Банківська система України

 

План

Теоретична  частина...................................................................................3

Вступ…………………………………………………………………………..3 
1. Система показників статистики державного бюджету………………….8

2. Бюджетні класифікації…………………………………………………….11

3. Основні  методи статистики державного  бюджету….…………………..24

4. Прогнозування  державних операцій…………………………………….35

Практична частина…………………………………………………………42

Висновки

Список  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Державний бюджет — це план утворення і  використання фінансових ресурсів для  забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Він характеризує систему економічних відносин з формування державних фінансових ресурсів і напрями використання останніх в інтересах суспільства. За допомогою державного бюджету формується структура суспільного виробництва, забезпечується потрібне співвідношення між споживанням і нагромадженням.

Бюджетна  система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Бюджет  Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування АРК.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районі, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

Сукупність  усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є  Зведеним бюджетом України. Останній використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку.

Розрізняють два види бюджетів: бюджет-брутто —  форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки показуються в розгорнутому вигляді без сальдування зустрічних платежів, що мають місце в бюджетній системі країни, та бюджет-нетто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки окремих бюджетів показуються як сальдо, тобто з урахуванням зустрічних платежів (наприклад, кошти державного бюджету можуть бути спрямовані в місцеві бюджети, і навпаки). Бюджет-нетто менший за бюджет-брутто. Різниця між ними являє собою внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних доходів і видатків Зведеного бюджету України.

Головні завдання статистики державного бюджету  полягають в тому, щоб аналізувати  виконання плану та динаміку доходів  і видатків державного бюджету, зв’язок його дохідної частини з найважливішими показниками розвитку економіки. Основною функцією статистики державного бюджету є характеристика його провідних показників, які визначають зміст і спрямованість фіскальної політики. Окрім того, статистика державного бюджету має визначати:

1) загальну  величину доходів і видатків  державного бюджету, розмір перевищення  видатків над доходами (дефіцит)  або доходів над видатками  (профіцит);

2) структуру  доходів державного бюджету;

3) структуру  видатків державного бюджету;

4) джерела  фінансування бюджетного дефіциту;

5) розмір  державного внутрішнього боргу;

6) ефективність  проведення державної фіскальної  політики;

7) вплив  фіскальної політики на економічний  розвиток і рівень життя населення.

Джерелами інформації статистики державного бюджету  є дані про податки, які збирають, накопичують, обробляють та аналізують за допомогою методів економічної статистики регіональні відділення Державної податкової адміністрації (ДПА). Саме ці дані виступають об’єктом статистики державного бюджету, яка, в свою чергу, є розділом фінансової статистики. Ще одним джерелом статистичної інформації тут виступає бухгалтерська і статистична звітність, що надається окремими одиницями податкового обліку (підприємствами, банками, індивідуальними господарствами тощо) до відповідних податкових органів. Саме так статистика державного бюджету вивчає процес формування доходів Державного бюджету України та його витрати.

Головними методами, що застосовуються статистикою  державного бюджету, є типологічні, структурні та аналітичні групування, динамічні ряди, структурні зрушення.

Групування  доходів державного бюджету проводиться  відповідно до їх економічної природи за принципом предметної класифікації (виду) податкових платежів (ПДВ, податок з прибутку, акцизи тощо). Динамічні ряди доходів бюджету будуються з урахуванням змін, що відбулися у статтях доходів за фактичним розподілом джерел доходів по розділах, главах, параграфах і статтях. Ці зміни беруться до уваги при вивченні структурних зрушень у доходах бюджету.

Для аналізу  закономірностей формування окремих  видів доходів державного бюджету застосовуються динамічні ряди, для прогнозних розрахунків — економетричні моделі. При вивченні впливу окремих факторів на формування дохідної частини бюджету досить поширені методи кореляційно-регресійного аналізу, а також багатофакторні індексні моделі.

У практиці статистичного аналізу високе інформаційне навантаження має вивчення регіонального розподілу податкових надходжень. Воно дає можливість оцінити стан і потенційні можливості кожного регіону у формуванні загальнодержавного бюджету. Також актуальним є вивчення показників концентрації податкових надходжень у розрізі районів, областей і регіонів.

Подібний  широкий інструментарій статистики призначено для досконалого вивчення природи податкових надходжень за конкретних економічних умов і надання адекватних рекомендацій для ефективного управління цим процесом. Так, при прийнятті державного бюджету на кожний наступний рік досконало вивчаються дані про виконання минулорічного бюджету. Постатейно аналізується рівень виконання бюджету (як за дохідною, так і видатковою частинами) з визначенням причин, що завадили виконати ту чи іншу статтю, і потенційних резервів.

Аналіз  податкових надходжень здійснюється на всіх рівнях державної влади з  відповідним розподілом на функції. Так, ДПА збирає, обробляє та накопичує  дані про поточні податкові надходження. На рівні Кабінету Міністрів, тобто  виконавчої гілки влади, аналізом податкових надходжень займається Міністерство фінансів, яке виступає «виконавцем» прийнятого і затвердженого Державного бюджету. Аналіз податкових надходжень дає змогу Кабінету Міністрів формувати стратегію і тактику в питаннях податкової політики, управління державним боргом, впливати на макроекономічну ситуацію в країні шляхом внесення пропозицій до Верховної Ради щодо зміни податкових ставок, уведення нових або відміни старих податків тощо. Верховна Рада як законодавчий орган в цілому і Комісія з питань державного бюджету виконують моніторинг виконання бюджетного року і готують законодавчу базу для прийняття нового Державного бюджету. На підставі статистичних даних аналізуються та, у разі можливості, усуваються помилки, припущені при формуванні минулого бюджету.

Бюджетний процес в Україні має поки що невелику історію. Нестабільність вітчизняного податкового законодавства відповідним чином впливає на формування податкових надходжень. Існують проблеми з налагодженням належного обліку податкових надходжень і стабілізацією податкової бази. Все це прямо або опосередковано позначається на статистичному забезпеченні бюджетного процесу. Так, зміна в методології розрахунку тих чи інших статей бюджетних надходжень значно ускладнює зіставність показників за кілька звітних періодів, впливає на об’єктивність отриманих результатів. До того ж бюджетний процес не є прозорим і відкритим. Як правило, лише остаточні агреговані статті висвітлюються у засобах масової інформації. При цьому «технічні» особливості складання того чи іншого розділу, статті залишаються без належних коментарів. Це, в свою чергу, стоїть на заваді незалежних експертів та аналітиків, які через такий перебіг подій не в змозі адекватно оцінити переваги та недоліки прийнятого бюджету.

Статистика  державного бюджету відіграє значну роль у процесі державного управління податковими надходженнями до державного бюджету зокрема і виконанням дохідної та видаткової частин бюджету взагалі. Дані статистичного аналізу використовуються виконавчою та законодавчою гілками влади для забезпечення виконання належних функцій у бюджетному процесі.

Статистичний  аналіз також дещо ускладнений нестабільністю методологічної бази обліку та розрахунку окремих статей податкових надходжень. Це заважає як об’єктивності статистичних розрахунків, так і управлінських рішень, сформованих на підставі цих розрахунків. Обмежене висвітлення процесів, пов’язаних з прийняттям і виконанням бюджету, в загальних та специфічних аспектах не сприяє формуванню незалежної експертної думки з проблемних питань бюджетотворення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Система показників статистики  державного бюджету

Справа  статистики — збір та обробка даних  про доходи та видатки державного бюджету. Державний та місцеві бюджети  складаються з дохідної та видаткової частин. Статистика аналізує структуру і динаміку цих частин, що дозволяє визначити основні джерела формування доходів держави і напрями розподілу одержаних коштів. Це має принципове економічне і соціально-політичне значення. При виконанні цих завдань статистика спирається на звітність про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів, яка надається бюджетними і банківськими установами, органами Державного комітету статистики і господарськими організаціями.

У процесі  аналізу склад доходів і видатків державного бюджету вивчається докладніше. Надходження від підприємств розподіляються за галузями та формами власності, надходження від населення — за видами податків та іншими ознаками.

Дохід державного бюджету утворюють усі надходження  від підприємств, установ і населення  до бюджетів усіх рівнів управління. Вони поділяються на поточні та капітальні доходи.

Поточні доходи включають податкові та неподаткові  доходи, крім безоплатних надходжень, надходжень від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна та капітальних трансфертів.

Податки — це частина доходу, яку фірми  і домашні господарства сплачують державі у розмірі, що встановлюється законом.

Податкові доходи включають різні види податків, тобто безповоротних обов’язкових платежів, згрупованих за об’єктами оподаткування: доходи, заробітна плата, майно, товари та послуги, зовнішня торгівля.

За способом стягнення податки поділяються  на прямі та напрямі. Прямі податки стягуються з джерела доходу економічних суб’єктів і сплачуються отримувачами доходу. Непрямі податки стягуються з витрат і сплачуються споживачами (податок на додану вартість, податок з обороту, податок на продаж окремих видів товарів і послуг, акцизи, імпортні мита, дорожні збори тощо). Розміри податків визначаються системою оподаткування і шкалою податкових ставок. Розміри фіксованих податків не залежать від розміру доходів і витрат.

Системи оподаткування, які встановлюють залежність податкових відрахувань від розміру витрат, доходів або їх джерел, поділяються на пропорційні, прогресивні та регресивні.

Прогресивне оподаткування здійснюється за шкалою, що встановлює більші ставки податку  для вищих рівнів доходів чи витрат.

Пропорційне оподаткування здійснюється за фіксованими  ставками, які не змінюються залежно від рівня доходів або витрат.

Регресивне  оподаткування передбачає зниження податкових ставок по мірі росту доходів  або витрат.

Рівень  оподаткування (податковий тягар) в  економіці обчислюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домашніх господарств (ставки загального оподаткування доходів або гранична ставка податку).

Неподаткові доходи включають всі безоплатні і безповоротні надходження до державного бюджету, такі як доходи держави від  власності та підприємницької діяльності, продажу товарів і послуг (за винятком доходів від продажу основного  капіталу), надходження від адміністративних штрафів за несплату податків, а також добровільні, безоплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Капітальні  доходи включають доходи від продажу  основного капіталу, запасів державних  резервів, землі, нематеріальних активів і капітальних трансфертів від недержавних підприємств, некомерційних організацій, приватних осіб.

Доходи  бюджетів утворюються за рахунок  надходжень від сплати фізичними  та юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України.

Види  доходів Зведеного бюджету України  — податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до Фонду з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, прибуткові податки з громадян, плата за землю.

Видатки бюджетів включають усі платежі, що не повертаються. Видатки визначаються як державні витрати, що утворюються на безповоротній основі, тобто не пов’язані з виникненням або погашенням фінансових вимог. Ці видатки можуть бути спрямовані як на поточні, так і на капітальні цілі, класифікуватися як відшкодовані, так і безповоротні.

Поточні видатки — це відшкодовані витрати, не пов’язані з придбанням основного  капіталу, товарів і послуг для  виробництва основного капіталу, а також безоплатні виплати. Останні не включають придбання капітальних активів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу або збільшення фінансових активів одержувачів. У складі поточних витрат виокремлюють видатки на товари і послуги, виплату відсотків з державного боргу, субсидії та інші поточні трансферти й видатки.