Національний банк І його функції в ринковій економіці

Продовжуватиметься вже апробована стратегічна орієнтація на динаміку реального ефективного обмінного курсу (РЕОК) з метою забезпечення ефективності національної зовнішньої торгівлі, збільшення золотовалютних резервів, зміцнення макроекономічних умов фінансової стабільності. У рамках такої стратегії передбачається поступова помірна ревальвація номінального курсу гривні одночасно із запобіганням його значним коливанням.

Виконання цих завдань здійснюватиметься  в умовах, які відрізняються від  наявних. На динаміку валютних надходжень впливатиме погіршення торгового балансу, зростання іноземних інвестицій та зменшення відпливу вітчизняного капіталу. Валютно-курсова політика більше залежатиме від подальших ринкових реформ і розвитку сприятливого інвестиційного клімату.

Індикатори фінансової сфери, що забезпечують за допомогою інструментів грошово-кредитної політики регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як монетарної передумови для економічного зростання, характеризуються показниками, що наведені в додатках А, Б.

Індекс споживчих цін є пріоритетним орієнтиром грошово-кредитної політики. Вплив на динаміку обмінного курсу підпорядковується завданням підтримання цінової і фінансової стабільності. Монетарна база і грошова маса використовуються як проміжні орієнтири у вирішенні завдань забезпечення стабільності грошової одиниці.

Для досягнення стратегічної мети грошово-кредитної  політики - стабільності грошової одиниці - Національний банк України постійно оцінюватиме динаміку макроекономічного  розвитку і адекватно реагуватиме  на зміни попиту на гроші, забезпечуючи відповідний обсяг грошової пропозиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Проведе дослідження за обраною  темою дає можливість зробити  ряд висновків.

Становлення системи повноцінних  ринкових відносин в Україні суттєво  змінює роль держави у регулюванні економічних процесів, цілі якого полягають у забезпеченні стійкого зростання виробництва, підтриманні високого рівня зайнятості, стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та рівноваги у зовнішній торгівлі. Успішність досягнення таких цілей значною мірою залежить від гнучкої ефективності роботи кредитно-фінансової системи країни, ключова ланка якої - центральний банк. Він є головним органом державного регулювання макроекономічних процесів за допомогою грошово-кредитних методів.

Центральний банк в значній мірі є самостійним інститутом. Від  вибору ступеня самостійності центрального банку та можливостей його впливу на розвиток економічних процесів залежить соціально-економічне становище держави, її економічний і політичний суверенітет.

Значущість центральних банків в значній мірі визначається тими функціями, які вони виконують.

Визначальною функцією у діяльності центрального банку є емісія грошей та регулювання цінності національної валюти. Центральний банк володіє  виключним правом щодо випуску в обіг готівки, що відбувається у процесі кредитування комерційних банків, державного бюджету, купівлі цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.

Також на центральний банк покладено  завдання щодо проведення грошово-кредитної  політики. Застосування методів монетарної політики сприяє посиленню здатності ринкової економіки до саморегуляції, підвищенню ефективності механізму її здійснення завдяки нейтралізації монетарними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринковій економіці - неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості та цін. Тільки у разі проведення відповідної монетарної політики (рестрикції чи експансії) вдається згладити циклічні коливання і стабілізувати на прийнятному рівні основні економічні індикатори, передусім, рівень цін та інфляцію.

Завдяки стабілізаційній здатності  монетарна політика відіграє надзвичайно  важливу роль на переломних стадіях  економічного циклу - під час виходу з депресії, гальмування економічного спаду, запобігання кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожен з цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави.

Мінімальні резерви як інструмент грошово-кредитної політики використовуються у практиці грошово-кредитного регулювання для розв'язання довготермінових проблем стабілізації грошового обігу й антиінфляційної боротьби. Облікова політика центрального банку є механізмом безпосереднього впливу на ліквідність кредитних інститутів шляхом змін вартості кредитів рефінансування, що опосередковано чинить вплив на економіку країни у цілому. Шляхом проведення центральним банком операцій на відкритому ринку збільшується чи зменшується обсяг власних резервів комерційних банків зокрема та банківської системи у цілому, що призводить до зміни вартості кредиту і попиту на гроші.

Валютну політику Національний банк здійснює у загальному контексті  єдиної державної грошово-кредитної  політики з визначенням курсової політики, яка є складовою частиною політики фінансової стабілізації. Наявність валютного регулювання і контролю з боку держави є об'єктивною економічною необхідністю. Надання широких повноважень Національному банку в сфері валютного регулювання і контролю цілком виправдане, особливо в умовах формування ринку, коли відсутня належним чином розроблена законодавча база, а ринкові механізми, що саморегулюються, не набули достатнього розвитку.

Крім того, центральні банки, будучи фінансовими агентами уряду, виконують цілий комплекс операцій для його обслуговування.

В Україні головною метою грошово-кредитної  політики в 2005 році є забезпечення стабільності гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання. Ця мета буде досягнута шляхом керування динамікою грошової пропозиції відповідно до попиту на гроші з використанням відповідних інструментів грошово-кредитної політики.