Національний банк І його функції в ринковій економіці

 

 

 

 

 

 

“НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ЙОГО ФУНКЦІЇ 

В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Будь-яке успільство може процвітати тривалий період часу тільки тоді, коли забезпечуються матеріальні блага  для його членів завдяки ефективній економіці. У сучасній економіці велике значення мають підтримка стабільності грошової одиниці, достатнє забезпечення капіталом, а також захищена від криз банківська система. Для досягнення цієї мети держави здійснюють суворий всебічний контроль, що визначено конституціями та окремими законодавчими актами.

У розвинутій ринковій економіці центральний  банк посідає особливе місце –  він є центром грошово-кредитної  системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання  пропозиції грошей у країні.

В сучасних умовах діяльність центрального банку має вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, активізацію ринкової кон'юнктури, вирівнювання платіжного балансу, що загалом визначає ефективність функціонування всієї економіки країни.

Зазначені обставини обумовлюють  необхідність вивчення питань, пов'язаних із визначенням статусу центрального банку в економіці та сфер його функціонування, оскільки місце центрального банку в ринковій економіці багато в чому визначає хід та напрямок економічного розвитку країни. Цим обумовлена актуальність виконання курсової роботи за темою “Національний банк і його функції в ринковій економіці”.

 

Метою роботи є вивчення ряду питань, що стосуються умов реалізації центральним банком своїх функцій загалом і Національного банку України зокрема.

 

В процесі виконання роботи для  досягнення поставленої мети вирішується  ряд завдань:

• досліджується роль і значення центрального банку в економіці країни;
• наводиться характеристика та здійснюється аналіз функції та операції Національного банку України;
• розкриваються засади грошово-кредитної політики України на сучасному етапі.

 

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

РОЗДІЛ І

РОЛЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ  І СТАТУС ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ В  ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ

У державному регулюванні ринкової економіки будь-якої держави особлива роль належить грошово-кредитним системам та їх головній ланці - центральним  емісійним банкам. Така роль центральних банків визначається їх статусом монопольного органу щодо постачання суспільства грошовими коштами. Центральні банки володіють значним ступенем свободи, оскільки можуть випускати в обіг необхідну кількість грошей. Це означає, що при виникненні кризових ситуацій вони у змозі надати дієву підтримку суб'єктам господарювання шляхом створення резервного фонду платіжних засобів для попередження їх банкрутств.

Центральні банки є дуже важливими  для економіки своєї країни та для світових фінансових ринків. Майже всі сучасні країни мають центральні банки: наприклад, Федеральна резервна система у Сполучених Штатах Америки; Німецький федеральний банк; Банк Франції; Японський банк та інші [8, с. 10]. Кожен з них слугує як банк і для уряду країни, і для банківської системи. Поєднання цих двох функцій дає можливість центральному банку бути основним органом, що проводить грошову політику в своїй країні.

У країнах з розвинутою ринковою економікою центральний банк є єдиним емісійним органом, що забезпечує грошима та регулює одну з важливих складових ефективного функціонування господарства країни - банківську систему. Але ринкова банківська система не може ефективно працювати без розвинутого фінансового ринку, оскільки вплив грошово-кредитної політики центрального банку передається економіці через механізми грошового, валютного та фондового ринків. Тому від ефективності функціонування фінансового ринку залежить дієвість грошово-кредитної політики центрального банку, ступінь його незалежності у прийнятті та реалізації своїх рішень.

В ході реформуванні економіки України  важливе значення мала банківська реформа, результатом якої було створення  дворівневої банківської системи. Першим рівнем такої системи є  незалежний від уряду та підзвітний парламенту центральний банк, а другим - незалежні від органів влади та центрального банку щодо здійснення своєї фінансової діяльності комерційні банки. При дворівневій банківській системі відповідальність центрального банку за підтримку стабільності національних грошей на макрорівні відмежована від відповідальності за ефективне використання грошових коштів на мікрорівні.

Роль центрального банку, а також  властиві йому функції та засоби їх досягнення в перехідних економіках обмежуються рядом причин, що пов'язані  зі складнощами у формуванні ринкового правового та інституційного середовища, нерозвиненістю ринкового механізму саморегуляції у період економічної та фінансової нестабільності.

За перехідної економіки центральний  банк функціонує в умовах, коли ще не сформувалась збалансована фінансова система, основними елементами якої є банківська система, фінансовий ринок, що включає фінансових посередників, пенсійні фонди, інвестиційні, страхові компанії при органічній взаємодії грошового ринку і ринку цінних паперів. У таких умовах можливим є лише часткове грошово-кредитне регулювання економіки і обмежене використання інструментів грошово-кредитної, валютної та фінансової політики для управління перехідною економікою.

За таких обставин центральний  банк повинен відіграти першочергову роль у подальшому розвитку банківської системи та фінансової інфраструктури. Незалежний в значній мірі центральний банк повинен відігравати провідну роль у формуванні міцної і стабільної банківської та фінансової систем.

Центральні банки відіграють значну роль у фінансовій та економічній політиці різних країн світу. Тому вибір моделі побудови, ролі та місця Національного банку має відбуватися з урахуванням світового досвіду. Слід звертати увагу на раціональне співвідношення економічних реформ, стратегії і тактики розвитку економіки та наявність приватних інтересів, що при цьому враховуються.

Статус центрального банку є  фактором, що має велике політичне  та економічне значення для розвитку ринкової інфраструктури. Положення  центрального банку є відображенням тих процесів, що відбуваються в економіці, рівня розвитку її політичних інститутів, демократичних традицій суспільства, його економічної культури тощо.

В ринкових умовах центральні банки - це установи, юридично незалежні від  виконавчих органів влади, головним призначенням яких є забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Правовий статус центральних банків розвинутих країн закріплений у правових актах: законах про центральні банки та їх статутах, законах про банківську та кредитну діяльність, у валютному законодавстві. В більшості випадків основним правовим актом, що регулює діяльність центрального банку, є Закон про центральний банк, який визначає його організаційно-правовий статус, функції, процедуру призначення вищого керівного складу, взаємовідносини з державою і національною банківською системою.

Незалежність центрального банку від уряду може приймати форми політичної та економічної незалежності. Умовами політичної незалежності центрального банку є встановлення порядку призначення членів його керівного органу або керуючого, ухвалення прийнятого банком рішення з боку уряду і парламенту. Економічна незалежність виражається у тому, що центральний банк не зобов'язаний автоматично видавати грошові кошти урядові для фінансування державних витрат й віддавати йому перевагу при наданні кредитів.

Незалежність центрального банку  в цілому визначається такими факторами:

• незалежність від уряду;
• особиста незалежність членів органів управління центрального банку;
• юридичний статус банку, що визначається можливостями внесення змін у статут центрального банку.

Незалежний статус центрального банку дає йому змогу не пов'язувати свої дії з динамікою політичної кон'юнктури, а забезпечувати реалізацію грошово-кредитної політики, використовуючи при цьому найефективніші засоби.

Проте незалежність центрального банку  не може бути абсолютною. У тактичних питаннях щодо регулювання економіки вона не повинна суперечити стратегічним цілям економічної політики органів державного управління. Центральний банк як головний кредитний інститут держави повинен враховувати загальноекономічні цілі та узгоджувати свої дії з урядом й іншими державними установами, що формують економічну й фінансову політику.

Одним з важливих етапів становлення  банківської системи нашої держави  стало прийняття 20 березня 1991 р. Верховною  Радою Закону України "Про банки  і банківську діяльність", яким було визначено самостійність банківської системи та її дворівневий характер [1]. В Україні центральним банком визнається Національний банк України, який представляє перший рівень банківської системи.

Проте цей законодавчий акт не забезпечував належним чином правову регламентацію діяльності Національного банку. Формально цей закон забезпечував достатню незалежність НБУ, та у зв'язку з постійною боротьбою законодавчої та виконавчої гілок влади за контроль над емісійною діяльністю Національного банку, законодавчо закріплена його незалежність зводилася до незалежності лише у технології банківської діяльності. Визначенням стратегії грошово-кредитного регулювання НБУ самостійно займатися не міг.

З цієї причини назріла необхідність прийняття в 1999 р. Закону "Про Національний банк України" [2], який підвищив відповідальність цього інституту за забезпечення монетарної стабільності як запоруки успішного економічного розвитку, чітко визначив статус Національного банку, його роль і місце у системі органів державної влади зокрема та суспільстві у цілому.

Незалежність Національного банку  полягає в тому, що НБУ відповідно до основ бюджетної, економічної  політики формує грошово-кредитну політику. Економічну і фінансову політику розробляє уряд, а парламент затверджує її. Національний банк, отримавши документи, що визначають економічну і фінансову політику, самостійно розробляє відповідну монетарну політику і специфічні фінансові інструменти, які б забезпечили якісне виконання політики, прийнятої парламентом. Верховна Рада не втручається у розробку монетарної політики і не затверджує її. Це завдання лише центрального банку. Національний банк повинен підтримувати економічну програму уряду до того часу, поки вона не суперечитиме виконанню основної функції українського центрального банку - забезпечення стабільності власної грошової одиниці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ФУНКЦІЇ ТА ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО  БАНКУ УКРАЇНИ

Роль центральних банків в значній  мірі визначається тими функціями, які  вони виконують. Для більшості центральних банків промислово розвинутих країн характерними є такі функції:

1. Емісія грошей та регулювання цінності національної валюти - ця функція центрального банку є визначальною у його діяльності. Центральний банк володіє виключним правом щодо випуску в обіг готівки, що відбувається у процесі кредитування комерційних банків, державного бюджету, купівлі цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.
2. Проведення грошово-кредитної політики всередині країни - полягає у сукупності заходів центрального банку, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових капіталів.
3. Забезпечення кредитними ресурсами комерційних кредитних організацій - з метою недопущення дестабілізуючих процесів у кредитній системі країни центральний банк у період напруженого стану на грошовому ринку виступає для комерційних банків кредитором останньої інстанції. Він здійснює короткострокове кредитування банківських закладів у вигляді переобліку векселів чи застави цінних паперів у випадку тимчасової втрати їх ліквідності. Також центральний банк є гарантом стабільності фінансової системи, оскільки здійснює нагляд та регулювання процесу здійснення фінансових платежів окремих осіб, фірм та депозитних закладів з метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таким чином центральний банк функціонує як банк банків.
4. Підтримка курсу національної валюти на міжнародному фінансовому ринку - центральний банк повинен втручатися у політику курсоутворення національних грошей з метою недопущення значних коливань валютного курсу;
5. Виконання фінансових доручень уряду - центральні банки, будучи фінансовими агентами уряду, виконують цілий комплекс операцій для його обслуговування.

 

Серед функцій центральних банків виділяють основні, без яких неможливе виконання головного завдання центрального банку - збереження стабільності національної грошової одиниці, - і додаткові, які сприяють вирішенню цього завдання (див. рис. 2.1.).