Ефективність витрат для освоєння нового виробництва

 

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування витрат на освоєння нового виробництва
1.1. Економічна сутність та класифікація витрат на виробництво продукції
1.2. Система управління витратами виробництва. Принципи та функції управління витратами
1.3. Особливості формування витрат на освоєння нового виробництва
РОЗДІЛ 2. Аналіз витрат на ВАТ ККЗБН «Росинка»
2.1. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства
2.2. Загальна характеристика фінансового стану та рентабельності підприємства
2.3. Аналіз витрат окремих видів продукції за статтями калькуляції
2.4Аналіз операційних витрат
2.5. Аналіз собівартості по факторам
РОЗДІЛ 3. Ефективність витрат на освоєння нового виробництва на ВАТ ККЗБН «Росинка»
3.1. Удосконалення технології приготування напоїв шляхом заміни цукру фруктозою
3.2. Освоєння нового виду продукції шляхом реконструкції по розливу слабоалкогольних напоїв
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. В ринкових умовах забезпечення високого рівня ефективності господарювання посідає центральне місце в економічній політиці держави, формує стратегію діяльності виробничо-господарських структур. Зниження обсягів виробництва, дефіцит фінансово-інвестиційних та матеріально-енергетичних ресурсів спонукають вітчизняних товаровиробників шукати власні шляхи забезпечення ефективності господарювання, виходячи з реального економічного середовища, яке сформувалось в державі в процесі реформування системи господарювання. На початкових етапах ринкових перетворень основна увага переважно приділялась процесам роздержавлення та приватизації майна державних підприємств, трансформації відносин власності, розвитку форм і методів управління виробництвом, формування нормативно-правової бази економічних реформ тощо. В той же час питання забезпечення належного рівня ефективності господарювання залишилися поза увагою реформаторів. А це в кінцевому підсумку привело до того, що більшість промислових підприємств, які реформували відносини власності і функціонують як підприємницькі структури, не забезпечують необхідних результатів виробничо-господарської діяльності. Рівень ефективності виробництва багатьох з них є надзвичайно низьким, а в останні роки ще має місце тенденція до скорочення обсягів виробництва, чисельності працюючих, зниження прибутковості роботи.

Витрати підприємства є  об’єктом управління. В сучасних умовах відбуваються зміни, що впливають на підходи до управління підприємством. Для ефективного управління підприємством  у цілому й витратами зокрема необхідне вдосконалення наявних інструментів управління, а також розробка нових, що відповідатимуть сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств. Подальша стратегія розвитку промисловості полягає в підвищенні ефективності її роботи на основі максимального використання економічних важелів впливу на всі сторони роботи підприємств, що забезпечить досягнення найкращих результатів зменшення витрат на виготовлення продукції. Вибір економічних важелів на промислових підприємствах у сучасних умовах повинен ґрунтуватися, по-перше, на розширенні меж економічної свободи, по-друге, на зміні окремих елементів організаційно-економічного механізму управління витратами.

Мета  і задачі дослідження. Метою роботи є вдосконалення формування витрат підприємства на освоєння нового виробництва.

Для досягнення поставленої  мети вирішено такі наукові та практичні  завдання:

-  узагальнено досвід  вітчизняних та зарубіжних авторів  з питань класифікації та визначення суті витрат на освоєння нового виробництва;

- проаналізовано особливості існуючої практики управління витратами на освоєння нових виробництв на промислових підприємствах;

- оцінювання ефективності  управління витратами на освоєння нових виробництв зокрема у харчовій промисловості;

- розроблено підходи  до вдосконалення організаційно-економічного управління витратами на ВАТ ККЗБН «Росинка».

Об'єктом  дослідження є процес формування витрат на освоєння нових виробництв на підприємстві харчової промисловості.

Предметом дослідження є принципи, положення, економічні методи, прийоми та практичні аспекти вдосконалення інструментарію управління витратами на освоєння нових виробництв.

Методи  дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є фундаментальні положення загальної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі управління витратами, закони і нормативні акти України, що регулюють діяльність підприємств і формування їхніх витрат у звітності.

Для досягнення поставленої  в роботі мети було використано такі методи дослідження: аналізу, синтезу і теоретичного узагальнення – для визначення теоретичних основ та обґрунтування методичних підходів щодо управління  витратами на промислових підприємствах; порівняння – для зіставлення фактичних економічних показників діяльності підприємства звітного періоду з даними попередніх років для оцінювання ефективності управління витратами; економіко-математичні методи – для визначення зв’язку між показниками витрат, обсяг виробництва продукції та її кількісної оцінки з метою розроблення практичних рекомендацій.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ОСВОЄННЯ НОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 

1.1. Економічна сутність та класифікація витрат на виробництво продукції

Ніяка діяльність неможлива  без витрат. Досягнення будь-якої мети, забезпечення кінцевого результату потребує витрат. І об'єктивність суспільного розвитку, і факти практичної діяльності, і закономірності сучасної дійсності, і логіка пізнання показують, що спочатку мають місце виграти, а потім результати, пов'язані з цими витратами. З такого порядку і витікає те надзвичайно особливе місце витрат у життєдіяльності всіх суб'єктів господарювання.

Основним мотивом діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є максимізація прибутку. Реальні можливості реалізації цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами виробництва та попитом на продукцію, що виробляється. Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як підприємство вирішує питання управління витратами, котре передбачає пошук способів їх зниження.

Витрати є основним обмежником прибутку і одночасно головним фактором, який впливає на обсяг пропозиції. Отже, ефективність управління витратами має велике значення для підприємства, тому вивченню категорії «витрати» необхідно приділити особливу увагу.

Слід відзначити, що категорія  «витрати», яка широко використовується у вітчизняній економічній літературі, наприклад у російській економічній літературі, має три аналоги: «затраты», «расходы», «издержки». Розглянемо зміст цих понять.

І. А. Бланк розтлумачує  ці поняття таким чином: «затраты -  это выраженные в денежной форме  расходы, которые предприятие несет  в процессе осуществления своей  хозяйственной деятельности» [18]. Він поділяє їх на два види — поточні (операційні) та інвестиційні.

За І.А. Бланком поточні (операційні) витрати підприємства представлені, в основному, «издержками», які в різних галузях набувають різної форми [18]:

• «издержки производства» — выраженные в денежной форме 
  операционные затраты  трудовых, материальных, нематериальных и финансовых ресурсов на производство продукции;
• издержки обращения — выраженные в денежной форме 
  операционные затраты трудовых, материальных, нематериальных и финансовых ресурсов на осуществление торговой (торгово-посреднической, сбытовой) деятельности предприятия;
• издержки размещения — затраты, связанные с размещением 
  эмитируемых предприятием ценных бумаг (акций, облигаций) на 
  первичном фондовом рынке». І Бланк І. А., і Котляров С. А. вказують на те, що під «расходами» слід розуміти витрати певного періоду, які відносять на реалізовану за цей період продукцію [18].

С. А. Котляров зауважує, що існують деякі відмінності  між поняттями «издержки» та «затраты». Так, слово «издержки» слід використовувати  для позначення суми витрат на здійснення будь-якої функції підприємства у сфері виробництва. Інша відмінність полягає в тому, що «издержки» більш широке поняття, ніж «затраты», оскільки воно містить і витрати, і витрати на соціальні потреби.

До речі, у П(С)БО 16 «Витрати» втрати і витрати на соціальні потреби не розглядаються як окремі види, а включаються загалом до загадьновиробничих витрат підприємства [12].

Б. Юровський у праці «Себестоимость продукции» [89], навпаки, стверджує, що поняття «затраты» і «расходы» є синонімами, і розтлумачує їх як споживання ресурсів підприємства та вартість робіт і послуг, виконаних для підприємства.

Таким чином, аналіз літературних джерел, виданих російською мовою, показує, що немає конкретної чіткої трактовки  різниці між такими поняттями, як «затраты», «расходы», «издержки». В українській економічній і нормативно-правовій літературі вони представлені одним терміном «витрати», який у перекладі на російську мову означає і «затраты», і «расходы», і «издержки» [26].

Деякі вітчизняні вчені [39] вважають, що необхідно виокремлювати два терміни — «витрати» і «затрати» — залежно від їх змісту та періоду часу, до якого вони прив'язані.

Ми вважаємо, що російські  категорії «затраты», «расходы», «издержки» є синонімами.

У вітчизняній економічній літературі переважає слово «витрати», однак трапляються й такі поняття, як «затрати» та «видатки». Відмінність у тлумаченнях слів «витрати» та «затрати» відсутня.

Термін «видатки» використовується лише у бюджетній сфері діяльності держави. Видатки бюджету — це кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Проте в бюджетній сфері існує й поняття «витрати бюджету», яке є ширшим за «видатки». Так, витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу [72].

Більшість українських  учених визначають категорію «витрати», в основному, як поточні витрати підприємства, представлені показником собівартості продукції [22, 31, 59].

Деякі автори розглядають  «витрати» як вартість придбання  необоротних активів підприємства [22, 16].

Спеціалісти Міжнародної  фінансової корпорації трактують «витрати»  як вартісне вираження спожитих ресурсів з метою виконання робіт щодо задоволення потреб клієнтів [47].

На наш погляд, зазначені  вище підходи лише частково відображають сутність поняття «витрати». «Витрати» є складною економічною категорією, що витікає з їх місця, ролі й етапу виникнення в діяльності підприємства.

Отже, «витрати» - це вартісне вираження абсолютної величини застосовано-споживаних ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства і досягнення ним поставленої  мети.

Витрати, які здійснює підприємство в процесі формування і використання ресурсів, мають різне спрямування, неоднорідні за змістом і періодом здійснення. Всі витрати підприємства за певний період можна поділити на дві групи:

• капітальні (інвестиційні);
• поточні.

Капітальні - здійснені одноразово витрати підприємства на придбання основних фондів, нематеріальних або інших активів, які використовуються тривалий період, а вартість їх відшкодовується, як правило, шляхом амортизації. Коли підприємство витратило певну суму коштів на придбання чи будівництво. будинку, купило устаткування чи право на користування новою технологією, воно здійснило капітальні витрати. Капітальні витрати відрізняються від поточних тривалістю часу, протягом якого підприємство отримує корисний результат.

Поточні - регулярні витрати на виробництво і реалізацію продукції, які мають бути відшкодовані з виручки від реалізації продукції (як правило, за рахунок витратної її частини) майже зразу після того, як ці витрати мали місце. Прикладом поточних витрат можуть бути регулярні витрати на купівлю сировини, тари, палива, виплату заробітної плати тощо. Поточні витрати - це величина капіталу, дійсно витрачена на виробництво і реалізацію продукції протягом певного періоду часу. Основний капітал лише частково включається до складу поточних витрат, тому що частинами (по мірі спрацювання) витрачається на виробництво продукції. Застосований оборотний капітал цілком відноситься до складу поточних витрат певного періоду за умов, що він повністю витрачається на виробництво продукції цього періоду.

За напрямками діяльності підприємства розрізняють  витрати, пов'язані зі звичайною діяльністю та втрати від надзвичайних подій (стихійних лих, крадіжок тощо). В свою чергу витрати звичайної діяльності підприємства групуються за її напрямками.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, у якій реалізуються його статутні завдання, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт або послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.