Экономика предприятия

2) Коефіцієнт екстенсивності завантаження:

Т_факт - фактичний час роботи в плині року; Т_эф – ефективний час роботи устаткування в плині року.

3. Виробнича потужність.

3.2. Інтенсивні показники оцінюють продуктивність роботи устаткування і машин у плині року:

1) Коефіцієнт інтенсивності завантаження устаткування:

В_ф – виробіток фактичний; В_пл – виробіток плановий.

2) Коефіцієнт змінності роботи устаткування:

- загальне число верстатозмін; - кількість устаткуван-ня.

Інтегральний  коефіцієнт використання основних фондів:

 

2.7. Виробнича  потужність підприємства.

Поняття виробничої потужності.

Виробнича потужність – особливий показник використання основних фондів. Під виробничою потужністю розуміють максимально можливий випуск продукції певної номенклатури, асортименту та якості за певний період часу (рік, квартал, добу, зміну тощо) за умови найбільш повного завантаження обладнання та виробничих площ.

Залежно від  галузевої підпорядкованості та специфіки виробництва виробничу  потужність вимірюють у натуральних, умовно-натуральних та вартісних  показниках. Як правило, виробнича потужність підприємства визначається у тих самих показниках, у яких планується випуск його продукції.

У практиці господарювання розрізняють три види виробничої потужності підприємства: проектну, поточну  та резервну.

Проектна потужність визначається у процесі проектування нового підприємства або реконструкції діючого.

Поточна (фактично досягнута) потужність характеризує дійсні виробничі можливості підприємства, що склались у конкретний період часу. Величина поточної виробничої потужності не залишається сталою. Нарівні з удосконаленням техніки, технології та організації виробництва, руху основних фондів на підприємстві відбуваються певні зміни виробничої потужності, що потребує здійснення періодичних обчислень її величини. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну поточну потужність підприємства.

Резервна потужність формується у певних галузях господарства країни: енергетиці, харчовій промисловості, на транспорті тощо. Вона створюється  з метою покриття так званих пікових навантажень, які відбуваються у певні періоди (сезони) року.

На величину виробничої потужності підприємства впливає  багато різноманітних факторів. Основними  серед них є такі:

• кількість та склад встановленого обладнання, розміри виробничих площ;
• прийнятий режим роботи підприємства;
• продуктивність обладнання або трудомісткість продукції, яка виготовляється на цьому обладнанні, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу;
• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється підприємством;
• застосування прогресивних норм продуктивності та використання обладнання;
• структура основних фондів підприємства.

Підприємства  різних галузей обчислюють виробничу  потужність на основі відповідних галузевих  інструкцій, де враховано особливості їхнього функціонування. Однак існують спільні для більшості галузей методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств, до яких належать такі.

1. Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, яку воно випускає і включає до своєї виробничої програми.
2. Виробнича потужність підприємства визначається за відповідними потужностями його провідних підрозділів (цехів, дільниць, груп устаткування) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких" місць.

До провідних  відносять ті підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, де витрачається найбільша частка живої  праці і зосереджена значна частина  основних виробничих фондів. За наявності  кількох провідних підрозділів потужність підприємства має визначатися за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

Під "вузьким  місцем" розуміють невідповідність  потужностей окремих цехів, дільниць та груп обладнання відповідним потужностям  суміжних з ними підрозділів.

3. Під час обчислення виробничої потужності підприємства враховують усе діюче та недіюче через несправність, ремонт або модернізацію обладнання, а також таке, що перебуває на складі, але протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію в основному виробництві.

4. Виробнича потужність підприємства обчислюється за технічними (проектними) або досягнутими прогресивними нормами продуктивності обладнання, використання виробничих площ, трудомісткості виробів, нормами виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивної технології та організації праці.
5. Під час обчислення виробничої потужності виходять з максимально можливого фонду робочого часу обладнання, позапланові простої не враховують. Не беруть до уваги простої обладнання або не до використання площ, які спричинені недостатністю робочої сили, сировини, палива, електроенергії, організаційно-технічними неполадками, а також втратами робочого часу, пов'язаними з браком у виробництві. Враховуються тільки неминучі технологічні втрати, розмір яких встановлюється технологією та виробничими нормативами.

Максимально можливий фонд робочого часу для підприємств  з безперервним процесом виробництва  обчислюють, виходячи з кількості  календарних днів у році та 24 робочих  годин на добу, за винятком часу, необхідного на проведення капітальних та планово-попереджувальних ремонтів і технологічних перерв обладнання та агрегатів.

Фонд часу роботи обладнання для підприємств з  перервним процесом виробництва  визначають, виходячи з кількості  робочих днів протягом року, змін роботи обладнання за добу, їх тривалості в годинах та часу, необхідного на проведення капітального та планово-попереджувальних ремонтів.

6. У загальному  вигляді величина виробничої  потужності (ВІТ) може бути визначена  за такими формулами:

 

7. Розрахунок потужності здійснюється за всіма виробничими цехами підприємства.

8. Протягом року  виробнича потужність підприємства  змінюється, що спричинює необхідність  визначення вхідної (станом на  початок року) та вихідної (станом  на кінець року) потужності.

Вхідна потужність показує виробничі можливості підприємства на початок року; вихідна - на кінець звітного і початок наступного року.

Визначення  виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, в якому відображаються зміни її величини, що відбувались протягом року під впливом різних факторів.

 

2.8. Шляхи поліпшення використання основних фондів.

Основними шляхами  підвищення ефективності використання основних актів підприємства є:

Екстенсивні (збільшення часу)	Інтенсивні (збільшення продуктивності)
Скорочення часу на ремонт і технічне обслуговування. Скорочення часу обслуговування устаткування. Скорочення простоїв основних фондів Збільшення фактичного часу роботи в плині року.	Придбання високоякісних основних фондів. Звільнення підприємства від зайвого устаткування. Своєчасне відновлення основних фондів (особливо активної частини). Збільшення завантаження устаткування. Упровадження більш продуктивної техніки і прогресивних технологій. Удосконалювання організації виробництва і підвищення якості керування.

 

Однією з  головних умов підвищення ефективності використання основних фондів є оптимальність строків експлуатації основних фондів. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливає на ефективність відтворення і використання знарядь праці. Найбільший вплив на експлуатацію мають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:

• технічного переозброєння діючого підприємства;
• реконструкції виробництва;
• розширення виробничих потужностей підприємства;
• нового будівництва технічно завершених виробничих потужностей та підрозділів фірми.

 

Тема 3. Оборотні засоби.

 

1. Економічна сутність оборотних засобів. Склад і структура оборотних засобів підприємств.
2. Нормування оборотних засобів.
3. Показники використання оборотних засобів.
4. Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів.

 

3.1. Економічна  сутність оборотних засобів.

Склад і структура  оборотних засобів підприємств.

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

Оборотні засоби підприємства становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній формі (рис.3.1). Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди – це предмети праці, що функціонують один цикл виробництва і за цей час цілком переносять свою вартість на зроблену продукцію і змінюють свою натуральну форму (сировина, основні матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, паливо, запчастини).

Фонди обігу - це засоби підприємства, вкладені в готову продукцію, товари відвантажені, але не відправлені, а також кошти в касі і на рахунках. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями.

 

Іншими словами, фонди  обігу — це всі засоби, що в  грошовій або речовій формі перебувають  на підприємстві і юридично, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Кругообіг оборотних  засобів — це безперервний процес обороту коштів у процесі виробництва.

 

Оборотні засоби (оборотні кошти)

Оборотні фонди

Фонди обігу

Виробничі запаси

Незавершене виробництво

Напівфабрикати  власного виготовлення

Витрати майбутніх  періодів

Готова продукція  на складах підприє-мства

Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться  в дорозі

Грошові кошти  на розрахунковому та інших рахунках

Грошові кошти  у незавершених розра-хунках

Готівка в касі

 

Рис. 3.1. Склад оборотних засобів підприємства

 

Три стадії кругообігу оборотних  засобів:

На першій стадії кругообігу під час придбання  предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) оборотні засоби з грошової форми переходять у товарну.

На другій стадії предмети праці за участю засобів праці та робочої сили перетворюються у незавершену виробництвом продукцію, тобто відбувається їх виробниче споживання. Виробнича стадія кругообігу завершується випуском готової продукції, й оборотні засоби знову набувають товарної форми.

 

На третій стадії кругообігу підприємство реалізує готову продукцію й оборотні засоби знову  змінюють товарну форму на грошову. Кругообіг вважається закінченим, коли грошові кошти за реалізовану  продукцію надійдуть на розрахунковий  рахунок підприємства. Грошова форма, якої набувають оборотні засоби на третій стадії їх кругообігу, одночасно є їх початковою стадією обороту.

Перша і третя  стадії кругообігу оборотних засобів  виробничого підприємства відбуваються у сфері обігу, друга – у  сфері виробництва .

Співвідношення  між оборотними фондами та фондами  обігу виражене у відсотках називається  структурою оборотних засобів. Структура  прогресивна, якщо велику частину складають  оборотні фонди.

Оборотні засоби можуть існувати у вигляді:

Виробничі запаси: запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива та пального, тари, ремонтних деталей та вузлів, малоцінних інструментів господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.