Отчет по практике по экономике организации

     Аналіз  даних таблиці 7.1. показує, що у ДПДГ «Степне» у 2010 р. порівняно з 2008 р. придбання основних засобів збільшилися на 42,3% і становили 1012. Капітальні інвестиції на придбання довгострокових біологічних активів збільшилися на 8,2%. Таким чином, зменшення капітальних інвестицій свідчить про зниження інвестиційної активності підприємства.

     Інноваційні процеси є сукупністю якісно нових прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі. Він пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, втілені у вигляді нового чи удосконаленого продукту, впровадженого на ринок, нового чи удосконаленого технологічного процесу, нового підходу до соціальних послуг. Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною або дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії. Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність або залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів. Основними напрямами інноваційної діяльності у сільському господарстві є:

• енерго- і ресурсозберігаючі технології виробництва, зберігання та переробка сільськогосподарської продукції;
• інновації, які сприяють заповненню внутрішнього ринку дешевими і якісними продуктами харчування;
• нововведення, що дозволяють підвищити продуктивність, ефективність, підвищити продуктивність;
• підготовка висококваліфікованих кадрів для агропромислового комплексу з урахуванням побудови інноваційної моделі національної економіки.
• Заходи, що дозволяють поліпшити економічну ситуацію.

     Розрахуємо  резерви збільшення обсягів виробництва  продукції за рахунок впровадження нових сортів сільськогосподарських культур з допомогою таблиці 7.2.

     Таблиця 7.2

     Резерви збільшення обсягів  виробництва продукції  за рахунок впровадження нових сортів сільськогосподарських  культур 
у ДПДГ «Степне» на 2012 р.

     Аналіз  даних таблиці 7.2. показує, що у ДПДГ «Степне» за рахунок впровадження нових сортів можна додатково одержати 441ц озимої пшениці, 1936,8 ц ярого ячменю, 258 ц гороху, 482,5 ц соняшника, 1188 ц кукурудзи на зерно, 1751 ц сої. Всього по підприємству валова продукція рослинництва збільшиться на 339 тис. грн.

      Розділ 8

     Фінансово-економічні результати підприємства 

     Фінансування  – це залучення необхідних коштів для покриття потреби підприємства в основному і оборотному капіталі. Розміщення і спеціалізація – дві характеристики єдиного процесу суспільного поділу праці. Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їхніх підрозділах. У свою чергу, спеціалізація потребує зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції. Основні завдання фінансової діяльності:

• вибір оптимальних форм фінансування структури капіталу і напрямків його використання;
• збалансування за часом надходження і витрачання платіжних засобів;
• підтримання належної ліквідності активів та своєчасність розрахунків із партнерами і державою.

     Кожне аграрне підприємство, виходячи з  власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов’язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. Товарна продукція – це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це – важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому.

     Визначимо виробничий напрямок та спеціалізацію підприємства за допомогою таблиці 8.1.

     Таблиця 8.1

     Склад і структура товарної продукції 

     у ДПДГ «Степне», 2008 – 2010 рр.

     Аналіз  даних таблиці 8.1. показує, що у ДПДГ «Степне» у структурі товарної продукції найбільшу питому вагу займають зернові та зернобобові – 45,4%. Друге місце займає виробництво молока – 30,5%, третє місце по товарній продукції становить виробництво соняшника – 10,6%. Таким чином, підприємство має зерновий виробничий напрямок з розвинутим молочним скотарством. Коефіцієнт спеціалізації становить 0,326, що свідчить про середній рівень спеціалізації.

     Щоб оцінити ефективність поєднання  і використання ресурсів у процесі  виробництва необхідно проаналізувати кінцеві результати діяльності підприємства. Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Чистий дохід від реалізації продукції визначається шляхом вирахування із доходу від реалізації продукції відповідних податків, зборів, знижок тощо.

     Проаналізуємо динаміку економічних показників діяльності підприємства за допомогою таблиці 8.2.

     Таблиця 8.2

     Результати  виробничо-комерційної  діяльності

     ДПДГ  «Степне», 2008 – 2010 рр.

     Аналіз  даних таблиці 8.2 показує, що у ДПДГ «Степне» валова продукція у 2010 р. порівняно  з 2008 р. зменшилася на 1148,6 тис. грн. (12,5%) і становила 8052,24 тис. грн., у тому числі на одного середньооблікового працівника – на 34,3 тис. грн., на 100 га сільськогосподарських угідь – 240,4 тис. грн. Виручка від реалізації продукції та послуг збільшилася на 517 тис. грн. (3,5%) і становила 15365 тис. грн. Чистий прибуток збільшився на 36 тис. грн. і становив 118 тис. грн. Відповідно рівень рентабельності збільшився на 0,3% і становив 0,9%, а норма прибутку збільшилася на 0,1% до 0,6%. Таким чином, економічні показники виробничо-комерційної діяльності підприємства мали тенденцію до збільшення, що позитивно впливає на ефективну діяльність підприємства.

     Показники рентабельності використовують для  порівняльної оцінки ефективності роботи окремих підприємств і галузей, що випускають різні обсяги і види продукції. Ці показники характеризують отриманий прибуток по відношенню до витраченим виробничих ресурсів. Найбільш часто використовуються такі показники, як рентабельність продукції і рентабельність виробництва. Рентабельність продукції (норма прибутку) - це відношення загальної суми прибутку до витрат виробництва і реалізації продукції. Цей показник дає можливість визначити, яка продукція більш прибуткова, тобто вигідніша для виробництва. Однак слід ураховувати, що собівартість має відповідати витратам виробництва на основі рівноважних цін.

     Проаналізуємо динаміку показників рентабельності окремих  видів сільськогосподарської продукції  у підприємстві за допомогою таблиці 8.3.

     Таблиця 8.3

     Динаміка  показників рентабельності сільськогосподарської 

     продукції у ДПДГ «Степне», 2008 – 2010 рр., %