Залучення позикових засобів на підприємство

Вступ

В умовах ринкової економіки ефективність діяльності підприємств у довгостроковому  періоді, високі темпи їхнього розвитку, підвищення конкурентоздатності в  значній мірі визначаються рівнем використання фінансового капіталу. Передумовою ефективності його використання є оптимальна структура капіталу. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але в даний час їм досить складно розраховувати на якісну виробничу і торгову діяльність без залучення позикових коштів. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства. Тому маючи у своєму розпорядженні кошти кредиторів, підприємство повинне забезпечити не тільки додаткове одержання прибутку, збереження і зворотність грошей, але й ліквідність його активів в цілому. Отже, одним з найважливіших напрямків фінансової політики підприємства на сучасному етапі є побудова виваженого підходу до визначення потреби у позиковому капіталі, вибору їх джерел та обсягів залучення, а також формування стратегії підвищення ефективності використання позикового капіталу, що повинна бути спрямована на забезпечення високих темпів зростання прибутку, мінімізацію комерційних ризиків, забезпечення необхідної ліквідності підприємства. Актуальність планування залучення позикових коштів в оборот підприємств, висока залежність кінцевих результатів діяльності від їхнього використання, недостатня розробленість теоретичних і методичних положень з аналізу, оцінки і прогнозування ефективності використання позикового капіталу на підприємствах обумовила вибір теми роботи.

Роль позикових  коштів на підприємстві також розглядали такі науковці як Поддєрьогін А.М., Чумаченко  М.Г., Кручок СІ., Павловська О.В., Лихота І.П., Потійко Ю.А., Конторщикова О., Мамонтова Н.А.,та багато інших.

 

 

 

1. Політика залучення позикових засобів

Ефективна фінансова  діяльність підприємства не можлива  без постійного залучення позичкових коштів. Використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити об'єм господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку - підвищити ринкову вартість підприємства.

Основу будь - якого бізнесу складає власний капітал. На підприємствах ряду галузей економіки обсяг позикових засобів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв’язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Дані фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці диференціюються певним чином (таблиця 1.1):

 

№ з/п	Фінансові зобов’язання	Форми фінансових зобов’язань, що відображаються в балансі
1.	Довгостроковий  позиковий капітал (довгострокові  фінансові зобов’язання)	1. Довгострокові  кредити банків, термін повернення  яких ще не наступив. 2. Довгострокові  позикові засоби, термін повернення  яких ще не наступив. 3. Довгострокові  кредити і позики, не погашені  в зазначений термін
2	Короткостроковий  позиковий капітал (короткострокові фінансові зобов’язання)	1.Короткострокові  кредити банків, термін повернення  яких ще не наступив. 2. Короткострокові  позикові засоби, термін повернення  яких ще не наступив. 3. Короткострокові  кредити і позики, не погашені в зазначений термін. 4. Розрахунки  з кредиторами (кредиторська заборгованість). 5. Інші короткострокові  фінансові зобов’язання

 

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає  потреба в притягненні нових  позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 2.

Класифікація  позикових засобів, що залучаються  підприємством за основними ознаками ( таблиця 1.2).

№ з/п	Основні ознаки класифікації	Класифікація  позикових засобів
1	За цілями залучення	1. Позикові засоби, що залучаються для забезпечення  відтворення позаоборотних активів.  2. Позикові засоби, що залучаються для поповнення  оборотних активів. 3. Позикові засоби, що залучаються для задоволення  інших господарських або соціальних  потреб
2	За джерелами  залучення	1.   Позикові засоби, що залучаються із зовнішніх джерел. 2.   Позикові засоби, що залучаються з внутрішніх джерел (внутрішня кредиторська заборгованість)
3	За періодом залучення	1.   Позикові засоби, що залучаються на довгостроковий період (більше 1 року). 2.   Позикові засоби, що залучаються на короткостроковий період (до 1 року)
4	За формами  залучення	1. Позикові засоби, що залучаються в грошовій формі (фінансовий кредит). 2. Позикові засоби, що залучаються у формі устаткування (фінансовий лізинг). 3. Позикові засоби, що залучаються в товарній  формі (товарний або комерційний  кредит). 4. Позикові засоби, що залучаються в інших матеріальних або нематеріальних формах
5	За формами  забезпечення	1.   Незабезпечені позикові засоби. 2.   Позикові засоби, забезпечені порукою або гарантією. 3.   Позикові засоби, забезпечені заставою

 

З урахуванням викладеної класифікації організовується управління залученням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу.

Політика залучення  позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення  позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи:

1. Аналіз залучення  використання позикових засобів  у попередньому періоді.

2. Визначення  цілей залучення позикових засобів  у майбутньому періоді.

3. Визначення  граничного обсягу залучення позикових засобів.

4. Оцінка вартості  залучення позикового капіталу  з різних джерел.

5. Визначення  співвідношення обсягу позикових  засобів, що залучаються   на коротко - і довгостроковій основі.

6. Визначення  форм залучення позикових засобів.

7. Визначення складу основних кредиторів.

8. Формування  ефективних умов залучення кредитів.

9. Забезпечення  ефективного використання залучених  кредитів.

10. Забезпечення  своєчасних розрахунків за отримані  кредити [1, c. 245].

1. Аналіз залучення  і використання позикових засобів у попередньому періоді. 

Метою такого аналізу  є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів  підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.

На першому  етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових засобів в періоді, що аналізується, темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому  етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових засобів, аналізуються в динаміці: питома вага сформованого фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, що використовуються підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів позикових засобів за період їх залучення. У цих цілях проводиться відповідне угруповання позикового капіталу, вивчається динаміка співвідношення коротко - і довгострокових позикових засобів і їх відповідність обсягу оборотних і поза оборотних активів, що використовуються підприємством.

На четвертій  стадії аналізу вивчається склад  конкретних кредиторів підприємства й  умови надання ними різних форм фінансового  і товарного кредитів. Дані умови  аналізуються з позицій кон’юнктури фінансового і товарного ринків.

На п’ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових засобів у цілому й  окремих їх форм на підприємстві. У  цих цілях використовуються показники  оборотності та рентабельності позикового капіталу. Перша група даних показників порівнюється, в процесі аналізу, із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати  проведеного аналізу є основою  оцінки доцільності використання позикових  засобів на підприємстві у сформованих  обсягах і формах.

2. Визначення  цілей залучення позикових засобів  у майбутньому періоді. 

Основними цілями залучення позикових засобів  підприємствами є:

а) поповнення необхідного  обсягу постійної частини оборотних  активів. У даний час більшість  підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина даного фінансування здійснюється за рахунок позикових засобів;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних  активів. Яку б модель фінансування активів підприємство не використовувало змінна частина оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позикових засобів;

в) формування недостатнього  обсягу інвестиційних ресурсів. Метою  залучення позикових засобів у даному випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства: нове будівництво, реконструкція, модернізація, відновлення основних засобів тощо.

г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх  робітників. У цих випадках позикові засоби залучаються для видачі позичок своїм робітникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштування садових і городніх ділянок та на інші аналогічні цілі;

3. Визначення  граничного обсягу залучення  позикових засобів. 

Максимальний  обсяг даного залучення диктується двома основними умовами:

1. Граничним  ефектом фінансового левериджу.  При цій умові обсяг власних  фінансових ресурсів формується  на попередньому етапі, загальна  сума власного капіталу, що використовується, може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

ЕФВ = ( 1- Спп ) * ( Ер - Рсв ) * (Пк/Вк)

Спп – ставка податку на прибуток

ЕР – економічна рентабельність

Рсв – рівень ставки %

Пк – позиковий  капітал

Вк  - власний капітал

З метою аналізу  у формулі розрахунку ефекту фінансового  левериджу виділяють три складові:

 Податковий  коректор фінансового левериджу - показує в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджу у зв'язку з рівнем оподаткування прибутку;

 Диференціал  фінансового левериджу - який  представляє різницю між коефіцієнтом  економічної рентабельності (валової  рентабельності активів) і середнім  розміром відсотку за кредит. Диференціал фінансового левериджу  є головною умовою, що формує  позитивний ефект фінансового левериджу.

 Коефіцієнт  фінансового левериджу (ПК/ВК)  - характеризує суму позикового  капіталу, що використовується підприємством  у розрахунку на одиницю власного  капіталу.

2. Забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства.

Найбільш узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості є різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат. Однак для аналізу фінансової стійкості традиційно використовується низка показників, на підставі яких можна дати її обґрунтовану оцінку. Розгляньмо їх по черзі.

1. Коефіцієнт  автономії (Кавт)

Він розраховується за формулою:

Кавт = Вк : А ,

де: Вк— власний  капітал;

А — активи підприємства.

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вищим є значення цього показника, тим вища фінансова стійкість підприємства, тим більш стабільним та незалежним є становище від зовнішніх джерел фінансування і кредиторів. Оптимальною є ситуація, коли частка власного капіталу — на рівні 60 — 40%. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти охочіше, бо воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт  довгострокової фінансової незалежності (Кдфн)

Розраховується  за формулою:

Кдфн = (Вк + Зкд) : А ,

 

де: Вк — власний  капітал;

Зкд — довгострокові  залучені кошти;

А — активи підприємства.

Коефіцієнт  показує, яка частина загальної  вартості активів підприємства сформована за рахунок найбільш надійних джерел фінансування і не залежить від короткострокових позикових зобов’язань.