Управління портфелем проблемних кредитів

Зміст

Вступ                                                                                                                          3

1 Теоретико-методологічні аспекти  управління портфелем проблемних  кредитів банку                                                                                                                    6

1.1 Економічна сутність портфелю  проблемних кредитів банку                         6

1.2 Методологія аналізу портфеля  проблемних кредитів банку                         13

1.3 Нормативно-правова база та методи управління портфелем проблемних кредитів банку                                                                                                                    20

2 Оцінка ефективності процесу  управління портфелем проблемних кредитів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»                                                                                       35

2.1 Характеристика ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»                                          35

2.2 Визначення Райффайзен Банк Аваль в банківській системі України          41

2.3 Аналіз портфелю проблемних  кредитів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»  45

3 Шляхи підвищення ефективності  управління портфелем проблемних          кредитів                                                                                                                               59

Висновки                                                                                                                  64

Список використаних джерел                                                                                67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми- в  сучасних умовах економічної кризи банківської системи та загалом економіки України досить гостро постала проблема неповернення банківських позичок. Саме тому дуже важливим аспектом на сьогодні є вирішення питання банками проблемних позичок та запобіганню виникнення кредитного ризику, його максимального усунення та зниження.

Слід зауважити, що банківська сиcтема держави, як і інші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєю складністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів: затяжною економічною кризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільних господарських зв'язків, що в свою чергу лише покращує грунт для загострення ризиків й таким чином виникнення неповернень по кредитам, невчасному їх погашенню тощо.

Банківські керівники у більшості  випадків вирішують як головну не проблему отримання максимального  прибутку від операцій, а проблему досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризикованістю операцій. Й звичайно ж чим більш прибутковою є операція, тим більш ризикує банк.

Т.як кредитні операції являються  самими прибутковими й несуть для  банка максимальні прибутки, вони повинні досить ретельно контролюватись, аналізуватись для підвищення ефективності їх проведення та здійснення.

Кредитний ризик визначається науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку. Його суть полягає у вірогідності збитків від непогашення позичальником основної суми боргу та процентів за кредитом.

Проте невиконання боржником своїх  зобов'язань перед банком не обмежується  лише несплатою процентів і неповерненням  позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних кредитів веде до загрози неплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників і інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати, пов’язані із стягненням проблемного кредиту, а також те, що певна частина банківського капіталу "мертвіє" в непродуктивних активах, що знижує доходність банку.

Ця проблема виявляється актуальною для України, бо закінчився період отримування  значних інфляційних прибутків. Перед банками постала необхідність переходу від екстенсивних методів  роботи до інтенсивних (таких, що вимагають поліпшення якості кредитного портфеля). А останні в свою чергу передбачають активізацію внутрішнього потенціалу банка. Зупиняючись на кредитуванні, це означає високий професіоналізм при роботі із позичальником, це застосування останніх наукових розробок, та інше.

Мета роботи: основною метою курсової роботи є проведення аналізу ефективності управління портфелем проблемних кредитів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та рекомендації щодо підвищення управління ним.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

• розкрити економічну сутність такого поняття як „кредитний ризик”, «кредитний портфель», «проблемні кредити»
• дослідити методику управління портфелем проблемних кредитів
• проаналізувати доцільність управління ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» портфелем проблемних кредитів та кредитної політики загалом
• напрацювати рекомендації щодо підвищення ефективності управління портфелем проблемних кредитів.

Предметом дослідження  є теоретико-методологічні і прикладні проблеми управління кредитним ризиком комерційного банку.

Об'єктом дослідження є управління портфелем проблемних кредитів ВАТ «РАйффайзен Банк Аваль».

Теоретико-методологічною основою  курсової роботи є основні положення  та висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів в області теорії банківської справи.

В якості емпіричної бази дослідження  використані законодавчі і нормативні документи регулюючі банківську діяльність в Україні.

Інформативною основою є праці українських і закордонних фахівців в області теорії і практики банківської справи в Україні; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

Практична значимість дослідження  полягає в тому, що в роботі зроблена спроба розкрити деякі аспекти управління портфелем проблемних кредитів комерційного банку, що забезпечують підтримання належного рівня прибутковості і ліквідності комерційного банку.

Робота складається із вступу, трьох  розділів, висновку та списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми курсової роботи, відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі дослідження, .

В першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти управління портфелем проблемних кредитів банку» досліджуються теоретичні аспекти кредитного ризику, кредитного портфелю та портфелю проблемних кредитів банку, методика управління ним, а також системи захисту від кредитного ризику комерційним банком.                                                                                                           

У другому розділі «Оцінка ефективності процесу управління портфелем проблемних кредитів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надається коротка характеристика Райффайзен Банк Аваль, його місце та рейтинг серед інших банків України, а також проведено дослідження доцільності кредитної політики банку, політики запобігання кредитному ризику та зроблений аналіз управління портфелем проблемних кредитів.

В третьому розділі «Шляхи підвищення ефективності управління портфелем проблемних кредитів» надані рекомендації щодо кредитного ризику та проблемних кредитів на прикаді досвіду зарубіжних країн світу.                                                                                                                              

У висновку сформульовані основні висновки і пропозиції за результатами проведеного дослідження.

1 Теоретико-методологічні  аспекти управління портфелем  проблемних кредитів банку                                                                                                                     

1.1 Економічна  сутність портфелю проблемних  кредитів банку

Надання кредитів є основною економічною функцією комерційних банків, яка здійснюється для фінансування споживчих та й інвестиційних цілей підприємств, фірм, фізичних осіб та державних організацій. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність[13, с. 119].

Кредитні вкладення, або кредитний  портфель, комерційного банку, — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитний портфель банку  містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.

У більшості  банків кредити становлять понад 50% сукупних активів і забезпечують 2/3 усіх доходів. Більш того, банківські ризики мають тенденцію концентруватися в кредитному портфелі. Якщо у банку з'являються серйозні фінансові труднощі, то проблеми зазвичай виникають через кредити, які неможливо повернути внаслідок прийняття помилкових управлінських рішень, незаконних маніпуляцій з кредитами, проведення неправильної кредитної політики[13, c.119].

У багатьох країнах  якість кредитного портфеля, або кредитний ризик банку, розглядається як показник якості всіх сукупних активів. Такий підхід виправданий, оскільки кредити є не лише найбільш прибутковою, але і найбільш ризиковою частиною активів банку, і тому саме кредитний портфель банку значною мірою визначає загальний рівень ризиковості активів[44, c.20].

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, або іншими словами портфель проблемних кредитів належать:

• строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними;
• кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними;
• рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, 
  за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями;
• кошти, що надані суб'єктами господарської діяльності за операціями репо;
• кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними;
• кредити суб'єктам господарської діяльності у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність;
• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;
• кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами;
• кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичними особами, та сумнівна заборгованість за ними;
• гарантії, акцепти та авалі, що надані банком;
• сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам;
• гарантії та авалі що надані клієнтам;
• сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам;
• зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам.

  Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів[44, 20-25].

Проблемними кредитами називають такі, за якими  своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих  позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними  факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього [36, c. 86].

Особливу увагу приділяють якості кредитного портфеля, захищеності  його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6 липня 2000 р. затверджено «Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» [36, c. 87].

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами.

Згідно з оцінкою  фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносять до таких категорій, що зображені на рис. 1.1.[36, c. 87]

Рис. 1.1- Категорії кредитів за ступенем ризику

Виходячи з погашення  позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є[36, c. 88]:

• добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки, та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;
• слабким — якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;
• недостатнім — якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами, як на табл. 1.1[44, c.80].

Табл. 1.1- Класифікація проблемних кредитів за ступенем погашення