Політична економія Ж. Б. Сея

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний транспортний університет

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни:

«Історія економічних  вчень»

на тему:

«Політична економія Ж. Б. Сея»

 

 

 

 

Підготувала:

Студентка групи ФТ-ІІ-1з

Лозінська Наталія

Викладач:

Ємельянцева Д. І.

 

Київ 2013

План

Вступ

1. Біографічні відомості
2. Вчення Ж. Б. Сея
3. Закон Сея.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

«Немає сумнівів, що в  суспільному житті є багато недоліків, 
які пов'язані з самою природою речей і від яких неможливо 
абсолютно звільнитися, але є багато таких, які не тільки 
можливо, але і легко усунути». Ж.Б. Сей

Період розквіту політичної економії в Англії відповідає періоду  започаткування класичної школи  у Франції. Вихід у світ книжки Сміта «Роздуми про природу і  причини багатства народів» та розвиток класичних економічних ідей у  працях його послідовників справили великий вплив на формування економічної  теорії у Франції, а революційна  зміна феодального устрою наприкінці ХVIII cт. та швидкий розвиток капіталістичних відносин поставили перед французькою економічною наукою багато нових питань, на які складно було дати відповідь з позицій англійської класичної політекономії.

Політична економія у Франції  мала свою специфіку: вона хоч і успадкувала  класичні традиції, але не поставилася  ортодоксально до надто абстрактної  теорії вартості, з прагматичних позицій  вирішувала проблеми розвитку буржуазного  суспільства.

Представниками французької  класичної економічної школи  були Жан Батист Сей, найбільш видатний послідовник Сміта на континенті, праці якого остаточно розвінчали меркантилізм (кольберизм) та фізіократію, і Фредерік Бастіа, котрий абсолютизував  ідеї лібералізму.

 

 

 

 

 

 

 

1. Біографічні відомості

Народився Жан-Батист 5 січня 1767 року у французькому місті Ліоні в сім´ї купця. Отримавши освіту, достатню, щоб продовжити сімейні підприємницькі традиції, Жан-Батист вирішив зайнятися самоосвітою, особливо вивченням політичної економії.

Відданість протестантській  церкві змусила сім´ю Ж.Б. Сея емігрувати до Швейцарії. Він залишив на деякий час навчання і працював у торговій конторі батька. Потім разом з братом відвідав Англію, де йому вдалося продовжити освіту. Промисловий переворот та розквіт підприємництва справили значний вплив на світогляд Ж.Б. Сея. Він із захопленням зустрів буржуазну революцію у Франції 1789 p., Жан Батист Сейа у 1792 р. приєднався до якобінців, вступив волонтером у революційну армію, яка воювала з європейськими монархами на західних кордонах Франції і взяв участь у ряді походів. Після повернення з армії Ж.Б. Сей працював секретарем адміністратора Клав´єра — майбутнього міністра фінансів Франції. Саме в цей період відбулося знайомство Ж.Б. Сея з геніальною працею А. Сміта. У 1794 р. Ж.Б. Сей став редактором солідного журналу, лідером гуртка республіканців, на засіданнях якого обговорювались твори економічного змісту. Перебуваючи на вістрі соціально-політичного життя Франції, він прославився завдяки незалежності та неординарності суджень, критичній оцінці дій уряду та пропозиціям у галузі фінансової політики.

У 1799 році молодий Жан-Батіст отримує членство в Трибунаті комітету фінансів Франції, у якому він перебуває 4 роки, до свого звільнення Наполеоном Бонапартом.

Однією з перших вагомих  робіт був «Трактат політичної економії, чи просте викладення способу, яким створюються, розподіляються і споживаються багатства» (1803). Книга Ж.Б. Сея привернула увагу громадськості й була помічена Наполеоном, який проводив політику жорсткого протекціонізму та всебічного регулювання економіки. Перший консул запросив ученого до себе і запропонував автору доопрацювати твір у дусі урядової політики. Але Ж.Б. Сей відмовився пропагувати політику, яку він уважав згубною для Франції. Результатом цього стала багаторічна опала вченого та заборона перевидання трактату.

У 1812 році, залишивши на деякий час економічні дослідження, Ж.Б. Сей відкрив текстильну мануфактуру, на якій налагодив роботу передової англійської техніки. Він одночасно виконував обов´язки механіка й управляючого. Це сприяло покращанню матеріального становища вченого і збагатило його економічні уявлення щодо природи і сутності підприємництва.. Через деякий час він її продає і на виручені кошти вирішує здійснити друге видання свого "Трактату". Воно з´явилося тільки після остаточного падіння Наполеона у 1814р., а через деякий час вийшли ще три інші видання — відповідно 1817, 1819 і 1826 pp. Ця праця згодом була перекладена на багато мов. Вона принесла Сею славу найвидатнішого економіста Франції.

У цей період за дорученням уряду Ж.Б. Сей відвідав Англію з  метою вивчення досвіду бурхливого економічного розвитку. Отримані вченим враження від поїздки та зустрічей  з британськими економістами, зокрема  з Д. Рікардо, знайшли відображення у праці "Англія та англійці" (1814), у якій Ж.Б. Сей з гордістю писав  про запропоновану йому посаду завідувача кафедри, яку раніше очолював А. Сміт.

Зміни, які відбувалися  у Франції з падінням режиму Наполеона, реабілітували ім´я Жан-Батіста  Сея як ученого-економіста і громадського діяча. Він був визнаний новим  урядом. Сей відмовився від республіканізму  своєї юності і став вірно служити Бурбонам. Він продовжив роботу над своїми творами з політичної економії, став виступати з політичними лекціями, демонструючи мистецтво, систематизувати і популяризувати основні положення економічної теорії. При Бурбонах Ж.Б. Сей був обраний академіком. Він продовжував активну наукову діяльність, читав у Парижі курс лекцій з політичної економії. У 1817 р. вийшов у світ концентрований вклад його лекційного курсу "Катехізис політичної економії", який поклав початок традиції короткого (тезисного) викладу теоретичного матеріалу з вказівками на його поглиблене вивчення. У 1819 р. Ж.Б. Сей заснував кафедру промислової економіки при французькій консерваторії мистецтв та ремесел, де читав "Курс індустріальної економіки". Досвід, практика, мистецтво систематизації та викладу матеріалу в доступній формі сприяли надзвичайній популярності його лекцій. З 1830 року і до останніх років життя Жан-Батіст очолював спеціально створену для нього кафедру політичної економії в Коллеж де Франс, ставши засновником власної школи економічної думки, котру пізніше представляли Фредерік Бастіа, Міпіель Шевальє, Шарль Дюнуайте та інші.

За кілька років до своєї  смерті (у 1828 — 1829 pp.) Жан-Батіст Сей видав підсумкову у своєму житті працю «Повний курс практичної політичної економії» в шести томах, у якій намагався відобразити насамперед практичну значущість економічної теорії, яка грунтується на принципах економічного лібералізму, невтручання в економіку ззовні.

Помер Жан-Батіст 15 листопада 1832 в Парижі і похований на кладовищі Пер-Лашез.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вчення Ж. Б. Сея

Політична економія Сея в  основному наслідувала ідеї А. Сміта, але він звертав увагу на помилки  та суперечності останнього, намагаючись їх виправити. Сей зробив більше, ніж просто популяризував класичне вчення, він збагатив це вчення власними ідеями. Завдяки цьому його заслуги в розвитку політичної економії важко перебільшити. Сея справедливо вважають засновником нового напряму в економічній теорії.

Політичну економію Сей визначає як науку, що дає змогу пізнати природу багатства, способи його створення, порядок розподілу, та феномени, що спричиняють його зникнення. Це наука, яка базується на кількох фундаментальних принципах і переважну більшість висновків виводить із цих принципів.

Власне дослідження Сей будує за логічною схемою, яка згодом стає стандартною для більшості навчальних посібників з політекономії: виробництво — розподіл — споживання. Ця схема виключала, на його думку, занадто абстрактні і складні підходи до аналізу, якими користувався Сміт.

Аналізуючи виробництво, Сей стверджує, що не лише земля є фактором багатства, бо під багатством слід розуміти будь-які результати виробництва, що приносять користь, мають реальну внутрішню цінність.

У зв’язку з цим він переглядає тезу Сміта про продуктивну та непродуктивну працю.

Він уважає, що будь-яка праця є продуктивною, якщо вона здійснюється з допомогою сил природи, капіталу та праці людей і дає корисні результати. Сей визнавав наявність категорії людей, які своєю працею не створюють матеріальних благ, але роблять послуги іншим, сприяючи розвитку виробництва (наприклад, праця лікаря, учителя-наставника). На відміну від попередників, французький дослідник не вважав працю вартісною основою товарів, зазначаючи, що А. Сміт зробив хибний висновок стосовно того, що всі вартості є уречевленою людською працею. Наголошуючи на тому, що корисність становить "першооснову цінності" товарів, Ж.Б. Сей писав: "люди визнають за предметом певну цінність... лише щодо його застосування: що ні на що не годиться, тому не дають ніякої ціни". 
Трактуючи корисність як "здатність відомих предметів задовольняти різні потреби людини", вчений був переконаний у тому, що "виробництво не створює матерії, але створює корисність", яка "надає предметам цінність".

Результатом послуг є нематеріальні  продукти, але вони корисні для людей, мають мінову цінність і є наслідком поєднання праці з капіталом та землею. Отже, виробництво означає продукування корисних послуг, які можуть виступати в матеріальному і нематеріальному вигляді та обмінюватись одна на одну завдяки однаковій внутрішній цінності.

Сей робить висновок, що поділ  праці на продуктивну й непродуктивну  не має сенсу, оскільки в обміні беруть участь і корисні результати —послуги.

Теорія вартості. Сей під вартістю розуміє корисність, і хоча й зазначає, що метою його аналізу в межах проблеми розподілу є дослідження законів, які регулюють розподіл вартості, однак відмовляється від трудової теорії вартості.

Виходячи з того, що "Цінність кожного предмета, поки вона не встановлена, абсолютно довільна і невизначена", французький дослідник вважав мірилом корисності ціну. Він обстоював думку про те, що "ціна предмета слугує... правильною вказівкою корисності, яку люди визнають у предметі, якщо тільки обмін предметами, що між ними відбувається, не порушується ніяким для їх корисності стороннім впливом, подібно до того, як барометр показує атмосферний тиск лише постільки, поскільки ніякий сторонній вплив не порушує впливу атмосфери на нього".

Його розуміння витрат виробництва збігається із визначенням  чинників ціни: собівартість, що включає  витрати виробничих послуг (капіталу і праці), ренту та прибутки. Обмін виробничими послугами визначає ситуацію на ринку. Попит на ці послуги, як основу цінності всіх інших послуг, зумовлює їхня власна цінність. «З іншого боку, агенти виробництва, люди і речі, землі, капітали й підприємці більшою чи меншою мірою, з різних мотивів пропонують свої послуги... і створюють в такий спосіб іншу основу цінності для тих самих послуг».

Отже, трудову теорію вартості Сей розуміє досить плюралістично: вартість розглядається як ціна, тобто  залежить від корисності товару, витрат на його виробництво, а також від  попиту і пропозиції. Він полемізує зі Смітом, котрий зробив «хибний висновок, що всі вартості є уречевленою людською працею, як недавньою, так і віддаленою; інакше кажучи, що багатство є не що інше, як акумульована праця». З цього Сміт, на думку Сея, робить помилковий висновок, що праця є єдиним мірилом багатства або створеної вартості.

Теорія трьох  факторів. Головну ідею праці Сміта — трудове походження багатства — було трансформовано Сеєм у теорію трьох факторів виробництва. Людина, капітал та земля — основні агенти виробництва, чинники зростання багатства в суспільстві. Як "продуктивні послуги" ці фактори є рівноправними джерелами цінності та основними чинниками зростання суспільного багатства. Водночас кожен фактор робить свій внесок у виробництво, створюючи свою частину цінності. Цей внесок (тією мірою, якою його визнано корисним) відображають відповідні факторні доходи.

Розвиваючи ідею Сміта  про те, що вартість (а значить  і ціна) складаєтьсяіз доходів, Ж.Б. Сей відкидав можливість експлуатації за умов вільного підприємництва, Він  наголошував на тому, що підприємці, робітники та землевласники взаємодіють  і взаємодоповнюють один одного у  процесі виробництва. "Господар і робітник, — писав Ж.Б. Сей, — однаково потребують один одного; оскільки перший не може отримати ніякого прибутку без допомоги другого".

Підприємець у Сея —  це людина, що наділена особливими якостями, котрі дають їй змогу вести  виробництво вибраним свідомо курсом, панувати у сфері розподілу.

Трактував підприємців як ключову фігуру економічного розвитку, здатну взяти на себе відповідальність за "всі шанси успіху чи невдачі  виробництва". Носіями технічного прогресу вчений уважав ініціативних ділових людей, здатних до новаторства. Він писав про те, що підприємець повинен бути "людиною заможною, відомою своїм розумом, розсудливістю, любов´ю до порядку, чесністю". 
На думку Ж.Б. Сея, підприємницька діяльність вимагає таких моральних якостей, які не часто поєднуються в одній особі: тут необхідний здоровий глузд, наполегливість, знання людей і розуміння навколишніх обставин, уміння правильно оцінювати важливість продукту, потребу, яку він повинен буде задовольнити, засоби виробництва; часто тут існує потреба залучити до справи значну кількість людей, придбати ...сировину, матеріали, зібрати робітників, залучити споживачів, виявити прагнення до порядку та справедливості, — одним словом, володіти талантом управління. Крім того підприємець повинен правильно... підраховувати витрати виробництва порівняно з цінністю, яку буде мати продукт, що продається. Під час виробництва необхідно буде долати багато перешкод, переживати багато хвилювань, виправляти невдачі, винаходити нові способи виробництва і т.д. Саме ці обставини, на думку вченого, "обмежують кількість осіб, які пропонують свою працю як підприємці". 
Тобто Сей фактично розглядає підприємця як четвертий фактор виробництва.