Шляхи підвищення ефективності політики ресурсозбереження на підприємстві в кризових умовах (за матеріалами відокремленого підрозділу

Перераховані вище чотири основні напрямки ресурсозбереження доцільно розкрити і диференціювати по окремих заходах для оцінки їх потенційної економічної ефективності і впливу на загальні результати господарської діяльності і розвиток виробництва.

1. Повнота вилучення запасів вугілля в межах шахтного поля забезпечується за рахунок наступних заходів:

- включення в розробку крім основних (по кондиції потужності) 
продуктивних шарів, інших досить тонких шарів, особливо з коштовними 
марками вугілля і з низькою природною зольністю. Захід забезпечується за рахунок використання нових засобів виїмки вугілля і технологій при підтвердженні його економічної ефективності;

- виїмки вугілля в ціликах під охоронюваними об'єктами на поверхні, у 
межах міста, а також в навколо ствольних ціликах. Захід забезпечується за рахунок закладки породи у вироблений простір, що широко практикується в розвинутих вуглевидобувних країнах Західної Європи;

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 - Укрупнена блок-схема організаційно-економічного механізму формування ресурсозберігаючих технологій у вугільній промисловості

 

- застосування систем розробки з безціликовою виїмкою вугілля, а також шляхом організації спеціальних очисних робіт з вилучення вугілля з ціликів, які залишаються на вище лежачих горизонтах шахтного поля і т.п.

Економічна ефективність зазначених та інших подібних заходів  забезпечується за рахунок збільшення терміну служби шахти, обсягів видобутку  вугілля, економії собівартості по статті «потонна ставка», оскільки вартість основних пасивних фондів відноситься на великі запаси вугілля. [11, с.27-30].

2. Повнота використання  корисних супутніх компонентів розробки родовища в межах шахтного поля забезпечується за рахунок наступних заходів:

- використання газу-метану для власних потреб шахти, а також з метою 
його реалізації. Виділення газу необхідної концентрації з вихідного повітряного потоку досить складно і проблематично. Звичайно його одержують у процесі дегазації шарів з використанням спеціальних свердловин і вакуум-насосів. Вже ведеться промисловий видобуток газу-метану з вугільних родовищ шляхом буріння з поверхні випереджальних по   ходу руху лави дегазаційних свердловин. Такі свердловини функціонують після проходу лави ще кілька місяців, дегазуючи вироблений простір. Існує певний досвід буріння свердловин у так звані куполи вугільних родовищ, де збирається газ. Добутий у такий спосіб газ реалізується для заправлення автомашин, продажних газових балонів і т.п. за ціною більш низькою, ніж покупний газ з Росії та інших країн;

- використання деяких видів шахтних порожніх порід, а також горілих 
порід териконів як будівельних матеріалів, сировини для виготовлення 
шлакобетонів і т.п.;

• освітлення й очищення шахтних вод, що дозволяє використовувати їх 
  для технічних потреб замість покупної води, а з іншої сторони  виключає 
  засмічення води і забруднення поверхні;
• вилучення рідких і досить дорогих металів, що знаходяться в вугіллі, у продуктах його переробки (шламах), а також бокситів, для виготовлення 
  алюмінію, що утримуються в деяких видах шахтних порід.

Економічна ефективність перерахованих заходів і окупність  необхідних для їхнього проведення інвестицій піддається досить строгому і надійному плановому розрахунку, що повинен проводитися службами менеджменту і маркетингу. Особливо це стосується визначення цін на реалізовану продукцію.

3. Скорочення відходів  виробництва. Ряд заходів цього  напрямку збігається з заходами, спрямованими на використання  побіжних продуктів вуглевидобутку (порід, шахтної води, газу й  інших), про які згадувалося вище. Однак, існує і досить складний комплекс самостійних заходів, що переходить у проблему вугільного виробництва. Мова йде про видачу із шахти величезних обсягів породи, що порівнянні з обсягами видачі вугілля. На багатьох шахтах, що розробляють тонкі шари, на 1000 тонн вугілля видається до 400-500 і більш тонн породи, що містять до 15-20% вугілля. Терикони у вугільних регіонах і містах займають до 10-15% корисних площ поверхні, а палаючі терикони отруюють повітряний простір.

Єдиним радикальним  шляхом вирішення цієї складної проблеми є залишення породи у виробленому просторі шахти, тобто численні способи і схеми закладки породи, утвореної при виїмці вугілля, проведенні підготовчих і капітальних гірських виробок і камер.

Різні способи закладки породи досить капіталомісткі, а розрахунки ефективності досить складні, тому що пов'язані з урахуванням екологічних факторів. В даний час великі заходи в області закладки породи на вугільних підприємствах різко скорочені, у зв'язку зі складним фінансовим станом у галузі і в державі, однак в перспективі такі роботи і відповідні дослідження повинні бути продовжені. [8, с. 159-163]

4. Збереження допоміжних матеріалів і енергії, що витрачаються. Відповідні заходи досить численні і стосуються практично всіх технологічних процесів вугільного виробництва на шахтах, збагачувальних фабриках, а також на підприємствах інфраструктури. Важливо відзначити що значна кількість з цих заходів не вимагають великих капітальних витрат і мають організаційний характер. Інші безпосередньо пов'язані з прогресивними техніко-технологічними заходами щодо розвитку виробництва і створюють «подвійний ефект». Так, наприклад, введення анкерного кріплення з однієї сторони скорочує витрати на його зведення і ремонт гірських вироблень, а з іншої - великі витрати на покупку лісоматеріалів, їхнє складування, обробку, транспортування і т.п. Подібні приклади можна привести і на інших технологічних процесах (очисні і підготовчі роботи). [9, с.205]

 

 

 

Рисунок   1.2.  - Напрями  ресурсозберігаючих технологій у  вугільній  промисловості

Особливе значення має  економія електроенергії, по споживанню якої на власні потреби вугільна промисловість  займає одне з перших місць серед  базових галузей. З цією метою практикується на шахтах і в об'єднаннях розробка і реалізація річних програм енергозбереження. Однак, ця діяльність проводиться недостатньо активно. На основних технологічних процесах і ділянках відсутні лічильники енергії, не проводяться заходи щодо стимулювання працівників за таку економію і т.п. На думку ряду фахівців-практиків багато відповідних заходів не вимагають великих капіталовкладень і носять організаційний характер. До них, наприклад, відносяться установка лічильників, міри контролю і стимулювання, регулювання роботи великих споживачів енергії в часі: протягом доби, тижня і по річних сезонах.

З викладеного випливає, що проблема ресурсозбереження охоплює складний комплекс заходів, що вимагає створення спеціальної системи організації, керування, планування, прогнозування й обґрунтувань економічної ефективності.

Таким чином, ресурсозбереження  органічно входить до складу інноваційного  процесу у вугільному виробництві  і, отже, до структури стратегічного менеджменту і маркетингу шахт і об'єднань. [8, с. 165]

 

1.4. Ресурсозберігаючий  менеджмент як складова частина  ефективної політики ресурсозбереження  на вугільному підприємстві в  умовах ринкових перетворень

 

Розробка і реалізація техніко-технологічних, організаційних та інших управлінських рішень в сфері енергозбереження на підприємствах вугільної промисловості являються найважливішими питаннями внутрішньовиробничого менеджменту, оскільки Україна, як і інші країни пострадянського простору, за ефективністю використання ресурсів значно відстає від промислово розвинених вуглевидобувних країн світу. [11, с.27]

За висловлюваннями  керівників виробництва і вчених, в ринкових умовах успіх будь-якого  промислового підприємства, у тому числі й державної форми власності, може бути досягнутий тільки при сучасній цивілізованій системі управління, яка основана тільки на принципах внутрішньовиробничого менеджменту. [22, с.10]

Якщо ці цілі передбачається досягти на основі сучасних досягнень  науково-технічного прогресу, то використовується апарат інноваційного менеджменту. Якщо управлінські дії направлені на далеку перспективу, то вони входять до системи стратегічного менеджменту. Існують підсистеми організаційного, кадрового, економічного, маркетингового, фінансового менеджменту та ін.

Ресурсозберігаючий менеджмент органічно взаємодіє й вписується у всі вказані підсистеми управління розвитком вугільного виробництва, оскільки він прямо пов'язаний з технікою і технологією робіт, раціональним використанням надр та охороною навколишнього середовища протягом всього життєвого циклу вугільного підприємства, а також з організаційними заходами, інвестиційними процесами й в цілому з функціонуванням економіки вугільного виробництва.

Під ресурсозберігаючим менеджментом розуміють не структурну службу, а характер управлінської  діяльності практично на всіх підрозділах підприємства з приводу принципів й наукових підходів до всілякої економії ресурсів.

До принципів ресурсозбереження  в рамках вугільного підприємства відносяться:

- удосконалювання структури спожитих ресурсів шляхом зменшення 
частки експортних матеріалів, використання замінників, переходу з дорогої пневматичної енергії на електричну і т.п.;

- підвищення коефіцієнтів вилучення з надр корисних копалин, зниження їх втрат в процесі експлуатації;

- підвищення частки ресурсозберігаючих технологій видобутку й переробки вугілля;

- розвиток методів аналізу, прогнозування, оптимізації й стимулювання 
покращення використання ресурсів і т.д.

Зупинимося тепер на загальних питаннях і схемі приведення в дію системи ресурсозберігаючого менеджменту. Найважливішими тут є вироблення, а потім реалізація управлінських рішень.

По визначенню, управлінське рішення - це результат аналізу стартового стану виробництва, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування  і вибору альтернативи з ряду варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту, а в розглянутому випадку - комплекс заходів щодо ресурсозбереження. Основною метою ресурсозберігаючого менеджменту, як і інших управлінських заходів, є постійний техніко-економічний розвиток і економічне зростання вугільного підприємства. Специфічними його підцілями є економія ресурсів і на цій основі - зниження витрат виробництва, зростання прибутку і рентабельності підприємства.

Відповідна діяльність в індикативному порядку повинна узгоджуватися з керівними галузевими органами, перелік яких визначається формами керування і ступенем освоєння ринкових відносин.

Серед основних функцій  ресурсозберігаючого менеджменту особливу увагу варто звернути на проведення аналізу ресурсомісткості продукції, що випускається. На його основі визначаються так називані «вузькі місця», де відбувається неекономне витрачання ресурсів як з матеріальної, якісної, об'ємної, так і з фінансової точок зору. Звідси випливає попередній набір альтернативних заходів в області економії і раціональної витрати ресурсів, повноти використання природних запасів, охорони навколишнього середовища і т.п. Далі випливають порівняльні економічні оцінки альтернатив, їхній добір і формування програм ресурсозбереження. [24, с.114]

В області ресурсозбереження на шахті варто розробляти окрему програму, у якій повинні бути приведені досить надійні очікувані економічні показники.

Як відзначалося вище, у системі ресурсозберігаючого менеджменту конкретного вугільного підприємства досить важлива роль належить оцінкам очікуваних і фактичних результатів реалізації як окремих заходів, так і програми в цілому. При цьому тимчасові обрії при планових оцінках бувають річними, короткостроковими (2-5 років) і довгостроковими (до 15 років і більш). Збільшення терміну планування необхідно для оцінки великих і розтягнутих у часі заходів, бізнес-планів, розрахунків за кредит і т.д. При оцінках фактичних результатів їх звичайно пристосовують до прийнятої системи обліку і звітності підприємства (квартал, півріччя, рік).

Оцінки ефективності заходів ресурсозбереження можуть мати якісний і кількісний характер.

При якісних оцінках  затверджується апріорі, що, наприклад, даний захід сприяє більш повному  вилученню природних запасів  родовища, або росту обсягів виробництва  і продуктивності праці, або поліпшенню стану навколишнього середовища, але і досить високих витрат і т.д. Такі оцінки є орієнтирами для подальшого розгляду заходу і його кількісної оцінки.

Роль кількісних оцінок полягає, насамперед, у підборі заходів  з наявних альтернатив для включення їх у програми, бізнес-плани різних горизонтів планування з урахуванням обмежуючих умов, наприклад, по обсягах фінансування, терміном їхньої окупності і т.д. Найважливішою їх роллю є визначення впливу заходу на результати господарської діяльності підприємств, соціальні умови колективів, нагромадження ресурсів і т.п.

Слід зазначити, що будь-який захід як в області ресурсозбереження, так і в інших напрямках  науково-технічного розвитку підприємств не має сенсу якщо воно не забезпечує їх економічне зростання. Винятки в ряді випадків можуть складати тільки заходи в області безпеки й екології, однак і вони піддаються досить складним розрахункам, або хоча б за обліком необхідних витрат.