Торговий капітал і його функціональні форми

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту

Черкаський  національний університет

Імені Богдана  Хмельницького

 

 

 

 

Кафедра економічної  теорії та міжнародної економіки

 

 

 

 

 

Курсова робота

На тему «Торговий капітал і його функціональні форми»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 1 курсу групи «ЕТ»

спеціальності 6.030501

економічного факультету

Шавлак В. В.

 

 

 

 

Науковий керівник

Проф. Кукурудза  І.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси – 2011

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження торгового капіталу

1. Суть торгового капіталу………………………..……………...…………...5
2. Функції торгового капіталу………….………………………….............…7

 

РОЗДІЛ 2. Роль торгового капіталу в суспільному відтворенні

                2.1 Місце торгового капіталу в створенні додаткової вартості…………....10

                2.2 Джерела торгового прибутку………………………………………..……14

 

РОЗДІЛ 3. Витрати обігу та шляхи їх зниження…………….……………..………….22

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….………..29

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..……31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Розвиток економічної системи являє собою окрему форму прогресу всього суспільства. В основі ж розвитку економічної системи лежить ріст продуктивної сили праці за рахунок використання більш досконалих засобів виробництва, росту кваліфікації, освіченості працівників.

Ріст  продуктивної сили праці найчастіше виявляється в появі нових самостійних видів діяльності, йде процес поглиблення поділу суспільної праці. На визначеному етапі розвитку людського суспільства, його економічної організації, економічної системи відбувається виділення (відокремлення) як самостійного виду діяльності збуту зроблених товарів. З’являються люди, які при пануванні промислового капіталу професійно займаються реалізацією продукції і доведенням її до кінцевого споживача, тобто торгівлею. А це призводить до необхідності концентрувати у власності товар та гроші – так виникає нова економічна категорія як торговий капітал. Торговий капітал, як і всякий інший капітал, приносить його власнику визначений доход, називаний у даному випадку торговим прибутком. Його джерелом служить додаткова вартість, створена в сфері виробництва. Торговий капітал оперує тільки в сфері обігу, займаючись тими видами діяльності, які не зв’язується з виробництвом вартості.

Актуальність  теми полягає в тому, що функціонування ринку потребує наявності торгового капіталу, який забезпечує оборот виготовленої продукції, що в своє чергу позитивно впливає на розвиток економіки в країні та інтеграцію на зовнішній ринок товарів та послуг.

Метою курсової роботи є  дослідження теоретичних аспектів сутності торгового капіталу, місце торгового капіталу в створенні додаткової вартості, джерела торгового прибутку та витрати обігу.

З огляду на поставлену мету слід вирішити наступні завдання:

1. дослідити сутність торгового капіталу;
2. розглянути функції торгового капіталу;
3. визначити роль торгового капіталу у суспільному відтворенні;
4. проаналізувати витрати обігу та шляхи їх зниження.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Її повний обсяг становить 32 сторіннки друкованого тексту і включає список використаних джерел із 19 найменувань на 2 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

1. Суть торгового капіталу

 

Соціально-економічна суть відокремлення товарного капіталу від промислового полягає у тому, що воно супроводжується утворенням якісно нової форми капіталу – торговельного капіталу, персоніфікованого у новій групі капіталістів – торговельних, які авансують свій капітал на реалізацію товарного капіталу. Отже, торговельний капітал при капіталізмі – це відокремлена частина промислового капіталу, яку застосовує особлива група капіталістів виключно у сфері обігу. Торговельний капітал розпадається на два підвиди: товарно-торговельний і грошово-торговельний. Спільне у них є те, що і один, і другий авансуються на видатки обігу, і як товарно-торговельний капіталіст отримує прибуток нарівні з промисловим капіталістом, так і грошово-торговельний капіталіст отримує прибуток, а не проценти. Відмінності полягають у тому, що перший має справу з оборотом товарів, його основна функція – реалізація товарного капіталу, тобто перетворення у грошову форму капіталу; інший має справу з обігом грошей, бере участь у торговельних операціях [6, 199].

Поглиблення суспільного  поділу праці й розвиток товарно-грошових відносин зумовили зростання масштабів виробництва і ринків збуту до такого рівня, що ускладнився збут продукції та ускладнився процес поєднання функцій управління виробництвом продукції та її продажем. Успішне просування товарів на ринки все більше вимагало спеціальних знань, утримання торгових закладів та інших витрат на формування інфраструктури ринку, що стало мало ефектним для використання окремим промисловцем. Відволікання значних ресурсів у сферу торгівлі уповільнювало оборот промислового капталу та зменшувало норму прибутку. Розвиток ринкових відносин об’єктивно вимагав діяльності особливої групи кваліфікованих спеціалістів, які б, надаючи торговельні послуги, своїм авансованим капіталом обслуговували процесс ринкового обігу товарів багатьох промисловців.  Так виникли економічні умови і потреби діяльності особливого виду суспільного капіталу – торгового капіталу, що відособився у сферу обігу з метою здійснення торговельних операцій. Власниками цього капіталу стали торгові підприємці [1, 278-279].

Історичним попередником торгового капіталу був купецький капітал, що виник  ще за рабовласницького способу виробництва і становив першу форму капіталу. Купецький капітал відіграв важливу історичну роль. Спонукаючи натуральні форми господарства до виробництва для обміну, він сприяв розкладові тих форм господарства, за яких існував. Там, де купецький капітал зливається з виробництвом,  виникає промисловий капітал, капіталізм. І хоч не кожний купець в епоху становлення капіталізму поєднував свою діяльність з виробництвом, основною формою капіталу був уже промисловий капітал, що постійно перебував у продуктивній, товарній і грошовій формах. З розвитком продуктивних сил на базі простої капіталістичної кооперації, мануфактури і, особливо фабрики, із зростанням товарних мас і продовженням шляхів проходження товарів в обігу, з ускладненням  проблеми реалізації тощо виникає об’єктивна потреба відокремлення різних за своїм змістом економічних функцій – виробництва і обігу [1, 280].

З розширенням виробництва  для реалізації товарів стає необхідним досить розвинутий ринок. Промисловець повинен більш чітко стежити за складним механізмом обігу, ураховувати стан ринку та динаміку цін, тримати торгових агентів тощо. Усе це вимагає додаткових витрат. Тому створюється необхідність в особливій групі капіталістів, які використовували б свої капітали виключно для обслуговування обігу промислового капіталу, — в торговцях. Промисловець тепер уже може не займатися реалізацією, доведенням товару до споживача. Цією справою займається торговець. Виникає поділ праці між промисловим і торговим капіталом, між промисловцем і торговцем. Функціонування торгових підприємств вимагає залучення ресурсів у формі капіталу, праці, підприємницького таланту, тому витрати у сфері торгівлі не мають принципових відмін від сфери виробництва.

На цьому ґрунті  товарна форма капіталу відособлюється від продуктивної в окрему форму  – торговий капітал. Торговий капітал  буржуазного суспільства – це відособлена товарна частина  промислового капіталу. Перебуваючи  у повній залежності від крупного капіталістичного виробництва, він функціонує, як писав К. Маркс, тільки як агент продуктивного капіталу. На відміну від товарної частини промислового капіталу, функцією якого є реалізація додаткової вартості, створеної промисловим капіталом, функція торгового капіталу зводиться до одержання прибутку, середнього прибутку. Торговий капітал тому є перетвореною формою товарної частини промислового капіталу [2, 199-200].

 

 

 

2. Функції торгового капіталу

 

З виникненням капіталізму  торговий капітал втрачає свою самостійність. Він, як зазначав К. Маркс, існує вже як агент промислового капіталу. На ранній стадії капіталістичного виробництва функціями виробництва товару і його реалізації займалися одні й ті ж самі капіталісти. Проте з розвитком капіталізму, в міру загострення конкурентної боротьби функції реалізації відособлюються. Можливість такого відособлення міститься вже в самому характері руху промислового капіталу в процесі відтворення. На третій стадії кругообороту рух капіталу зводиться до перетворення товарного капіталу в грошовий (Т' - Г'). Основне завдання промисловця - виробництво додаткової вартості, а функція реалізації товару для нього побічна. Тому й вона відособлюється й обслуговується операціями торгового капіталу. Формула руху (кругообороту) торгового капіталу така ж, як і загальна формула капіталу, тобто Г - Т - Г' [3, 520].

Функції торгового капіталу: перетворює товарну форму капіталу в грошову форму; обслуговує реалізацію товарів і втіленої в них додаткової вартості; скорочує час обороту капіталу; знижує витрати обігу на одиницю реалізованої продукції; збільшує величну всього суспільного капіталу; підвищує норму прибутку; зменшує долю капіталу зайнятого у сфері обігу. Торговий капітал концентрує попит на товари і тому має змогу впливати на виробництво, пристосовуючи його до потреб ринку, стимулюючи випуск товарів, що користуються попитом, інноваційних виробів, скорочує і припиняє виробництво неприбуткових товарів, впливає на попит, пов’язує виробництво з національними і зарубіжними ринками. За сучасних умов поглиблюється інтеграція промислового і торгового капіталів на новій основі. Рух промислового і торгового капіталу переплітається на основі кооперації промисловості і торгівлі. Це відображається в концепції маркетингу. Конкретно і наочно суть торгового капіталу виявляється у його функціях. До основних функцій торгового капіталу належать: перетворення товарного капіталу у грошовій, або реалізація додаткової вартості; розв'язання суперечностей промислового капіталу; торговий капітал, будучи капіталом обігу, не створює власності, але сприяє збільшенню додаткової вартості і норми прибутку [6, 200].

Особливості функцій  торгового капіталу передбачають його двояку природу. Діалектика торгового  капіталу полягає у тому, що, зменшуючи середню норму прибутку (оскільки, не виробляючи нової вартості, привласнює частину створеної промисловим капіталом додаткової вартості), він служить матеріальною основою суперечностей між промисловими і торговими підприємцями.

Але, з іншого боку, як особливий від капіталу обігу, що спеціалізується у сфері обігу і централізує процес реалізації, він сприяє підвищенню норми прибутку (оскільки відносно зменшує розміри капіталу обігу і відповідно сприяє збільшенню виробничого капіталу, зменшує витрати обігу і збільшує швидкість обороту сукупного капіталу, стимулює попит, розширює ринки збуту).

 У вітчизняній літературі  немає єдиної думки щодо питання  про функції торгового капіталу  і прибутку, в різних джерелах  нараховують від двох до семи функцій.  Більшість західних економістів виділяють три функції, найбільш відповідні природі торгового капіталу і прибутку. Це функції узагальненого оціночного показника діяльності, відтворена і стимулююча функції [6, 203-204].

 Відповідно функція  торгового капіталу і торгового  прибутку від продажу такого товару, як соковарка , характеризує результат діяльності використання торгового капіталу.  Торговий прибуток являє собою підсумок його діяльності, яка залежить від рівня його собівартості, якості та кількості продукції, що випускається, продуктивності роботи, певною мірою використання не тільки виробничих фондів, а й організації управління, а також матеріально-технічного постачання.  Величина торгового прибутку складається під впливом багатьох факторів і відбиває практично всі сторони діяльності суб'єкта, який веде господарство.

 Проте останнім  часом спостерігається тенденція  щодо поліпшення торгівлі в  Україні.  Підприємства торгівлі, які функціонують нині, і продають такий товар, як хлібопічка, здійснюють свою діяльність на принципах самоокупності, самостійності, самофінансування і відповідальності за наслідки і результати господарської діяльності. Поруч з оцінною функцією торговий капітал і прибуток виконує функцію стимулювання.  Стимулююча функція цих показників виявляється не тільки в напрямку частини торгового капіталу на економічне стимулювання, а пов'язана з усім процесом формування, розподілу і використання торгового прибутку.  При цьому торгова прибуток служить нібито "вузлом" взаємоузгодження інтересів суспільства, організації та окремих працівників [5, 624].

 Ще однією функцією  торгового капіталу і прибутку  є відтворена функція, в якій  вона виступає як одне з  основних джерел ресурсів розширеного  відтворення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

1.  Місце торгового капіталу в створенні додаткової вартості

 

 

Хоча торговий капітал  не бере безпосередньої участі у виробництві  вартості і додаткової вартості, проте  він опосередковано сприяє збільшенню маси додаткової вартості і середньої  норми прибутку, а отже й ВНП  і національного доходу.

 Досягається це в результаті того, що, по-перше, існування торгового капіталу зменшує частину капіталу, яка потрібна для обслуговування торгівлі, і відповідно збільшує ту частину капіталу, яка зайнята у виробництві. По-друге, торгові капіталісти краще знають ринки, а тому й швидше реалізують товари і цим самим прискорюють оборот капіталу. По-третє, існування торгового капіталу сприяє безперервності виробництва.