Оборотні засоби на підприємстві

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський коледж легкої промисловості

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни: “Економіка підприємства”

Тема: “Оборотні засоби на підприємстві”

 

 

 

 

 

 

                                                                       Студентки гр.Б-78

                                           __________ Маляр Дарини

                                                                                        Керівник курсової роботи

                                        __________ Царук В. В.           

 

 

 

Київ 2012р.                  

Зміст

 

Вступ

З метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів та їх витрачанням у процесі  господарської діяльності здійснюється планування діяльності державних підприємств.

Фінансовий  план є орієнтиром у фінансовій роботі підприємств, який характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для господарської діяльності.

В цілому, план (від лат. planum – рівне місце, площина) – попередньо визначений порядок, послідовність  здійснення певної програми, виконання  роботи, проведення заходів тощо.

Поняття „планування  діяльності підприємства" має два  значення.

Перше значення – економічне, з точки зору загальної  теорії підприємства. Друге – контрольно-управлінське, яке визначає планування як одну з  функцій керівництва підприємства, спроможність передбачити майбутнє підприємства та використати таке передбачення.

Наведені значення планування тісно пов’язані між  собою. Можливість планування, як певний вид діяльності, передбачена функціями  підприємства, визначена загальними засадами господарювання. Застосування планування діяльності підприємства створює додаткові важливі переваги під час здійснення господарської діяльності. Зокрема, планування сприяє більш раціональному розподілу ресурсів підприємства, посилює контроль на підприємстві.

Умови ринкової економіки, жорстка конкуренція поступово збільшують значення та актуальність фінансового планування. Зрозуміло, що від належної організації фінансового планування залежить положення компанії на ринку. Взагалі бізнес не може процвітати без розроблених належним чином фінансових планів та без контрою за їх виконанням. В усіх розвинених країнах фінансове планування є одним з важливіших інструментів регулювання діяльності підприємства.

Раціоналізація  внутрішньо фірмових потоків може бути здійснена лише в результаті фінансового планування та бюджетування. Керівники підприємств повинні прекрасно представляти собі, хто, скільки і як створює фінансові ресурси, хто, скільки і як їх споживає, наскільки цей процес є передбаченим, наскільки він піддається коригуванню з боку менеджерів компанії, як він сприяє реалізації стратегії компанії.

На жаль, в  теперішній час у більшості комерційних  організацій відсутнє фінансове  планування і керівники приймають  рішення з організації фінансово-господарської  діяльності не враховуючи відповідні розрахунки на інтуїтивному рівні. Але з часом величина помилок при такому стані речей стає досить вагомою і покладатися лише на інтуїцію та власний досвід стає ризиковано. Тому потреба в фінансовому плануванні постає перед керівниками досить гостро.

Зрозуміло, що тільки найсучасніші технічні досягнення та використання світового досвіду  дозволять перетворити процес фінансового  планування та фінансові плани в  науково обґрунтований процес та документи, розроблені за всіма правилами  індикативного реагування на постійні зміни середовища. До рішення поставлених завдань слід підходити комплексно з урахуванням покращання системи управління комерційним підприємством, активізації всіх фінансових важелів для більш повного та ефективного використання ресурсного потенціалу підприємства.

Завдання курсової роботи:

• вивчення директивних матеріалів, що стосуються розвитку і розв’язання проблем планування діяльності підприємства;
• збір, вивчення наявної статистичної інформації з обраної теми і об’єкта дослідження;
• виявлення позитивного досвіду і наявних резервів з підвищення ефективності виробництва.

Розділ 1.Підприємство як об’єкт планування

1.1Роль і місце планування  в управлінні підприємством

Функція планування в системі управління підприємством  є однією з головних, центральних функцій, що визначає кінцеві результати виробничо-збутової, економічної, фінансової й інвестиційної діяльності. У процесі планування визначаються основні напрямки розвитку підприємства. На основі маркетингових досліджень підприємство визначає види й обсяги продукції, що планує випускати, потребу в ресурсах та ефективність їх використання. Планування забезпечує підприємству основу для прийняття оптимальних управлінських рішень та знижує ризик, сприяє пошуку найбільш придатних напрямів дій. 

Планування – це процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу та вибір оптимального шляху їх досягнення й ресурсного забезпечення.

Результатом процесу  планування є план, який завдяки  використанню певних ресурсів та виконанню певних дій повинен забезпечити досягнення бажаної мети.

План – це система взаємозалежних, об’єднаних загальною метою завдань, що забезпечують реалізацію цілей виробничої системи.

Планування  об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам односпрямованості й скоординованості, що дозволяє найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно розв’язувати різноманітні завдання управління.

Для ринкових умов господарювання об’єктивними є більш високі вимоги до рівня наукової обґрунтованості різних видів планів.

Основними чинниками  зростаючої ролі планування в умовах сучасного ринкового господарства є: 

• рухливість зовнішнього середовища;
• збільшення розмірів підприємства та розширення напрямів його діяльності;
• зростаюче значення часу;
• обмеженість ресурсів;
• комплексність господарських завдань та ін.

Застосування  планування створює такі важливі переваги:

• дає можливість передбачити різні майбутні ситуації та заздалегідь підготувати альтернативні варіанти плану розвитку підприємства;
• поліпшує координацію дій в організації;
• сприяє більш раціональному розподілу ресурсів;
• чітко розмежовує обов’язки та відповідальність працівників підприємства за виконання планових завдань
• поліпшує контроль в організації та ін.

1.2 Об’єкти і предмет планування на підприємстві

Процес планування діяльності підприємства має багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими  ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства, його інвестиційна діяльність. Саме це і формує об’єкт планування діяльності підприємства.

Планування  охоплює всі види діяльності підприємства. Форми й види планування залежать від конкретних об’єктів планування. 

Об’єктами планування на підприємстві є всі напрями його діяльності:

• маркетингова;
• інноваційна;
• комерційна;
• економічна;
• соціальна;
• виробнича;
• екологічна.

Та чи інша діяльність підприємства може бути представлена як сукупність окремих функціональних процесів, кожен з яких також є об’єктом планування.

Успішна робота підприємства значною мірою залежить від забезпеченості його необхідними  ресурсами та ефективності їх використання. Здійснення цього можливе на основі планування.

Предметом планування на підприємстві є його ресурси. У процесі планування встановлюються їх необхідність, оптимальна кількість, напрями та термін використання, режим споживання, засоби поповнення.

При плануванні розглядають такі групи ресурсів:

• персонал;
• виробничі фонди;
• інвестиції;
• інформацію;
• час.

Основні напрямки планування персоналу на підприємстві: чисельність та структура; продуктивність праці (виробіток та трудомісткість); оплата праці; норми часу та виробітку; підготовка, перепідготовка кадрів; підвищення кваліфікації; стабільність кадрового складу; ефективність стимулювання.

При плануванні виробничих фондів виокремлюють основні й оборотні фонди.

При плануванні основних виробничих фондів визначаються їх оптимальна величина, склад та структура, плануються заходи для підвищення інтенсивного й екстенсивного використання фондів, фондовіддача та фондомісткість; заходи щодо капітального ремонту і модернізації, виробнича потужність підприємства в цілому та окремих підрозділів, введення в дію нових виробничих потужностей, режими роботи та ремонту обладнання та ін.

При плануванні оборотних фондів визначаються номенклатура та величина запасів матеріально-технічних  ресурсів, запасів незавершеного  виробництва, напівфабрикатів власного виробництва, норми витрат товарно-матеріальних цінностей на виготовлення виробів та їх окремих елементів, ефективність використання матеріальних ресурсів, потреба в оборотних коштах та джерелах їх надходження.

Планування  інвестицій передбачає визначення майбутніх  обсягів та напрямів інвестування власних  коштів. Залежно від характеру цінностей предметом планування є такі види інвестицій:

• реальні – довгострокові вкладення коштів у матеріальне виробництво;
• фінансові – придбання цінних паперів та майнових прав;
• інтелектуальні, що передбачають вкладення коштів у персонал (підготовку спеціалістів, придбання ліцензій, ноу-хау, наукові розробки).

Наявність інформаційних  ресурсів є необхідною умовою ефективної діяльності підприємства. В умовах швидкої рухливості зовнішнього  середовища особливе значення приділяють інформаційним технологіям. У планах передбачаються джерела та засоби отримання інформації, засоби обробки інформації, інформаційні потоки.

Планування будь-яких заходів пов’язане  з визначенням часу на їх виконання, дати початку та закінчення. Також  час як ресурс наявний при  прийнятті будь-яких планових рішень. Час може розглядатися як мета та обмеження. Фактор часу наявний у всіх показниках, що характеризують діяльність підприємства. 

Наявність предмета і об’єкта планування на підприємстві дозволяє сформувати систему показників планування. При формуванні конкретного показника беруть участь процес, підрозділ та комбінація ресурсів.

1.3 Організація планування  на підприємстві. Структура планових  органів

Відповідно  до законодавства України сучасне  вітчизняне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку. 

Організація планово-економічної  роботи багато в чому залежить від  розміру й типу підприємства. На малих підприємствах не існує глибокого поділу управлінських функцій і вищі керівники самостійно визначають всі деталі планування й організації виробництва.

На великих  і  середніх підприємствах розроблення стратегічних, тактичних і календарних планів здійснюється з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами різних служб, підпорядкованості управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого. 

Успішність, ефективність системи планування визначається, значною  мірою, рівнем її організації, яка спрямована на планомірне поєднання основних елементів  системи планування, включаючи такі компоненти:

• плановий персонал;
• механізм планування;
• процес обґрунтування, прийняття та реалізацію планових рішень;
• засоби, що забезпечують процес планування ( інформаційне, технічне, математико-програмне та організаційне).