Экономика предприятия

Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, які вийшли на роботу.

Різниця між  обліковою та явочною чисельністю  становить резерв працівників (переважно  робітників), що використовується для  заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин (відпустки, хвороби, відрядження тощо).

Для визначення чисельності працівників за певний період застосовується показник середньооблікової  чисельності. Він використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів обороту, плинності кадрів та низки інших показників.

Середньооблікова  чисельність працівників за місяць визначається складанням чисельності  працюючих облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи  святкові й вихідні дні, та діленням отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Середньооблікова чисельність працівників підприємства за квартал (рік) визначається складанням середньооблікової чисельності працюючих за всі місяці роботи підприємства у кварталі та діленням отриманої суми на 3(12).

 

 

4.2. Продуктивність праці.

Основним економічним  показником, що характеризує ефективність витрат праці персоналу підприємства, є продуктивність праці.

Під продуктивністю праці розуміють ефективність витрат живої праці, яка визначається кількістю  продукції, вироблюваної за одиницю робочого часу, або витратами живої праці на виготовлення одиниці продукції. Рівень продуктивності праці характеризується показниками виробітку та трудомісткості продукції.

Виробіток (В) - це кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу або припадає на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу підприємства.

Для кількісної оцінки виробітку застосовуються натуральні, вартісні та трудові показники.

Натуральні  показники відображають вироблену  продукцію у штуках, метрах, кубометрах тощо або в умовно-натуральних одиницях, що припадають на одного середньооблікового працівника за певний період. Натуральні показники виробітку застосовуються на підприємствах з невеликою номенклатурою продукції (наприклад, у паливній промисловості, електроенергетиці). На підприємствах з широкою номенклатурою продукції (у харчовій, текстильній та інших галузях промисловості) використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, умовна консервна банка).

Виробіток у  натуральних вимірниках визначається діленням обсягу виробленої продукції на кількість затраченого часу, вираженого у нормо-годинах або у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу.

Натуральний вимірник продуктивності праці:

N — обсяг виробничої програми у натуральному вираженні; Т_ж— витрати живої праці на виконання виробничої програми.

Ф_д— дійсний (ефективний) фонд робочого часу; Ч— чисельність працівників підприємства.

Натуральні  та умовно-натуральні показники найоб’єктивніше відображають продуктивність праці (виробіток) на підприємстві, однак їх застосування обмежується підприємствами, що виробляють однорідну продукцію. На тих підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію, показник виробітку може обчислюватись лише у вартісних вимірниках.

Вартісні показники  продуктивності праці характеризують вартість продукції, випущеної підприємством  протягом певного періоду, що припадає на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу.

Виробіток у  вартісних вимірниках обчислюється діленням обсягу виробленої продукції  у вартісному вираженні на витрати  часу, що виражені у середньообліковій  чисельності промислово-виробничого  персоналу або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин.

Вартісний вимірник продуктивності праці:

Q — обсяг виробленої продукції.

На робочих  місцях, в бригадах, дільницях та цехах, де знаходиться в обробці  різнорідна і незавершена продукція, яку неможливо виміряти ні в натуральних, ні у вартісних одиницях, показник виробітку визначається у трудових показниках.

Трудові показники  виробітку відображають витрати  робочого часу на виготовлення одиниці  продукції.

Виробіток у  трудових вимірниках обчислюється діленням обсягу продукції, вираженої у витратах робочого часу в нормо-годинах, на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу.

На підприємствах  визначають годинний, денний, місячний та річний виробіток.

Годинний виробіток  обчислюється діленням обсягу випущеної  за певний період продукції на кількість годин, відпрацьованих усіма працівниками протягом цього самого періоду. Він характеризує продуктивність праці за відпрацьовану годину робочого часу.

Трудовий  вимірник продуктивності праці:

 

Денний виробіток визначається діленням обсягу випущеної за певний період продукції на кількість людино-днів, відпрацьованих за цей самий час. Показник характеризує продуктивність використання робочого дня.

Місячний (річний) виробіток  визначається діленням обсягу випущеної за місяць (рік) продукції на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу або основних робітників. Він характеризує продуктивність використання робочого часу за місяць, рік.

Через наявність внутрішньо змінних, цілоденних простоїв у роботі з різних причин (несвоєчасне постачання сировини, зриви в енергопостачанні, вихід із роботи обладнання тощо) темпи зростання годинного, денного та місячного (річного) виробітку не збігаються.

Показник трудомісткості має низку переваг порівняно  з показником виробітку: він відображає прямий зв'язок між обсягом виробництва та витратами праці; застосування показника трудомісткості дає змогу виявити фактори та резерви зростання продуктивності праці; він дає змогу порівнювати витрати праці на однакові вироби у різних цехах та дільницях підприємства. Залежно від складу трудових витрат, що включають у трудомісткість, розрізняють :технологічну трудомісткість; трудомісткість обслуговування виробництва; виробничу трудомісткість; трудомісткість управління виробництвом; повну трудомісткість.

Під нормативною трудомісткістю розуміють витрати праці на виготовлення продукції або на виконання певного  обсягу робіт, що обчислюються за діючими  на підприємстві нормами.

Планова трудомісткість ~ це витрати праці на виробництво продукції або на виконання певного обсягу робіт, що встановлено з урахуванням змін норм у плановому періоді в результаті впровадження організаційно-технічних заходів.

Фактична трудомісткість визначається, виходячи з фактичних  витрат праці на підприємстві.

 

4.3. Шляхи  підвищення продуктивності праці.

Підвищення  продуктивності праці означає економію живої праці при загальному зменшенні витрат минулої. Оскільки жива праця – це діяльність людей щодо виготовлення продукції, але для виробничого процесу робітники застосовують різні механізми, устаткування та сировину, то підвищення продуктивності живої праці на підприємстві зрештою призводить до зменшення минулої праці, тобто зменшення матеріальних витрат.

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, що можна об’єднати в три великі групи:

1) техніко-технологічні, що визначаться рівнем розвитку  та ступенем використання засобів  виробництва. Важливим фактором  підвищення продуктивності праці  є зростання індустріалізації, що полягає в створенні виробничої бази, в основу цього процесу покладено перехід на механізоване складання різноманітних виробів, застосування сучасних нових технологій, впровадження нових комп’ютерних розробок тощо;

2) організаційні, що відображають рівень організації виробництва, вони передбачають таку організацію виробничого процесу, за якої відсутні простої устаткування протягом робочого часу і забезпечення завантаження як усіх членів трудового колективу, так і основних виробничих фондів підприємства;

3) соціально-економічні, що залежать, насамперед, від людського  фактора. Серед них — зростання  заробітної плати, премії та  доплати, можливість самовираження  і творчої зацікавленості, кар’єра,  підвищення кваліфікації та ін.

 

Тема 5. Оплата праці.

 

1. Поняття і види  заробітної плати.

2. Функції та принципи  оплати праці

3. Форми і системи  заробітної плати.

 

5.1. Поняття  і види заробітної плати.

В Законі України  «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата  складається з основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших  заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і  матеріальні виплати, які не передбачені  актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Джерелом засобів  на оплату праці робітників господарських  підприємств є частина доходу та інші засоби, отримані внаслідок  їх господарської діяльності.

Для установ  і організацій, що фінансуються з бюджету, – це засоби, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого внаслідок господарської діяльності та з інших джерел

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.

Номінальна  заробітна плата - це сума грошових коштів, яку отримує працівник за виконання певного обсягу робіт відповідно до кількості та якості затраченої ним праці.

Однак на одну й  ту саму суму заробітної плати в  різні пери оди часу можна одержати різну кількість товарів та послуг. Це пояснюється інфляцією - знеціненням грошової маси, що перебуває в обігу. Тому більш точною характеристикою грошових коштів, які працівник отримує за свою працю, є реальна заробітна плата, що відображає купівельну спроможність отриманих ним в даний час грошових коштів.

Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати та рівня цін на товари і послуги.

У цілому, на загальний  рівень заробітної плати впливає  багато різноманітних факторів, які  можна поділити на зовнішні (фактори  оточення) та внутрішні (фактори підприємства).

До зовнішніх факторів належать:

• зміна попиту та пропозиції на ринку товарів та послуг, на виробництві яких використовується дана праця;
• еластичність попиту на працю по ціні;
• зміна цін на споживчі товари та послуги;
• рівень безробіття;
• життєвий рівень населення; 
• державне регулювання оплати праці

До внутрішніх факторів відносять такі:

• результати господарської діяльності підприємства, рівень його прибутковості;
• корисність певної праці для роботодавця; 
• кадрова політика підприємства;
• діяльність профспілок тощо.

 

5.2. Функції та принципи оплати праці.

Ефективність  оплати праці на підприємстві визначається тим, наскільки повно вона виконує  свої функції, а саме: відтворювальну, стимулюючу, регулювальну і соціальну.

Відтворювальна функція заробітної плати полягає у необхідності встановлення норм оплати праці на рівні; який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу роботодавцю застосувати обґрунтовані норми праці, що гарантують йому отримання необхідного результату господарської діяльності.

Стимулююча  функція відтворюється у ступені залежності величини заробітної плати працівника від кількості та якості результатів його праці в конкретних умовах діяльності.

Регулювальна  функція оплати праці реалізує принцип диференціації рівня оплати праці працівника певного фаху і кваліфікації відповідно до відповідальності та складності його трудових завдань.