Залучення позикових засобів на підприємство

    Слід    зазначити,     що    процентна     ставка    залежить     від   впливу     низки  чинників,   основними   серед   яких   є

• середній   рівень   прибутковості;
• рівень інфляції в країні;
• забезпечення економічної та політичної стабільності.

       Як стверджують  провідні  економісти,  головну роль в  процесі  кредитування  відіграють переважно  фінансово - кредитні  установи  і  надаючи той  чи  інший  вид  кредиту  кожен  банк  аналізує  підприємство, за  певними критеріями  кредитоспроможності.  До  основних  із  них  належать  показники прибутковості та рентабельності.

       За   офіційними  даними значна     частка    вітчизняних      підприємств       є збитковими. І хоча  за  останні роки  намітилась  тенденція до  зменшення цього явища , кредитування за таких умов є досить ризиковим, що і обумовлює високі процентні ставки, які включають премію за ризик вкладень.

      Рівень  інфляції,  економічна  та  політична  нестабільність  в  країні,  також відчутно  впливають  на  рівень  ризику  по  вкладенням,  а  значить   і  змінюють рівень процентних  ставок,  особливо  це  стосується  довгострокових  кредитів.

При високому рівні  нестабільності перевага віддається   короткостроковим кредитам. Особливістю  діяльності вітчизняних      виробничих       підприємств      є невеликий   відсоток      (в   середньому   близько     15  %)  чистого прибутку, що залишається промисловим підприємствам по відношенню до валового прибутку на  відміну  від  торгівельних  підприємств,   де  питома  вага  чистого  прибутку складає  в  середньому   30%.  Саме  ці  обставини  надають  змогу  підприємствам торгівлі  брати  під  високі  процентні  ставки  довгострокові  кредити  і  вчасно  їх погашати[6, c. 63].

       Зрозуміло, що за таких умов  банки при наданні довгострокових  кредитів віддають    перевагу    саме    підприємствам,     які   займаються     торгівлею.  Але відродження нашої економіки повинно базуватися не тільки на торгівлі, а саме на розвитку підприємств, які виробляють ту чи іншу продукцію.

       В   економічно     розвинутих     країнах    до   довгострокових      банківських кредитів  вдаються,  як  правило,  підприємства  малого  та  середнього  бізнесу.

Великі підприємства довгострокову потребу   в  капіталі    задовольняють здебільшого     шляхом     емісії   облігацій.   Які   розглядаються  як   класичний інструмент   залучення   суб'єктами   господарювання   позичкового   капіталу   на довгостроковий період.

      До   основних  переваг  фінансування  на  основі  емісії  облігацій   можна віднести те, що кошти  від розміщення облігацій підприємств  направляються на цілі, визначені   при   їх  випуску    (як  правило, це  реалізація   довгострокових інвестиційних проектів)   і  облігації, як  інструмент   залучення кредитного капіталу є привабливішим, ніж  такі послуги комерційних банків, як депозити.

Середня  процентна  ставка  за  депозитами  становить 9,5%,  а за  облігаціями підприємств - понад 17%. До того ж порівняно, наприклад, з акціями облігації є менш ризиковим об'єктом вкладення коштів для інвесторів.

     Випускаючи  облігації підприємства мають  можливість залучити кошти на  довгостроковий     період,  при   цьому   вони   отримують     податкові   переваги, оскільки  проценти  за  облігаціями  відносяться  на  зменшення  оподаткованого доходу    емітента.   Також    до   переваг   емісії  облігацій    можна    віднести диверсифікацію капіталодавців, зокрема кредиторів;

      Найсуттєвішим  недоліком   цього  інструменту  фінансування  є  порівняно високий  рівень  накладних  витрат,    пов'язаних  із  випуском  облігацій.   Емісія  облігацій  досить  дорогий   інструмент  залучення  позичкового   капіталу  і  його собі можуть дозволити тільки підприємства з високим ступенем прибутковості.

До  того  у  разі  зменшення  ставок  на  ринку  капіталів  виникає  ризик  сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій.

      Треба  зазначити,  що  через  нормативну  невизначеність  у  сфері  обігу  та випуску  фондових  інструментів  вітчизняний  ринок  облігацій  займає  досить незначну частину від сукупного обсягу фондового ринку.

Позитивні та негативні  сторони фінансування підприємств за рахунок позикового капіталу.

 Позиковому  капіталу притаманні такі позитивні  риси: збільшення фінансового потенціалу  підприємства за необхідності  суттєвого піднесення темпів  зростання обсягів виробництва;  можливість збільшення приросту  рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва.

 Воднораз  у використанні позикового капіталу  проглядають деякі негативні  моменти:

1. Складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин узагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах;
2. Необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших суб’єктів господарювання, або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платній основі;
3. Зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит;
4. Зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства.

Залучення позикових  коштів для фінансування діяльності підприємства має певний вплив на його фінансовий стан. Використання позикового капіталу можна досліджувати за допомогою показників ліквідності та фінансової стійкості. Для визначення ліквідності та фінансової стійкості використовують абсолютні та відносні показники, на основі яких формують висновки щодо фінансового стану підприємства. У процесі оцінки впливу позикового капіталу на фінансовий стан аналізують його ефективність використання. Одним із найважливіших інструментів при цьому може бути ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку або збитку, що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позикових засобів. Також для оцінки ефективності використання позикового капіталу використовуються показники оборотності капіталу та показники рентабельності.

При залучені позикового капіталу підприємство має дуже обережно підходити до вибору джерел його формування. Ефективність і гнучкість управління формуванням позикового капіталу сприяють створенню оптимальної фінансової структури капіталу та, як наслідок, забезпечують фінансову стійкість підприємства.

Використання  різноманітних форм кредитування підприємством  прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. Для здійснення процесу розширеного відтворення підприємства фінансовими залучають фінансові ресурси як короткострокового, так і довгострокового характеру.

Оскільки запорукою  лідерства на сучасному ринку  є новітні технології та якісне обладнання, то об’єктами кредитування для підприємства мають стати капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів.

Основними пріоритетними  завданнями щодо удосконалення напрямків  використання позикового капіталу підприємством  мають стати:

• контроль за короткостроковою заборгованістю, в тому числі за кредитами банків. Цей підхід зменшує можливість втрати ліквідності. Проте, така стратегія потребує використання довгострокових джерел та власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу;
• мінімізація сукупних витрат фінансування. В цьому випадку ставка робиться на переважне використання короткострокової кредиторської заборгованості як джерел покриття активів. Це джерело найбільш дешеве, разом з тим для нього характерний високий рівень ризику невиконання зобов’язань на відміну від ситуації, коли фінансування поточних активів здійснюється переважно за рахунок довгострокових джерел. Проте, у нашому випадку, перш, ніж вдатися до використання кредиторської заборгованості для фінансування оборотних активів, варто продумати шляхи підвищення прибутковості та рентабельності;
• максимізація повної вартості підприємства. Ця стратегія включає процес управління оборотним капіталом в загальну фінансову стратегію підприємства. Ця стратегія означає, що будь-які зміни у складі капіталу, які призводять до підвищення «ціни» підприємства, слід визнати доцільним.

 Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал (поряд із власним), має вищі фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю.

 Таким чином,  підприємство, що використовує позиковий  капітал (поряд із власним), має  вищі фінансовий потенціал свого  розвитку і можливості приросту  рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю.

     Залучення    довгострокових   кредитів    для  вітчизняних підприємств  є досить  проблематичним. Тому  одним з головних завдань уряду  країни   повинно   бути   створення   на   законодавчому   рівні   прийнятних   умов довгострокового  кредитування  під  невисокі  процентні  ставки  для  виробничих підприємств[7, c. 181].

      Можливо   доцільно   було   б   також   згадати   бюджетні   позички,   які   б надавалися  на  довготерміновий  період  під  невисокі  проценти.  А  джерелами фінансування для такого кредитування могли б слугувати кошти отриманні від приватизації державних підприємств, які більш ефективно вкладати в розвиток економіки країни, а не на проїдання.

      Такі  дії  приведуть  до  оновлення  вітчизняних  підприємств,  підвищення ефективності    виробництва,     покращення     якості  та   конкурентноздатності  українських  товарів.  При   цьому  досить  важливим  моментом  є  те,  що  значне переобладнання      основних     засобів    приведе     до    відчутної    економії енергоресурсів.

Сучасна ринкова  система є найбільш ефективною формою організації економічного життя  країни. Їй властива гнучкість, здатність  перебудовуватися до інтенсифікації виробництва використовуючи досягнення науково – технічного прогресу, стимули для високоефективного ведення господарської діяльності.

 У ринковій  економіці підприємство самостійно  планує основні напрямки та  умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Також у ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію персоналу та доцільно і правильно використовують позиковий капітал.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

 Залучення  позикового  капіталу  дозволяє  суттєво  розширити   обсяг господарської  діяльності  підприємства,  забезпечити більш ефективне використання     власного    капіталу, прискорити  формування     цільового фінансування і на цій підставі підвищити ринкову вартість підприємства. У  зв’язку з цим, особливого значення набуває проблема джерел формування та  способів залучення позикового капіталу.

      Підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий  фінансовий  потенціал  свого  розвитку  за  рахунок  формування  додаткового  обсягу активів і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності,  але  в  більшій  мірі  генерує  фінансовий  ризик  і  погрозу  банкрутства,  які  зростають  по  мірі  збільшення  питомої  ваги  позикових  коштів  у загальній сумі використаного капіталу.

Показники вартості складових частин  і середньозваженої вартості  капіталу   використовують при виборі  найбільш  оптимального   варіанту  структури капіталу, фінансування поточної діяльності. Процес такої  оптимізації  полягає  у  попередній  оцінці  вартості  власного  і  позикового  капіталу при  різних варіантах його залучення  та  розрахунку середньозваженої вартості капіталу за обраними варіантами. Той варіант, де  середньозважена  вартість  капіталу є мінімальною і вважається за кращий  підхід до формування його структури.

     Приймаючи   рішення про застосування будь - якого джерела  позикових   коштів,  важливо  оцінити   вартість  цього  джерела.  А   оцінивши  вартість  цих  джерел, керівництво обирає найоптимальніший з позиції забезпечення  ефективної діяльності у майбутньому і відповідно до цього формує політику  управління позиковим капіталом.

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бланк И.А. Управление использованием капитала. – Киев: “Ника-Центр”,  2000. – 592 с. 
2. Бланк И.А. Управление активами. – Киев: “Ника-Центр”, 2000. – 720 с. 
3. Любунь О. Фінансова стратегія банків з довгострокового кредитування підприємств // Банківська справа. – 2008. – №3. – С.80-82
4. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ С. Я. Салига, Н. В. Дацій, С. О. Корецький та ін.; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 273 с.
5. Фінансовий менеджмент: Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни/ Анатолій Поддєрьогін, Леонід Буряк та ін., Київський нац. економ. ун-т. - К., 2001. - 294 с.
6. Аранчій   В.І.   Фінанси      підприємств:     Навч.посіб./В.І.Аранчій.-  К.:Професіонал, 2004.-304с.
7. Зятковський І.В.   Фінансове забезпечення  діяльності  підприємств.     -   Тернопіль. Економічна думка. - 2000. - 229с.
8. Терещенко     О.О.  Фінансова    діяльність   суб‘єктів господарювання: Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2003. - 554 с.
9. Єрмошенко М. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій/ Микола Єрмошенко, Сергій  Єрохін, Олег  Сто-роженко та ін.; Національна академія управління (К.). - К., 2004. - 505 с.
10. Антонов В. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології: Навчальний посібник/ За заг. ред. В. М. Антонова; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 431 с.
11. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Підручник / Євген Ф. Брігхем,; Пер. з англ. В.Біленький та ін.; Київ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, Кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту. - К.: КП "ВАЗАКО": Молодь, 1997. - 998,IV с.
12. Азарова А. О., Кілимник Л. А., Новіцька О. В., Кілимник І. А. Джерела формування та способи залучення позикового капіталу / Азарова А. О.// Економічний простір. – 2008. – №15. – С. 126-135.
13. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 864 с.
14. Зеленіна О. О. Позиковий капітал як складова капіталу підприємства: місце та бухгалтерська природа / Зеленіна О. О. // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2010. – № 1 (51) – С.17-23.
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання"  http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO11.aspx;