Ефективність витрат для освоєння нового виробництва

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства (в результаті здійснення емісії акцій акціонерними товариствами, виплати дивідендів за акціями, одержання і погашення банківських позик, виплати процентів за ними тощо).

Інвестиційна  діяльність - операції з придбання і реалізації тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Напрямками інвестиційної діяльності є придбання і реалізація основних фондів, нематеріальних активів, вкладення капіталу в акції, облігації, к реалізація, одержання дивідендів, процентів тощо.

Класифікуючи поточні  витрати підприємства, пов’язані  з операційною діяльністю, за способом їх відшкодування, виділяють виробничі  витрати (вони становлять собівартість продукції) і витрати періоду.

Собівартість  продукції – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції. Вони пов’язані безпосередньо з виготовленням певної продукції в звітному періоді, незалежно від того, коли витрачалися кошти на придбання ресурсів для її виробництва.

Собівартість за своєю  економічною природою є категорією простого відтворення, тобто відшкодування витрат за рахунок виторгу від реалізації продукції забезпечує підприємству процес відтворення у колишньому масштабі. Однак просте відтворення є складовою частиною і реальним чинником розширеного відтворення. Насамперед будь-яке підприємство повинне відшкодувати собівартість продукції, тобто забезпечити відтворення в колишньому масштабі, і лише після цього воно може вести розширене відтворення за рахунок прибутку. Собівартість як категорія простого відтворення характеризує рух коштів підприємств у процесі одного кругообігу, у межах даного виробничого циклу (у попередніх і у наступних виробничих циклах обсяг виробництва може змінюватися, але у кожному з них собівартість виступає як елемент простого відтворення).

Собівартість, акумулюючи в собі витрати підприємства на засоби виробництва й оплату праці працівників, є необхідною економічною формою відшкодування цих витрат, що здійснюється у процесі руху (кругообігу) фондів підприємств.

Зниження собівартості продукції є необхідною умовою зростання госпрозрахункового доходу промислових підприємств, унаслідок чого процес управління витратами на промислових підприємствах зараз набуває особливої актуальності.

Поточні витрати  періоду – витрати, пов’язані з отриманими в поточному періоді послугами і витраченими матеріалами та іншими активами, які не включаються до складу собівартості продукції, що виробляється. Вони визначаються витратами того звітного періоду, в якому були витрачені і відповідно відображаються у звіті про фінансові результати окремими статтями.

Операційні  витрати (виграти операційної діяльності) - витрати, пов'язані з виробництвом, реалізацією продукції або іншими операціями (інші операційні витрати).

Адміністративні витрати - витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням підприємством.

Склад адміністративних витрат:

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, втрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
• витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних фондів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда активів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);
• винагорода за професійні послуги (юридичні, аудиторські, послуги з оцінки майна тощо);
• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
• амортизація необоротних  активів загальногосподарського призначення;
• виграти на врегулювання суперечок в судових органах; податки, збори та інші обов'язкові платежі (крім податків і обов'язкових   платежів,   які   включаються   до   виробничої собівартості продукції);
• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку;
• інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут продукції - витрати, пов'язаних з процесом реалізації продукції.

Склад витрат на збут продукції:

• витрати пакувальних матеріалів для готової продукції на складах готової продукції;
• витрати на ремонт тари;
• оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут продукції;
• витрати на рекламу і дослідження ринку;
• витрати на передреалізаційну підготовку продукції;
• витрати на службові відрядження працівників, зайнятих реалізацією продукції;
• витрати на утримання основних фондів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних з реалізацією продукції (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);
• витрати на транспортування і страхування готової продукції, транспортн-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції у відповідності з договором поставки;

• витратиш гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; 
  інші витрати, пов'язані з реалізацією продукції.

Склад інших операційних витрат:

• витрати на дослідження і розробки;

• собівартість реалізованої іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості і відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційних курсових різниць;

• втрати від знецінення запасів;

• втрати від псування цінностей;
• визнані штрафи, пені;

• витрати на виплату матеріальної допомоги;

• витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності.

Фінансові витрати - витрати, пов'язані зі здійсненням фінансової

діяльності.

Склад фінансових витрат;

• витрати на сплату процентів за користування кредитами;
•   витрати на сплату доходів по облігаціях, емітованих підприємством;
•   виграти, пов'язані з фінансовою орендою активів;
•   інші витрати, обумовлені залученням позичкового капіталу.

Інвестиційні витрати - витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю

підприємства.

Склад інвестиційних  витрат:

• втрати від участі в капіталі (збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства);
• собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

Витрати підприємства мають  неоднорідний характер, що потребує їх класифікації. Класифікація — це один із методів пізнання та вивчення явищ, процесів, об'єктів, який полягає в їх розподілі на класи на базі визначених ознак, властивостей та закономірних зв'язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання досліджуваних явищ, процесів, об'єктів та можливостей управління ними.

Класифікація витрат є основою їх обліку, аналізу та планування на підприємстві. До того ж вона допомагає оцінити здійснені витрати, знайти можливі способи підвищення ефективності витрат та прийняти правильні рішення щодо управління ними.

Теорія обліку та аналізу  наводить більше двадцяти видів класифікації витрат за різними ознаками. У таблиці 1.1 наведено класифікацію витрат за найбільш розповсюдженими в економічній теорії та практиці ознаками [9, 22, 42, 48, 89).

Таблиця 1.1

Класифікація  витрат підприємства

№ з/п	Ознаки класифікації	Види витрат
1	За періодичністю виникнення	Одноразові Поточні
2	За центрами відповідальності (за місцями виникнення)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного періоду
3	За єдністю (однорідністю) витрат	Одноелементні Комплексні
4	За доцільністю витрат	Продуктивні Непродуктивні
5	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Змінні Постійні
6	За способом перенесення вартості на продукт	Прямі Непрямі

 

Розглянемо більш детально наведену в таблиці класифікацію, характеризуючи кожен із видів витрат підприємства.

Класифікація витрат за періодичністю виникнення передбачає виокремлення таких видів витрат:

• одноразові витрати — такі, що здійснюються один раз і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу;
• поточні витрати — котрі здійснюються регулярно в процесі виробництва.

Первинними серед зазначених видів витрат є, безумовно, одноразові, оскільки поточні витрати мають місце тільки за наявності одноразових.

Одноразові (інвестиційні) витрати є базою для за початкування діяльності будь-якого підприємства (витрати на придбання приміщень, обладнання, модернізацію основних засобів, будівництво нових основних засобів, капітальний ремонт тощо).

Поточні (операційні) витрати, у свою чергу, бувають циклічні та безперервні. Циклічні витрати повторюються з кожним циклом виготовлення продукції (матеріальні, енергетичні, витрати  на оплату праці виробничих працівників тощо). Безперервні витрати існують постійно незалежно від виробництва та необхідні для управління виробництвом і забезпечення виробничої системи в стані готовності (витрати на оплату праці управлінського персоналу, на утримання та експлуатацію приміщень, устаткування, обладнання тощо). Поточні витрати формують собівартість продукції.

З метою деталізації  обліку та посилення контролю за здійсненням витрат їх класифікують за місцем виникнення. Місця виникнення витрат — це структурні підрозділи підприємства, в яких здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів. За місцями виникнення витрати групують за виробництвами, службами, цехами, дільницями, бригадами, робочими місцями тощо.

Для цілей управлінського обліку використовується класифікація витрат за центрами відповідальності. Центри відповідальності витрат — це структурні елементи підприємства, керівники яких несуть відповідальність за доцільність здійснених витрат.

Отже, класифікація витрат за центрами відповідальності та місцями виникнення необхідна для нормування витрат та контролю за їх здійсненням. Підприємство самостійно визначає класифікацію витрат за центрами відповідальності та їх зв'язок з місцями виникнення.

За єдністю складу (однорідністю) витрати поділяють  на:

• одноелементні — складаються з одного елементу витрат, тобто вони однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування тощо);
• комплексні витрати — різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат (витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати тощо). їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього обліку з метою ефективного управління.

Практичний інтерес для підприємства має розподіл витрат за критерієм доцільності їх здійснення на:

• продуктивні витрати — котрі передбачені технологією та організацією виробництва;
• непродуктивні витрати — які виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

Існування такої класифікації зумовлене як потребами планування (непродуктивні витрати не плануються, або плануються укрупнено) та економічного аналізу, так і потребами бухгалтерського обліку, за правилами якого непродуктивні витрати (втрати) не включаються до виробничої собівартості.