Банківська система України та її розвиток на сучасному етапі

43

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Політична економія”

на тему «Банківська система України та її розвиток на сучасному етапі»

Керівник роботи

к.е.н., доц.              Н. І. Климова

Студент економічного факультету

І курсу, групи 14-ФК

Напрям підготовки – 6.030508

«Фінанси і кредит»              В. О. Пономаренко

ХАРКІВ 2010

43

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1               ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР               ЕКОНОМІКИ             

1.1.              Банки: сутність, походження, функції

1.2.              Правові засади банківської діяльності в Україні

1.3.              Функціонування сучасних банківських систем

РОЗДІЛ 2               АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ               УКРАЇНИ

2.1.              Етапи розвитку банківської системи України

2.2.              Банківська система України в умовах світової фінансово-              економічної кризи

РОЗДІЛ 3               ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
              УКРАЇНИ

3.1.              Шляхи подолання кризи в банківському секторі

3.2.              Напрямки вдосконалення банківської системи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Анотація використаних джерел

АНОТАЦІЯ

У роботі розкрито сутність поняття «банк», визначено функції банків на різних рівнях дворівневої системи та правові засади банківської діяльності в Україні. Розглянуто етапи розвитку банківської системи України в роки незалежності.

Проаналізовано сучасний стан банківської системи в умовах світової фінансово-економічної кризи і виділено такі характерні риси: високий рівень присутності іноземного капіталу в банківській системі України; банки перебувають під впливом кризи ліквідності, що впливає на скорочення кредитування; банки зосередилися на поліпшенні якості активів, реструктуризації проблемної позичкової заборгованості тощо.

На основі вивчених наукових джерел послідовно та вичерпно розглянуто можливі шляхи подолання кризи в банківському секторі, запропоновані відомими українськими банкірами, а також коротко охарактеризовано основні напрямки подальшого розвитку банківської системи України.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків, містить 3 рисунка, 23 наукових джерела інформації, 2 додатка. Загальний обсяг роботи без додатків – 30 сторінок.

Ключові слова: банк, банківська діяльність, банківська система, криза, антикризові заходи, стратегічні напрямки.

ВСТУП

Стабільний розвиток банківської системи є запорукою економічного процвітання країни. Відповідно до цього, на сьогоднішній день є актуальним дослідження проблем у банківському секторі нашої держави в контексті фінансової кризи, що набула загальносвітового характеру і стала серйозним викликом не тільки для України, а й для провідних країн світу. Проблема системної кризи фінансового сектору економіки цікавить багатьох спеціалістів, але, незважаючи на досить велику науково-інформаційну базу з цієї тематики, в ній містяться ще недосліджені питання.

Об’єктом дослідження є банківська система України на сучасному етапі її розвитку.

Предметом дослідження є кризові явища в економіці країни та їх вплив на банківську систему.

Мета роботи: проаналізувати сучасний стан банківської системи України та розглянути шляхи подолання системної кризи.

Відповідно до поставленої мети, можна виділити такі основні завдання дослідження:

1.      На основі вивченої літератури визначити головні причини та наслідки дестабілізації фінансового ринку України.

2.      Висвітлити загальні риси, якими характеризується сучасний стан банківської системи України.

3.      Розглянути основні шляхи подолання кризи в банківській системі України, визначені у наукових працях відомих банкірів: В. Міщенка, Ю. Іващенка, А. Гідуляна.

У роботі було використано такі законодавчо-нормативні джерела: Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Закон України «Про Національний банк України».

Значний внесок у розробку досліджуваної проблеми зробили: В. І. Міщенко, А. Гідулян, Ю. Іващенко, А. С. Криклій та В. В. Коваленко.

Отримані результати дослідження можна застосувати для подальших розробок нових шляхів виходу з фінансової кризи. Зібрані та систематизовані дані слугуватимуть інформаційно-практичними рекомендаціями щодо визначення стратегії розвитку банківської системи після завершення кризи в Україні.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ

1.1. Банки: сутність, походження, функції

Для того, щоб зрозуміти, що ж таке банк, для чого він потрібен і яка його роль у суспільних відносинах, необхідно, в першу чергу, надати визначення цьому поняттю, тобто розкрити його сутність.

Банк – це фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту (позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей [7, с.37-38]. На сьогоднішній день у світовій науці існує три основні теорії походження слова «банк»: – від нім. «die Bank» (лавка, на якій здійснювались розрахунки), – від франц. «banque» (скриня), – від італ. «banco» (лавка, крамниця).

Усі банки як фінансові установи організаційно впорядковані в банківську систему –– сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошово-кредитного механізму.

Банківська система країни включає:

1)              центральний банк;

2)              комерційні банки, в тому числі: ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші спеціалізовані банки.

Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.

Основна функція комерційних банків полягає в здійсненні на договірних умовах кредитно-розрахункового, касового та іншого банківського обслуговування підприємств, установ та організацій. Банки відіграють роль посередників між надходженням вітчизняних заощаджень і раціональним розміщенням капіталів в економічному процесі [7, с.38].

Основною функцією центрального банку є емісія валюти країни та забезпечення її обігу. Центральний банк виступає фінансовим агентом уряду, що відповідає за грошово-кредитне регулювання економіки країни.

Конкретної історичної дати виникнення банків немає. Елементи розвитку банківської справи можна знайти в історії древніх держав: Вавилону, Єгипту, Греції, Риму. У ті часи банківські операції зводилися до купівлі, продажу, розміну монет, прийому внесків, видачі позичок, іпотечних і ломбардних операцій. Але поступова зміна соціально-економічних умов (установлення ранньофеодальних порядків, перевага натурального господарства, осуд раннім християнством посередницьких грошових відносин) призвело до затихання товарно-грошових операцій і разом з ними операцій, які сьогодні трактуються як банківські.

Розкладання феодального ладу, розвиток міст, торгівлі й ремесел обумовило активізацію товарно-грошових операцій і сформувало потребу в посередниках, які могли мінімізувати ризики операцій із грошима. Середньовічні міняльні контори стали попередниками банків, а міняйли – попередниками банкірів; вони приймали грошові внески в купців на зберігання й спеціалізувалися на обміні грошей різних міст і країн.

Згодом міняйли стали використовувати ці внески, а також власні кошти для видачі позичок і одержання відсотків, що означало перетворення міняйл на банкірів.

Одним з перших банків у сучасному розумінні цього терміна став заснований в 1407 р. Банк Генуї. У Західній Європі перехід до кредитних банкірських будинків і комерційних банків відбувся в другій пол. XVII ст., у США історія банківської справи починається із другої пол. XVIII ст. Перші банківські операції в Російській імперії стала здійснювати Монетна контора у 1729-1733 рр., а перший комерційний банк з’явився в 1754 р.

Термін «комерційний банк» виник на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю (від англ. commerce), товарообмінні операції й платежі. Основною клієнтурою були торговці, купці (звідси й назва «комерційний банк»). Банки кредитували транспортування, зберігання й інші операції, пов'язані з товарним обміном.

З розвитком промислового виробництва виникли операції по короткостроковому кредитуванню виробничого циклу: позички на поповнення оборотного капіталу, на створення запасів сировини й готових виробів, на виплату зарплати тощо. Строки кредитів поступово подовжувалися, частина банківських ресурсів почала використовуватися для вкладень в основний капітал, цінні папери й т.д.

Отже, термін «комерційний» у назві банку втратив первісний зміст. Сьогодні він позначає «діловий» характер банку, його орієнтованість на обслуговування всіх видів господарських агентів, незалежно від їхнього роду діяльності [21].

1.2. Правові засади банківської діяльності в Україні

Законодавство (Закон України "Про банки і банківську діяльність") визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції:

–              залучення до вкладів грошових коштів фізичних та юридичних осіб;

–              розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

–              відкриття та обслуговування банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Зазначені операції є базовими і утворюють первинну сферу банківської діяльності. Види банків:

–              універсальні, що виконують усі базові операції на грошовому ринку та будь-які інші;

–              спеціалізовані, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку.

Відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" банки в Україні можуть функціонувати як спеціалізовані, тобто ощадні, іпотечні, інвестиційні, розрахункові (клірингові). Законом також закріплено право самостійно визначати напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Правовий зміст банківської діяльності закріплений у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

На відміну від інших небанківських установ, банки створюють фінансові активи та керують їх переміщенням [18]. Діяльність будь-якого банку підпорядковується, природно, отриманню прибутку, тому повинна розглядатись як один з елементів фінансової діяльності держави [7, с.41].

Діяльність Національного банку України регулюється Законом України «Про Національний банк України», прийнятим у березні 1991 р. Будучи підзвітним тільки Верховній Раді України, він має право законодавчої фінансової ініціативи, володіє монопольним правом випускати грошові знаки та направляти їх в обіг. Національний банк проводить операції з резервними фондами та касове обслуговування комерційних банків, купівлю й продаж державних цінних паперів та іноземної валюти, визначення курсу національної валюти щодо валют інших країн. Свій вплив на діяльність підприємств він здійснює через обслуговування комерційних та інших банків. Дозвіл на створення комерційних банків та на їхню діяльність на території України Національний банк дає шляхом їх реєстрації. Отже, основні функції Національного банку України такі:

*              емісія національних грошових знаків, організація їх обігу та вилучення з обігу;

*              надання кредитів комерційним банкам;

*              випуск і погашення державних цінних паперів, управління рахунками уряду, здійснення зарубіжних фінансових операцій;

*              збереження офіційних золотовалютних резервів;

*              грошово-кредитне регулювання економіки;

*              загальний нагляд за діяльністю кредитно-фінансових установ України й виконання фінансового законодавства.

До складу Національного банку входять:

*              державна Скарбниця України. Її функцією є зберігання резервних фондів національних грошових знаків, нагромадження золотого запасу, коштовностей та валютних запасів;

*              валютна біржа, яка купує і продає за вільними ринковими цінами іноземну валюту;

*              розгалужена мережа управлінь, регіональних відділень, розрахунково-касових центрів, які і складають основу резервної системи [19].

Аналіз законодавства дає можливість вважати, що про банківську діяльність можна і слід говорити тоді, коли банки здійснюють ті чи інші дії з фінансовими інструментами, в якості яких виступають гроші, цінні папери і валютні цінності. Тобто, банківська діяльність - це сукупність дій банківської системи з приводу обороту грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, збереження і як товару.