Шляхи підвищення ефективності політики ресурсозбереження на підприємстві в кризових умовах (за матеріалами відокремленого підрозділу

Теорія ефективності капіталовкладень і нової техніки  пройшла тривалий шлях розвитку й удосконалювання в працях М.М. Протод'яконова, С.Г. Струміліна, Л.П. Юшкова, Т.С. Хачатурова, Л.М. Гатовського, М.А. Віленського, Д.С. Львова, Н.Г. Чумаченко, а у вугільної промисловості - у роботах А.С.Астахова, А.Н.Алімова, А.І.Амоши, Н.І.Іванова, В.А.Сисоєвої, В.Є. Нейенбурга, А.І. Кабанова та ін.

У сучасному вигляді  в вугільній промисловості, з  урахуванням багатьох удосконалень і коректив, методологія оцінки ефективності заходів науково-технічного прогресу знайшла відображення в галузевих нормативно-методичних документах.

В залежності від охоплення  сфери інноваційного процесу  і його учасників економічний  ефект підрозділяється на сукупний (народногосподарський) і частковий (госпрозрахунковий), при чому розрахунки здійснюються на основі порівняння абсолютного і порівняльного ефектів.

Абсолютний ефект Э_а визначається для обґрунтування економічної доцільності створення нових об'єктів (виробництв) із завершеним господарським циклом, що випускають і реалізують кінцеву продукцію. Він визначається за наступною загальною формулою:

 

Э_а = Σ (П_tβ_t - З_tβ_t),                                       (1.1)

 

де t₁ - початковий рік загального розрахункового періоду Т створення й експлуатації об'єкта;

t_k - кінцевий рік період Т;

П_t - прибуток у t-ому році, обумовлений різницею реалізації товарної продукції і поточних виробничих витрат по всіх елементах і статтях собівартості за винятком передбачених законом податків і платежів;

З_t - витрати (капітальні, одноразові) за t-им роком розрахункового періоду Т на весь цикл;

β_t - коефіцієнт дисконтування (приведення) результатів і витрат до прийнятого єдиного розрахункового періоду (зазвичай, до початку випуску продукції).

Як бачимо, за формулою (1.1) абсолютний ефект є одночасно  і сукупним, оскільки він враховує усі витрати в сфері інноваційного процесу (наука, проектування, будівництво, експлуатація, а також і ліквідація об'єкта).

У даному випадку строк  окупності капітальних і одноразових  витрат (інвестицій) визначається віднесенням  суми дисконтованих витрат до суми дисконтованого прибутку за період експлуатації, тобто:

 

Ток = Σ З_tβ_t / Σ (П_tβ_t - Л_tβ_t),                                        (1.2)

 

де Л_t - ліквідаційна вартість об'єкта в t-ом році.

Порівняний ефект визначається для обґрунтування економічної  доцільності науково-технічних заходів на окремій ділянці технологічного ланцюга вуглевидобутку, де неможлива оцінка кінцевих результатів виробництва (собівартості, реалізації, прибутку).

Тому звичайно оперують показниками приросту стосовно базової (замінної) техніки або технології.

Частковий ефект Е_ч визначається за формулою:

 

Еч = Кн (ΔПt + ΔПтк + ΔЭ_т.пр) - К_Тр(Ц_н-Ц_Б·Рн/Рб·Тн/Т6) - К_ТДоп + Ц_лн,   (1.3)

 

де ΔПt - економія витрат виробництва (без обліку амортизаційних відрахувань на реновацію) у результаті заміни на конкретному робочому місці (процесі) застарілого устаткування на нове за період його експлуатації Т до фізичного зносу, грн. Тут витрати по базовому і новому обладнанню визначаються по елементах і статтям дільничних витрат без амортизації (зарплата, матеріали, капітальний ремонт, енергія, монтаж-демонтаж устаткування);

ΔП_ТК - приріст прибутку за рахунок покращення якості продукції (вугілля), якщо нова техніка впливає на зміну якості, за період Т, грн.;

ΔЭ_т.пр - економія на суміжних (супутніх) процесах шахти, якщо введення нової техніки забезпечує концентрацію гірничих робіт і приріст видобутку вугілля за період Т, грн.;

Кн - коефіцієнт, що враховує податки, виплачувані шахтою з прибутку, відповідно до діючого законодавства, частки од.;

К_Тр - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат до ціни устаткування, Ктр≈1,2;

Цн - договірна ціна нового обладнання, грн.;

Цб - ціна базового (замінного) устаткування на момент часу виконання розрахунку, грн.;

Р_Н,Рб - продуктивність відповідно нового і базового устаткування; їхнє відношення Рн/Рб визначає кратність заміни нового обладнання старим за обсягом виробництва, од.;

Т_Н,Т_Б - терміни служби відповідно нового і базового устаткування; співвідношення Т_Н/Т_Б також враховує кратність заміни по термінах служби;

К_тдоп - додаткові одноразові витрати шахти, пов'язані з впровадженням одиниці нового обладнання (проведенням монтажних камер, інших спеціальних виробок; вартість допоміжного устаткування, що не входить до величини Ц_Н), грн.;

Ц_лн - ліквідаційна вартість нового обладнання після закінчення періоду його експлуатації (орієнтовно 5-10% від величини Ц_н).

Використовуючи приведені  вище загальні методичні підходи  до визначення ефективності заходів  НТП, розглянемо більш конкретно  методи оцінки ефективності найважливіших  заходів в області ресурсозбереження у вугільній промисловості:

1. Повнота вилучення  запасів вугілля в межах шахтного  поля. Тут кардинальним рішенням  є включення в розробку некондиційних  по потужності шарів (менше  0,8 м) за рахунок застосування  виймальних засобів і технологій: бурошнекових машин або селективної (роздільної) виїмки в лаві вугілля і породи. Це особливо доцільно для шахт із малими запасами вугілля, що залишаються, у кондиційних по потужності шарах. Економічний ефект тут досягається за рахунок:

- зниження потонної ставки амортизації основних фондів шахти;

• росту обсягів видобутку вугілля;
• зниження зольності вугілля, що видобувається;
• збільшення терміну служби шахти.

Цей сукупний ефект повинний перевищувати зростання витрат на виїмку вугілля в очисних вибоях, на проведення капітальних і підготовчих гірських виробок, транспортних і інших витрат.

Економічний ефект за рахунок зниження потонної ставки у випадку приросту запасів вугілля визначається в  розрахунку на рік за формулою:

 

Эп = a[1 – (Qп/ (Qп + Qдоп))+Дш],                          (1.4)

 

де a - потонна ставка амортизації основних фондів шахти, грн./т.

Qп, Qдоп - відповідно промислові запаси вугілля в шахтному полі до проведення заходу і приріст запасів після його здійснення, тис. т.

Дш - річний видобуток вугілля на шахті, тис. т.

Економічний ефект за рахунок росту  видобутку вугілля по шахті визначається в результаті економії умовно постійних  витрат на загально-шахтних виробничих ланках по формулі:

 

Э_уп = γ_уп · С_ш · β_ш · Д_ш(β_ш – 1),                             (1.5)

 

де γ_уп - питома вага умовно-постійних витрат у собівартості видобутку вугілля по шахті на загально-шахтних ланках виробництва (γ_уп = 0,5-0,6), частки од.

С_ш - собівартість видобутку вугілля до проведення заходу, грн./т.

Д_ш - річний видобуток вугілля по шахті до проведення заходу, т.

β_ш - індекс росту видобутку вугілля по шахті в результаті проведення заходу, частки од.

Економія (приріст прибутку) при зміні зольності рядового вугілля (якщо вугілля відвантажується за фактичного вагою) визначається за формулою:

 

Э_з = К_у· Ц_о(А^с_б-А^с_н) · Д_ш,                               (1.6)

 

де К_у - коефіцієнт знижки (надбавки) до оптової ціни за зміну зольності, К_у=0,025;

Ц_о - оптова ціна вугілля, грн./т.

А^с_б, А^с_н - зольність вугілля до і після проведення заходу, %.

Д_ш - видобуток вугілля по шахті, т.

Економічний ефект, викликаний збільшенням  терміну служби шахти за рахунок  приросту запасів вугілля в шахтному полі визначається за формулою:

 

Э_пз = [К_у· М_ш/(1+Е)^t] · [1 - 1/(1+Е) ^t ],                          (1.7)

 

де К_у - питомі капіталовкладення на будівництво в розрахунку на 1 т річної потужності шахти, грн.

М_ш - річна виробнича потужність шахти, т.

Е - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Е=0,14).

Т- термін служби шахти  до проведення заходу, років.

t - приріст терміну служби шахти в результаті збільшення запасів вугілля в шахтному полі, років.

За різного роду заходам  даної групи (напрямку) визначається сукупний економічний ефект у  розрахунку на рік.

Слідом за цим визначається збільшення експлуатаційних витрат, пов'язаних з проведенням заходу.

Так, на очисних роботах  це збільшення складе:

 

ΔЗ_ОЧ = (З^н_оч- З^б_оч)· Д^н_оч,                         (1.8)

 

де З^н_оч, З^б_оч - одиничні витрати на 1т видобутки вугілля відповідно при використанні нової і базової техніки (технології), грн./т. Ці витрати визначаються по елементах і статтях дільничної собівартості (зарплата, матеріали, енергія, амортизація, монтаж-демонтаж устаткування);

Д^н_оч, - річний обсяг видобутку вугілля після проведення заходу, т.

На підготовчих роботах збільшення витрат складе:

 

ΔЗ_П0Д = З_под *( V_н – V_б),                              (1.9)

 

де З_под - середня вартість проведення 1м виробки, грн./т.

V_н, V_б - річний обсяг проведення виробок відповідно при новій і базовій техніці (технології), м.

На підземному транспорті збільшення витрат складе:

 

З_тр ⁼ З^н_тр – З^б_тр,                                           (1.10)

 

де З^н_тр,З^б_тр - загальні транспортні витрати в розрахунку на рік відповідно після і до проведення заходу. У такий спосіб загальний річний економічний ефект заходу складе:

 

Э_общ = Σ Э_і - Σ З_j,                                        (1.11)

 

де Σ Э_і - сума врахованих і-их видів ефекту в розрахунку на рік, грн.

Σ З_j - сума врахованих j-их видів додаткових витрат у розрахунку на рік, грн.

2. Ефект від використання шахтного газу-метану і шахтної води доцільно визначати за приведеною вище формулою (1.1) абсолютного ефекту, тому що в цих випадках необхідне спорудження спеціальних установок або цехів для очищення і збору газу (у балони), освітлення і знезаражування шахтної води.

Прибуток забезпечується за рахунок різниці в цінах  шахтного газу і газу, який надходить  з інших джерел, у тому числі  імпортного. У відношенні води також  враховується різниця в цінах  проясненої і покупної води для побутових і технічних потреб.

В обох розглянутих випадках враховуються витрати на:

- проектування і будівництво установок (цехів);

- устаткування і його монтаж;

- транспортні комунікації (газопроводи, водопроводи);

- буріння дегазаційних або водяних свердловин;

- поточні експлуатаційні витрати на обслуговування установок і т.д.

Як видно з формули (1.1), прибуток і витрати визначаються по роках t загального розрахункового періоду служби установки Т з приведенням їх до моменту введення в експлуатацію.

3. Якщо в вугіллі, що видобувається, утримуються корисні компоненти 
(рідкі метали) і можливе їх вилучення шляхом флотації та інших методів, то 
економічний ефект від їхньої реалізації в розрахунку на рік визначається за 
формулою:

 

Э_пк = Σ [(Ц_пкі · β_пкі · Д_ш) / 100-З_і],                                 (1.12)

 

де Ц_пкі - ціна і-го корисного компонента, грн./т;

β_пкі - вміст і-го компонента, що піддається вилученню, у 1 т вугілля, %;

Д_ш - річний видобуток рядового вугілля по шахті, т;

З_і - річні витрати на витяг і реалізацію і-го компонента.

За аналогічною формулою визначається ефект при вилученні  корисних компонентів з породи, що видається шахтами або з териконів. Тоді у формулі (1.12) замість Д_ш підставляється значення Д^п_ш, тобто річний обсяг породи, що переробляється, із зазначеною ціною.

4. Великим і досить  складним заходом щодо скорочення  відходів виробництва є закладка  підлягаючої видачі із шахти  породи у вироблений простір.

Тут найбільш відомими варіантами цього заходу є:

• централізована закладка породи від проведення гірських виробок;
• селективна виїмка вугілля  і породи в лаві  з закладкою породи у 
  вироблений простір цієї лави.