Управління портфелем проблемних кредитів

Райффайзен Банк Аваль  став найкращою компанією банківського та фінансового сектору України в 2008 році в межах рейтингу найкращих компаній Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) авторитетного журналу Euromoney (Великобританія).

Банк прагне й надалі підвищувати якість обслуговування клієнтів, використовуючи свій досвід та досвід банків-членів групи Райффайзен Інтернаціональ, а також новітні технології.

Тижневик Kyiv Post за підсумками опитування своїх читачів назвав Райффайзен Банк Аваль найкращим банком столиці за підсумками 2008 року. Найкращими на регіональних рівнях визнавалися минулого року й обласні дирекції банку.

2.3 Аналіз портфелю  проблемних кредитів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Банківській діяльності притаманний ризик, яким управляють за допомогою постійного процесу  виявлення, оцінки та контролю ризиків, з урахуванням лімітів ризику та інших засобів контролю. Процес управління ризиками є вирішальним для постійної прибутковості Банку, а кожний співробітник Банку несе відповідальність за вплив ризиків, пов’язаних з його службовими обов’язками.

Банк наражається на фінансові ризики, а саме кредитний ризик, ризик ліквідності та ринковий ризик, а також нефінансові ризики, такі як правовий, операційний та інші ризики.

У процесі  аналізу своєчасності повернення кредитів необхідно:

• визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;
• проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;
• проаналізувати структуру простроченої заборгованості у розподілі клієнтів;
• проаналізувати давність її виникнення;
• визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;
• визначити суму і питому вагу прострочених кредитів, які були погашені у звітний період;
• проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів.
• Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та за фактами списання безнадійних позик.

Розглянемо оцінку кредитного ризику ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» більш детально. Банк створив відділ управління ризиками, що працює незалежно від інших напрямків діяльності та несе відповідальність за впровадження та дотримання процедур, пов’язаних з управлінням ризиками для забезпечення незалежного процесу контролю.

Банк активно використовує заставу для зниження свого кредитного ризику. Використання застави в якості забезпечення кредиту дає Банку можливість контролювати активи у разі невиконання зобов’язань позичальником. Застава є потенційним джерелом погашення кредиту. Однак рішення Банку надати кредит не приймається лише на основі наявності достатньої застави або гарантії. Кожне рішення надати кредит супроводжується всебічним кредитним аналізом, що знижує кредитний ризик та підвищує якість кредитного портфелю Банку.

Банк вживає ряд заходів, щоб гарантувати погашення кредитів. Після надання кредиту підрозділ управління ризиками несе відповідальність за управління кредитом, що включає постійний контроль фінансового стану позичальника, дотримання позичальником положень, встановлених кредитним договором, а також надає рекомендації щодо подальшої співпраці з клієнтом. Контроль кредитів забезпечує виявлення на ранніх етапах ознаки того, що у позичальника виникли фінансові труднощі у погашенні кредиту. Це робиться на ранніх етапах, щоб максимізувати вплив коригувальних дій Банку та знизити можливі збитки. Контроль кредитів є критичним на етапі погашення кредиту або у випадку простроченого кредиту, або у випадку недотримання положень договорів про забезпечення або фінансових коефіцієнтів.

У 2007 році Банк почав використовувати  процентні свопи як інструменти хеджування, щоб знизити процентний ризик кредитів з плаваючою процентною ставкою.

Спочатку Банк визначає, чи існують об’єктивні індивідуальні  ознаки зменшення корисності заборгованості кредитних установ та кредитів клієнтам, що обліковуються за амортизованою вартістю, кожен з яких окремо є суттєвим, а також індивідуальні або сукупні ознаки зменшення корисності фінансових активів, кожен з яких окремо не є суттєвим. У випадку, якщо об’єктивні ознаки зменшення корисності розглянутого окремо фінансового активу (суттєвого або несуттєвого) відсутні, цей актив включається до групи фінансових активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику. Така група фінансових активів оцінюється на предмет зменшення корисності на сукупній основі.

Активи, що оцінюються окремо на предмет зменшення корисності, і стосовно яких визнається або продовжує визнаватися збиток від зменшення корисності, не повинні оцінюватись на предмет зменшення корисності на сукупній основі.

За наявності об’єктивних  ознак понесення збитку в результаті зменшення корисності фінансових активів сума збитку визначається як різниця між балансовою вартістю активів та поточною вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків (за вирахуванням майбутніх очікуваних збитків за кредитом, які ще не були понесені). Балансова вартість активу знижується за рахунок використання рахунку резерву на зменшення корисності, і сума збитку від зменшення корисності відображається у консолідованому звіті про прибутки та збитки. Процентні доходи продовжують нараховуватись на зменшену балансову вартість активу на основі первісної ефективної процентної ставки. Кредити списуються за рахунок резерву, якщо вже немає реальної перспективи відшкодування у найближчому часі, а все забезпечення було реалізовано чи передано Банку. Якщо у наступному році сума очікуваного збитку від зменшення корисності знижується й таке зниження може бути об’єктивно пов’язане з подією, що відбулася після визнання збитку від зменшення корисності, то раніше визнаний збиток від зменшення корисності зростає чи зменшується шляхом коригування рахунку резерву. Якщо списання пізніше відновлюється, то відповідна сума відновлення відображається в консолідованому звіті про прибутки та збитки.

Поточна вартість очікуваних майбутніх грошових потоків дисконтується  за первісною ефективною процентною ставкою за фінансовим активом. Якщо кредит надано під плаваючу процентну ставку, то ставкою дисконтування для визначення збитків від зменшення корисності буде поточна ефективна процентна ставка. Обчислення поточної вартості очікуваних майбутніх грошових потоків забезпеченого фінансового активу відображає грошові потоки, що можуть виникнути в результаті реалізації забезпечення за вирахуванням витрат на одержання та реалізацію забезпечення, незалежно від ймовірності реалізації забезпечення.

З метою портфельної  оцінки зменшення корисності фінансові  активи розподіляються на групи на основі внутрішньої системи кредитних рейтингів Банку, з урахуванням характеристик кредитного ризику, таких як вид активу, галузь економіки, географічне розташування, вид забезпечення, своєчасність платежів та інші відповідні фактори.

Майбутні грошові потоки за групою фінансових активів, які оцінюються на предмет зменшення корисності на сукупній основі, визначаюся виходячи з історичної інформації щодо збитків  за активами, характеристики кредитного ризику за якими аналогічні характеристикам за активами групи. Збитки попередніх періодів коригуються на основі поточної ситуації, що спостерігається на ринку з метою відображення впливу існуючих умов, що не мали впливу на ті роки, за які наявна історична інформація щодо збитків, та усунення впливу умов у попередніх періодах, які не існують на даний момент. Оцінки змін у майбутніх грошових потоках відображають та відповідають змінам у відповідній спостережуваній ринковій інформації за кожен рік (наприклад, зміни у рівні безробіття, цінах на нерухомість, товарних цінах, платіжному статусі чи інших факторах, що свідчать про понесені збитки та їх розмір). Методи та припущення, використані для оцінки грошових потоків аналізуються регулярно з метою зменшення будь-яких розбіжностей між оціночним збитком та фактичними результатами.

Фінансові інвестиції, утримувані до погашення Банк оцінює на індивідуальній основі наявність об’єктивних ознак зменшення корисності.

Та все ж таки здебільшого Банк намагається, по можливості, замість звернення стягнення на заставу переглядати умови кредитів, наприклад, продовжувати строки погашення та погоджує нові умови кредитування. Як тільки умови кредитування переглянуті, кредит більше не вважається простроченим. Керівництво постійно аналізує реструктуризовані кредити з тим, щоб переконатись у дотриманні всіх критеріїв та можливості здійснення майбутніх платежів. Такі кредити продовжують оцінюватись на предмет зменшення корисності на індивідуальній чи сукупній основі, а їх відновлювальна вартість розраховується з використанням первісної ефективної процентної ставки за кредитом.

Процес перевірки якості кредитів дозволяє Банку оцінювати потенційний збиток в результаті ризиків, на які він наражається, та вживати відповідні дії для усунення недоліків.

Банк надає своїм  клієнтам гарантії, за якими Банк має  здійснювати платежі від імені  відповідних клієнтів. Суми таких платежів стягуються з клієнтів на умовах гарантії. Зазначені гарантії наражають Банк на ризики, подібні до кредитних ризиків, які знижуються шляхом застосування аналогічних процедур і принципів контролю.

У наведеній нижче  таблиці 2.1 зазначені максимальні показники кредитного ризику за статтями балансу, включаючи похідні фінансові інструменти. Максимальний ризик представлений загальною сумою, без урахування ефекту зниження ризику шляхом укладення Генеральних угод про взаємозалік та договорів застави та після нарахування норми допустимих втрат за кредитом.

Табл. 2.1- Максимальні показники кредитного ризику за статтями балансу

У разі відображення фінансових інструментів за справедливою вартістю, суми, наведені вище, являють собою поточний кредитний ризик, але не максимальний ризик, що може виникнути у майбутньому в результаті змін у вартості.

Також Банк регулярно проводить аналіз кредитів і дебіторської заборгованості на предмет зменшення корисності. Виходячи з наявного досвіду, Банк використовує своє судження при оцінці збитків від зменшення корисності в ситуаціях, коли позичальник зазнає фінансових труднощів і відсутній достатній обсяг фактичних даних про аналогічних позичальників. Банк аналогічним чином оцінює зміни майбутніх грошових потоків на основі даних спостережень, що вказують на несприятливу зміну в статусі погашення зобов’язань позичальниками в складі групи або зміну державних чи місцевих економічних умов, що співвідноситься з випадками невиконання зобов’язань за активами у складі групи. Керівництво використовує оцінки, засновані на історичних даних про структуру збитків стосовно активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику й об’єктивних ознак зменшення корисності за групами кредитів(табл. 2.2) і дебіторської заборгованості. Виходячи з наявного досвіду, Банк використовує своє судження при коригуванні даних спостережень стосовно групи кредитів або дебіторської заборгованості для відображення поточних обставин.

Табл. 2.2- Класифікація кредитів по групам клієнтів, в тис. дол. США

Узгодження змін резерву  під зменшення корисності кредитів клієнтам за категоріями є таким за 2006 та 2007 роки(відповідно табл. 2.4 та табл. 2.3).

Станом на 31 грудня 2007 р. справедлива вартість застави, наданої  Банку за комерційними кредитами, зменшення корисності яких визначено на індивідуальній основі, становить 38 961 тис. дол. США (2006 р.: 10 244 тис. дол. США). Відповідно до правил «RZB» та облікової політики Банку сума забезпечення за кредитами фізичним особам, підприємствам малого бізнесу та мікрокредитами до уваги не береться. Згідно з українським законодавством кредити можуть бути списані лише за умови затвердження такого списання Наглядовою Радою, а у деяких випадках на основі відповідного рішення суду.

Табл. 2.3- Резерв під зменшення корисності кредитів клієнтам 2007 року,  

в тисячах доларів США