Торговий капітал і його функціональні форми

 Причому саме за  допомогою одержуваного в кінцевому підсумку прибутку керівник може підвищити заробітну плату працівникам, а також більш оперативно збільшити розвиток самого виробництва за рахунок додаткового обладнання та створення додаткового числа робочих місць. Для визначення прибутку підприємства необхідно враховувати всі параметри госпрозрахункової діяльності компанії в галузі торгівлі, громадського харчування, транспорту і т.д. При цьому фахівець повинен уважно вивчити, як виконувався план, і яка динаміка прибутку, а також виявити всі фактори, які впливають на це, але особлива увага приділяється резервам зростання чистого доходу компанії. Прибуток, який підприємство отримує від реалізації продуктів, взаємопов‘язаний з обсягом товарообігу і середнього показника доходу та рівня витрат даного обороту [7, 285].

 Визначити, як змінюється  обсяг проданих товарів  —  потрібно визначити, наскільки  змінилася кількість відправлених  партій від раніше запланованого  показника і в динаміці перемножити  між собою рівень базисного  прибутку від торгівлі в процентному співвідношенні і фактичної норми за минулий рік, отриманий результат треба буде розділити на 100.

 Щоб визначити середньостатистичний  обсяг валового доходу і такого  ж параметру, але в сфері  витрат обігу товарів, потрібно  помножити наявний фактичний обсяг руху продукції за звітний період на відмінну одиницю від плану і сумарно все це розділити на 100.

 При цьому вплив  на балансних прибуток надають  обсяги прибутку і витрат від  реалізації всіх видів продукції,  а також позареалізаційні витрати, доходи та збитки.

 Якщо ж із загальної  суми валового доходу податків  та інших обов’язкових відрахувань  компанії, різних торгових надбавок  і витрат обігу. До речі, саме  від цієї операції залежить  і результат динаміки самого  прибутку.

 Підсумковий вплив  на остаточні матеріальні результати надають доходи від неторгової діяльності компанії, витрати і прибуток. Вони обчислюються окремо один від одного, а також у загальному вигляді

 Темпи зростання  сплачених штрафів і різного  роду неустойок завжди перевищують  темпи збільшення отриманих стягнень. До речі, всі скарги і претензії з приводу порушень в сфері договірних відносин, що надійшли від покупців, підприємців та інших осіб, повинні бути оцінені критично. Причому після проведеного аналізу необхідно докласти максимум зусиль до мінімізації подібних стягнень. При цьому повинен бути встановлений винуватець інциденту, в результаті якого підприємство понесло збитки [11, 426-427].

 Позитивною вважається  динаміка збільшення дивідендів  за акціями компанії і одержуваних  доходів від облігацій та іншого роду цінних паперів, якими володіє дане підприємство. Наприклад, багато вітчизняних фірм отримують прибуток з того, що здають в оренду майно і витягають вигідну різницю на курсах грошових одиниць різних держав.

 Усі виявлені у період підготовки звітності прибутки і збитки компанії за минулі роки свідчать про недосконалість системи обліку, яка використовується на даному підприємстві. Тому обов‘язково повинні бути зроблені дії щодо її поліпшення та оптимізації потенціалу висококваліфікованих фахівців, що працюють в бухгалтерії компанії [11, 428-429].

 Адже в іншому  випадку не вдасться оперативно  і грамотно провести списання  на зменшення доходів дебіторської  заборгованості через закінчення  терміну позовної давності. Для  цієї операції потрібно вивчити метод оформлення, оголошення та фактичного обліку претензій, а також розрахунку з постачальниками і покупцями продукції.

 Дуже уважно повинні  бути розглянуті збитки від  подібного роду списань, які  були зроблені у зв’язку з  розкраданням, розтратами та іншої недостатності на підприємстві.

 Аналіз здійснення  змін прибутку окремих структурних  підрозділів дає можливість зробити  більш глибоке вивчення фінансової  діяльності компанії. При цьому  повинні бути враховані вся  робота підрозділів, які відрізняються максимально високими показниками підприємства і тих підрозділів, які стали справжнім тягарем для всієї організації. Методи виявлення рентабельності підприємства роздрібної торгівлі [11, 430].

 Визначити загальну  рентабельність торговельного підприємства, що спеціалізується на продажі різних товарів можна виявленням відношення прибутку до обсягу реалізованого за конкретний період кількості конкретної продукції.

 Отриманий результат  покаже відсоток матеріальної  вигоди компанії від торговельної  діяльності. Даний рівень рентабельності потрібно вираховувати не всю балансовий прибуток, а лише дохід від продажу товарів, адже інші джерела прибутку, а також параметри витрат організації не залежать від товарообігу. У Європі його називають рівнем рентабельності продажів і приділяють йому особливе значення, тому що він залежить від динаміки валового доходу.

 Обчислити рентабельність  можна, однак наявний сьогодні  метод далекий від ідеалу, тому  що випускає з виду таку  умову, як господарські ресурси  або активи, витрачені на досягнення  такого результату, а також ступінь  ефективності їх використання [11, 432].

 На думку фахівців, кожне підприємство роздрібної торгівлі має використовувати при розрахунку відношення річної суми матеріального прибутку до середнього розміру вартості основних виробничих фондів та коштів, витрачених на товарообіг.

 У результаті фахівець  отримує відомості про процентне співвідношення прибутку, відбитої активами торгової організації, а також отримує реальне розуміння того, скільки було витрачено копійок на кожен виручений карбованець.

Протягом 2001-2005 років загальний обсяг роздрібного товарообігу споживчої кооперації України у фактичних цінах збільшувався, хоч і незначними темпами: у 2005 р. порівняно з 2001 р. на 49,4 % (або 862,7 млн. грн.), в тому числі роздрібний товарообіг торговельної мережі – на 51,5 % (або 724,1 млн. грн.) та ресторанного господарства – на 40,7 % або (138,9 млн. грн.) [19, 160].

Розвиток роздрібного  товарообігу протягом досліджуваного періоду є нарощуванням обсягів продажу, і, насамперед, – за рахунок зростання цін. За цей період товарообіг зріс на 49,4 %, тоді як ціни збільшилися в середньому на 44,2 %. Ця несприятлива тенденція призвела до сповільнення темпів реалізації товарів. Тому в порівняльних цінах роздрібний товарообіг системи збільшився тільки на 6,7 %. Питома вага товарообігу роздрібної торговельної мережі в загальному його обсязі збільшилась на 1,1 %, а частка товарообігу ресторанного господарства відповідно зменшилась, сфера ресторанного господарства зазнала значного скорочення як в кількості об'єктів, так і у обсягах обігу. В 2001 році роздрібний товарообіг Івано-Франківської облспоживспілки становив 2 % в товарообігу Укоопспілки, однак, в 2005 році він займав тільки 1,6 %. Роздрібний товарообіг Івано-Франківської облспоживспілки протягом 2001-2005 років збільшився на 20,7 % (табл. 2). При цьому товарообіг роздрібної торговельної мережі розвивався швидшими темпами (26,1 % до 2001 року), ніж товарообіг ресторанного господарства (2,6 %). У 2005 році частка обігу кооперативної мережі, розташованої в сільській місцевості, склала 55,4 % [15, 320-321].

Розвиток структури роздрібного товарообігу споживчої кооперації протягом 2001-2005 років відрізнявся такими тенденціями: продаж продовольчих товарів у 2001-2005 рр. збільшився на 722,1 млн. грн. або на 46,1 %, їхня питома вага у загальному товарообігу зменшилась на 2,2 % на користь непродовольчих товарів; продаж непродовольчих товарів у 2001-2005 рр. зріс на 140,6 млн. грн. або на 78,2 %, таким чином товарообіг з непродовольчих товарів розвивається більш швидкими темпами, що є позитивним явищем.

Отже, роздрібний товарообіг характеризує діяльність не тільки торговельних підприємств. У ньому відображається стан економіки в цілому. У розпорядженні споживчої кооперації є найбільш розгалужена матеріально технічна база роздрібної торгівлі та ресторанного господарства на селі. Незважаючи на це, кооператори здають свої позиції конкурентам у боротьбі. Це наслідок важкої та повільної адаптації до нових умов господарювання, особливостей переходу до ринкових відносин. Головна причина, яка стримує розвиток споживчої кооперації, – низькі темпи реформування відносин, незадовільне виконання важливих рішень щодо створення нового, реального господаря у споживчої кооперації. Саме через це відбувається скорочення роздрібної торговельної мережі, звуження реального продажу та згортання асортименту товарів, стихійність у формуванні ресурсів і їх товаропостачанні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

 

 ВИТРАТИ ОБІГУ ТА  ШЛЯХИ ЇХ ЗНИЖЕННЯ 

 

 

Відповідно до того, як виробництво виступає, з одного боку, виробництвом споживних вартостей, а з другого - виробництвом вартості і додаткової вартості, так і обіг є, з одного боку, рухом споживних вартостей, а з другого - зміною форми вартості.

 Рух споживних вартостей, перехід їх від одного власника до іншого шляхом купівлі-продажу становить матеріальний зміст обігу. Проте характерна особливість обігу заключається не в цьому переміщенні споживних вартостей, а в самих актах купівлі і продажу. При продажу товару, скажімо, мотоцикла, відбувається відчуження (передача) його споживної вартості, а вартість мотоцикла не відчужується (не передається), а лише реалізується, тобто змінює свою форму - товарну на грошову [8, 140].

 Отже, в процесі  обігу відбувається лише зміна  форм вартості: вартість з товарної  перетворюється на грошову, з грошової - в товарну.

 Обіг в чистому  вигляді (без переміщення споживних вартостей) можи3 спостерігати при продажу будинку, будов, залізниць (без їх зносу), а така при біржовій торгівлі. Будинок, що продається, знаходиться в обігу як товар без фізичного переміщення. При біржовій торгівлі товар може лежати на складі і в той же час буде перебувати в обігу на біржі як об'єкт купівлі і продажу. Він тут стає власністю то однієї, то іншої, то третьої особи і т.д [8, 140-141].

 Отже, обіг у власному  розумінні слова - це зміна  форми вартості.

 Капіталістичний обіг відрізняється від простого товарного обігу формою і змістом. Простий товарний обіг здійснюється за формулою Т - Г - Т. Зміст простого товарного обігу заключається в обміні споживної вартості на іншу. Вартість тут є умовою, а не метою обігу.

 Капіталістичний обіг здійснюється за формулою Г - Т - Г'. Тут метою і рушійним мотивом є збільшення вартості. Обмін споживних вартостей тут є лише умовою, без якої не можливе виробництво і реалізація додаткової вартості. Виходячи з єдності виробництва та обігу і визначальної ролі виробництва по відношенню до обігу, слід мати на увазі, що праця в сфері обігу має свої особливості. У власне сфері обігу відбувається лише зміна форм вартості, тобто перетворення її з грошової в товарну і товарної в грошову. В результаті цього праця, зайнята в сфері обігу, є непродуктивною працею. Вона не створює вартості і споживної вартості. Аналіз процесу обігу капіталу показує, що затрати капіталіста не обмежуються затратами на купівлю засобів виробництва і робочої сили [8, 141].

 Для здійснення процесу обігу капіталу на першій і третій стадіях кругообороту потрібні додаткові затрати.

 Витрати уречевленої і живої праці, пов'язані з перетворенням капіталу із грошової формну товарну і з товарної в грошову, є витратами обігу.

 Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові витрати виробництва та обігу (продуктивні витрати обігу).

 До чистих витрат  обігу належать:

• витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості (тобто затрати на купівлю і продаж. Вони не створюють додаткової вартості);
• витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі (затрати на оплату праці бухгалтерського персоналу, купівлю канцтоварів і т.д. Ці витрати також не створюють додаткової вартості);
• витрати по забезпеченню грошового обігу (чеканка монет, друкування паперових грошей, папір, витрати кредитної системи і т.д.) [8, 141].

 Перехід споживних  вартостей не може здійснюватися  без Переміщення товарів з  одного місця в інше, без упаковки, зберігання. Витрати на здійснення  цих операцій є додатковими витратами 6иРобництва в обігу. А сама праця, зайнята цими операціями, є продуктивною працею, бо вона створює вартість і додаткову вартість.

 До продуктивних  витрат обігу належать:

1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці а зберігання різних видів запасів (на будування складів, елеваторів, на

 перевірку, сортування, упаковку товарів, на оплату  праці працівників складського  господарства). Але якщо зберігаються  запаси зі спекулятивною метою,  або це зберігання викликане  труднощами в збуті, то витрати на зберігання будуть чистими витратами;

2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення  товарів з місць виробництва  до місць споживання. Праця на  транспорті є продуктивною в  тій мірі, в якій вона безпосередньо  обслуговує перевезення товарів. Вона переносить на товари, що перевозяться, вартість зносу засобів транспорту і приєднує до товарів нову вартість. Якщо перевезення товарів не обумовлене нормальним ходом виробництва і реалізації, то транспортні витрати приймають форму чистих витрат (перевезення з метою спекуляції чи викликані труднощами збуту) [8, 141-142].

Другий поділ витрат стосовно товарообороту—це постійні й змінні витрати.

Постійні витрати представляють  собою такі, що в конкретний момент не залежать безпосередньо від величини і структури товарообороту. До них відносять: розходи на оренду торгових одиниць, амортизацію основних фондів, зношення малоцінного інвентаря, оплату праці працівникам за окладами і тарифними ставками. Ці витратне постійними протягом конкретного періоду часу. Середні постійні витрати зі зростанням товарообороту мають тенденцію до зниження.