Залучення позикових засобів на підприємство

 Отже фінансова  стійкість підприємства повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових засобів.

З урахуванням  даних вимог підприємство установлює ліміт використання позикових засобів  у своїй господарській діяльності.

4. Оцінка вартості  залучення позикового капіталу  з різних джерел. 

Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства у позиковому капіталі.

5. Визначення  співвідношення обсягу позикових  засобів, що залучаються на  коротко- і довгостроковій основі. 

На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних  основних засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей.

Розрахунок  необхідного розміру позикових  засобів в рамках кожного періоду  здійснюється в розрізі окремих  цільових напрямів їх майбутнього використання. Метою даних розрахунків є встановлення термінів використання позикових засобів, що залучаються для оптимізації співвідношення довго - і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначається повний і середній термін використання позикових засобів.

Повний термін використання позикових засобів  є періодом часу з початку їх надходження  до остаточного погашення всієї  суми боргу. Він містить у собі три тимчасових періоди: 

а) термін корисного  використання; 

б) пільговий період; 

в) термін погашення.

Термін корисного  використання – це період часу, протягом якого підприємство безпосередньо  використовує надані позикові засоби у своїй господарській діяльності;

Пільговий (граціонний) період – це період часу з моменту  закінчення корисного використання позикових засобів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;

Термін погашення  – це період часу, протягом якого  відбувається повна виплата основного  боргу та відсотків за використання позикових засобів. Даний показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється неодноразово після закінчення терміну використання позикових засобів, а частинами – протягом визначеного періоду часу, що передбачено графіком.

Розрахунок  повного терміну використання позикових  засобів здійснюється в розрізі  перерахованих елементів, виходячи з цілей їх використання і сформованої  на фінансовому ринку практики встановлення пільгового періоду і терміну  погашення.

Середній термін використання позикових засобів є середнім розрахунковим періодом, протягом якого вони використовуються підприємством.

Він визначається за формулою:

, де

СТз – середній термін використання позикових засобів;

ТКз – термін корисного використання позикових  засобів;

ПП – пільговий (граціонний) період;

ТП – термін погашення.

Середній термін використання позикових засобів  визначається за кожним цільовим напрямом залучення цих засобів; за обсягом їх залучення на коротко- і довгостроковій основі; за сумою позикових засобів, що залучається в цілому.

Співвідношення  позикових засобів, що залучаються  на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням  вартості їх залучення.

6. Визначення  форм залучення позикових засобів.

Дані форми  диференціюються в розрізі фінансового  кредиту; товарного кредиту; інших  форм. Вибір форм залучення позикових  засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї  господарської діяльності.

7. Визначення  складу основних кредиторів. 

Даний склад  визначається формами залучення  позикових засобів. Основними кредиторами  підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені  тривалі комерційні зв’язки, а також  комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

8. Формування  ефективних умов залучення кредитів. 

До числа  найважливіших із цих умов належать:

а) термін надання  кредиту; 

б) ставка відсотка за кредит; 

в) умови виплати  суми відсотка; 

г) умови виплати  основної суми боргу; 

д) інші умови, пов’язані  з одержанням кредиту.

Термін надання  кредиту є одним із визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого  цілком реалізується мета його залучення. Наприклад, іпотечний кредит – на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит – на період повної реалізації закуплених товарів тощо.

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними  параметрами: її формою, видом і розміром.

За формами розрізняють процентну ставку (для нарощування суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір даних ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати щодо обслуговування боргу будуть меншими.

За видами розрізняють  фіксовану ставку відсотка, що установлюється на весь термін кредиту, і плаваючу ставку відсотка з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни  облікової ставки центрального банку, темпів інфляції і кон’юнктури фінансового ринку. Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства кращою є фіксована або плаваюча ставка з високим процентним періодом.

Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. За товарним кредитом він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари, вираженої в річному обчисленні.

Умови виплати  суми відсотка характеризуються порядком виплати його суми. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів: виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплаті суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу при погашенні кредиту. За інших рівних умов кращим є третій варіант.

Умови виплати  основної суми боргу характеризуються передбаченими періодами його повернення. Дані умови також зводяться до трьох принципових варіантів: часткового повернення основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повного повернення всієї суми боргу після закінчення терміну використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. За інших рівних умов кращим є третій варіант.

9. Забезпечення  ефективного використання залучених  кредитів.

Критерієм такої  ефективності виступають показники  оборотності та рентабельності позикового капіталу.

10. Забезпечення  своєчасних розрахунків за отримані кредити. 

З метою цього  забезпечення за найбільш значними кредитами  може заздалегідь резервуватися  спеціальний поворотний фонд. Платежі  щодо обслуговування кредитів включаються  в платіжний календар і контролюються  в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

На підприємствах, що залучають великий обсяг позикових  засобів у формі фінансового  і товарного кредиту, загальна політика залучення позикових засобів  може бути деталізована у розрізі  зазначених форм кредиту[2, c. 552].

 

 

 

2.Управління залученням позикового капіталу на підприємстві

Перехід до ринкових умов господарювання породжує об’єктивну необхідність використання суб’єктами підприємницької діяльності позичених  фінансових ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд із статутними, резервними, амортизаційними та іншими фондами цільового призначення. Саме тому підприємству необхідно планувати можливості фінансування свого підприємства, тобто удосконалювати політику формування позикових коштів, оскільки позикові кошти для підприємства мають дуже важливе значення.

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає  потреба в притягненні нових  позикових засобів. Джерела і  форми залучення позикових засобів  підприємством дуже різноманітні. Позикові засоби, що залучаються підприємством, класифікують за нижченаведеними ознаками [3, c. 54].

За цілями залучення  позикові засоби поділяють на:

1. Позикові засоби, що залучаються для забезпечення  відтворення позаоборотних активів;

2. Позикові засоби, що залучаються для поповнення оборотних активів;

3. Позикові засоби, що залучаються для задоволення  інших господарських або соціальних  потреб;

За джерелами  залучення позикові засоби поділяють  на:

1. Позикові засоби, що залучаються із зовнішніх джерел;

2. Позикові засоби, що залучаються з внутрішніх  джерел.

За періодом залучення позикові засоби поділяють  на:

1. Позикові засоби, що залучаються на довгостроковий  період;

2. Позикові засоби, що залучаються на короткостроковий  період.

За формами  залучення позикові засоби поділяють на:

1. Позикові засоби, що залучаються в грошовій  формі;

2. Позикові засоби, що залучаються у формі устаткування;

3. Позикові засоби, що залучаються в товарній  формі; 

4. Позикові засоби, що залучаються в інших матеріальних  або нематеріальних формах.

За формами  забезпечення позикові засоби поділяють  на:

1. Незабезпечені  позикові засоби;

2. Позикові засоби, забезпечені порукою або гарантією; 

3. Позикові засоби, забезпечені заставою.

Позиковий капітал - кошти, які надаються суб’єкту господарювання на умовах повернення та платній основі з метою здійснення інвестиційної діяльності.

Згідно з  П(С)БО “11”, зобов’язання характеризують заборгованість підприємства, яка виникла  внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [15].

1. Об’єктивною необхідністю залучення позикових коштів є: невідповідність у часі між надходженнями коштів та витратами,
2. сезонність виробництва,
3. впровадженням інвестиційних проектів, які потребують значних обсягів вкладень за декілька років.

Як економічній  категорії позичковому капіталу властиві наступні основні особливості, а саме: позичковий капітал має  особливу форму руху, відмінну від руху інших вартостей; позичковий капітал має специфічну форму відчуження. Якщо відчуження звичайного капіталу відбувається у формі купівлі-продажу, то відчуження позикового капіталу приймає форму позики. Позичковий капітал викликає економічне зростання. Важливими характеристиками позичкового капіталу є його вільний перелив з галузі в галузь, між регіонами й компаніями, а також наявність постійного попиту та пропозиції .

До складу позичкового  капіталу належать також зобов’язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

Таким чином, існують  внутрішні та зовнішні джерела залучення  позикових коштів. Підприємства України  найбільше використовують короткострокові кредити банків, менш поширеними є довгострокові кредити банків, кредити та позики небанківських фінансових установ, облігаційні позики, фінансовий лізинг.

Зовнішні джерела  позичкових коштів  складаються з двох підгруп - зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.

До зовнішніх довгострокових позикових коштів відносять:

• Довгострокові кредити банків,
• довгострокові облігаційні позики,
• довгострокові кредити і позики небанківських фінансових установ
• довгострокові державні цільві кредити
• фінансовий лізинг
• довгостроковий податковий кредит і пільги