Управління портфелем проблемних кредитів

У такий самий спосіб можна розрахувати  коефіцієнт погашення кредитів (К_пог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:

                                                            (1.8)

Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий — про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Автор Парасій-Вергуненко І. М. пропонує наступну методику розрахунків для аналізу кредитного портфелю з погляду оборотності кредитів [36, с. 81]:

Аналіз оборотності  позик доцільно починати з загальної  оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.

                                                              (1.9)

Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку  з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.

Аналогічно до загальної  методики оборотність позик аналізується за допомогою таких показників:

1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів:

                                                             (1.10)

При цьому кредитний  оборот являє собою суму погашених  позик або дохід від реалізації кредитів.

Цей показник (N₀) характеризує, скільки оборотів здійснюють кредити за аналізований період.

2. Тривалість одного обороту в днях:

                                                    або ,                                              (1.11)

де t — тривалість одного обороту в днях;

D — кількість днів в аналізованому періоді;

N — кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики);

 — середній залишок позики;

О_к — кредитний оборот (дохід від кредитної операції).

Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два показники перебувають у зворотній залежності — із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий прибуток.

На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення  оборотності кредитів) впливають зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення сум погашення позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.

Додаткове звільнення кредитних  ресурсів або, навпаки, додаткове їх залучення розраховується за формулою:

                                                                                                                                                                      (1.12)

тобто різниця в тривалості одного обороту помножується на базисний одноденний оборот позик. При цьому оборот позик розраховується як дохід від кредитних операцій або як сума повернених позик разом з відсотками. У свою чергу, на розмір кредитного обороту впливають такі фактори, як розмір відсоткової ставки, обсяг кредитних вкладень, неповернення позик або несвоєчасне повернення позик тощо.

                                                   .                                             (1.13)

Погіршення повернення позик і зменшення обсягів виданих кредитів підвищує тривалість одного обороту.

                                                                                          (1.14)

Зменшення середньої  відсоткової ставки за кредит впливає  на тривалість обороту у такий спосіб:

                                                                                        (1.15)

Зміна обсягів виданих  кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фактор — середня відсоткова ставка за кредит — здебільшого залежить від зовнішніх причин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позикових капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внутрішні фактори (ризик позики, її забезпечення, розмір та термін погашення тощо) менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.

Автор Парасій-Вергуненко І. М. пропонує наступну методику розрахунків для аналізу кредитного портфелю з погляду ризику[36, c. 92]:

Якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те, щоб максимально знизити  ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може призвести його до банкрутства.

Для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

• коефіцієнт покриття класифікованих позик;
• питома вага зважених класифікованих позик;
• коефіцієнт проблемних позик;
• коефіцієнт збитковості позик.

Перелічені показники  варто проаналізувати в динаміці, з’ясувати їх зміни, причини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погіршення фінансового стану та визначити способи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.

Коефіцієнт покриття класифікованих позик (К_п.кл.п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (П_зв.кл) до власного капіталу (ВК):

                                                                                                       (1.16)

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Ч_к.п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (П_зв.кл) до загальної суми позик (П):

                                                                                                           (1.17)                                                            

Зважені класифіковані  позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

Коефіцієнт несплачених  позик (К_н.п) розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми (П_пр) до загального обсягу позик (П):

                                                                                                            (1.18)

Цей коефіцієнт показує  ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та ту, яка не була погашена в строк. Високий відсоток свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період означає можливі значні збитки в перспективі.

Коефіцієнт збитковості  позик (К_зб) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (З_п) до середнього залишку заборгованості за кредитами (П), або до загального обсягу позик:

                                                                                                                 (1.19)

Коефіцієнт збитковості  визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики повернення допустимого рівня ризику.

У процесі  аналізу своєчасності повернення кредитів необхідно:

• визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;
• проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;
• проаналізувати структуру простроченої заборгованості у розподілі клієнтів;
• проаналізувати давність її виникнення;
• визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;
• визначити суму і питому вагу прострочених кредитів, які були погашені у звітний період;
• проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів.

 

1.3 Нормативно-правова  база та методи управління  портфелем проблемних кредитів банку

При здійсненні кредитування банк неодмінно управляє ризиком. Він  може діяти кількома способами: прийняти кредитний ризик (це має бути узгоджено  із кредитною політикою банку, із вирішенням проблеми ризик – доходність) або мінімізувати його. При цьому відмова від ризикового кредиту зводить  ризик для банку до нуля, але тоді останній втрачає доходи по цій операції, що також не дуже вигідно при регулярному застосуванні Для мінімізації кредитного ризику банк може здійснювати багато різних заходів (що спричинюють різні зміни) поєднувати їх, забезпечуючи найоптимальніший вплив на ризик.

Тому доцільним буде більш детальний розгляд всіх способів мінімізації кредитного ризику (рис.1.2) [40, c.72].

Методи управління кредитним  ризиком поділяються на дві групи:

1) методи управління  кредитним ризиком на рівні  окремої позики;

2) методи управління  кредитним ризиком на рівні  кредитного портфеля банку.

До першої групи методів  належать:

1) аналіз кредитоспроможності  позичальника;

2) аналіз та оцінка  кредиту;

3) структурування позики;

4) документування кредитних  операцій;

5) контроль за наданим  кредитом та станом застави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Способи мінімізації  кредитного ризику

Особливістю перелічених  методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Методи управління ризиком кредитного портфеля банку[38,c. 160]:

1) диверсифікація;

2) лімітування;

3) створення резервів  для відшкодування втрат за  кредитними операціями комерційних  банків.

Схему класифікації методів  управління кредитним ризиком унаочнює рис. 1.3.

Розглянемо дані методи більш детально.

Диверсифікація. Даний метод полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розглядають три види диверсифікації — галузеву, географічну та портфельну.

Диверсиція буває галузева, географічна та портфельна[38, c.166].

Рис. 1.3- Схема класифікації методів управління кредитним ризиком

Диверсиція буває галузева, географічна та портфельна.

Метод диверсифікації слід застосовувати зважено та обережно, спираючись на статистичний аналіз і  прогнозування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів. Диверсифікація потребує професійного управління та глибокого знання ринку. Саме тому надмірна диверсифікація призводить не до зменшення, а до зростання кредитного ризику. Адже навіть великий банк не завжди має достатню кількість висококваліфікованих фахівців, котрі володіють глибокими знаннями в багатьох галузях економіки, знають специфіку різних географічних територій, мають практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників.

Концентрація є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов’язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів. Концентрація, як і диверсифікація, може бути галузева, географічна і портфельна.

Визначення оптимального співвідношення між рівнями диверсифікації та концентрації кредитного портфеля банку є завданням, яке має вирішувати менеджмент кожного банку залежно від обраної стратегії, можливостей та конкретної економічної ситуації.