Экономика предприятия

 Функціональний  знос – знос основних фондів через невідповідальність сучасним вимогам, пропонованим до даного об’єкту основних фондів. Даний знос викликається недостатністю або надмірністю розмірів будинку, компонуванням або старінням механічного устаткування. Знос виникає через погане планування, функціональної невідповідності будинку сучасним вимогам ринку з погляду дизайну конструкції, якості матеріалів, експлуатаційних витрат. Таким чином, можна укласти, що функціональний знос настає при:

Причини виникнення функціонального  зносу:

• невідповідність об’єкта вимогам ринку;
• використанні, що не відповідає безпосередньому призначенню;
• обмеженому використанні;
• появі більш продуктивних засобів праці.

Функціональний знос у нашій країні не розглядався в силу відсутності необхідності визначити ринкову вартість майна, тому що не було ринку, а для переоцінки вартості досить було врахувати фізичний і моральний зноси. Але рамки визначення морального зносу в даний час вузькі і не охоплюють усіх факторів і причин, що впливають на зміну ринкової вартості.

Зовнішній знос – втрата вартості, яка обумовлена впливом зовнішніх по відношенню до об’єкта основних фондів факторів.

Може бути викликаний загальноекономічними та внутрішньогалузевими факторами. Наприклад: скорочення попиту на продукцію; скорочення пропозицій; погіршення якості сировини, робочої сили; правові зміни, що відносяться до законодавства; муніципальні та адміністративні розпорядження, що погіршують права власності.

Амортизація – це відшкодування у грошовій формі зносу основних фондів і поступове перенесення їхньої вартості на знову створений продукт чи зроблену роботу. Амортизація здійснюється в Україні відповідно до „Положення про визначення амортизації і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства”.

За допомогою амортизаційних відрахувань кошти накопичуються за термін служби основних фондів і за них можна придбати нові основних фондів для заміни зношених.

Таким чином амортизація — грошовий вираз зносу основних фондів, основне джерело удосконалювання основних засобів підприємства.

 

2.5. Методика  розрахунку норм амортизації.  Амортизаційний фонд.

Підприємства ведуть паралельно два види обліку амортизаційних відрахувань: податковий облік і  бухгалтерський облік. Податковий облік  здійснюється по встановленим державою нормам амортизації.

Якщо об'єкт відноситься: до першої групи ОФ – 8% від балансової вартості за рік;

до другої групи ОФ – 40% від балансової вартості;

до третьої групи  ОФ – 24% від балансової вартості.

до четвертої групи  ОФ – 60% від балансової вартості

Міністерством фінансів України встановлено 5 методів нарахування  амортизаційних відрахувань, метою  яких є створення реального джерела  відновлення основних фондів, які підприємства обирають самостійно.

Бухгалтерський облік  містить 5 способів (методів) амортизаційних відрахувань. Ці методи представлені в ПСБО №7 від 18 травня 2000р.

Методи бухгалтерського  обліку амортизаційних відрахувань:

1. Метод пропорційний (рівномірний);
2. Метод зменшення залишкової вартості (залишковий);
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвоєно-залишковий);
4. Метод кумулятивний (сума чисел);
5. Виробничий метод.

1. Суть прямолінійного методу полягає в рівномірному нарахуванні амортизаційних відрахувань у плині всього терміну служби. Відсоток, що береться від балансової вартості – це норма амортизації.

Норма амортизації для  прямолінійного методу обчислюється:

S_n – первісна вартість; S_л – ліквідаційна вартість; Т_н – термін служби; Т_н – нормативний. якщо S_л » 0, то норма амортизації є залежністю від нормативного терміну служби.

Річна сума амортизаційних відрахувань:

А_річ i = Н_а × В_п

 

А_річ – річна сума амортизаційних відрахування; S_п – середньорічна початкова вартість.

Таким чином, при прямолінійному методі амортизація нараховується рівними частками в плині всього терміну служби. Він передбачає рівномірний знос.

Переваги прямолінійного методу –

• простота і зрозумілість для користувачів;
• не відбувається подорожчання продукції.

Недоліки –

• не враховані досягнення НТП
• не створює базу для НТП.

Суть прискорений амортизації. полягає в тому, що в першу половину строку служби нараховується 70-80% вартості основних фондів.

Переваги прискорених  методів –

• враховують можливість інфляції, прискорення НТП, необхідність швидкої заміни основних фондів у наслідок НТП.
• прискорюють процес відновлення активної частини основних фондів;
• нагромаджують достатні засоби для технічного чи переозброєння та реконструкція основних фондів;
• зменшують податок на прибуток;
• уникають фізичного і морального зносу основних фондів.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до цього  методу щорічні амортизаційні відрахування одиниці основних фондів обчислюються у вигляді фіксованих відсотків від залишкової вартості коефіцієнт (ставка) амортизації.

Вⁿ_лікв – залишкова вартість n-го року; S_n – первісна вартість.

Річна норма амортизації (в відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату відділення ліквідаційної вартості об’єкта на його початкову вартість

Величина річної амортизації:

A_i = P_a × В_зал .

 

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвоєний-залишковий) – річна сума амортизаційних відрахувань визначається добутком подвоєної норми прямолінійної амортизації на залишкову вартість основних фондів:

4. Метод кумулятивний – річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних фондів на умовний строк служби. Термін служби об'єкта розраховується в умовних роках. Наприклад при Т_н=10років: Тум=1+2+3+…+10=55;

В_а¹ = 10/55;  В_а² = 9/55

Річна норма амортизації  визначається як добуток кумулятивного  коефіцієнта на початкову вартість основних фондів. Кумулятивний метод використовується в галузях з високими темпами морального зносу.

5. Виробничий метод полягає в тім, що визначається місячна норма амортизації у відсотках від обсягу продукції, що випускається. Місячна норма амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка обчислюється шляхом ділення початкової вартості на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням цього об’єкта.

G – обсяг продукції, що випускається;

Н^вир_а - виробнича норма амортизації;

З амортизаційних сум, що включаються у витрати виробництва  формується амортизаційний фонд, що надалі використовується для відновлення основних фондів. Амортизаційний фонд – одне з джерел подальшого розвитку підприємства.

∑G_пл- Запланований обсяг продукції за весь термін роботи.

 

 

2.6. Показники використання основних фондів на підприємстві.

 

Показники основних фондів
1. Показники відтворення	Показники використання
	2. Узагальнюючі	3. Приватні
		3.1. Екстенсивні	3.2. Інтенсивні

 

1. Показники відтворення: показник відтворення характери-зує процес заміни застарілих основних фондів новими (показують технічний стан основних фондів).

1. коефіцієнт зносу:

А_i – річна сума амортизаційних відрахувань; В_офкр – вартість основний фондів на кінець року.

2. коефіцієнт придатності:

3. коефіцієнт оновлення – показує динаміку відновлення основних фондів:

В_вв – загальна вартість введених основних фондів у плині року.

 

 

4. коефіцієнт вибуття – показує інтенсивність вибуття

В_виб – загальна сума вибулих основних фондів; В_офнр – загальна сума основних фондів на початок року.

5. коефіцієнт приросту:

2. Узагальнюючі показники використання основних фондів.

1. Фондовіддача:

В_г – загальний річний обсяг продукції; В_оф – середньорічна вартість основних фондів.

Якщо основні фонди протягом року рухаються інтенсивно, то середньорічна вартість обчислюється по формулі:

В_пр – вартість основних фондів на початок року; S_вв, S_вив – вартість основних фондів введених і виведених; N_раб, N_н/раб – кількість місяців у плині яких основних фонди працювали чи не працювали.

Якщо основних фондів збільшуються не інтенсивно, то середньорічна вартість розраховується по щоквартальним коефіцієнтам:

В_річ = В_пр + 0,8975(В_вв – В_вив) + 0,5875(В_вв – В_вив) +

+ 0,3375(В_вв – В_вив) + 0,0875(В_вв – В_вив)

Фондовіддача показує який обсяг продукції ми одержуємо на 1грн. основних фондів в одиницю часу (рік). Зі збільшенням фондовіддачі ефективність виробництва збільшується.

Загальна фондовіддача:

В_обф – вартість оборотних фондів.

2. Фондомісткість (зворотний показник К_фо):

Ф_е показує скільки основних фондів необхідно мати для виробництва 1 грн. продукції. Використовується при обґрунтуванні темпів і пропорцій розширеного відтворення. Якщо фондомісткість більше одиниці, то виробництво фондомістке.

3. Фондоозброєність:

В_оф – середня вартість основних фондів; Ч_р - средньооблікова чисельність працівників.

Показує яка вартість основних фондів приходиться на одного робітника.

4. Рентабельність основних фондів:

П_б – балансовий прибуток.

Загальна рентабельність. Показує наскільки ефективно  використовує підприємство вкладений  капітал.

 

5) Фондооснащеність:

N_об – облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу питому вагу.

Характеризує середню вартість одиниці устаткування, що має більшу питому вагу.

6) Енергооснащеність:

W (сума всіх енергопотужностей) середня потужність всіх електродвигунів підприємства.

Показує яка частина  виробничих енергопотужностей приходиться  на одного робітника.

3. Приватні показники.

3.1. Екстенсивні – показники використання основні фонди за часом.

1) Тривалість часу роботи устаткування в плині року (на виробництві).