Шпаргалка по "Экономике организации"

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров’я та інше.

88-89 Нормування  праці як провідна складова  її організації. 

Функції нормування праці.

Нормування  праці-це вид діяльності з управління вироб-вом,пов”язаний з визначенням необх затрат праці та її резулютатів,контролемза мірою праці.Норм-ня праці-складова організацїї праці і вироб-ва;норми праці є основоюсис-ми планув-ня роботи підприємства та його підрозділів,організації оплати праці персоналу,обліку затрат на продукцію,управління соц-труд відносинами тощо.Організовуючи працю,необх.знати,яка к-ість її потрібна для викон. Кожної конкретн. роботи і якою має бути її якість.за доп. норм праці здійснюються планово-організац розрах-ки,внутр.заводське і цехове оперативне планування,складаються бізнес-плани підприємств,плануються обсяги вироб-ва,розрах-ся завантаження устаткуванняі роб місць;узгоджується взаємодія цехів,бригад,відділів підприємства. Норми труд. затрат необхідні для організації праці не лише робітників відрядчиків,а й робітників-почасовиків,професіоналів,фахівців та технічн службовців;норми праці є складовим елементом  організації зароб плати т. я. виконання норм є умовою отримання заробітку,відповідного тарифу або окладу,установленого для даного працівника.Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:

-максим. охопленя нормами  праці різних видівробіт з  обслуговування вироб-ва та управління  ним

-широке впровадження  техн. обгрунт. норм(розроблення  норм виробітку ,часу,обслуг-ня  з урах-ням можливостей суч. техніки,передових методів праці)

-поліпш-ня якості нормування  на основі наук-техн рекомендацій

-шир застос-ня методів  прямого нормув-ня ,що дає змогу  визначити трудомісткість робіт  і нормованиих завдань ,встановлювати  оптим. завантаж.працівників,ширше використ-ня прогрес форм матеріальн. стимул-ня

-підвищ. кваліфікац. рівня  нормувальників

90 Обєкти нормування  праці

Структура виробничої операції в технологічному відношені дає  змогу визначити такі об’єкти нормування:

• Одноперехідна операція в умовах масового і багатосерійного виробництва, коли технологи розробляють попереходну технологію із зазначенням кількості проходів
• Комплекс переходів, які складають закінчену технологічну операцію, коли технологи розробляють операційну технологію в умовах серійного виробництва
• Комплекс операцій, які виконуються на одному робочому місці, в умовах малосерійного та індивідуального виробництва, коли технологи розробляють маршрутну або подетальну технологію.

 

 

 

91.Нормування  як засіб регламентування трудової діяльності

Нормування  праці — це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування  праці є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Воно є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

Норми праці  є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами ,є основою для визначення пропорцій у розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.

На кожному  підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За  їх допомогою складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуються завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо.

Норми трудових затрат визначають для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

Мета нормування праці в ринкових умовах полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення ЇЇ умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

 92. Класифікація витрат робочого часу

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Т_зр) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормо-ваного робочого часу. Час роботи (Т_р) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Т_п.р)' часу непродуктивної роботи (Т_р._н).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів: налагоджування обладнання, установлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна  робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (Т_0.п), складається з часу виконання основних прийомів (Т₀) і допоміжних (Т_д).

Час обслуговування робочого місця (Т„п) складається з часу організаційного обслуговування (Т_орг) та часу технічного обслуговування (Т_тех)

Затрати робочого часу поділяються  на нормовані і ненормовні. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом (t_шк):де

 tо — основний час;

_tд — допоміжний час;

t_об — час обслуговування робочого місця;

t(в.о.п.)-час на відпочинок та особисті потреби;

t_пр — час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

t(п.з)— підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

93. Методи нормування праці

Методика нормування робочого часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійпе, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Сутність сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

За  розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробництва.

В умовах індивідуального  і дрібносерійного виробництва економічно себе не виправдовує.

Складовими  аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. Доцільно для підприємств з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.

93. Методи нормування праці

Методика  нормування робочого часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійпе, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Сутність сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

За  розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробництва.

В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва економічно себе не виправдовує.

Складовими  аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. Доцільно для підприємств з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.

94.Види  норм праці

На підприємствах  застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції, котру треба виготовити, або обсяг  роботи, який має бути виконаний  за одиницю робочого часу. Норми  виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

в) нормоване  завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, айв нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць 
устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які 
обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

98.Сутність  продуктивності і продуктивності  праці