Банківська система України та її розвиток на сучасному етапі

-align:justify">У наш час банки на рівні з іншими кредитно-фінансовими інститутами здійснюють нехарактерні в минулому операції та послуги, зокрема: факторинг, лізинг, операції з купівлі-продажу цінних паперів чи валюти для своїх клієнтів тощо. Така тенденція призвела до розширення спектра банківських послуг, підвищення їх якості для реалізації головної мети банківської діяльності – одержання максимального прибутку. Тому в Україні для того, щоб банківська система ефективно функціонувала з урахуванням досвіду розвинутих країн, необхідні подальше вдосконалення і реструктуризація як другого, так і першого рівнів банківської системи.

Національний банк спільно з Міністерством фінансів України та іншими державними закладами мають стимулювати розвиток банків шляхом упровадження довгострокової стратегії розвитку банківського сектору. Основними складовими цієї стратегії могли б бути:

♦              рівні умови для розвитку вітчизняних недержавних, державних та банків з іноземним капіталом;

♦              адаптація банківського законодавства країни до світових вимог, яка дасть змогу підвищити конкурентоспроможність українських банків;

♦              упровадження прозорості інформації щодо діяльності банків; сприяння поширенню та обміну інформації між ними, зокрема впровадження єдиного кредитного бюро; відкритість для банківських організацій статистичних даних клієнтів (відомостей, які вони надають Державному комітету статистики);

♦              мотивація впровадження кредитування, яке базується на оцінці ризику (risk based pricing);

З огляду на ці стратегічні завдання саме Національний банк має стати двигуном подальших позитивних змін [4].

 

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження було проаналізовано сучасний стан, визначено основні процеси, що відбуваються у банківській системі України, розглянуто шляхи подолання системної кризи.

1.      Головні причини дестабілізації фінансового ринку України: зниження попиту на експортну продукцію, що зумовило скорочення обсягів промислового виробництва і призвело до зниження рівня ліквідності банків, та спроба збереження Національним банком України фіксованого курсу гривні у 2008 р.

Як наслідок – стрімке погіршення макроекономічної ситуації і зокрема стану платіжного балансу, частковий відплив іноземного капіталу, що в сукупності призвело до стрімкого зростання девальваційного тиску на валютному ринку.

2.      Банківська система України на сучасному етапі характеризується такими рисами:

♦              спостерігається високий рівень присутності іноземного капіталу в банківській системі України;

♦              банки перебувають під впливом кризи ліквідності, що впливає на скорочення кредитування;

♦              банківські установи фактично припинили довгострокове кредитування, в перспективі – лише короткострокове;

♦              банки зосередилися на поліпшенні якості активів, реструктуризації проблемної позичкової заборгованості.

3.      Для подолання фінансової кризи В. Міщенко пропонує такі заходи:

♦              взаємодія фінансового та нефінансового секторів економіки, узгодженість дій усіх органів державної влади та суб’єктів господарювання.

♦              запровадження постійно діючої системи моніторингу стабільності фінансової системи в цілому і банківського сектору зокрема.

♦              грошово-кредитна політика НБУ має здійснюватися на основі інструментів точного настроювання та реальної незалежності центрального банку.

На відміну від нього, Ю. Іващенко вважає, що для виходу з фінансової кризи необхідно інвестувати кошти безпосередньо у погашення дебіторської заборгованості. Тому Кабінету Міністрів слід прийняти постанову “Про інвестування запозичених коштів у погашення системної дебіторської заборгованості”.

А. Гідулян наголошує, що в антикризових заходах стратегічним завданням має стати не просто виживання в умовах кризи, а якісне оновлення банківської системи країни. Отже, стабілізація в банківському секторі неможлива без вирішення таких проблем:

♦              проблеми ліквідності та дефіциту довгострокових фінансових ресурсів;

♦              високого рівня зовнішнього боргового навантаження і зростання частки проблемних кредитів;

♦              браку внутрішніх джерел капіталізації банківського сектору;

♦              значної розпорошеності банківського капіталу;

♦              зростання присутності іноземного капіталу.

Загалом у своєму поєднанні ці шляхи визначають масштабний комплекс заходів щодо виходу України з фінансової кризи і є, слід визнати, досить ефективними. Це відкриває нове поле досліджень банківської системи.

Таким чином, зібрані та систематизовані дані слугуватимуть інформаційно-практичними рекомендаціями щодо визначення стратегії розвитку банківської системи після завершення кризи в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.          Закон України Про банки і банківську діяльність / Верховна Рада України. – Із останніми змінами від 24.07.2009 – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14.

2.          Закон України Про Національний банк України / Верховна Рада України. – Із останніми змінами від 21.08.2009 – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=679-14.

3.          Вешкин Ю. Г. Банковские системы зарубежных стран: Курс лекций / Ю. Г. Вешкин, Г. Л. Авагян. – М. : Экономистъ, 2004. – 400 с.

4.          Гідулян А. Державна фінансово-кредитна політика в площині розвитку банківської системи України / А. Гідулян // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 10. – С. 35-40.

5.          Д’яконова І. І. Поняття банківської системи та особливості банківської системи України / І. І. Д’яконова // Вісник Сумського державного університету. – 2008. – № 1. – С.183-191.

6.          Іващенко Ю. Механізм залучення комерційних банків до інвестування економіки в умовах фінансової кризи / Ю. Іващенко // Вісник Національного банку України. – 2010. – № 1. – С. 54-56.

7.          Клімова Н. І. Політична економія: Навчальний посібник. Ч.2. / Н. І. Клімова. – Харків : ХІБС УБС НБУ, 2005. – С. 36-41.

8.          Коваленко В. В. Центральний банк і грошово-кредитна політика [Текст] : навч.-метод. посібн. для самост. вивчення дисципліни : навч. посібн. для вищ. навч. закл. / В. В. Коваленко. – Суми : Університетська книга, 2009. – 222 с.

9.          Костюченко О. А. Правові аспекти банківської діяльності: Посібник із проблем банківського права / О. А. Костюченко. – К. : Криниця, 2003. – 320 с.

10.     Криклій А. С. Банківська система України в умовах розбалансування фінансових ринків: реалії та очікування / А. С. Криклій // Економіка та держава. – 2008. – № 4. – С. 20-22.

11.     Міщенко В. І. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи / В. І. Міщенко, Р. С. Лисенко // Фінанси України. – 2009. – № 1.  – С. 50–57.

12.     Міщенко В. І. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. І. Міщенко // Вісник Національного банку України. – 2009. –
№ 2. – С. 3-7.

13.     Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 10. – С. 3-6.

14.     Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / О. Петрик // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 8. – С. 4-10.

15.     Смовженко Т. С. Антикризове управління стратегічним розвитком банку [Текст] : монографія / Т. С. Смовженко, О. М. Тридід, В. Я. Вовк : Нац. банк України, Ун-т банк. справи. – К. : УБС НБУ, 2008. – 473 с.

16.     Філатова О. В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою / О. В. Філатова // Економіка та держава. – 2009. – № 7. – С. 63-68.

17.     Чуб О. Становлення та розвиток банківської системи України в контексті присутності іноземного капіталу / О. Чуб // Банківська справа. – 2008. – № 6. – С. 81-89.

18.     Капаєва Л. М. Фінансове право: Навчальний посібник /
Л. М. Капаєва, М. С. Лях. – К. : ЦНЛ, 2004. – http://www.readbookz.com/
book/59/2343.html.

19.     Основи економічної теорії: Навчальний посібник / А. А. Григорук, М. С. Палюх, Л. М. Литвин, Т. Д. Літвінова. – http://www.tnpu.edu.ua/kurs/
301/212.htm, http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/213.htm.

20.     Основні тенденції валютного ринку України. – http://
www.bank.gov.ua.

21.     Походження й сутність банків // Банки і банківська справа. – http://www.bsprava.ru/pokhodzhennya-y-sutn-st-bank-v.html.

22.     Правознавство: Підручник / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін. . – К. : КНЕУ, 2003. – http://buklib.net/component/
option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,104/id,1856.

23.     Сегменти ринку: Банківська діяльність / Адвокатська контора «Коннов і Созановський». – http://ua.konnov.com/section/1169651302659.

ДОДАТКИ

Додаток A

Рис. 1. Прибутки підприємств та інвестиції в основний капітал (у річному вимірі)
[Петрик О., 2009].

 

 

Джерело: Національний банк України.

Рис. 2. Динаміка індексів промислової продукції у 2009 році.

Додаток B

 

Джерело: Національний банк України.

 

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Банк – це фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту (позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Банківська діяльність – це сукупність дій банківської системи з приводу обороту грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, збереження і як товару.

Банківська система – сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошово-кредитного механізму.

Волатильність (від англ. volatility – мінливість) – статистичний показник, що характеризує тенденцію ринкової ціни або доходу змінюватися з часом.

Гіперінфляція – це такий вид інфляції, за якого темпи росту цін перевищують 200 % на рік.

Дебіторська заборгованість (Accounts Receivable – рахунки до одержання ) – суми, які нараховуються підприємству від покупців за товари або послуги, продані в кредит. В балансі підприємства записуються як активи.

Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти стосовно іноземних валют.

Інфляція – знецінення грошей, втрата ними купівельної спроможності.

Лізинг (від англ. leasing – оренда, майновий найм) – підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем майна лізингоодержувачу у виключне користування на визначений строк.

Ліквідність банку – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та понесених витрат.

Макроекономіка (від гр. makros – великий) – розділ економічної теорії, в якому досліджується економіка як одне ціле, у комплексі всіх її проблем на рівні країни, або так звані агрегати (лат. agregatus – приєднаний), які являють собою сукупності економічних одиниць.

Монетарна політика (грошово-кредитна політика) – комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обігу, які здійснює держава через центральний банк.

Ревальвація – підвищення обмінного курсу.

Факторинг (від англ. factoring – посередник) – фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат по веденню рахунків. Як правило клієнт є постачальником, який віддає факторинговій компанії право на отримання платежу за товари або послуги. Факторингова компанія відразу виплачує клієнту від 70% до 90% потрібних йому грошей у виді кредиту, а залишок (без проценту за кредит та комісію за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.

Анотація використаних джерел

1.               Закон України Про банки і банківську діяльність / Верховна Рада України. – Із останніми змінами від 24.07.2009 – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=2121-14.

Закон визначає структуру банківської системи України, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

2.               Закон України Про Національний банк України / Верховна Рада України. – Із останніми змінами від 21.08.2009 – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?page=1&nreg=679-14.

Закон визначає правові засади функціонування Національного банку України, його структуру та функції.