Управління портфелем проблемних кредитів

Фінансовий   стан (клас)	Погашення заборгованості
	Добре	Слабке	Недостатнє
А	стандартний	під контролем	субстандартний
Б	субстандартний	сумнівний	безнадійний
В	сумнівний	безнадійний	безнадійний
Г	безнадійний	безнадійний	безнадійний

 

 

На підставі класифікації позик комерційний банк створює  резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику(табл.1.2) та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют [44, c.80].

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.

Табл.1.2- Необхідний рівень резерву за групами ризику

Групи кредитів	Рівень резерву (ступінь ризику),%
Стандартні кредити	2
Кредити під контролем	5
Субстандартні кредити	20
Сумнівні кредити	50
Безнадійні кредити	100

 

На підставі фінансових звітів, інспекцій та інших матеріалів кредитний інспектор здійснює банківський моніторинг:

— стану погашення  кредиту;

• належного використання сум кредиту відповідно до умов кредитного договору;
• відповідності умовам надання кредиту;
• точності і своєчасності відображення інформації в кредит 
  ній базі даних;

— об'єктивних і суб'єктивних змін стану позичальника.

Об'єктами моніторингу належного використання кредиту є:

а) запаси і дебіторська заборгованість;

б) виконання комплексу ділових завдань;

в) виконання інвестиційних проектів, що включають будівни 
цтво будинків, модернізацію, купівлю і монтаж машин та устат 
кування і т. ін.

Кінцева мета моніторингу — забезпечити погашення  в термін основного боргу і сплату процентів за кредитом. Кредити, по яких виникають труднощі з погашенням, як уже зазначалося, називаються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіваною.

У разі ненадходження  платежів по кредиту (процентів і/чи основної суми боргу) в установлені кредитним договором терміни або у разі інших негативних змін у становищі позичальника відповідальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівництво банку і переводить кредит у розряд «Спеціальний контроль».

Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредиту статусу  «Спеціальний контроль» такі:

• несплата процентів і/чи неповернення основної суми боргу 
  або її частини;
• несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;
• більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок;
• фінансові показники, що відбивають несприятливе становище.

На додаток до вищезгаданих подій співробітники банку повинні також стежити за такими «сигналами», що можуть несприятливо відбитися на становищі позичальника:

• утрата важливого ринку;
• непоновлення митної, дистриб'ютерської/представницької угоди з іншим підприємством;
• утрата ліцензії;
• тривале неповне використання виробничих потужностей;
• збої у постачаннях сировини;
• надмірні запаси, що можуть послужити причиною можливих збитків;
• часті страйки;
• втручання екологічної інспекції для часткового чи повного 
  закриття виробництва;
• застаріваюче устаткування;
• спекулятивні операції;
• залежність від іншого підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому становищі;
• поглинання чи придбання підприємства, що знаходиться у 
  важкому фінансовому стані;
• утрата вигідного клієнта або ринку збуту.

Банківських працівників  повинні насторожити такі факти  як:

• непредставлення фінансових звітів в установлений термін;
• зміна поведінки або звичок вищого Керівного складу;
• різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати;
• заміна ключових співробітників;
• захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;
• поганий стан фінансових звітів;
• прийняття необгрунтованого ризику;
• установлення нереалістичних цін на продукцію;
• повільна реакція на погіршення ринкових умов;
• слабкий операційний контроль;
• відсутність наступності в керівництві;
• утрата важливих клієнтів;
• створення спекулятивних запасів;
• відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін.

Якщо кредитний інспектор  вважає, що ділове і фінансове становище позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує можливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичальника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку.

Якщо програма, розроблена для виправлення ситуації, негативно оцінюється банком, він має право зажадати надання додаткового забезпечення кредиту чи розірвати кредитний договір.

Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик  по яких є підвищеним. Досвідчений  працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою процентів.

Збиток, що завдається банку, значно більший і він може бути пов'язаний з іншими обставинами:

• підривається репутація банку, тому що велике число про 
  строчених і непогашених кредитів спричинить падіння довіри 
  вкладників, інвесторів і т. п.;
• збільшуються адміністративні витрати, оскільки проблемні 
  позички вимагають особливої уваги кредитного персоналу, не 
  продуктивної витрати часу на підтримку статус-кво;
• підвищиться погроза відходу кваліфікованих кадрів через 
  зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння 
  прибутковості операцій;
• кошти будуть заморожені в непродуктивних активах;
• виникає небезпека зустрічного позову боржника до банку, 
  що може довести, що вимога банку про відкликання позички 
  призвела його на грань банкрутства.

Усі ці втрати можуть дорого обійтися банку і набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.                  

1.2 Методологія  аналізу портфеля проблемних  кредитів банку

Аналіз кредитного портфеля банку повинен проводитися в напрямку оцінки рівня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності.

Методика аналізу таких  показників розглядається кожним автором  по-різному, саме тому давайте розглянемо деякі з них.

Аналіз кредитного портфеля банку з погляду захищеності від можливих втрат пропонує дану методику розрахунку Автор Парасій-Вергуненко І. М. [36, c. 93]:

Для оцінки цього рівня  використовують такі показники:

• коефіцієнт забезпеченості позики;
• коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;
• коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;
• коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;
• ступінь повноти формування резерву;
• коефіцієнт покриття позик власним капіталом.

Коефіцієнт забезпеченості позик (К_з.п) являє собою співвідношення забезпечення кредитів (застава, гарантії, страхування тощо) (З_к) і загальної суми кредитів (П):

                                                      

                                                           (1.1)

Цей показник характеризує рівень захищеності банку від  втрат за позиками за рахунок зовнішніх  факторів, таких як гарантії, застава майна, страхування, поручительство.

Коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів (К_з.зб) розраховується як відношення кредитного забезпечення (З_к.зб) за збитковими позиками (З_к.зб) до списаних кредитів за аналізований період (С_п):

                                                                                                               (1.2)

Цей коефіцієнт свідчить про рівень захищеності банку  від збитків за позиками з урахуванням  тенденції збитковості кредитного портфеля, яка склалася.

До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від можливих збитків належить створення резервів, яке дає змогу захистити банк від можливих збитків у разі неповернення кредитів. Рівень такої захищеності від втрат аналізується за допомогою коефіцієнтів:

• коефіцієнта захищеності позик сумою резерву;
• коефіцієнта покриття збитків за рахунок резерву.

Коефіцієнт захищеності  позик сумою створеного резерву (К_зах) розраховується як відношення резервів на покриття збитків за позиками (Р_зб) до загальної суми позик (П):

                                                                                                                  (1.3)

Коефіцієнт покриття збитків за позиками (К_п.зб) розраховується відношенням резервів на покриття збитків за позиками (Р_зб) до збиткових позик (П_зб):

                                                                                                                (1.4)

Ступінь повноти формування резерву (К_п) розраховується як відношення фактично створеного резерву (Р_ф) до розрахункової суми резерву (Р_р) виходячи з кредитного ризику:

                                                                                                                    (1.5)

Коефіцієнт покриття позик власним капіталом (К_з.к) розраховується відношенням власних коштів банку (В_к) до загальної суми позик (П):

                                                                                                                  (1.6)

Цей коефіцієнт показує, яка частина кредитного портфеля фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання даного коефіцієнта свідчить про посилення захищеності кредитів власним капіталом.

Також аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.

Коефіцієнт надання розраховується за формулою:

                                                   (1.7)

За допомогою цього  показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих  у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.

Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал.