Національний банк України та його функції

ign="justify">     Наступне важливе завдання НБУ – організація і здійснення через банківську систему касового обслуговування державного бюджету України. На Національний банк покладено виконання операцій з державними цінними паперами. “У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів” [3; с. 6-7]. Щодо кредитів уряду, то їх НБУ може надавати за рішенням Верховної Ради України на загальних засадах.

     Ст. 14 Закону “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що “Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету” [2; с. 205].

     З початку 1994 р. НБУ запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі. Для функціонування цієї системи в Автономній республіці Крим та в областях створено регіональні розрахункові палати, що утворюють єдину державну мережу розрахункових палат. Її найвищою інстанцією є Центральна розрахункова палата в м.Києві. Для обслуговування цієї системи застосовується комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання.

     Виходячи з потреб державної грошово-кредитної політики, НБУ має право купувати або продавати цінні папери, випущені чи гарантовані Кабінетом Міністрів України, якщо вони надійшли на відкритий ринок.

     Згідно ст. 15 Закону “Про банки і банківську діяльність” “Національний банк разом з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконуючи операції, пов`язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатою процентів по них” [2; с. 205].

     НБУ є єдиним зберігачем державного золото-валютного запасу, дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів.

     НБУ взаємодіє з Кабінетом міністрів України з питань грошово-кредитної політики, сприяє реалізації економічних програм уряду, якщо це не суперечить забезпеченню стабільності валюти України.

     Національний банк і Уряд України проводять взаємні консультації щодо дій, які ними плануються, з питань термінів випуску цінних паперів, погашення державного боргу з урахуванням їх впливу на стан банківської системи, а також приіоритетів єдиної державної грошово-кредитної політики” [3; с. 7].

     Основою діяльності центрального банку в кожній країні є чітке визначення у законодавчому порядку задач і функцій цього важливого органу державного регулювання економіки. У більшості розвинутих країн діяльність центрального банку спрямована на розв'язання трьох основних задач:

• забезпечення сталості національної грошової одиниці;
• забезпечення надійності грошово-кредитної системи країни;
• забезпечення ефективного функціонування платіжної системи країни.

    Важливим фактором досягнення монетарної стабільності є незалежність центрального банку від уряду в проведенні грошово-кредитної політики, з одного боку, і узгодженість дій цих органів державного управління, — з другого.

Критерії  незалежності ЦБ:

1.  Підзвітність  ЦБ.

2.  Самостійність  ЦБ.

3.  Взаємовідносини  з урядом.

4.  Визначення  в Законі функцій.

5.  Порядок  назначення Голови.

   Питання незалежності центрального банку набуває  останнім часом важливого політичного  звучання. Країни — члени ЄС прийняли рішення, згідно з яким країна, що не забезпечила на законодавчому рівні  і в реальності високого ступеня незалежності свого центрального банку, не може бути членом Об'єднаної Європи.

   Функції центрального банку:

   1. Емісія грошей. Центральному банку  країни, як правило, належить монопольне  право емісії (створення) готівки  (банкнот і монет). Що стосується депозитних грошей, їх емітують (випускають) як центральний банк, так і комерційні банки. Центральний банк випускає депозитні гроші шляхом рефінансування комерційних банків, кредитування уряду, проведення операцій на відкритому і на валютному ринку.

   2. Регулювання грошового ринку  шляхом використання інструментів грошово-кредитної політики. У сучасних умовах це — найважливіша функція центрального банку.

   3. Банк банків. Центральний банк  здійснює кредитно-розрахункове  і касове обслуговування комерційних  банків. Він виступає для банків  кредитором останньої інстанції, забезпечує надійне та ефективне функціонування платіжної системи.

   4. Регулювання банківської діяльності та нагляд. Ця функція тісно пов'язана з попередньою. Останнім часом спостерігається тенденція розширення регулятивної, а в деяких країнах і наглядової функції центрального банку, що зумовлено глобалізацією банківської справи, підвищенням рівня ризику банківської діяльності.

   5. Банк уряду. Виконуючи цю функцію,  центральний банк здійснює кредитно-розрахункове обслуговування центральних органів влади, виступає в ролі платіжного агента уряду по обслуговуванню державного боргу, а також у ролі його фінансового радника й консультанта.

     6. Формування та управління золотовалютними резервами. Центральний банк використовує резерви для покриття дефіциту платіжного балансу країни , підтримки обмінного курсу національної валюти.

   7. Центральний банк — це інформаційно-аналітичний  та статистичний центр грошово-кредитної системи. Він розробляє правила і положення, що регламентують здійснення банківських операцій, визначає порядок ведення бухгалтерського обліку в банках, складання і надання фінансової та статистичної звітності у банківській системі

   8. Представницька функція. Центральний  банк представляє інтереси держави  у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними банками і валютно-фінансовими організаціями.

   Функції центрального банку знаходять відображення у статтях його балансу. 

   3. Національний банк  України —   центральний     банк  держави 

   Банківська  система України до проголошення незалежності держави була складовою частиною банківської системи СРСР. В цій системі емісійна банківська діяльність не була організаційно й функціонально відокремлена від банківської діяльності по кредитно-розрахунковому обслуговуванню економічних суб'єктів господарювання. У березні 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким в Україні було засновано Центральний емісійний банк, що отримав назву Національного банку України (НБУ). Восени 1997 р. Верховна Рада у першому читанні схвалила законопроект «Про Національний банк України». Інституціональні основи діяльності НБУ.

   НБУ — державний банк. Статутний капітал є загальнодержавною власністю.

   Банк  функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок власних доходів, якщо мають місце збитки, то вони відшкодовуються урядом у формі ОВДП.

   Одержання прибутку не є метою діяльності Банку.

   Законопроект  чітко визначає функції, операції Національного  банку і його взаємовідносини з органами законодавчої і виконавчої влади. Основною функцією Банку є забезпечення сталості грошової одиниці України та цінової стабільності. Національний банк, підзвітний Верховній Раді України, підгримує економічну політику уряду, доки вона не суперечить забезпеченню сталості грошової одиниці України,

   Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

   До  системи НБУ входять центральний  апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати. Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу. Державна скарбниця України, Центральне сховище та , інші підрозділи. Територіальні управління НБУ не мають статусу юридичної особи, вони діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень.

   Функціональна побудова центрального апарату НБУ  визначається його статусом центрального банку. Основні структурні підрозділи центрального апарату — департаменти, управління.

   Керівним  органом НБУ є Правління. У  його складі Голова Правління, його заступники і члени Правління. Голова Правління призначається Верховною Радою строком на 4 роки.

   Законопроект  передбачає дворівневу побудову керівних органів НБУ у складі Ради Банку і Ради директорів Банку. Рада Банку розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Члени Ради Банку призначаються: одна половина — Верховною Радою України, друга половина — Президентом України. Раду Банку очолює Голова НБУ.

   Рада  директорів Банку забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, здійснює управління діяльністю Банку. Очолює Раду директорів Голова НБУ. До складу Ради Банку входять заступники Голови Банку та директори департаментів.

    Відповідно  до Закону України “Про банки і  банківську діяльність” у березні 1991 року на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР утворено Національний банк України, який є державним органом. Він “підзвітний Верховній Раді України”.

     Керівним органом Національного банку є Правління:

     Правління Національного банку формується з 11 чоловік. До його складу входять: Голова Правління, його заступники та інші члени Правління.

     Голова Правління Національного банку призначається Верховною Радою України строком на 4 роки за поданням Голови Верховної Ради України.

     Голова Правління Національного банку керує роботою Правління.

    Заступники Голови Правління Національного банку та інші члени Правління призначаються Президією Верховної Ради України за поданням Голови Правління Національного банку.

     Рішення Правління Національного банку приймаються звичайною більшістю голосів і оформляються постановою.

     Правління Національного банку:

     - розглядає стан грошового обігу і розробляє пропозиції щодо основних напрямів державної грошово-кредитної політики, які затверджуються Верховною Радою України;

     - приймає рішення про рівень резервних вимог, економічних нормативів діяльності комерційних банків та процентних ставок на кредити, що надаються комерційним банкам;

    - затверджує нормативні документи з питань, що стосуються компетенції Національного банку України;

     - здійснює іншу діяльність відповідно до Статуту банку.

    У своїй практичній діяльності Національний банк підтримує постійні контакти з  урядом держави і в першу чергу  з Міністерством фінансів України.

    Національний  банк України є:

     - центральним банком, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

     - емісійним центром;

     - валютним органом;

     - органом банківського нагляду;

     - банком банків;

     - державним банком;

     - організатором міжбанківських розрахунків

    Центральний банк

     - Як центральний банк держави Національний банк здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти.

     - Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

     - Комерційні банки України та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків.

     - Національний банк представляє інтереси  України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Висновки 

     Національний банк України здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової активності, цін і  зайнятості, стимулювати зростання національної економіки  на здоровому фінансовому грунті. Національний банк виступає  в якості агента уряду. Він консультує уряд в таких областях, як  управління національним боргом, валютна й кредитно-грошова політика. Крім того,  він є представником уряду в фінансових операціях останнього. Основним завданням Нацбанку є розробка й проведення кредитно-грошової політики.