Банківська система України

Збір  на обов’язкове соціальне страхування  на випадок безробіття до Фонду сприяння зайнятості населення України містить надходження від підприємств, установ, організацій, нарахування від фонду оплати праці від суб’єктів підприємницької діяльності, внески фізичних осіб, бюджетні трансферти та інші надходження.

До збору  до Державного інноваційного фонду  України належать надходження від підприємств, установ та організацій, бюджетні трансферти, надходження від застосування штрафних санкцій, реструктурована сума заборгованості збору до Державного інноваційного фонду та інші надходження.

До відрахувань  та збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування включаються відрахування коштів підприємств і громадських організацій, збір від продажу паливно-мастильних матеріалів, відрахування від доходів з експлуатації автомобільного транспорту, збір за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів.

До інших  фондів належать надходження до державного цільового Фонду розвитку промисловості, надходження до галузевих інноваційних фондів, надходження до Фонду сприяння конверсії, надходження коштів до Державного фонду приватизації, надходження коштів до Фонду сприяння виробництву, надходження коштів до Державного фонду охорони праці, надходження коштів до галузевих фондів охорони праці та місцеві позабюджетні фонди.

Видатки класифікуються за двома ознаками: функція державних видатків, виконання якої пояснює ці видатки, та економічне призначення видатків.

Економічна  класифікація видатків бюджету  
(за скороченою формою):

1. Загальні видатки і кредитування з вирахуванням погашення (2 + 6).

2. Загальні  видатки (3 + 4 + 5).

3. Поточні  видатки:

3.1. Видатки  на товари та послуги.

3.1. Виплата  відсотків.

3.2. Субсидії  і поточні трансфертні виплати.

4. Капітальні  видатки:

4.1. Придбання  основного капіталу.

4.2. Створення  державних запасів і резервів.

4.3. Придбання  землі і нематеріальних активів.

4.4. Капітальні  трансферти.

5. Нерозподілені  видатки.

6. Кредитування  з вирахуванням погашення:

6.1. Внутрішнє  кредитування.

6.2. Зовнішнє  кредитування.

Видатки на товари та послуги включають оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, видатки на відрядження, оплату послуг з утримання бюджетних установ, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, фінансування різного роду досліджень і державних програм.

Придбання основного капіталу включає придбання  обладнання і предметів довгострокового користування, капітальне будівництво та капітальний ремонт.

У статті « Кредитування з вирахуванням погашення» враховується кредитна діяльність лише тих державних установ, фонди яких повністю формуються за рахунок державних коштів.

Функціональна класифікація видатків бюджету:

1. Державне  управління.

2. Судова  влада.

3. Міжнародна  діяльність.

4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.

5. Національна  оборона.

6. Правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.

7. Освіта.

8. Охорона  здоров’я.

9. Соціальний  захист.

10. Житлово-комунальне  господарство.

11. Культура  і мистецтво.

12. Засоби  масової інформації.

13. Фізична  культура і спорт.

14. Промисловість  та енергетика.

15. Будівництво.

16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

17. Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика.

18. Інші послуги,  пов’язані з економічною діяльністю.

19. Заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

20. Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека.

21. Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.

22. Поповнення  державних запасів і резервів.

23. Обслуговування  державного боргу.

24. Державні цільові фонди (за винятком Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

25. Видатки,  не віднесені до основних груп.

У функціональній класифікації можна виокремити чотири групи:

• державні послуги загального призначення;
• громадські та соціальні послуги;
• державні послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

інші  функції.

• Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту

Міжнародним валютним фондом рекомендуються дві  класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту: за типом кредитора і типом боргового зобов’язання.

За типом  кредитора:

1. Загальне  фінансування (1+2).

2. Внутрішнє  фінансування:

2.1. Фінансування  за рахунок коштів бюджетів  різних рівнів і державних  фондів:

- позики, одержані з державних фондів;

- позики, одержані з бюджетів вищих рівнів;

- позики, одержані з бюджетів нижчих рівнів.

2.2. Фінансування за рахунок позик Національного банку України.

2.3. Фінансування  за рахунок комерційних банків.

2.4. Інше  внутрішнє фінансування:

позики  інших фінансових установ;

позики  нефінансових державних підприємств;

позики  нефінансового приватного сектору.

2.5. Коригування:

- збільшення суми непогашеної позики через накопичення сум відсотків, нарахованих за певний період;

- різниця між вартісною оцінкою зазначених вище статей і курсом нового випуску зобов’язань;

- різниця між вартісною оцінкою зазначених вище статей і ціною при погашенні зобов’язань;

- безготівковий випуск або погашення боргових зобов’язань;

- переоцінка вартості в національній валюті.

3. Зовнішнє  фінансування:

3.1. Позики, надані міжнародними організаціями  економічного розвитку.

3.2. Позики, надані урядами іноземних держав.

3.3. Позики, надані іноземними комерційними  банками.

3.4. Позики, надані постачальниками.

3.5. Зміна  залишків бюджетних коштів в  установах банків в іноземній  валюті.

3.6. Зміна  обсягів депозитів і цінних  паперів.

3.7. Інше  зовнішнє фінансування.

Ця класифікація дозволяє отримати інформацію про ймовірний вплив на економіку, оскільки власники боргових зобов’язань і кредитори класифікуються за принципом однорідності економічної поведінки.

За типом  боргового зобов’язання:

1. Загальне  фінансування (1 + 2).

2. Внутрішнє  фінансування:

2.1. Довгострокові  облігації.

2.2. Короткострокові  облігації.

2.3. Довгострокові  позички.

2.4. Короткострокові  позички, що не належать до  інших категорій.

2.5. Інші  зобов’язання.

2.6. Зміни  в обсягах готівкових грошових  коштів, депозитів і цінних паперів,  необхідних для управління ліквідністю.

3. Зовнішнє  фінансування:

3.1. Довгострокові  облігації.

3.2. Короткострокові  облігації та векселі.

3.3. Довгострокові  позички і аванси, що не належать  до інших категорій.

3.5. Інші  зобов’язання.

3.6. Зміни  в обсягах готівкових грошових  коштів, депозитів і цінних паперів,  необхідних для управління ліквідністю

Класифікація  державного боргу

За типом  кредитора:

1. Загальна  сума боргу (2 + 3).

2. Внутрішній  борг:

2.1. Заборгованість  перед юридичними особами.

2.2. Заборгованість  перед банківськими установами:

перед Національним банком України;

• за позиками, одержаними для фінансування дефіциту;
• за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року;
• за позиками для фінансування дефіциту бюджету минулих років;
• за іншими позиками та зобов’язаннями;
• за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху;
• за залишками вкладів населення, централізованих колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними;
• заборгованість сільськогосподарських підприємств за довгостроковими та короткостроковими позичками, що віднесена на державний борг;
• за сумами, спрямованими на індексацію обігових коштів державних підприємств та організацій;
• компенсація витрат від знецінення грошової частини коштів статутних фондів банків за станом на 1 січня 1992 року;
• заборгованість перед іншими банками.

2.3. Заборгованість  перед іншими органами управління.

2.4. Внутрішня  заборгованість, не віднесена до  інших категорій.

2.5. Коригування,  пов’язане з різницями у вартісних  оцінках.

3. Зовнішній  борг:

3.1. Заборгованість  за позиками, одержаними від міжнародних  організацій економічного розвитку.

3.2. Заборгованість  за позиками, наданими іноземними  державами, в тому числі під гарантії Уряду.

3.3. Заборгованість  за позиками, наданими іноземними  комерційними банками.

3.4. Заборгованість  за позиками, наданими постачальниками.

3.5. Зовнішня  заборгованість, що не віднесена  до інших категорій.

3.6. Коригування,  пов’язане з різницями у вартісних  оцінках.

За типом  боргового зобов’язання:

1. Загальна  сума боргу (2 + 3).

2. Внутрішній  борг:

2.1. Заборгованість  за довгостроковими облігаціями.

2.2. Заборгованість  за середньостроковими облігаціями.

2.3. Заборгованість  за короткостроковими облігаціями  і векселями.

2.4. Заборгованість  за кредитами, одержаними на  фінансування дефіциту бюджету.

2.5. Заборгованість  за відсотками, нарахованими по  кредитах, одержаних на фінансування  дефіциту бюджету.

2.6. Заборгованість  за іншими зобов’язаннями.

3. Зовнішній  борг:

3.1. Заборгованість  за довгостроковими облігаціями.

3.2. Заборгованість  за середньостроковими облігаціями.

3.3. Заборгованість  за короткостроковими облігаціями  і векселями.

3.4. Заборгованість  за позиками, що не належать  до інших категорій.

3.5. Заборгованість  за іншими зобов’язаннями

 

 

3. Основні методи статистики  державного бюджету

Виконання державного бюджету аналізується обчисленням  відносних величин виконання  плану за доходами та видатками в  цілому, а також за окремими їх видами і цільовим призначенням. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання бюджету, а й охарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів і видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих, установити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих.

Приріст суми податкових доходів можливий з  двох причин: зростання податкової бази і зміни в оподаткуванні. Перший вид змін податкових доходів  прийнято називати автоматичним ефектом, другий — дискреційним.

Ці зміни  пов’язані з видами фіскальної політики.

Дискреційна фіскальна політика — це система  заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних  витрат, податків і сальдо державного бюджету. Така політика застосовується державою для активної протидії циклічним коливанням в економіці. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

За недискреційної (автоматичної) фіскальної політики дефіцит і бюджетний надлишок виникають автоматично внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Автоматичний стабілізатор — це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.