Экономика предприятия

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  авіаційний університет

 

 

 

 

 

 

Кучерук Г.Ю., Мізюк С.Г., Висоцька М.П.,

Кравчук Н.М., Кривицька Н.Ю.

Економіка підприємства

 

Курс лекцій

 

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2006

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  авіаційний університет

 

 

 

 

 

 

Кучерук Г.Ю., Мізюк  С.Г., Висоцька М.П.,

Кравчук Н.М., Кривицька  Н.Ю.

Економіка підприємства

 

Курс лекцій

 

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2006

 

 

УДК 658 (042.4)

ББК У9 (4Укр) 290я7

  Е 457

 

Рецензенти: д.е.н., проф. Ложачевська О.М.

 д.е.н., доцент Тітов О.В.

 

Затверджено на засіданні науково-методично-редакційної  ради Інституту економіки та менеджменту  НАУ 30 березня 2006 року.

 

 

Кучерук Г.Ю., Мізюк С.Г., Висоцька М.П., Кравчук Н.М.,

Е 457 Кривицька Н.Ю. Економіка підприємства: Курс лекцій.–К.: НАУ, 2006. – 32 с.

 

Курс лекцій створений для роботи за кредитно-модульною системою організації навчального процесу.

Охоплює весь курс “Економіка підприємства” і містить лекційний матеріал, добірки тестових запитань для вхідного, поточного та модульного контролю знань, структурований за модулями.

Призначений для  студентів спеціальностей 6.050100 “Міжнародна економіка”, 7.050107 “Економіка підприємства”, 7.050106 “Облік та аудит”, 7.050108 „Маркетинг у виробничій сфері”, 7.050201 „Менеджмент організацій”, 7.050206 „Менеджмент ЗЕД”.

 

УДК 378.14:658:339 (076.5)

ББК У9 (4Укр) 290 я7

 

ã Кучерук Г.Ю., Мізюк С.Г., Висоцька М.П., Кравчук Н.М.,

Кривицька Н.Ю., 2006

 

 

ВСТУП

Знання дисципліни "Економіка підприємства" у сучасних умовах є важливим чинником для забезпечення наукового підходу до організації господарчої діяльності, зросту ініціативи, інтенсифікацій виробництва. Дисципліна "Економіка підприємств" є професійно-орієнтованим курсом для підготовки фахівців за напрямками 0501 „Економіка і підприємництво” та 0502 „Менедж-мент”.

Метою викладання навчальної дисципліни – розкриття економіки як науки, що вивчає теоретичні основи і практичні форми функціонування ринкових структур і механізмів взаємодії суб'єктів економічної діяльності суспільства.

Задачі вивчення дисципліни "Економіка підприємства":

• оволодіння знаннями теоретичних та методологічних основ економіки;
• одержання знань по сутності основних понять економіки підприємств;
• матеріальні та нематеріальні активи підприємства, продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток, рентабельність та інших показників ефективності роботи підприємств;
• вивчення методичних та методологічних основ моделювання ефективності роботи підприємства в умовах переходу до ринку і при ринковій економіці.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• сутність основних понять економіки та методи їх застосування в різноманітних сферах діяльності підприємств;
• значення та шляхи підвищення ефективності функціонування підприємств та їх підрозділів;
• основи моделювання ефективності роботи підприємств в умовах переходу до ринку і при ринковій економіці;

Базуючись на одержаних  в процесі вивчення дисципліни знаннях, студенти повинні вміти:

• поєднувати теоретичні знання і практичні навички по ефективному веденню виробництва;
• розраховувати основні економічні показники діяльності підприємств і аналізувати їх;
• знаходити шляхи використання резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Навчальний  матеріал дисципліни структурований за модульним принципом і складається з двох навчальних модулів.

Методичною основою  вивчення дисципліни є "Політекономія", "Економічна історія та історія економічних вчень". Знання та вміння, отримані під час вивчення даної навчальної дисципліни, будуть використані під час вивчення переважної більшості наступних дисциплін професійної та практичної підготовки фахівця.

 

 

МОДУЛЬ 1. Ресурсне забезпечення діяльності підприємств у системі ринкових відносин.

 

У результаті засвоєння  навчального модуля № 1 “«Ресурсне забезпечення діяльності підприємства в системі ринкових відносин»” студент повинен:

Знати:

• законодавчу базу діяльності підприємства;
• сутність основних понять економіки – основні фонди, оборотні засоби, собівартість, продуктивність праці, вартість робочої сили;
• шляхи підвищення ефективності функціонування основних фондів, оборотних засобів, робочої сили; зниження собівартості продукції, продуктивності праці;

Вміти:

• розраховувати показники ефективності використання основних фондів, оборотних засобів, робочої сили і аналізувати їх ;
• знаходити шляхи використання резервів підвищення ефективності основних фондів, оборотних засобів, робочої сили.

 

Тема 1. Предмет, метод і задачі курсу „Економіка підприємства”.

 

1. Предмет, метод і задачі курсу.
2. Основні моделі економічних систем.

1.1. Предмет, метод і задачі курсу.

Економіка – це наука  про те, як суспільство використовує визначені обмежені ресурси для  виробництва корисних продуктів (послуг) і розподіляє їх серед різних груп людей.

Дисципліна „Економіка підприємства” вивчає форми, особливості прояву і використання економічних законів, дослідження закономірностей у розвитку підприємства з метою використання їх для підвищення ефективності функціонування.

Предметом курсу „Економіка підприємства” буде проява дії економічних законів на підприємствах різних галузей і форм власності, господарський механізм, що забезпечує в процесі виробництва і реалізації продукції досягнення найкращих результатів при оптимальних витратах ресурсів.

Господарський механізм являє собою сукупність різних форм і методів які використовуються для свідомого, цілеспрямованого впливу на економіку з метою всілякої її інтенсифікації і підвищення ефективності.

Об`єктом вивчення курсу є промислове підприємство.

Підприємство – самостійний  господарський суб'єкт економіки, що випускає продукцію, виконує роботи та надає послуги з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

У ринковій економіці  підприємство самостійно планує основні  напрями та умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Основні критерії, що визначають суб`єкта господарювання як підприємство, є такі:

• закінчений цикл відтворення, тобто його продукція в умовах поділу праці набуває форми товару;

• володіння правом юридичної особи;
• наявність трудового колективу;
• самостійне ведення виробничо-господарської діяльності;
• використання у виробничій діяльності відповідного майна;
• відсутність в організаційній структурі підприємства інших суб`єктів господарювання, що володіють правом юридичної особи;
• ведення справи на принципах господарського або комерційного розрахунку.

Внутрішні фактори  розвитку підприємства:

- фактори ресурсного  забезпечення виробництва. До  них відносяться виробничі фактори  (будинки, спорудження, устаткування, інструменти, земля, сировина  і матеріали, паливо, робоча сила, інформація та ін.), тобто все те, без чого немислиме виробництво продукції і надання послуг у кількості і якості, що вимагаються ринком.

- фактори, що  забезпечують бажаний рівень  економічного і технічного розвитку  підприємства (НТП, організація праці  і виробництва, підвищення кваліфікації, інновації, інвестиції та ін.);

- фактори, що  забезпечують комерційну ефективність  виробничо-господарської діяльності  підприємства (уміння вести високоефективну  комерційну, постачальницьку і збутову) діяльність.

Основними методами економічної науки є:

• діалектичний метод (основний науковий метод пізнання економіки);
• методи порівняльного аналізу і графічних зображень;
• описовий;
• гіпотетичний;
• дедуктивний та ін.

Основними задачами курсу є:

• розгляд основних елементів господарського механізму, що діє на підприємствах;
• освоєння нових форм і методів господарювання, зумовлюваних вимогами ринкової економіки;
• вивчення особливостей економіки й організації підприємств різних форм власності.

Основною задачею  є дослідження резервів і шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Це зводиться  до:

• визначенню ресурсів, якими володіє підприємство (устаткування, кількість робочої сили);
• створенню противитратного механізму господарювання, що забезпечив би ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і на цій основі конкурентноздатність підприємства на внутрішньому і світовому ринку.

 

1.2. Основні моделі економічних систем.

Основні моделі економіки:

• планово-директивна (централізована, державна);
• ринкова;
• змішана (соціально-ринкова).

Перехід економіки  від планово-директивної до ринкової виявився дуже складним і важким. Цей  етап супроводжується падінням виробництва, інфляцією, зниженням життєвого  рівня населення і наростанням  соціальної напруженості в суспільстві.

Характерні риси планово-директивної економіки: панування державної власності на засоби виробництва; приватна власність практично заборонена, а колективна існує формально; низька ефективність виробництва; управління економікою на основі державних планів і централізованих рішень уряду; розподіл ресурсів і доходів походить з центра; диктат виробників стосовно споживачів; несприйнятність до НТП; незатребуваність інтелекту; підпорядкування замість економічної волі; низький рівень життя населення (за рівнем споживання у національному доході у розрахунку на душу населення СРСР займав 77 місце у світі); ріст розмірів підприємства (гігантоманія).

Характерні  риси ринкової економіки: панування приватної власності; механізм вільної конкуренції (з часом слабшає – виникає антимонопольне законодавство); стихійне переливання капіталів усередині галузей і між ними; регулювання цін шляхом коливання попиту та пропозиції; установлення пропорцій між галузями народного господарства через механізм економічних криз; воля виробу і дій (гнучкість, висока адаптивність); обмежена роль уряду; економічними методами звільняються від неефективних господарств; не визнає рівноправності осіб; не гарантує повної зайнятості населення і стабільності цін; не створює стимули для виробництва товарів і послуг колективного користування; не має економічного механізму захисту навколишнього середовища.

 

Характерні  риси змішаної економіки: розумне сполучення характеристик ринкової моделі економіки з державної з урахуванням національних особливостей, спрямоване на досягнення загальнонаціональних цілей; висока соціальна захищеність населення; економічне законодавство – основа економічного порядку; антимонопольна політика, спрямована на захист споживачів; розвиток колективної власності; престижність кваліфікованої праці, її висока оплата; всеохоплююча система регулювання, що допомагає оберігати економіку від руйнування; широкий розвиток науки; уміле використання інтелектуального потенціалу; висока культура праці, нова якість освіти і всього способу життя; широкий спектр політичних прав і воль та ін.; прагнення до задоволення різноманітних потреб.

Особливості ринкової економіки: економічна свобода; конкуренція; мобільність ресурсів; незалежність дій учасників ринку; повна інформованість учасників ринку; виробник існує для покупця. Економіка має ринковий та неринковий сектор. Ринковий сектор – сам заробляє на себе. Неринковий існує за рахунок бюджету.

Ринок – це система  економічних взаємовідносин між  тими, хто виготовляє, і тими, хто  споживає продукцію, опосередкована процесом купівля-продажу товарів.