Облік, аудит та аналіз грошових коштів на рахунках в банках

Статистика нещасних випадків свідчить, що 15-20 років тому в Україні на виробництві щорічно гинуло близько 4 тис чоловік, що в 1,5 рази більше, ніж у даний час. Але і сьогодні щорічно на виробництві України травмується близько 120 тис. чоловік, із яких 2,5 тисячі гине, більш 10 тисяч чоловік одержують профзахворювання.

За роки економічних  реформ стан умов і безпеки праці  на багатьох підприємствах країни значно погіршився.

Згідно з даними Держкомстату України, кількість осіб, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (в основних видах економіки) на початок 2010 року складала майже 1,6 млн., або 27,4 % до облікової кількості штатних працівників, що на 1 2% більше, ніж їх було в 2000 році.

Найбільша кількість  працюючих у таких умовах в  добувній промисловості – 67,8 %, нафтопереробній – 57 %, металургії та обробленні металу – 55,8 %, хімічному виробництві – 47,2 % тощо.

Серед регіонів найбільша  кількість працюючих у незадовільних  умовах в Луганській області – 44 %, Донецькій – 42,9 %, Дніпропетровській – 37,8 %, Запорізькій – 30,9 %, Івано-Франківській – 26,2 %.

На багатьох підприємствах  до 50-70 і більше відсотків основних виробничих фондів відпрацювали встановлені  для них нормативи і експлуатуються з істотними відхиленнями від  вимог безпеки, що являє потенційну загрозу не тільки для працюючих, а й для оточення.

Наприклад, у хімічній, нафтопереробній та нафтохімічній  промисловості в незадовільному технічному стані експлуатується понад 80 % аміачно-холодильних установок, що може призвести до непередбачених негативних наслідків.

Унаслідок значного послаблення  уваги органів виконавчої влади  й роботодавців, а також профспілкових  органів до питань охорони праці  стали нормою масові порушення конституційного  права працюючих на належні, здорові  й безпечні умови праці.

Так, забезпеченість працюючих  засобами індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних  виробничих факторів на більшості підприємств  складає тільки половину від існуючих норм. Навіть шахтарі забезпечені  ізолюючими саморятівниками лише на 70-80 %.

Погіршення умов праці  та відсутність відповідних засобів  індивідуального й колективного захисту працюючих на багатьох підприємствах  призвели до значного зростання кількості  професійних захворювань, а отже – інвалідності.

Якщо в 2000 році в країні було виявлено 2573 профзахворювання, або 1,21 на 10 тис. працюючих, то в 2001 р. – 4034, або 3,12, у 2007 р. – 7153, або 5,53, у 2008 р. – 7232, або 5,59, у 2009 р. – 6964, або 5,38, у 2010 р. – 5962, або 4,61.

Однією з головних причин погіршення умов праці та незадовільного забезпечення працюючих засобами захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів є залишковий принцип фінансування профілактичних заходів з охорони праці як на підприємствах, так і на державному рівні.

В умовах будівельного майданчика на робітників впливає багато різноманітних чинників, що створюють небезпечні ситуації, внаслідок яких відбуваються нещасні випадки та аварії. Однією з умов зниження виробничого травматизму в будівельних організаціях є дослідження цього складного явища, яке полягає у виявленні причин, їх ролі і взаємозв’язку в процесі формування небезпечної ситуації. Це завдання вирішується в системі управління охороною праці в організації. Для його вирішення зараз існує ряд методів, які дають цілком задовільні результати для практичних цілей на різних рівнях управління будівельним виробництвом. Всі методи з вивчення травматизму діляться на дві великі групи: детерміністичні і статистичні. Найчастіше застосовуються такі методи: статистичний, монографічний, груповий, метод мереживного моделювання, економічний.

Однією з форм державного нагляду у будівельній галузі є застосування методу “Будівельного патруля з охорони праці”. До роботи “Будівельного патруля” залучаються працівники інспекцій котлонагляду, енергетики, представники органів прокуратури тощо, Мінрегіонбуду України, відділів охорони праці райдержадміністрацій.

Основними причинами  смертельно травматизму у будівництві  є:

– виконання будівельно-монтажних  робіт без проекту виконання робіт або низька якість цього проекту;

– відсутність виробничої бази на підприємстві, яка могла  б забезпечити працівників засобами колективного та індивідуального захисту, відповідними санітарно/гігієнічними умовами;

– відсутність системи  управління охороною праці на підприємстві;

– масове залучення до виконання робіт некваліфікованих працівників;

– оформлення трудових відносин певної частини працівників з  порушеннями вимог чинного законодавства, а у окремих випадках ці відносини зовсім не оформлювалися. Значна частина працівників таких підприємств не проходила необхідних інструктажів, навчання та перевірки знань з охорони праці, стажування на робочих місцях та попереднього медичного огляду.

Основними чинниками, що призводять до травм у будівництві, залишаються:

– падіння з висоти;

– обрушення конструкцій;

– дія рухомих частин машин та механізмів;

– падіння предметів;

– обвалення ґрунту;

– ураження електрострумом.

Згідно зі статтею 19 Закону “Про охорону праці” фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачає фінансування за рахунок державного і місцевих бюджетів (поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством).

Закон встановлює мінімальні рівні витрат роботодавців на охорону праці таким чином Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше ніж 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше ніж 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Закон також  передбачає, що не повинно бути довільного визначення заходів з охорони праці, які фінансує роботодавець за рахунок собівартості своєї продукції. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Цей перелік  періодично переглядається і приводиться  у відповідність до діючого податкового законодавства. Зараз діє “Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. за № 994.

Наприклад, цим переліком передбачаються, зокрема, такі заходи з охорони праці:

– проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці;

– проведення цільового навчання з охорони праці працівників, організація семінарів та оглядів-конкурсів з цих питань за умови, що витрати на їх проведення не будуть перевищувати двох відсотків оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Таким чином, кошти, які виділяються на охорону  праці, не обкладаються прибутковим податком і не можуть використовуватися для інших цілей. Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

 

ВИСНОВКИ

 

В ході виконання роботи було вивчено теоретичні аспекти обліку, аудиту та аналізу грошових коштів на рахунках в банках. Досліджено особливості обліку, аудиту та аналізу грошових коштів на рахунках в банках у зарубіжних країнах. Рахунки в банку – рахунок бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових залишків безготівкових грошових коштів, якими володіє підприємство. Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках виступає банк. При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також розрахунки можуть проводитись розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками. Існують такі основні види рахунків у банку: поточний, акредитив, валютний, депозитний, картковий, кредитний, тимчасовий.

При написанні кваліфікаційної  роботи було розглянуто основні Закони України, Положення, Постанови, Інструкції щодо регулювання обліку, аналізу та аудиту грошових коштів на рахунках в банках, зокрема такі як: Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, “Положення про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті”, Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження змін до Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ.

Розглянута коротка  організаційно-економічна характеристика діяльності ПАТ “Черкаський хлібокомбінат”.

В зарубіжній практиці фірми для зберігання готівки та ведення розрахунків відкривають банківські рахунки. Це зводить до мінімуму кількість готівки в обігу фірми, а також посилює контроль за грошовими коштами. Є кілька видів банківських рахунків, які може відкривати фірма: банківський чековий рахунок, простий (загальний) банківський рахунок, рахунок для розрахунків з персоналом, а також рахунки для кредитних ліній тощо.

Для здійснюється внутрішнього і зовнішнього аналізу в зарубіжних країнах користуються міжнародним стандартом IAS 7 (Inetrnational Accounting Standards), де пропонуються два методи визначення обсягу руху грошових коштів: прямий та непрямий.

В ході написання кваліфікаційної  роботи було досліджено облік грошових коштів на рахунках в банках на ПАТ “Черкаський хлібокомбінат”. Для здійснення операцій на поточному рахунку товариством до уповноваженого банку подаються оформлені належним чином відповідні первинні документи: заява на отримання чекових книжок, грошова чекова книжка, об’ява про внесення готівки, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, інкасове доручення-розпорядження.

Облік операцій за поточним рахунком здійснюють на грошовому рахунку 31 “Рахунки в банках”. На дебеті рахунка відображають надходження грошей, на кредиті – їх списання. Аналітичний облік на рахунку 31 “Рахунки в банках” здійснюється за виписками банку.

Дані про операції за рахунками в банку на ПАТ “Черкаський хлібокомбінат” систематизуються у двох багатографних реєстрах: у журналі-ордері №1 на кредиті рахунка 31 “Рахунки в банках” і у відомості № 1.2 – на дебеті рахунка. Обороти за місяць із журналу-ордера № 1 переносять у Головну книгу.

Для покращення діяльності підприємства запропоновано такі напрямки та шляхи удосконалення фінансового обліку грошових коштів на рахунках в банках на ПАТ “Черкаський хлібокомбінат”: використання корпоративної банківської платіжної картки (КБПК) і відкриття картрахунку як у гривнях (для здійснення безготівкових розрахунків на території України) так і в інвалюті (для закордонних відряджень). Товариство, застосувавши КБПК, помітно заощаджуватиме сили і час при проведенні розрахунків та відображенні їх в обліку. Запропоновано порядок відображення в обліку придбання КБПК та її використання у господарській діяльності товариства.

Одним із наступних шляхів покращення фінансового обліку грошових коштів на рахунках в банках є застосування підприємством системи “Клієнт-банк”, яка дозволяє зекономити час по здійсненню розрахунків, а саме однієї з її різновидів “Інтернет-Клієнт-Банк”. Для покращення фінансового обліку грошових коштів на рахунках в банках на ПАТ “Черкаський хлібокомбінат” запропоновано відкрити додаткові поточні рахунки в інших банках, як в національній так і іноземній валюті, що значно прискорить розрахунки з постачальниками і забезпечить швидкість обігу капіталу та зекономить час.

Для покращення обліку грошових коштів на рахунках в банках запропоновано  удосконалення найбільш широко використовуваного  в розрахунках через банк платіжного доручення.

Під час виконання роботи було висвітлено питання організації і методики проведення аналізу та аудиту грошових коштів на рахунках в банках на ПАТ “Черкаський хлібокомбінат”. Одним із способів формалізації аналізу грошових коштів на рахунках в банках товариства є розробка організаційно-інформаційної моделі, яка поєднує дві основні складові економічного аналізу: організаційну та інформаційну. Організаційно-інформаційна модель аналізу грошових коштів на рахунках в банках являє собою стислу характеристику його суб’єктів та об’єктів, мети і завдань, системи аналітичних показників, що визначають параметри об’єктів, інформаційної бази та методів і прийомів перетворення економічної інформації та узагальнення результатів аналізу.