Теоретичні аспекти системи органзіації праці на підприємстві

Резолюція ІМО А.884(21), прийнята 25 листопада 1999 року "Виправлення до кодексу по розслідуванню морських аварій й інцидентів (Резолюція А.849(20))" ставить своєю метою надання практичної рекомендації із систематичного розслідування людського фактора в морських аваріях й інцидентах, що дозволить провести ефективний аналіз і розробити попереджувальні заходи. У документі перераховуються деякі фактори, важливі для морської галузі такі, як: спілкування, компетентність, культура, досвід, утома, здоров'я, інформованість про обстановку, стрес, умови праці. Показник утоми обмежується лише його згадуванням, без визначення величини й критеріїв допустимості. Розділ 2.2.4. "Довідкова інформація" не містить згадування про психофізіологічні дані осіб, умовно позначуваних як "винуватці події".

У розділі 2.4.1. "Установлення фактів й аналіз" серед фізіологічних факторів ми знаходимо: утома, стрес, алкоголь, наркотичні засоби, запропоновані ліки, але не знаходимо раніше проведених досліджень про індивідуально-особистісні й психофізіологічні особливості організму даної особи (моряка).

Ще не уведена практика стовідсоткового проведення психофізіологічного відбору плавскладу. Тому відсутні дані на суднових операторів про їх індивідуально-особистісні й типологічні якості, у зв'язку, із чим неможливо порівнювати їх з отриманим у складних екстремальних умовах. Потім у документі перераховуються групи питань, які перевіряючі повинні задати при розборі аварій. Під заголовком "Психологічний, емоційний, розумовий стан й умови наймання на роботу" перераховано 7 питань, за допомогою яких що перевіряє має намір довідатися стан людини, що передує НП.

На цьому "Виправлення до кодексу по розслідуванню морських аварій й інцидентів" до "Посібника з розслідування людського фактора" закінчуються. [4,c.68]

Нічого не говориться про те, що для роботи на транспортному засобі оператор повинен володіти не просто здоровим організмом (без захворювань), але ще мати певні психофізіологічні й індивідуально-особистісні якості, що дозволяють виконувати складні обов'язки судового оператора. Меж тим, на Україні й у колишньому СРСР протягом  останніх 30 років успішно проводилася робота із психофізіологічного відбору тестів і критеріїв, а згодом і відбору моряків для роботи на судах військового морського флоту.

Психофізіологічний відбір осіб операторських професій, являє собою систему раціонального розміщення, ефективного використання кадрів на основі об'єктивної оцінки розвитку здатностей, фізіологічного реагування основних систем організму, найбільше завантажених при виконанні конкретної операторської роботи, характеристик індивідуально-особистісних якостей, необхідних при груповій й індивідуальній діяльності.

Багато чого з вищевикладеного має багаторічну історію в спеціалістів-психофізіологів даного профілю і є питанням вирішеним. У колишньому СРСР був зроблений величезний ривок по вивченню й виявленню зв'язку між зазначеними факторами й результатами діяльності людини, особливо оператора. Проте, після аварій до складу комісій, як правило, не запрошувалися спеціалісти-психофізіологи для вивчення індивідуально-особистісних якостей передбачуваних "винуватців" подій. Отже, в актах висновків про аварії відсутні дані розділи й відповідні причини, а, може бути, і основні з них. У подальшому ці причини не враховуються й тому відбуваються чергові НП.

Психологічну структуру операторської діяльності можна звести до наступних основних етапів:

- виявлення й сприйняття інформації;

- вироблення й ухвалення рішення;

- реалізація рішення.

І на кожному етапі беруть участь всі основні якості вищої нервової діяльності людини з використанням пам'яті, інтелекту, швидкості реакції, перемикання уваги й ін. функцій. Перераховані етапи можуть з'явитися підставою для класифікації відмов у складних ситуаціях на психологічній основі

Помилки й порушення сприятливі або аварійні ситуації, що створюють.

Помилки й порушення судноводіїв, що сприяють або визначають створення аварійних ситуацій, досить численні. Порушення й помилки в період плавання при нормальній видимості (в % до загального числа судів, що зштовхнулися в цих умовах)   приводяться Юдовичем А. Б.

Таблиця 4.1.

№	Вид порушення	%
1	Різна інтерпретація ситуації	13,2
2	Необґрунтовані припущення, неврахування імовірних неминучих маневрів іншого судна	16,2
3	Запізніле виявлення	31,6
4	Дії, початі із запізненням	36,0
5	Вихід на ліву сторону каналу або фарватеру, помилкова зміна курсу в узкости	14,8
6	Надмірна швидкість на підході або акваторіях портів і рейдів на деяких ділянках узкостей	10,3
7	Обгін   на  малих траверзних  відстанях  й  у невідповідних умовах	14,7
8	Втрати керованості	8,1
9	Не використання РЛС	3,7
10	Порушення правил і прийомів гарної морської практики	Всі випадки

 

Отже, в операторській роботі (судноводія, механіка) для термінового ухвалення рішення, на думку спеціалістів-психофізіологів, необхідні наступні особистісні якості:

- інтелект;

- оперативна пам'ять (короткочасна  й довгострокова);

- мислення;

- евристичне мислення;

- воля (рішучість, наполегливість, сміливість);

- спритність, кмітливість;

- спеціальні знання;

- досвід.

Крім того, тривале перебування (стояння) на робочому місці вимагає високої фізичної підготовки.

Відмови й неправильні рішення ситуаційних і навігаційних завдань виникають у результаті високого рівня емоційної напруженості й стресових ситуацій.

По суті, стрес - це психічна, нервово-психічна, емоційна напруженість, або різновид загальної реакції людини з характерними об'єктивними ознаками, що з’являються при впливі внутрішніх або зовнішніх факторів. Такий стан з'являється, при виникненні тривоги, конфлікту на судні, емоційного розладу, погрози безпеки для судна, невдачі/досади й ін.

Антистресова підготовка, що підвищує якість психічних процесів здійснюється, як правило, тривалими тренуваннями на тренажерах, проробленням найбільш складних у теоретичному і практичному відношенні можливих ситуацій, а також, засобами фізичної культури. Саме ці засоби є незамінними в плані підвищення стійкості організму моряка, профілактики стресу й ліквідації наслідків стресових ситуацій.

Причини, наведені в таблиці 4.1, деякою мірою  містять порушення тих або інших психофізіологічних й індивідуально-особистісних якостей оператора-судноводія. Спробуємо більш докладно розглянути кожне з них. Професійна надійність людини складається з безлічі спадкоємних, індивідуально-особистісних психофізіологічних і надбаних якостей й особливостей.

Пам'ять. Найважливішим питанням в успішності операторської діяльності судноводія є користування своєю пам'яттю, тобто накопиченої за роки навчання й практики інформацією в теоретичному і практичному аспектах.

Причому, в екстремальних ситуаціях особливо необхідно витягати з "покладів" довгочасної пам'яті саме той необхідний у дану хвилину алгоритм дій і розпоряджень, які повинні бути виконані в короткий проміжок часу для успішного рішення поставленого завдання.

Іншими словами, проблема рішення термінових завдань на судні носить дослідницький, пошуковий характер по відкриттю нового знання або застосування відомого в новій ситуації. Для цього необхідно зробити акт творчості. Психічний процес, за допомогою якого вирішується проблема в складній ситуації, є продуктивним. При цьому дефекти пам’яті, як природного процесу, тобто забування інформації, перебувають у прямої залежності від способу запам'ятовування або засвоєння матеріалу (міжнародних і національних вимог, нормативних документів, інструкцій й ін.)

Найкраще  засвоюється матеріал (малюнок 4.1) при проблемному навчанні, тобто проблема ставиться, а той, якого навчають, сам її вирішує. І цей метод звичайно допомагає тренувати пам'ять тоді, коли ставиться майже нездійсненне завдання, коли необхідна істотна перебудова мислення, що ґрунтується на відкритті нового способу дії або давно забутого старого, але ефективного. Для підтвердження сказаного варто привести дослідження П. А. Корчемного  про ступінь забуття залежно від  часу й способу засвоєння інформації. Представлені експериментальні дані (Таблиця 2) підтверджують закономірний зв'язок між виникаючими аваріями й провалами пам'яті, що не втримує основних вимог і розпоряджень, що містять перелік профілактичних мір і вказівок по попередженню аварій і зіткнень судів, а також порушеннями інших психофізіологічних якостей.

Рис.4.1 - Залежність забування від часу й способу засвоєння (по П. А.Корчемному)

Рис.4.1 - Залежність забування від часу й способу засвоєння (по П. А.Корчемному)

1.  Після одноразового  прослуховування

2.  Після прослуховування  й самостійного читання

3. Після прослуховування, самостійного читання й активного  спостереження досліджуваного процесу

4. Після контролю засвоєння  й практичного освоєння дій  того, кого навчають.

І різна інтерпретація ситуації, і необґрунтовані припущення, не облік імовірних неминучих маневрів іншого судна, і запізніле виявлення, як це трапилося на "Нахімові" й "Васеві", пов'язані з порушенням, насамперед, функції пам'яті, тому що були забуті основні документи й інструкції, у яких чітко викладена послідовність дій судноводія в подібних ситуаціях. Не виключена можливість виникнення в капітана т/х "Васев" стресового стану, високого ступеня стомлення в результаті довгого плавання й позамежного гальмування.     

Стомлення. Важливим фактором у комплексі схованих причин, що лежать в основі помилкових дій, є стомлення, що частіше наступає в менш витривалих і фізично розвинених осіб. У результаті стомлення відбуваються різні непередбачені порушення, особливо в діяльності осіб операторських професій, що свідчить про  актуальність проблеми.

Стомлення - це особливий вид функціонального стану людини, що тимчасово виникає під впливом тривалої або інтенсивної роботи й приводить до зниження її ефективності. Стомлення є нормальним функціональним станом, що виникає в процесі роботи.

Хронічне стомлення - це прикордонний функціональний стан, що характеризується збереженням до початку чергового трудового циклу суб'єктивних й об'єктивних ознак стомлення від попередньої роботи, для ліквідації яких необхідний додатковий відпочинок.

Перевтома - патологічний функціональний стан організму, для нормалізації якого необхідно не тільки надання додаткового відпочинку, але й спеціальне лікування. Воно характеризується постійним відчуттям утоми, млявістю, порушенням сну, зникнення апетиту, ворожістю до роботи, неприємними відчуттями в області серця, болями в різних частинах тіла. Стомлення розрізняють фізичне й розумове. Фізичне стомлення проявляється в зменшенні сили й витривалості м'язів, погіршенні координації рухів, у зростанні витрат енергії при виконанні однієї й тієї ж роботи. Розумове стомлення проявляється в уповільненні швидкості переробки інформації, погіршенні пам'яті, утрудненні процесів зосередження й перемикання уваги, зниженні  активності й ін. Внаслідок фізіологічних зрушень сповільнюються стандартні робочі операції, погіршується якість роботи, особливо операторської (з’являються помилкові дії) і порушується координація процесів, пов'язаних з виконанням професійних обов'язків (уповільнене виконання команд, неточне дотримання наказів, відволікання на сторонні й другорядні фактори й подразники, затримка при перемиканні на інший вид діяльності й ін.) При значному ступені стомлення може наступити фаза перевтомлення з наступним проявом у вигляді  помилок, що допускають, виробничого характеру.

Нижчеподані показники настання стомлення в динаміку вахти підтверджують фізіологічні коливання величин, що відбивають даний процес і вплив його на розумову працездатність.

 

Таблиця 4.2.

Вахтова динаміка розумового стомленні по показниках критичної частоти злиття мелькань (КЧСМ, Гц) у членів команди т/х типу Ро-ро - 60

Години вахти	Професійні групи
	Судноводії	Механіки	Матроси	Мотористи
1	44,5	43,6	44,0	43,8
2	38,4	42,7	43,1	42,1
3	35,6	41,7	42,7	42,0
4	33,2	40,1	41,8	40,9

 

 

Представлені дані критичної частоти злиття мелькань у динаміку денної вахти (таблиця 4.2) демонструють процес фізіологічного стомлення, що наступає в міру подовження робочого періоду (від першого до четвертої години вахти). Отримані величини підтверджують наявність різної напруженості праці в осіб різних професійних груп.