництву незалежно від суспільно економічної формації, а також вивчає ці економічні закономірності людського суспільства і суспільного виробництва в загальнолюдському плані.

Життя людського образу різноманітне, складне і заплутане. Воно складається з численних і різноманітних виглядів діяльності людини в виробництві матеріальних благ і наданні послуг, в науці і культурі, в політиці і ідеології. Людство прагне розгадати таємницю відношень. Це прагнення не прагнення до самопізнання, а задоволення потреб в регулюванні економічного життя. А найголовніше бажання - впливати на економічні процеси в потрібних для людини напрямках.

Людство виявляло завжди великий інтерес основам управління економічними процесами. Багато які важливі економічні процеси розглядалися вченими стародавнього світу: Платоном, Аристотелем і т.д. Однак ці дослідження формувалися як окремі елементи економічних знань в рамках єдиної, ще не розчленованої науки. Значно пізніше відбувся процес розгалуження науки і виникла політична економія. Причому вона виникла в період зарождения капіталістичного засобу виробництва і являла собою науку для задоволення потреб теорії процесу перемога капіталізму над феодалізмом.

Економічна Теорія покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя, а для цього вона повинна проникати в суть глибинних процесів, розчиняти закони і завбачувати шляхи їхнього використання.

Предметом Загальною Економічною Теорією є економічні відношення виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, незалежно від економічної формації суспільства.

Засіб Загальної Економічної Теорії - це засіб діалектичого матеріалізму. Наукові пізнання економічного життя в відзнаку від її безпосереднього сприймання дозволяє, використовуючи науковий засіб пізнання або дослідження, проникати вглиб економічних процесів і явищ, розкривати їхні зв'язки, виявляти причино-спадковий зв'язок явищ і розкривати движущие сили розвитку суспільства. Засіб пропонує процес від споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

Науковою абстракцією - називаються узагальнені поняття вироблені людьми шляхом мислення відхиленого від безпосередньо конкретного вивчення явища, а вхідним пунктом наукового пізнання є об'єктивна реальність. І цією реальністю виступає економічне життя людського суспільства. Якщо це об'єктивна реальність то вона не залежить від волі і свідомості людини водночас з тим, що ця реальність складається з усвідомлених вчинків і діяльності індивідів. Необхідними елементами економічного дослідження є аналіз і синтез. В процесі аналізу мислення від видимого конкретного іде до абстрактного мислення, розчленовуючи елементи, що досліджуються на його найпростіші частини і сторони. В процесі синтезу явища, що пізнаються досліджуються у взаємному зв'язку що складають його сторони в русі і протиріччі, в результаті чого відкриваються шляхи і форми дозволу протиріч, а отже розвитку явищ. Є ще два елементи - якісний і кількісний аналіз. Це зв'язане з тим що будь-якому економічному явищу притаманні якісна і кількісна визначеність.

Вчинки людей визначаються їхніми інтересами, і передусім їхніми економічними інтересами.

Усвідомлена діяльність індивідів в економічному житті суспільства створює економічні явища і процеси що діють в відповідності з економічними законами. Тому говориться, що економічне життя суспільства, включаючи в себе виробництво, розподіл, обмін і споживання, підпорядкована чинності об'єктивних економічних законів.

Економічний закон - необхідний істотний, який постійно змінюється, зв'язок причино економічних процесів і явищ, що повторюється.

В матеріальній основі для нормального розвитку людської цивілізації є прогресивний розвиток суспільного виробництва. Для того, щоб розкрити закономірність відкриття суспільного виробництва, необхідно розглядати розвинене виробництво, як таке взагалі.

Виробництво взагалі це наукова абстракція яка являє собою сукупність загальних рис притаманних виробництву, не залежних від його специфічних форм. Ці загальні риси виробництва дають поняття про економічні умови виробництва життєвих благ необхідних для прогресу людства. В той же час вони дозволяють визначити єдине для всіх східців розвиток цивілізації притаманну виробництву властивість, причому специфічну властивість. А з іншого боку це дозволяє визначити те загальне що дасть можливість краще і глибше побачити і зрозуміти існуючі відмінності що разгалужуют ці східці суспільного розвитку. Вивчаючи виробництво треба чітко зрозуміти, що його кінцевою метою є споживання. І тільки за умови нормального вільного споживання виробництво може бути нормальним. Між виробництвом і споживанням лежить складний, теоретичні суперечливий зв'язок, і при всій важливості виробництва воно має сенс тільки в тому випадку якщо є вільне споживання, бо вільне споживання мета і мотиви виробництва. Воно визначає обсяг, структуру і якість суспільного виробництва. Споживання матеріальних благ не однозначне, слід розрізняти продуктивне і особисте споживання. Продуктивне споживання це є процес виробництва, де засоби виробництва, що споживаються, а також виробниче споживання сили людини, т.т. витрата його фізичної і духовної сили. Особисте споживання воно навпроти відбувається не на виробництві, а за його межами. Особисте споживання включає в себе споживання людьми їжі, одягу, житла і т.д. В виробничому споживанні продукт створюється, а в особистому - знищується. В виробництві споживають засоби виробництва, а люди споживають предмети споживання. Взаємозв'язок між виробництвом і споживанням взаємно зумовлюються т.т. виробництво визначає споживання, але в той же час споживання визначає і виробництво. Виробництво породжує потребу в вироблених продуктах, т.т. створює импульс споживання. Виробництво завжди веде за собою споживання, визначальне в кінцевій лічбі його обсяг і різноманітність, а споживання активно впливає на виробництво. Припиняється виробництво речі непотрібної для споживання, втратившої своє значення як корисного продукту. В той же час споживання яких або продуктів вимагає подальшого їхнього створення і по мірі задоволення старих потреб спонукає і викликає до життя нові потреби людей. Зв’язуючими ланками між виробництвом і споживанням є розподіл і обмін. Під розподілом слід розуміти розподіл вироблених матеріальних і нематеріальних цінностей на принципі панівної форми привласнення, т.т. власності. Як привласнюються продукти праці, яка частина з них іде на продуктивне і особисте споживання, от ці питання складають зміст процесу розподілу продуктів в будь-якому суспільному виробництві. Розподіл активно впливає на виробництво, воно може сприяти зростанню виробництва і в те же час воно може гальмувати це виробництво.