Ефективність витрат для освоєння нового виробництва

− витрати на винахідництво і раціоналізацію;

− витрати на проектування і конструювання нового виробу;

− витрати на проектування спеціального інструментального оснащення  та розроблення технологічного процесу його виготовлення;

− витрати на розроблення  і оформлення нормативів витрат;

− витрати на випробування матеріалів, напівфабрикатів, інструментів і пристосувань для виробництва нових виробів;

− витрати на перепланування, перестановку і налагодження устаткування;

− витрати на виготовлення первісного комплекту спеціального інструмента і пристроїв для дослідного зразка продукції;

− витрати на виготовлення дослідного зразка.

Більшість дослідників, класифікуючи цю специфічну категорію  витрат, схиляються до думки про їх поділ за ознакою відношення до стадій процесу підготовки і освоєння виробництва нової продукції, що дає змогу розмежувати витрати за етапами створення нової споживчої вартості − готової продукції до переходу на її серійне чи масове виробництво, а також руху необхідних для цього засобів виробництва.

Однак, така класифікація має і свої недоліки:

1. Відсутність можливості  локалізувати витрати стосовно  організаційно-структурних підрозділів  підприємства, які на практиці  здійснюють процес підготовки  та освоєння виробництва нової продукції. У результаті відбувається розмивання сфер відповідальності підрозділів і посадових осіб за окремі групи витрат, які належать до їх компетенції. Неможливість оцінити ступінь участі кожного підрозділу у формуванні сукупних витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції і собівартості майбутньої продукції унеможливлює ефективне управління цими витратами.

2. Важкість, а інколи  й неможливість точного формування  та планування витрат за етапами процессу підготовки та освоєння нової продукції і, як наслідок, складність регулювання відхилень, що виникають.

3. На практиці, межі  між окремими стадіями процесу  підготовки та освоєння виробництва нової продукції є доволі умовними і динамічними. При існуючій на підприємстві організації облікових і калькуляційних робіт вони визначаються ступенем деталізації обліку, вибором об’єктів калькулювання і, врешті-решт, суб’єктивною думкою бухгалтера. Відповідно буває доволі важко встановити реальний зв'язок окремих витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції з конкретними їх носіями.

Визначені характеристики полягають в тому, що ці витрати:

– є витратами окремого виду діяльності, спрямованої на підготовку до серійного/массового виробництва продукції, яка виділяється зі всієї сукупності функцій інших видів діяльності підприємства: постачання, обслуговування виробництва, управління, фінансово-збутова діяльність тощо;

– є витратами зі створення  споживчої вартості – готової  продукції на відміну від витрат, пов’язаних із рухом готових виробів до споживача через сферу обігу;

– відносяться до майбутніх періодів. Це дає змогу рівномірно розподіляти створені витрати по календарних періодах з метою забезпечення відповідності собівартості кожного періоду кількості випущеної продукції;

– виникають безпосередньо  у зв’язку з підготовкою до виробництва певного виробу. Це спричиняє необхідність нормування таких витрат, контролю за дотриманням встановлених норм витрачання ресурсів, а також формування планової і фактичної собівартості готової продукції;

– залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності в межах релевантного діапазону і визначеного часу;

– складаються з декількох  економічних елементів (матеріальні  витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати), що має винятково важливе значення при плануванні і калькулюванні майбутньої собівартості готового виробу.

Все вищевикладене дає  нам змогу запропонувати таке визначення поняття “витрати на підготовку та освоєння виробництва нової продукції”. Це одночасні комплексні витрати, понесені в процесі організування і здійснення сукупності взаємопов’язаних робіт зі створення виробництва нової чи значного вдосконалення існуючої продукції.

Це визначення дає  однозначну характеристику як витратам, понесеним в результаті перетворення знання, нової ідеї у готовий продукт, так і самому процесу підготовки виробництва, що за своєю структурою неоднорідний і складається з безлічі стадій з різним змістом.

Ми поділяємо думку  науковців про те, що номенклатура витрат на наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки повинна встановлюватися самою організацією. Склад статей витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції залежить від низки факторів, як то:

галузева належність суб’єкта господарювання; особливості здійснення всього інноваційного  циклу підприємства та окремих його етапів; вимоги чинного законодавства, зокрема П(С)БО 16 “Витрати”; фактори технологічного характеру, пов’язані передусім з масштабною комп’ютеризацією облікових робіт тощо.

Отже, на основі проведеного  дослідження нами було визначено, що:

− витрати на підготовку та освоєння виробництва нової продукції  − це одночасні комплексні витрати, понесені в процесі організування і здійснення сукупності взаємопов’язаних робіт зі створення виробництва нової чи значного вдосконалення існуючої продукції.

− номенклатура витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції  часто залежить від галузевої належності суб’єкта господарювання, особливостей його інноваційної діяльності, вимог чинного законодавства тощо;

− виділено шість об’єктивних  характеристик витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції, що дають змогу визначити їх місце в загальній класифікації витрат підприємства, а саме: такі витрати є витратами окремого виду діяльності; витратами зі створення споживчої вартості; відносяться до майбутніх періодів; виникають безпосередньо у зв’язку з підготовкою до виробництва певного виробу; залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності в межах релевантного діапазону і визначеного часу та складаються з декількох економічних елементів.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВАТ ККЗБН «РОСИНКА»

 

2.1.  Аналіз  виробничо-господарської діяльності  підприємства

Повна назва досліджуваного підприємства: Київський колективний завод безалкогольних напоїв "Росинка",

Ідентифікаційний код: 00382496.

Підприємство зареєстровано  Радянською райдержадміністрацією  Києва 09.03.1993р. Форма власності: колективна. Галузь: харчова. Види діяльності: виробництво  безалкогольних напоїв. Завод є юридичною особою та керистується в своїй діяльності статутом підприємства, має самостійний баланс.

У 1960 року були введені  в експлуатацію перші виробничі  лінії єдиного на той час в  Києві експериментального заводу безалкогольних напоїв . Підприємство одразу ж заявило про себе, розпочавши масштабний випуск мінеральної води "Київська".  В 1962 році були введені 4 автоматичні лінії: одна з них, як і раніше, випускала "Київську", а три – переобладнані під виробництво фруктових напоїв. 1969 року розпочався випуск напоїв у скляній пляшці місткістю 0,33 літра, а роком пізніше було встановлено нову автоматичну лінію розливу німецького виробництва потужністю 24 тис. пляшок на годину. В цехах заводу випускались "Ситро", "Лимонад", "Тархун", "Крем-Сода", а також власний винахід – "Буратіно".

Протягом п’яти років, починаючи з 1980року, було встановлено  кілька нових автоматичних виробничих ліній: одна – з розливу напоїв у 0,5-літрові пляшки потужністю 36 тис. Пляшок на годину, і три – з  випуску фруктових напоїв та сиропів  по 24 тис. пляшок на годину. 1987 року на "Росинці" впроваджено лінію з випуску концентратів для напоїв, розфасованих в пакетах по 16 та 20 грамів.

До 1990 року "Росинка" залишалась єдиним заводом в Київському регіоні, що спеціалізувався на виробництві  безалкогольних напоїв.

"Поворотним" для  підприємства став 1996 рік. Розпочалася  модернізація виробничих потужностей  та розширення асортименту продукції.  Освоєно випуск напоїв у новій  фігурній пляшці місткістю 0,33 літри.

 Фахівці "Росинки"  розробили рецептури і впровадили більше 50 найменувань нових видів напоїв, сиропів, квасу. Серед них – газовані "Росинка-апельсин", "Росинка-лимон", "Росинка-персик", "Крюшон", "Супер-кола", "Водка-лимон", "Водка-клюква", "Мікс-виноград", "Мікс-апельсин"; напої з вмістом вітамінів А, С та Е – "АСЕ Тропік-морква", "АСЕ Ананас-морква", "АСЕ Мультифрут". Відновлено "ностальгічну" серію – "Буратіно", "Крем-Сода", "Тархун", "Лимонад".

В 1998 році завдяки співпраці  з німецькою фірмою "Wild" була впроваджена лінія з випуску  негазованих напоїв із вмістом натурального соку "Capri-Sonne" – до 10 тис. пакетиків на годину по 0,2 л кожний.

Обсяги виробництва  продукції заводу "Росинка" постійно зростають.

В 2009 році продовжувалась тенденція зростання виробництва і реалізації продукції порівняно з попередніми роками, а саме:  безалкогольні напої (див. рис.2.1), мінеральна вода (див. рис.2.2)

 

Рис. 2.1 Виробництво  безалкогольних напоїв заводом "Росинка"

 

 
Рис.2.2 Виробництво мінеральної  води заводом "Росинка"

 

Торгова марка «Росинка» – є одним із лідерів виробництва та реалізації напоїв в Україні.

На сьогодні завод "Росинка" – одне з найбільш спеціалізованих  підприємств по виробництву безалкогольних напоїв, хлібного квасу, сиропів і  мінеральної води в Україні.

Завод постійно розширює асортимент, розробляє нові рецепти напоїв, вдосконалює дизайн етикеток та форми пляшок, підсилює захист продукції від підробок. Вся продукція, що випускається заводом, сертифікована. Затверджені схеми технохімічного та мікробіологічного контролю, виробничий процес стандартизований. «Росинка» отримала сертифікат якості на Міжнародну систему управління якістю ISO 9001-2001, «Європейська якість», що означає постійний контроль за якістю продукції. Виробнича лабораторія забезпечена всіма необхідними приладами для контролю сировини, допоміжних матеріалів та готової продукції. Вся продукція, що виготовляється на "Росинці", відповідає рівню прийнятих у всьому світі стандартів.

Київський колективний  завод "Росинка" входить в першу  п’ятірку виробників безалкогольних напоїв та мінеральних вод (див рис.2.3).

 

 

Рис.2.3 Долі ринку  безалкогольних напоїв в Україні

Виробник	Доля ринку, %
	2006	2007	2008	2009
«Кока-Кола»	13,6%	13,3%	13,4%	13,4%
«Ерлан»	8,6%	13,4%	11,9%	12,1%
«Сеса»	10,7%	11,3%	10,4%	9,5%
«Оболонь»	6,6%	7,1%	7,1%	6,4%
«Росинка»	5,9%	5,5%	5,3%	5,3%

 

У підприємства широкий ринок збуту  продукції: м. Київ, Київська область, 24 області України, Росія, Молдова, Айзербайджан, Ізраїль, США. Продукція заводу продається в усіх куточках нашої країни завдяки зваженій та гнучкій політиці комерційної служби заводу.

Враховуючи, що "Росинка" працює без залучення інвестицій, виключно за рахунок власних прибутків  чи кредитів, важливим є той факт, що частина коштів регулярно направляється на благодійність – для допомоги дитячим садкам, школам-інтернатам, багатодітним сім’ям, а також потерпілим від аварії на ЧАЕС.

На сьогодні завод "Росинка" - найбільш спеціалізоване підприємство по виробництву безалкогольних напоїв, хлібного квасу, сиропів і мінеральної води в Україні.

Майно підприємства складається  з основних засобів та оборотних  коштів, інших господарських цінностей, вартість яких відображена в балансі  підприємства. Джерелами формування майна є: доходи від власної виробничо-господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, надходження від цінних паперів та дивідендів, безоплатні та благодійні внески, придбання майна іншої організації.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік  результатів своєї діяльності, готує та подає статистичну звітність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

АСОРТИМЕНТ ПРОДУКЦІЇ  КИЇВСЬКОГО КОЛЕКТИВНОГО