Шляхи підвищення ефективності політики ресурсозбереження на підприємстві в кризових умовах (за матеріалами відокремленого підрозділу

При централізованій  закладці на поверхні або в шахті  споруджується закладна установка, у бункер якої звичайним транспортом  подається порода, що піддається дробленню. Далі дроблена порода пневматичним транспортом по трубопроводах подається у виробки, що погашаються, або у вироблені простори лав.

До капітальних витрат тут відносяться:

• витрати на спорудження установки;
• витрати на прокладку трубопроводів.

До експлуатаційних витрат відносяться:

• витрати на експлуатацію установки;
• витрати на обслуговування (нарощування, скорочення) трубопроводу;
• витрати на подачу (транспортування) породи до установки;
• витрати на стиснене повітря і т.д.

Економічний ефект утвориться за рахунок:

• скорочення обсягів видачі породи і складування її на териконі;
• скорочення збитку, заподіюваного навколишньому середовищу засміченням земельних ділянок;
• охорони об'єктів на поверхні від зрушення гірських порід;
• поліпшення умов підтримки гірських виробок;
• можливості виїмки вугілля в охоронних целіках і збільшення промислових запасів у шахтному полі.

Всі елементи витрат і ефекту піддаються проектним кошторисно-фінансовим розрахункам.

Строк окупності капітальних  витрат визначається за формулою:

Т_о = ΣК / (ΣЭ - ΣЗ_Э),                                      (1.13)

де ΣK - сума капітальних (одноразових) витрат, грн.

ΣЭ - сума ефектів, приведених до річної розмірності, грн.

ΣЗ_Э - сума річних експлуатаційних витрат, грн.

Захід варто вважати  ефективним, якщо Т_о≤1 року.

У варіанті селективної виїмки вугілля і породи в лаві, а також закладки породою вироблений простір цієї лави до капітальних витрат варто віднести: вартість дробильно-закладної установки; витрати на оснащення посадкової кріпи пристроями, що обгороджують від виробленого простору; вартість закладних трубопроводів.

До додаткових експлуатаційних  витрат відносяться: обслуговування закладного господарства; різниця експлуатаційних витрат у лаві при закладці і при валовій виїмці; очевидно, що у варіанті закладки ці витрати будуть значно вище.

Економічний ефект утвориться за рахунок: зниження зольності рядового вугілля; скорочення транспортних витрат при видачі гірської маси на поверхню; зниження витрат на підтримання дільничних виробок, що примикають до виробленого простору.

Строк окупності капітальних витрат і ефективність заходів визначаються за формулою (1.13).

5. Економія матеріальних ресурсів, здійснюється за рахунок проведених  науково-технічних і організаційних  заходів, визначається прямими  розрахунками за статтею «матеріали» у виробничій собівартості шахти до і після проведення заходів.

Економія електроенергії забезпечується за рахунок зниження і споживання при незмінній ціні енергії, що витрачається. При цьому одноразові витрати відносяться до економії і визначається термін їхньої окупності.

Детальні методи виконання розрахунків  економічної ефективності заходів  НТП, у тому числі і заходів  в області ресурсозбереження, а  також необхідні інформаційні дані або методи їхні визначення приведені  у відповідних галузевих документах. [29,с.13] Треба відзначити, що в окремих конкретних випадках розрахунки ефективності вимагають творчого підходу й обліку ряду характерних нюансів, що не піддаються узагальненням. Надійність таких розрахунків залежить від кваліфікації менеджерів і економічних служб підприємства, при чому від ступеня цієї надійності залежить результативність програм розвитку, їхня інвестиційна забезпеченість і в цілому грамотна науково-практична політика підприємств і об'єднань будь-якої форми власності. [24, с.125]

Таким чином, в умовах ринкових перетворень  економіки України, особливо в теперішній світовій фінансовій кризі, коли зупиняють  своє виробництво гіганти національної економіки, проблема ресурсозбереження  набуває все більшої актуальності. Сучасна система ресурсозбереження представляє собою не тільки програми щодо скорочення питомих витрат усіх видів ресурсів, які споживаються у виробничому процесі, а цілий комплекс заходів щодо ефективності використання ресурсів, розробки програм зниження матеріало- та енергомісткості вугільної продукції, впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій, охорону навколишнього середовища та ін.

Невідкладною задачею державного масштабу є досягнення в можливо  короткі терміни технологічного й економічного підйому галузі як з точки зору необхідних обсягів виробництва і якості вугільної продукції, так і з точки зору економії коштів. Інвестиції на реконструкцію вугільних підприємств і введення нових потужностей у найближчі роки неможливі через кризове фінансове становище держави.

Навряд чи можливим є залучення  до цих проблем вітчизняних і  іноземних інвесторів через непривабливість  вугільних підприємств з точки  зору швидкої віддачі і високої  прибутковості інвестицій. З цих причин розв'язання проблеми підйому вугільної промисловості в найближчі роки полягає у всебічній мобілізації внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва при максимально можливому використанні підприємствами власних джерел капіталовкладень. Мова йде про проведення так званих локальних науково-технічних заходів, що не вимагають великих інвестицій, особливо з боку держави, але таких, що принесуть високий економічний ефект у найближчій перспективі. До вельми ефективних заходів локального характеру потрібно віднести комплекс ресурсозберігаючих науково-технічних і організаційних заходів, перелік яких досить різноманітний.

Пошук і реалізацію будь-яких науково-технічних  заходів потрібно супроводжувати економічними оцінками їх ефективності, порівнянням  і відбором альтернативних рішень, а також організаційними заходами служб менеджменту і маркетингу. Питанням науково-технічного розвитку вугільних підприємств присвячувалось багато літературних досліджень вчених і спеціалістів, які торкались проблеми ресурсозбереження. Однак сучасні економічні обґрунтування заходів відповідно до задач менеджменту і маркетингу потребують подальшого удосконалення. Наприклад, в працях в основному розглядаються питання технології і програми дії ресурсозберігаючих заходів, а також розраховується економічний ефект від впровадження цих заходів. Однак, в кризових умовах застосування певних технологій потребує вирішення питань не стільки внутрішніх, а зовнішніх.

Адже, як правило, ресурсозбереження  потребує досить значних капіталовкладень, які шахти не в змозі забезпечити самостійно, а за досвідом останніх років і навіть за рахунок держави, бо Міністерство вугільної промисловості має тільки плани і заходи в межах надрукованого листа. Вугільній промисловості потрібні умови, які б дозволили інвесторам працювати в даному напрямку і отримувати від цього певні дивіденди. В розвинутих країнах програми ресурсозбереження (енергозбереження) в компаніях частково фінансуються державою. Але у нашої країни для цього коштів немає. Потрібно розробити заходи щодо стимулювання енергетичної ефективності. Одним з таких заходів може бути надання податкових пільг підприємствам - це звільнення від сплати ПДВ вітчизняних виробників обладнання, яке призначене для проектів у сфері енергозбереження. Необхідно мінімізувати платежі структур, які купують й встановлюють енергозберігаюче обладнання. Податкові пільги дозволять підприємствам швидше розрахуватися за позики, які вони вимушені брати для фінансування програм енергоефективності. В деяких промислово розвинутих країнах держава навіть доплачує за реалізацію енергозберігаючих проектів.

Викладене підтверджує  актуальність наукового дослідження  і необхідність розробки практичних рекомендацій у сфері ресурсозбереження  у вугільному виробництві, які детально розглянуті в третій частині дипломної  роботи.

1.5 Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр

Управління в галузі вивчення, використання і охорони надр являє собою засновану на правових нормах діяльність відповідних органів Української держави по організації вивчення, раціонального використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині й інших потреб господарського комплексу, охорони надр в їх тісному взаємозв’язку з іншими природними об’єктами, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, а також охорони прав підприємств, організацій, установ і громадян у цій сфері.

Розрізняють державне управління в галузі вивчення, використання і охорони надр, яке здійснюється державними органами і від імені держави, і внутрішньогосподарське управління, що здійснюється користувачами надр.

Відповідно до ст. 11 Кодексу  України про надра, державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди України, МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші державні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства України.

Основним завданням  державного управління відносинами  надро-користування є забезпечення відтворення мінерально-сировинної бази, її раціонального використання і охорони надр.

Завданнями державного управління є:

- визначення обсягів видобування основних видів корисних копалин на поточний період і на перспективу по Україні в цілому і по регіонах;

- забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази і підготовка резерву ділянок надр, які використовуються для будівництва підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;

- встановлення квот на поставку мінеральної сировини, що видобувається;

- запровадження зборів (платежів), пов’язаних з користуванням надрами, а також регулювання цін на окремі види мінеральної сировини;

- встановлення стандартів (норм, правил) у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, безпечного ведення робіт, пов’язаних з користуванням надрами.

Органи державного управління в галузі використання і охорони  надр прийнято поділяти на органи загального і спеціального державного управління.

Органи загального державного управління в галузі використання і охорони надр - це уповноважені органи державної виконавчої влади, на які поряд із загальними повноваженнями в сфері соціально-економічного розвитку держави покладені також функції щодо забезпечення вивчення, ефективного використання і охорони надр. Такими органами, зокрема, є: Президент України; Рада національної безпеки і оборони України; Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; обласні, районні та міські державні адміністрації.

Органи спеціального державного управління відносинами надрокористування - спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі вивчення, використання і охорони надр, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, охорони прав надрокористувачів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення, пов’язаного з надрокористуванням тощо.

Органи спеціальної  компетенції, які здійснюють функції  державного управління в галузі вивчення, використання і охорони надр, за характером своїх завдань і діяльності поділяють на два основних види: міжгалузеві і галузеві. Такими органами є, зокрема, органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології - Мінприроди України, МОЗ України, МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; органи спеціалізованого природоресурсного та галузевого управління - Держкомприродресурсів України, Мінпаливенерго України тощо.

Міністерство охорони  навколишнього середовища України  є спеціально уповноваженим органом  виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Основними завданнями зазначеного органу є: забезпечення реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення і раціонального використання надр; забезпечення розвитку мінеральносировинної бази, організація геологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного вивчення надр, пошуку і розвідки корисних копалин на території України, в межах територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, раціонального використання надр; здійснення державного моніторингу геологічного середовища та мінерально-сировинної бази, проведення еколого-геологічних досліджень; здійснення державного контролю за геологічним вивченням надр, участь у здійсненні державного контролю і нагляду за охороною та використанням надр.

До спеціальних органів, які здійснюють регулювання гірничих відносин, належить також Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Держнаглядохоронпраці України, який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює державне нормативне регулювання питань забезпечення промислової безпеки на території України, а також спеціальні дозвільні, наглядові і контрольні функції. Основним завданням цього органу є: організація і здійснення на території України промислової безпеки і державного нагляду за всіма надрокористувачами та дотриманням вимог по безпечному веденню робіт у промисловості; здійснення гірничого нагляду; розробка і здійснення заходів щодо профілактики виробничого травматизму та ін.